Постанова

Іменем України

27 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 756/13297/17

провадження № 61-1660св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Транс-Аерохендлінг»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Аерохендлінг» про визнання звільнення незаконним, зобов`язання вчинити дії, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди

за касаційною скаргою ОСОБА_2 як представника ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2019 року у складі судді Луценка О. М. та постанову Київського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Кулікової С. В., Желепи О. В., Олійника В. І.,

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати його звільнення за пунктом 4 статті 40 КЗПП України незаконним; зобов`язати відповідача змінити формулювання звільнення на пункт 1 статті 40 КЗпП України; стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21 липня 2017 року; моральну шкоду в розмірі 20 000 грн.

На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_2 посилався на те, що в березні 2017 року його було прийнято на посаду водія засобів перонної механізації ТОВ «Транс-Аерохендлінг».

24 липня 2017 року він на ім`я директора ТОВ «Транс-Аерохендлінг» подав заяву про звільнення на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України з 24 липня 2017 року.

Згодом йому стало відомо, що 25 липня 2017 року його звільнено за пунктом 4 статті 40 КЗпП України, у зв`язку з відсутністю на робочому місці.

Посилаючись на те, що його звільнення за прогул є незаконним, трудову книжку у встановлений законом строк йому видано не було, позивач просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Оболонський районний суд м. Києва рішенням від 07 жовтня 2019 року в задоволенні позову відмовив.

Суд першої інстанції мотивував рішення недоведеністю позивачем заявлених ним вимог.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Київський апеляційний суд постановою від 18 грудня 2019 року рішення Оболонського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2019 року залишив без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивач 22 липня 2017 року був відсутній на роботі, що свідчить про здійснення ним прогулу, скорочення штату у товаристві не було, доводи позивача про незаконність його звільнення за прогул не знайшли свого підтвердження, тому вони є недоведеними, відповідно відсутні правові підстави для визнання звільнення позивача за прогул незаконним та зміни формулювання звільнення. Відповідач здійснив усі передбачені законом дії для вручення оформленої трудової книжки звільненому працівнику, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Зважаючи на те, що судом не встановлено порушення прав працівника у сфері трудових відносин, підстави для стягнення моральної шкоди відсутні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї, їх узагальнені аргументи

У касаційній скарзі, поданій 22 січня 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_2 як представник ОСОБА_1 просить скасувати рішення Оболонського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року, ухвалити рішення, яким направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення є незаконними та такими, що ухвалені при неповному з`ясуванні фактичних обставин справи, що мають важливе значення для правильного вирішення справи.

24 липня 2017 року було звільнено позивача, однак цього дня з ним не було проведено остаточного розрахунку та не видано трудову книжку. Розрахунок з позивачем проведено шляхом перерахування коштів на картковий банківський рахунок лише 08 серпня 2017 року, однак суд не звернув на це уваги.

17 березня 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив ТОВ «Транс-Аерохендлінг» на касаційну скаргу, який мотивований тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обгрунтованими.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали з Оболонського районного суду м. Києва.

18 березня 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У березні 2017 року ОСОБА_2 було прийнято на посаду водія засобів перонної механізації ТОВ «Транс-Аерохендлінг».

Наказом ТОВ «Транс-Аерохендлінг» від 25 липня 2017 року ОСОБА_2 звільнено на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП у зв`язку з відсутністю на робочому місці, що підтверджується наказом від 25 липня 2017 року № 163-к.

Відповідно до акта ТОВ «Транс-Аерохендлінг» 24 липня 2017року ОСОБА_2 було надано для ознайомлення акт від 22 липня 2017 року.

Відповідно до електронного повідомлення від 25 липня 2017 року № 4 ТОВ «Транс-Аерохендлінг» повідомило ОСОБА_2 про звільнення з роботи за пунктом 4 статті 40 КЗпП України та необхідністю в отриманні трудової книжки або надати письмову згоду на пересилання останньої поштою.

Електронним повідомленням від 27 липня 2017 року № 22 ТОВ «Транс-Аерохендлінг» повторно повідомило ОСОБА_2 про необхідність з`явитися та отримати трудову книжку або надати письмову згоду на пересилання останньої поштою.

28 липня 2017 року ОСОБА_2 на адресу ТОВ «Транс-Аерохендлінг» направив електронне повідомлення зі змістом «трудову книжку вислати поштою ОСОБА_2 ».

Листом від 04 серпня 2017 року ТОВ «Транс-Аерохендлінг» запропонував ОСОБА_2 з`явитися до товариства з метою отримання трудової книжки, оскільки зі змісту даної телеграми в керівництва виникають сумніви стосовно ідентифікації власника даної трудової книжки, оскільки в ній відсутні дані по-батькові відправника та зазначена інша адреса.

Листом від 07 серпня 2017 року №121-08/17 ТОВ «Транс-Аерохендлінг» повідомлено ОСОБА_2 про перерахування остаточного розрахунку при звільненні на його картковий рахунок.

12 вересня 2017 року ТОВ «Транс-Аерохендлінг» повідомило ОСОБА_2 те, що він під час звільнення був відсутній на робочому місці, у зв`язку з чим вчинив прогул та був звільнений з роботи за порушення трудової дисципліни та після численних повідомлень його про необхідність з`явитися до ТОВ «Транс-Аерохендлінг» з метою отримання трудової книжки під розписку в журналі обліку, як це передбачено чинним законодавством України та у зв`язку з його неявкою товариство направляє трудову книжку на зазначену в ній адресу.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги здійснюється Верховним Судом у

порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального

права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Звертаючись до суду з позовом позивач, зокрема, зазначав, що його звільнення за пунктом 4 статті 40 КЗпП України є незаконним, оскільки 24 липня 2017 року він подав заяву про звільнення згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України з 24 липня 2017 року, тому саме його повинні були звільнити саме на підставі зазначеної ним підстави.

Відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у разі змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Судами встановлено, що ТОВ «Транс-Аерохендлінг» жодних рішень про скорочення чисельності або штату працівників штату не приймалося, накази про скорочення не видавалися.

Отже, висновки судів про необґрунтованість заявлених позивачем вимог щодо необхідності його звільнення саме на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України є законними.

Відповідно до пункту 4 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Суди встановили, що 22 липня 2017 року водій АЗПМ ОСОБА_2 був відсутній на роботі 8 годин (робочий день триває з 08:00 до 17:00, включаючи 1 годину перерви для відпочинку та харчування), що підтверджується актом від 22 липня 2017 року з яким позивач ознайомився 24 липня 2017 року та вказав, що 21 липня 2017 року він був на роботі, на вимогу відділу кадрів здав робочий одяг і обхідний лист, оскільки 20 липня 2017 року йому зателефонували, щоб він прийшов оформити звільнення, що він і зробив.

25 липня 2017 року ОСОБА_2 був звільнений за прогул, згідно з пунктом 4 статті 40 КЗпП України, у зв`язку з відсутністю на робочому місці.

Встановивши, що позивач здійснив прогул, що підтверджується належними та допустимими доказами, суди обґрунтовано вважали наказ про його звільнення за пунктом 4 статті 40 КЗпП України законним.

Відповідно до частини третьої статті 235 КЗпП України у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті.

Встановивши, що 22 липня 2017 року позивач був відсутній на роботі, що свідчить про здійснення ним прогулу, скорочення штату у товаристві не було, доводи позивача про незаконність його звільнення за прогул не знайшли свого підтвердження і є недоведеними, суди дійшли правильних висновків про відсутність правових підстав для визнання звільнення позивача за прогул незаконним та зміни формулювання звільнення.

Відповідно до частин першої, другої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Згідно зі статтею 48 КЗпП України трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п`ять днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, студентів вищих та учнів професійно-технічних навчальних закладів, які проходять стажування на підприємстві, в установі, організації. Працівникам, що стають на роботу вперше, трудова книжка оформляється не пізніше п`яти днів після прийняття на роботу. Студентам вищих та учням професійно-технічних навчальних закладів трудова книжка оформляється не пізніше п`яти днів після початку проходження стажування. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

Відповідно до частини п`ятої статті 235 КЗпП України у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Пунктом 4.2. інструкції «Про затвердження Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників» передбачено те, що якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.

Встановивши, що у день звільнення, позивач був відсутній на роботі, товариство у цей день його повідомило про звільнення та необхідність отримання трудової книжки або надання письмової згоди на її пересилання поштою та в подальшому вчиняло передбачені законом дії для вручення оформленої трудової книжки звільненому працівнику, суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність в діях відповідача вини у затримці видачі позивачу трудової книжки.

Відповідно до статті 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зав`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Оскільки суди не встановили порушення прав працівника у сфері трудових відносин, їх висновок про відсутність підстав для стягнення моральної шкоди є правильним.

Доводи касаційної скарги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні на увагу не заслуговують, оскільки позивач не заявляв такої вимоги, а суд позбавлений процесуальної можливості вийти за межі заявлених позивачем вимог.

Інші аргументи касаційної скарги спростовуються встановленими судами фактичними обставинами справи та нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, висновків судів не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають, фактично зводяться до необхідності переоцінки доказів та тлумачення норм закону на свій розсуд, є аналогічними доводам апеляційної скарги, яким апеляційний суд надав відповідну оцінку.

Суд касаційної інстанції наголошує, що в силу статті 400 ЦПК України Верховний Суд не здійснює переоцінку обставин, з яких виходив суд при вирішенні спору, оскільки повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні

підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 як представника ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: А. Ю. Зайцев

С. Ю. Бурлаков

Є. В. Коротенко