ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 806/1980/17
адміністративне провадження № К/9901/29987/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,
розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Головного управління ДФС у Житомирській області (далі - Управління) на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 08.08.2017 (суддя Семенюк М.М.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2017 (головуючий суддя - Іваненко Т.В., судді - Кузьменко Л.В., Франовська К.С.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комбікормовий завод «Константа» (далі - Товариство) до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення,
У С Т А Н О В И В:
У липні 2017 року Товариство звернулось до суду з позовом до Управління, у якому з просило визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 16.05.2017 № 0009911303.
На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на те, що: Товариство не отримувало від податкового органу акт перевірки чи інший документ, який би встановлював порушення строків сплати єдиного податку, що порушує порядок проведення перевірок, встановлений податковим законодавством; у рішенні вказується про застосування до Товариства штрафу у розмірі 716,32 грн. за період з 23.12.2014 по 19.02.2015, штрафу у розмірі 88711,57 грн. за період з 21.01.2015 по 11.05.2016 (тобто двічі за один і той же період), а нарахування пені у розмірі 14945,42 грн. у рішенні здійснено без зазначення періоду нарахування; за даними обліку Товариства з січня 2015 року у нього відсутня будь-яка заборгованість та прострочення по сплаті єдиного соціального внеску, з огляду на що нарахування штрафних санкцій та пені є необґрунтованим; заборгованість щодо сплати єдиного соціального внеску, яка була у Товариства у період його перебування на обліку у ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька ГУ Міндоходів Донецької області (в зоні проведення антитерористичної операції), була погашена Товариством у повному обсязі; штрафні санкції та пеня за періоди, коли Товариство перебувало на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції, не нараховуються.
Житомирський окружний адміністративний суд постановою від 08.08.2017, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2017, позов задовольнив: визнав протиправним та скасував рішення Управління від 16.05.2017 № 0009911303 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суди виходили з того, що: з особового рахунку Товариства видно, що контролюючий орган не врахував сплати Товариством єдиного соціального внеску, що були здійснені ним у жовтні та листопаді 2014 року, що підтверджується наданими позивачем платіжними дорученнями; оплата єдиного соціального внеску, здійснена Товариством 30.10.2014, 10.11.2014, 18.11.2014, 20.11.2014 та 28.11.2014, була проведена Товариством у зв`язку із виплатою заробітної плати за серпень, вересень 2014 року, коли Товариство перебувало на обліку саме у ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька ГУ Міндоходів Донецької області, але сплачена пізніше; згідно облікової картки платника Управління станом на 12.02.2015 додатково включило до розрахунку зобов`язання недоїмку у сумі 37368,00 грн. (183427,00 грн. - 146059,00 грн.) та нарахувало пеню у сумі 10270,00 грн, проте причину таких нарахувань представник відповідача у судовому засіданні суду першої інстанції пояснити не зміг; з огляду на неможливість самостійного визначення судом належного та підтвердженого розміру податкових зобов`язань та неможливість скасування рішення у непідтвердженій частині, суд дійшов висновку про необхідність скасування оспорюваного рішення у повному обсязі.
Управління оскаржило рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 13.11.2017 відкрив касаційне провадження у даній справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки суди не надали належної оцінки тому, що: Товариство стало на облік Управління 28.10.2014, після чого в подальшому єдиний внесок сплачувало несвоєчасно, що підтверджується інформацією з інтегрованої картки платника станом на 01.10.2014, 20.10.2014, 31.10.2014, 20.11.2014, 30.11.2014; Товариство, перебуваючи на обліку в Управлінні, у період з 30.10.2014 по 28.11.2014 сплачувало платежі з єдиного внеску не за основним місцем реєстрації підприємства, а до Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області, у зв`язку з чим такі кошти обліковувались у Маріупольській ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області у період з 30.10.2014 по 27.03.2015 та були відображені нею в обліку як нез`ясовані платежі. Оскільки платежі з єдиного внеску не були сплачені Товариством за місцем обліку підприємства та, відповідно, не були відображені у обліковій картці Товариства, то оспорюване рішення були прийняте контролюючим органом правомірно.
Товариство не скористалось своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 24.01.2022 прийняв касаційну скаргу Управління до провадження та визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 25.01.2011, а ухвалою від 25.01.2022 - призначив справу до розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 01.02.2022.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
У справі, що розглядається, суди встановили, що Управління з урахуванням процедури адміністративного оскарження прийняло рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 16.05.2017 № 0009911303, яким застосувало до Товариства штраф у розмірі 10% (до 01.01.2015) у сумі 716,32 грн. за період з 23.12.2014 до 19.02.2015, штраф у розмірі 20% (з 01.01.2015) у сумі 88711,57 грн. за період з 21.01.2015 до 11.05.2016 та нарахувало пеню у розмірі 14945, 42 грн.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон №2464-VI).
Пунктами 1, 4 частини другої статті 6 Закону №2464-VI визначено, що платник єдиного внеску зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв`язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю.
Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку (частина сьому статті 9 Закону №2464-VI).
У відповідності до абзаців 1, 2 частини восьмої статті 9 Закону №2464-VI платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.
У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом (частина одинадцята статті 9 Закону №2464-VI).
Бюджетним кодексом України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначаються правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства.
Положеннями абзацу 1 частини четвертої, частини п`ятої статті 45 Бюджетного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що податки і збори та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном). Податки і збори та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.
Обслуговування коштів єдиного внеску здійснюється згідно з Положенням про рух коштів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 12.02.2016 №54 (далі - Положення), у відповідності до пункту 1 розділу II якого (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) ДФС та її територіальні органи відкривають в органах Казначейства небюджетні рахунки за балансовим рахунком 3719 «Рахунок для зарахування коштів, які підлягають розподілу за видами загальнообов`язкового державного соціального страхування» (далі - рахунок 3719) для зарахування та розподілу страхових коштів.
Пунктом 4.7 Положення визначено, що Довідник адміністративно-територіальних одиниць України (додаток 8) в електронному вигляді надається Казначейством України Міндоходів. У разі виникнення змін у довіднику адміністративно-територіальних одиниць України Казначейство України протягом двох тижнів надає Міндоходів оновлений файл довідника адміністративно-територіальних одиниць України.
Міндоходів надає Казначейству України інформацію про перелік органів Міндоходів (код, найменування, розташування (адреса), код за ЄДРПОУ) та в яких органах Казначейства вони будуть обслуговуватись.
У разі виникнення змін у складі та/або розташуванні територіальних органів Міндоходів протягом трьох робочих днів з дня виникнення зазначених змін Міндоходів надає відповідну інформацію Казначейству України.
Аналогічні за змістом положення були закріплені й у Положенні про рух коштів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженому спільним наказом Міністерства фінансів України та Міністерства доходів і зборів України від 19.09.2013 № 493/815 (який втратив чинність згідно із наказом Міністерства фінансів України від 12.02.2016 №54)
Водночас Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду зазначає, що у відповідності до абзаців 1, 2 частини шостої статті 9 Закону № 2464-VI для зарахування єдиного внеску в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та його територіальних органах відкриваються в установленому порядку небюджетні рахунки відповідному органу доходів і зборів. Зазначені рахунки відкриваються виключно для обслуговування коштів єдиного внеску. Обслуговування коштів єдиного внеску здійснюється згідно з положенням про рух коштів, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.
За змістом пунктів 1-3 розділу III Положення страхові кошти, що сплачуються страхувальниками, зараховуються на рахунки 3719, відкриті на ім`я територіальних органів ДФС в управліннях (відділеннях) Казначейства. Страхові кошти, які надійшли за день (з урахуванням повернення помилково або надміру сплачених сум та/або безпідставно стягнутих сум єдиного внеску) на рахунки 3719 територіальних органів ДФС, на кінець операційного дня у регламентований час засобами програмного забезпечення шляхом формування меморіальних документів перераховуються Головними управліннями Казначейства на відповідні рахунки 3719 головних управлінь ДФС з подальшим перерахуванням на відповідні рахунки 3719, відкриті на ім`я ДФС в Казначействі, на підставі договорів про здійснення розрахунково-касового обслуговування, укладених органами Казначейства з власниками рахунків. Страхові кошти, акумульовані на рахунках 3719 ДФС, об 11 год. 00 хв. наступного операційного дня засобами програмного забезпечення розподіляються автоматично за видами загальнообов`язкового державного соціального страхування відповідно до визначених Законом пропорцій (у відсотках) та перераховуються за призначенням - на рахунки, відкриті в Казначействі за балансовим рахунком 3717 «Рахунки державних позабюджетних фондів» (далі - рахунок 3717) на ім`я фондів загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування відповідно до договорів про здійснення розрахунково-касового обслуговування, укладених Казначейством з власниками рахунків.
Згідно з пунктом 1 частини десятої статті 9 Закону №2464-VI днем сплати єдиного внеску вважається день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.
Крім цього, пунктом 22.4 статті 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що при використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
У справі, яка розглядається, суди вірно встановили, що платіжними дорученнями № 1399 від 30.10.2014, № 1478 від 10.11.2014, № 1563 від 18.11.2014, № 1581 від 20.11.2014, № 1679 від 28.11.2014, тобто у строк, передбачений абзацом 2 частини 8 статті 9 Закону №2464-VI, Товариством було здійснено оплату сум єдиного соціального внеску із сум заробітної плати за серпень - листопад 2014 року, проте помилково у платіжних дорученнях зазначило рахунок 37198201000562, який призначений для обслуговування коштів єдиного внеску ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька, а не відповідний рахунок 37196201000608, призначений для обслуговування коштів єдиного внеску Житомирської ОДПІ ГУ Міндоходів у Житомирській області.
Допущена Товариством помилка не свідчить про несплату необхідної суми єдиного соціального внеску у визначений законодавством строк та не спричинила настання жодних негативних наслідків або збитків для відповідного бюджету та держави в цілому, оскільки страхові кошти в подальшому у будь-якому разі підлягали перерахуванню на відповідні рахунки 3719, відкриті на ім`я ДФС в казначействі. До того ж, згодом така помилка самостійно виявлена платником, який вжив відповідні заходи щодо спрямування коштів за належністю, що підтверджується відповідною довідкою Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області від 02.10.2017 № 22482/7/05-62-07 (щодо спрямування 27.03.2015 згідно висновку від 26.03.2015 № 24/62 платежів на суму 146807,87 грн. за заявою Товариства до Житомирської ОДПІ ГУ Міндоходів у Житомирській області).
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду вказує, що допущення помилки під час перерахування платником суми грошового зобов`язання з єдиного соціального внеску у строк, встановлений Законом №2464-VI, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова, а тому не може слугувати підставою для притягнення платника та його посадових осіб до відповідальності за несплату або несвоєчасну сплату єдиного соціального внеску, з огляду на що суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи зазначене, касаційна скарга Управління підлягає залишенню без задоволення, а постанова Житомирського окружного адміністративного суду від 08.08.2017 та ухвала Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2017- без змін.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Житомирській області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 08.08.2017 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2017 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіЛ.І. Бившева Р.Ф. Ханова В.В. Хохуляк