ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 травня 2022 року
м. Київ
справа № 806/3325/17
адміністративне провадження № К/9901/53265/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мороз Л.Л.,
суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу №806/3325/17
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Блок" до Державної служби геології та надр України про визнання протиправним та скасування наказу, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Державної служби геології та надр України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 30 січня 2018 року, ухвалене у складі: головуючого судді Єфіменко О.В., суддів Попової О.Г., Семенюка М.М., та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2018 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді Мацького Є.М., суддів: Шевчук С.М., Шидловського В.Б.,
в с т а н о в и в :
У грудні 2017 року ТОВ "Блок" звернулося до суду із позовом до Державної служби геології та надр України, в якому просило визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби геології та надр України від 28.07.2017 №330 та п.7 додатку 1 до цього наказу «Перелік спеціальних дозволів на користування надрами, яким відтерміновано дату зупинення» у частині зупинення з 01.02.2018 дії спеціального дозволу на користування надрами від 21.01.2010 №5116.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 30 січня 2018 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2018 року, позов задоволено.
Суди встановили, що 21.01.2010 ТОВ «Блок» видано спеціальний дозвіл №5116 на користування надрами з метою видобування габро, придатного для виробництва блоків та облицювальних виробів з них, відходи та порушене вивітрюванням габро придатне для виробництва щебеню будівельного, у Губенківському-2 родовищі, яке знаходиться 1,2 км на північ від с.Губенкове, Володарсько-Волинський район, Житомирська область, строк дії спеціального дозволу на користування надрами до 21.01.2030.
28.07.2017 Державною службою геології та надр України видано наказ №330 «Про внесення змін до наказів Держгеонадр від 19.12.2016 №489 та від 11.01.2017 №5», зокрема, у п.7 Додатку 1 до вказаного наказу зазначено Товариство з обмеженою відповідальністю «Блок», якому, окрім інших, з 01.02.2018 зупинено дію виданого йому спеціального дозволу на користування надрами №5116 від 21.01.2010.
Підставою для зупинення дії спеціального дозволу надрокористування, виданого позивачу, Державною службою геології та надр України визначено п.п.1 п.22 Порядку №615, а саме: порушення надрокористувачем умов користування надрами, передбачених дозволом або угодою про умови користування ділянкою надр.
При цьому, графою 7 Додатку 1 «Порушення вимог законодавства» визначено, що ТОВ «Блок» порушено п.25 Положення №865 щодо проведення державної експертизи та оцінки корисних копалин через кожні 5 років.
Вважаючи такі рішення відповідача протиправними, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що законодавством не передбачено обов`язку суб`єкта господарювання щодо проведення повторної державної експертизи та оцінки запасів родовищ корисних копалин через кожні п`ять років експлуатації ділянки надр.
Не погоджуючись з цими судовими рішеннями, Державна служба геології та надр України подала касаційну скаргу, у якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
В обґрунтування своїх вимог посилається на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права. Вказує, що суди попередніх інстанцій не врахували, що до постанови Кабінету Міністрів України від 22 грудня 1994 року № 865 протягом усього строку її дії вносилися зміни, а також не враховано позицію Державної фіскальної служби України, викладеної у листі від 03 червня 2016 року №9651/5/99-12-02-03-16, роз`яснення Міністерства юстиції України, викладені у листі від 18 вересня 2013 року № 10140-0-26-13/10.2.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, та з урахуванням вимог статті 341 КАС України, дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 19 Кодексу України про надра встановлено, що надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр.
Правові та організаційні засади функціонування дозвільної системи у сфері господарської діяльності, встановлення порядку діяльності дозвільних органів, уповноважених видавати документи дозвільного характеру, та державних адміністраторів визначає Закон України «Про довільну систему у сфері господарської діяльності».
Згідно із частиною першою статті 4-1 Закону України «Про довільну систему у сфері господарської діяльності» порядок видачі документів дозвільного характеру або відмови в їх видачі, переоформлення, видачі дублікатів, анулювання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням відповідного дозвільного органу, погодженим з уповноваженим органом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Таким центральним органом виконавчої влади відповідно до Положення про Державну службу геології та надр України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2015 року № 1174 (далі - Положення № 1174) є Держгеонадра, як згідно з покладеними на них завданнями, зокрема, видають в установленому порядку спеціальні дозволи на користування надрами (у тому числі на користування нафтогазоносними надрами) (пп. 9 п. 4 Положення).
Пунктом 9 Положення № 1174 визначено, що Держгеонадра у межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України і постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України і наказів Мінприроди, видає накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує та контролює їх виконання.
Пунктом 25 Положення № 865 (у редакції, чинній до 26 березня 2008 року) було передбачено, що повторна державна експертиза та оцінка запасів родовищ корисних копалин проводиться обов`язково у тому разі, коли перегляд вимог стандартів і технічних умов щодо кількості або якості корисних копалин, технології їх переробки призводить до зменшення сумарних розвіданих запасів більш як на 20 відсотків або зростання їх обсягу більш як на 50 відсотків. Запаси родовищ, що розробляються, підлягають повторній експертизі та оцінці, якщо внаслідок гірничодобувних або додаткових геологорозвідувальних робіт сумарні розвідані запаси зростають більш як на 50 відсотків порівняно з раніше оціненими ДКЗ, або якщо списані та передбачені до списання розвідані запаси як такі, що не підтвердилися чи недоцільні для видобутку за техніко-економічними умовами родовищ, перевищують нормативи, встановлені законодавством.
Повторна і додаткова експертиза та оцінка запасів корисних копалин проводиться у порядку, передбаченому цим Положенням.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року № 264 «Про заходи щодо справляння платежів за користування надрами для видобування корисних копалин» внесені зміни до пункту 25 Положення № 865 та викладено у наступній редакції:
«Повторна державна експертиза та оцінка запасів родовищ корисних копалин проводиться через кожні п`ять років експлуатації ділянки надр, а також у разі:
- коли перегляд вимог стандартів і технічних умов щодо кількості або якості корисних копалин, технології їх переробки призводить до зменшення сумарних розвіданих запасів більш як на 20 відсотків або зростання їх обсягу більш як на 50 відсотків. Запаси родовищ, що розробляються, підлягають повторній експертизі та оцінці, якщо внаслідок гірничодобувних або додаткових геологорозвідувальних робіт сумарні розвідані запаси зростають більш як на 50 відсотків порівняно з раніше оціненими Державною комісією по запасах корисних копалин або якщо списані та передбачені для списання розвідані запаси як такі, що не підтвердилися чи недоцільні для видобутку за техніко-економічними умовами родовищ, перевищують нормативи, встановлені законодавством;
- коли різниця у розмірі становить понад 20 відсотків порівняно з фактичними техніко-економічними та фінансовими показниками господарської діяльності, пов`язаної з видобуванням корисних копалин, а також коли зміни в технологічних схемах призводять до такої різниці».
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 жовтня 2010 року № 1236 «Про визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України» постанову Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року № 264 визнано такою, що втратила чинність з 12 січня 2011 року.
Відповідно до пункту 32 Правил підготовки проєктів актів Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 6 вересня 2005 року № 870, визнання таким, що втратив чинність, акта Кабінету Міністрів України чи його скасування не поновлює дію актів, які визнані ним такими, що втратили чинність, чи які скасовані таким актом.
Дія акта Кабінету Міністрів України поновлюється шляхом прийняття відповідного акта або із зазначенням в тексті акта про визнання таким, що втратив чинність, акта Кабінету Міністрів України чи про його скасування.
Конституційний Суд України у рішенні від 3 жовтня 1997 року № 4-зп зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.
Крім того, у пункті 2 рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 зазначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Водночас із прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 27 жовтня 2010 року № 1236 зміни та доповнення до Положення № 865 не вносились, попередня редакція пункту 25 Положення не відновлювалась.
Відновлення чинності пункту 25 Положення № 865 мало місце лише у грудні 2017 року з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення зміни до пункту 25 Положення про порядок проведення державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин», якою пункт 25 Положення № 865 викладено у новій редакції.
З огляду на вищезазначене колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що оскільки станом на час прийняття відповідачем оскаржуваного рішення норма пункту 25 Положення № 865 була нечинною, а підставою для встановлення строку для усунення недоліків та зупинення дії спеціального дозволу є порушення позивачем зазначеного пункту, фактично відсутні підстави вважати, що позивач допустив порушення умов користування надрами.
При цьому колегія суддів відхиляє посилання скаржника на позицію Державної фіскальної служби України стосовно чинності пункту 25 Положення № 865, що викладена у листі від 03 червня 2016 року № 9651/5/99-99-12-02-03-16, оскільки зазначений орган не уповноважений надавати будь-які офіційні роз`яснення стосовно чинності актів уряду.
Також не приймаються до уваги посилання відповідача на роз`яснення Міністерства юстиції України, викладені у листі від 18 вересня 2013 року № 10140-0-26-13/10.2, яке має лише інформаційний характер та не є обов`язковими до застосування, оскільки не є підзаконним актом.
Отже, суди дійшли правильного висновку, що оскаржуваний наказ Державної служби геології та надр України від 28.07.2017 №330 (пункт 7 додатку 1) в частині зупинення дії спеціального дозволу №5116 від 21.01.2010 ТОВ «Блок» на користування надрами не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.
Оцінюючи наведені сторонами доводи, Касаційний адміністративний суд виходить з такого, що всі аргументи скаржника, наведені в касаційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанцій, та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено.
Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 343 349 350 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
п о с т а н о в и в :
Касаційну скаргу Державної служби геології та надр України - залишити без задоволення.
Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 30 січня 2018 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2018 року у справі №806/3325/17 - залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
СуддіЛ.Л. Мороз А.Ю. Бучик А.І. Рибачук