№ 904/9445/21 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2022 року

м. Київ

cправа № 904/9445/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Баранець О.М., Кролевець О.А.

за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.

розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області

(суддя - Ліпинський О.В.)

від 23.06.2022

та постанову Центрального апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Чередко А.Є., судді: Коваль Л.А., Кузнецова В.Ф.)

від 10.10.2022

у справі № 904/9445/21

за позовом ОСОБА_1

до Обслуговуючого кооперативу "Автогаражний кооперативів "Лівобережний-2"

про визнання недійсним рішення загальних зборів,

за участю представників учасників справи:

позивача - ОСОБА_2 ;

відповідача - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Обслуговуючого кооперативу "Автогаражний кооператив "Лівобережний-2" про визнання незаконним та недійсним рішення загальних зборів Обслуговуючого кооперативу Автогаражний кооператив "Лівобережний-2" від 03.04.2021, оформлене протоколом №2.

1.2. Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує порушенням вимоги закону щодо його належного повідомлення про скликання й проведення загальних зборів, внаслідок чого, його було позбавлено можливості належним чином підготуватися з питань порядку денного, серед яких виявилось питання обрання голови правління кооперативу на 2021-2022 року. Крім того, Позивач стверджує про існування безумовних підстав для визнання недійсним оскаржуваного рішення з огляду на вирішення зборами питань, які не були включені до порядку денного зборів.

2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2022, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 10.10.2022, позов задоволено частково. Рішення загальних зборів Обслуговуючого кооперативу "Автогаражний кооператив "Лівобережний-2" від 03.04.2021, оформлене протоколом № 2 визнано недійсним в частині рішень, прийнятих з питань пункту дев`ятого порядку денного зборів. В решті позову відмовлено.

2.2. Суди попередніх інстанцій виходили з того, що у загальних зборах 03.04.2021 фактично взяли участь 42 із 61 членів кооперативу, що становить більше 50% загальної їх кількості на дату проведення цих зборів, а отже, доводи позивача щодо неправомочності оскаржуваних зборів не знайшли свого підтвердження, а також тим, що недотримання порядку повідомлення про скликання оскаржуваних загальних збрів у даному випадку не призвело до порушення прав позивача на участь в управлінні кооперативом, що виключає підстави для задоволення позовних вимог з указаних мотивів.

При цьому господарські суди врахували, що оскільки пункт дев`ять порядку денного не дає можливості усвідомити суті питання, яке пропонувалося розглянути на загальних зборах, рішення прийняті загальними зборами 03.04.2021 за наслідками розгляду питання під номером дев`ять "Різне", порушують права членів кооперативу на попереднє ознайомлення з переліком питань, що виносяться на голосування, тому підлягає визнанню недійсним у відповідній частині.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2022 та постановою Центрального апеляційного господарського суду від 10.10.2022, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3.2. Підставою касаційного оскарження ОСОБА_1 визначив пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України, оскільки вважає, що судами попередніх інстанцій застосовано норми права без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду від 22.10.2019 у справі №923/876/16, від 02.05.2018 у справі №912/3133/16, від 27.11.2018 у справі №912/2837/17, від 06.02.2020 від 906/307/19, від 06.08.2020 у справі №918/636/19, від 21.04.2021 від 902/1051/19, від 11.11.2021 у справі №904/2354/20.

Також підставою касаційного оскарження зазначив п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, оскільки вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування у подібних правовідносинах норми абзацу 10 статті 15 Закону України "Про кооперацію".

Крім того, підставою касаційного оскарження зазначає п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, а саме: п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України, оскільки вважає, що судами попередніх інстанцій не досліджено та не взято до уваги долучені відповідачем до матеріалів справи документи.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу Обслуговуючий кооператив "Автогаражний кооператив "Лівобережний-2" просив відмовити в її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

ОСОБА_1 є членом Обслуговуючого кооперативу "Автогаражний кооператив "Лівобережний-2".

Відповідно до протоколу загальних зборів Обслуговуючого кооперативу "Автогаражний кооператив "Лівобережний-2" № 2 03 квітня 2021 року були проведені загальні збори членів кооперативу.

Вказаним протоколом зафіксовано, що за списком загальна кількість членів кооперативу становить 74 особи. На зборах присутні 52 особи, згідно з положеннями п. 5.2. абз. 3 статуту збори вважаються повноважними.

До протоколу зборів № 2 від 03.04.2021 року складено Додаток 1 (список членів ОК "АГК Лівобережний-2"). Зазначений список містить підписи від імені осіб, що зареєструвалися для участі у зборах, із зазначенням прізвища ім`я та по батькові, члена кооперативу (його представника).

До порядку денного зборів включені такі питання:

1. Прийняття в члени кооперативу.

2. Звіт голови правління за 2020 рік.

3. Звіт ревізійної комісії про проведення фінансово-господарської діяльності на 2020 рік.

4. Вибори голови правління на 2021-2020 р.р.

5. Вибори членів правління кооперативу на 2021-2022 р.р.

6. Вибори членів ревізійної комісії на 2021-2022 р.р.

7. Затвердження бюджету на 2021 рік.

8. Затвердження норми представництва.

9. Різне.

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався Суд

5.1. Відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.2. Предметом спору в цій справі є матеріально-правова вимога ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу "Автогаражний кооператив "Лівобережний-2" про визнання незаконними та недійсними рішень загальних зборів Обслуговуючого кооперативу Автогаражний кооператив "Лівобережний-2" від 03.04.2021, оформлених протоколом №2.

5.3. Однією з підстав позову ОСОБА_1 визначив те, що відповідачем не було дотримано вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, внаслідок чого було порушено права позивача, адже він не міг належним чином підготуватися до питань порядку денного, серед яких виявилось і питання виборів голови правління Кооперативу на 2021-2022 роки. При цьому позивач зазначає, що він також мав думку запропонувати свою кандидатуру учасникам загальних зборів на голову Кооперативу.

Суди попередніх інстанцій, розглядаючи наведені доводи позивача, виходили з такого.

В силу вимог статті 15 Закону України "Про кооперацію" про дату, місце, час проведення та порядок денний загальних зборів члени кооперативу повинні бути повідомлені не пізніше ніж за 10 днів до визначеного строку їх проведення.

На підтвердження дотримання вимог закону щодо здійснення повідомлення про скликання загальних зборів, Відповідач надав суду копію відповідної об`яви, яка за його доводами була розміщена на дошці оголошень кооперативу, а також надав скриншот із месенджера "вайбер" із зображенням оголошення про скликання зборів.

Здійснивши оцінку доводів Відповідача, суд першої інстанції дійшов висновку, що зазначені вище докази не можуть достовірно свідчити про те, що оголошення (об`ява) дійсно була розміщена на дошці оголошень Кооперативу, і позивач був ознайомлений з його змістом. Щодо оголошення в месенджері "вайбер" суд встановив, що воно не містило даних щодо питань порядку денного зборів, а відтак не може свідчити про дотримання відповідачем вимог статті 15 Закону України "Про кооперацію".

З огляду на викладене, доводи позовної заяви про порушення Відповідачем вимог закону щодо повідомлення Позивача про скликання оскаржуваних зборів, визнані судом першої інстанції встановленими.

Разом із тим, місцевий господарський суд врахував, що згідно із сталою судовою практикою Верховного Суду, допущені порушення порядку повідомлення учасника (члена) товариства про скликання загальних зборів, можуть бути підставою для визнання недійсним відповідного рішення, лише в разі якщо такі порушення призвели до неможливості його участі в загальних зборах. У разі ж встановлення судом факту присутності учасника (члена) на загальних зборах, зазначені порушення не можуть бути підставою для визнання рішень загальних зборів недійсними. Подібні правові висновки викладено в постановах Верховного Суду у справах №916/2584/18 та №906/307/19.

Як встановив суд першої інстанції, надані до матеріалів справи докази свідчать про те, що Позивач був присутній на оскаржуваних загальних зборах та приймав участь в їх проведенні, як від власного імені, так і від імені іншого члена кооперативу ( ОСОБА_3 ) за довіреністю.

З урахуванням наведених обставин, місцевий господарський суд дійшов висновку, що недотримання порядку повідомлення про скликання оскаржуваних загальних збрів, не призвело до порушення прав позивача на участь в управлінні кооперативом, що виключає підстави для задоволення позовних вимог з указаних мотивів.

При цьому, суд першої інстанції зазначив, що критично оцінює доводи Позивача з посиланням на те, що порушення порядку повідомлення завадило йому запропонувати свою кандидатуру для обрання головою правління кооперативу, адже як свідчить зміст протоколу оскаржуваних зборів, висування кандидатів на відповідну посаду відбувалося безпосередньо під час обговорення відповідного питання порядку денного, в зв`язку із чим Позивач, який брав участь у зборах, не був позбавлений можливості запропонувати свою кандидатуру.

Суд апеляційної інстанції, крім того, зазначив, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів юридичної особи є підставами для визнання недійсними прийнятих ними рішень, а для визнання недійсними рішень загальних зборів повинен бути доведеним факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника кооперативу.

У даному випадку, як вбачається з матеріалів справи і не заперечується ОСОБА_1 , він був присутній на спірних загальних зборах, відтак не був позбавлений права на участь в управлінні кооперативом, а також надання своїх пропозицій або заперечень, при цьому відсутність такої можливості апелянтом не доведена, належні докази в розумінні ст. 74 77 ГПК України в обґрунтування цієї обставини останнім не надано.

5.4. Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій в цій частині, скаржник підставою касаційного оскарження визначив пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України, оскільки вважає, що судами попередніх інстанцій застосовано норми права без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду від 22.10.2019 у справі №923/876/16, від 02.05.2018 у справі №912/3133/16, від 27.11.2018 у справі №912/2837/17, від 06.02.2020 № 906/307/19, від 06.08.2020 у справі №918/636/19, від 21.04.2021 від 902/1051/19, від 11.11.2021 у справі №904/2354/20 та від 27.11.2019 № 917/171/19.

Так, у постанові Верховного Суду від 22.10.2019 у справі №923/876/16 викладено правову позицію, відповідно до якої своєчасне і належне повідомлення учасника товариства про скликання загальних зборів є важливим для формування волі при прийнятті рішень загальними зборами, аби кожен з учасників міг належним чином підготуватися і сформувати своє бачення щодо питань, які розглядаються на зборах, та повноцінно взяти участь у їх обговоренні. Для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника товариства та з`ясувати дотримання порядку скликання загальних зборів, зокрема щодо належного повідомлення позивача про такі збори, а також щодо відповідності питань порядку денного зборів питанням порядку денного, які перелічені в отриманому учасником запрошенні на загальні збори учасників товариства. Якщо учасник (або його представник) узяв участь у загальних зборах і голосував на них, то ця обставина сама собою не обов`язково свідчить про те, що учасник був належним чином повідомлений про збори і мав змогу підготуватися до розгляду питань порядку денного, зокрема вирішити, чи може він довірити участь у таких зборах своєму представнику з огляду на конкретні питання, які виносяться на розгляд зборів, чи визнати доцільним узяти участь у зборах особисто.

Наведена правова позиція врахована також в постанові Верховного Суду від 21.04.2021 від 902/1051/19, на яку також посилається скаржник.

У постанові від 02.05.2018 у справі №912/3133/16 Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про порушення рішенням загальних зборів учасників товариства по пункту шостому порядку денного: "Інше" прав позивача, як учасника товариства, на належне його повідомлення про питання, яке є порядком денним; неможливість підготуватися до розгляду зазначеного питання у зв`язку з необізнаністю щодо суті такого питання. Окрім того, з урахуванням фактичних обставин справи, суди попередніх інстанцій встановили, що матеріалами справи не підтверджується фактичне проведення загальних зборів учасників товариства, що є безумовною підставою для визнання недійсними оспорюваних рішень. При цьому Верховний Суд зазначив, що права учасника (акціонера, члена) юридичної особи можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо.

У постанові від 27.11.2018 у справі №912/2837/17 Верховний Суд виходив з того, що встановивши, що внаслідок неналежного повідомлення позивачів, як акціонерів Товариства, про проведення загальних зборів акціонерів були порушені права позивачів на внесення пропозицій щодо питань, включених до проекту порядку денного загальних зборів акціонерного товариства та щодо нових кандидатів до складу органів товариства, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про наявність правових підстав для визнання недійсними прийнятих на зборах рішень. При цьому Верховний суд зазначив, що підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів. Разом з тим, не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів господарського товариства, є підставою для визнання недійсними прийнятих на них рішень. Права учасника товариства щодо управління ним [товариством], у розумінні частини 1 статті 167 Господарського кодексу України, можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання порядку скликання і проведення загальних зборів у разі, якщо учасник товариства не зміг взяти участь у загальних зборах та/або належним чином підготуватись до розгляду питань порядку денного, зареєструватись для участі у загальних зборах тощо, тобто не зміг належним чином реалізувати своє право на участь в управлінні.

У постанові від 06.02.2020 № 906/307/19 Верховний Суд дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій, встановивши недотримання порядку скликання зборів учасників товариства в частині повідомлення позивача про проведення зборів, прийняття зборами рішень за його відсутності про перерозподіл частки (згода позивача на відступ частки) та виключення з товариства, порушує права позивача, як учасника товариства, дійшли законного та обґрунтованого висновку про недійсність рішення загальних зборів. При цьому Верховний Суд зазначив, що права учасника (акціонера) товариства можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо.

У постанові від 06.08.2020 у справі №918/636/19 Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що рішення, прийняті за наслідками розгляду питань, викладених у порядку денному так, що унеможливлювало усвідомлення членом суті питання, яке пропонувалося розглянути на загальних зборах (наприклад, "Інше", "Різне", "Організаційні питання" тощо), повинні визнаватися недійсними у зв`язку з порушенням в таких випадках права члена на попереднє ознайомлення з переліком питань, що виносяться на голосування. Також Верховний Суд визнав обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій, що рішення, прийняті загальними зборами за результатами розгляду питань порядку денного, не відповідають останньому, та порушують права позивача на попереднє ознайомлення з переліком питань, що виносилися на голосування, і підготовку до голосування на загальних зборах через необізнаність щодо суті таких питань, а також того, що результати голосування становлять значний інтерес для позивача та є важливими для нього, оскільки стосуються висловлення йому недовіри та звільнення з посади голови, а відтак не висвітлення їх у порядку денному не може вважатися законним. Також Верховний Суд погодився з висновком судів попередніх інстанцій про визнання недійсними рішень інших позачергових загальних зборів з підстав прийняття рішень за відсутності кворуму для проведення загальних зборів. При цьому Верховний Суд зазначив, що права члена кооперативу можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо.

У постанові від 11.11.2021 у справі №904/2354/20 Верховний Суд дійшов висновку про наявність правових підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції, оскільки присутність позивача на території кооперативу не свідчить про присутність позивача на позачергових загальних зборах. З огляду на що, Верховний Суд вважав обґрунтованим висновок суду першої інстанції про порушення відповідачем порядку підготовки та проведення загальних зборів кооперативу, порушення прав позивача щодо реалізації права участі у засіданні загальних зборів кооперативу та прийнятті відповідних управлінських рішень щодо діяльності кооперативу, оскільки участь у зборах не обмежується лише голосуванням. Для належної участі необхідно бути заздалегідь обізнаним про питання, що будуть розглядатися на зборах, та підготуватися до їх розгляду. Неповідомлення про збори, звичайно, порушило права позивача як на участь, так і на належну підготовку до розгляду питань тощо.

У постанові від 27.11.2019 № 917/171/19 Верховний Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій встановили, що при проведенні загальних зборів учасників товариства було порушено вимоги статей 30, 32, 33, 34 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", оскільки жоден з учасників товариства не отримував належного повідомлення про дату, місце та час проведення загальних зборів учасників, участі у зборах не приймали, за рішення прийняті на спірних загальних зборах учасників товариства ні особисто, ні через уповноважених представників не голосували. Таким чином, незаконні дії відповідачів позбавили учасників товариства права на участь в управлінні справами товариства, права голосу на загальних зборах, права впливу на прийняття рішення загальними зборами товариства, права одержувати інформацію про товариство, в тому числі, під час підготовки та проведення загальних зборів, право отримання частки прибутку (дивідендів), а тому Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що позовні вимоги щодо визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

5.5. Колегія суддів звертає увагу на те, що як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів господарського товариства, є підставою для визнання недійсними прийнятих на них рішень. Для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника товариства. Така правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах, на які посилається в своїй касаційній скарзі скаржник, при цьому, висновки господарських судів у цій справі та в згаданих вище справах не суперечать одне одному, а зумовлені різними встановленими обставинами кожної справи. Отже, у колегії суддів відсутні підстави вважати, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без врахування висновків про її застосування, викладених в зазначених постановах Верховного Суду.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відсутні підстави для визнання рішень загальних зборів недійсними у зв`язку з відсутністю доказів дотримання відповідачем порядку повідомлення учасника про проведення загальних зборів, оскільки зазначене, як встановили суди в цій справі, не призвело до порушення корпоративних прав позивача, а саме, права на участь у загальних зборах та управління кооперативом, з огляду на те, що він був присутній на оскаржуваних загальних зборах та приймав участь в їх проведенні, як від власного імені, так і від імені іншого члена кооперативу за довіреністю, а також не був позбавлений права на надання своїх пропозицій або заперечень (подібних висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 13.04.2021 у справі № 914/1078/20).

5.6. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 також посилався на неможливість встановлення кворуму, оскільки за період з 2016-2021 роки кількість членів кооперативу зросла з 61 до 74 членів, при цьому жодним рішенням загальних зборів за вказаний період ні виключення з членів кооперативу, ні прийом нових членів не затверджувалися.

Суд першої інстанції виходив з того, що положеннями п. 5.2. Статуту ОК "АГК Лівобережний-2" в редакції, яка була чинна на час проведення оскаржуваних зборів, визначено, що загальні збори членів кооперативу вважаються повноважними, якщо на них присутні члени кооперативу в кількості не менше 50% загальної кількості членів кооперативу.

Відповідно до наданого у справу протоколу загальних зборів № 2 від 03.04.2021 та Додатку 1 до нього (списку), суд першої інстанції встановив, що вказана в них кількість членів кооперативу (74 особи) визначена з урахуванням 13-ти осіб, стосовно яких на зборах розглядалося питання щодо прийняття їх в члени кооперативу. Визначення правомочності оскаржуваних зборів (52 особи), відбувалося з урахуванням голосів 10 осіб, із числа тих, стосовно яких вирішувалось питання про прийняття їх в члени кооперативу.

Отже, при визначенні загальної кількості членів кооперативу, та кількості членів, що з`явилися на збори, були враховані особи, стосовно яких зборами мало вирішуватися питання про прийняття їх до членів кооперативу, тобто особи, які на початок проведення зборів не являлися членами кооперативу.

З огляду на викладене, місцевий господарський дійшов висновку, що під час проведення загальних зборів 03.04.2021, кількість дійсних членів кооперативу становила 61 особу (74-13=61), а кількість членів кооперативу, які взяли участь у зборах склала 42 особи (52-10=42).

Отже, суд першої інстанції встановив, що в оскаржуваних загальних зборах фактично взяли участь 42 із 61 члена кооперативу, що становить більше 50% загальної кількості членів кооперативу на дату їх проведення.

Суд апеляційної інстанції, крім того відхилив доводи апелянта щодо неможливості встановлення кворуму на спірних зборах, адже згідно з наявними в матеріалах справи копіями протоколів загальних зборів кооперативу від 01.10.2016, 10.03.2018, 06.10.2018, 06.06.2019, 20.03.2021, рішення у яких не оскаржувалися позивачем, найменша кількість членів кооперативу становила 61 особу, тобто навіть з врахуванням такої кількості членів кооперативу, на зборах 03.04.2021 брали участь більш ніж 50% його членів.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважав, що загальні збори, які відбулися 03.04.2021 є правомочними, а доводи скаржника про неможливість встановлення кворуму не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи апеляційним судом та спростовуються вищевикладеним.

5.7. Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій в цій частині, іншою підставою касаційного оскарження ОСОБА_1 зазначив пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК України, оскільки вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування у подібних правовідносинах норми абзацу 10 статті 15 Закону України "Про кооперацію".

Так, скаржник посилається на те, що суди попередніх інстанцій при визначенні кворуму взяли до уваги додаток № 1 до протоколу загальних зборів від 03.04.2021, в якому наявні підписи 24 членів кооперативу та вказані 24 доручення на представництво.

Доводи позивача про те, що на зборах 03.04.2021 були присутні 28 членів кооперативу, а 24 члени були представлені за дорученням, тобто один член кооперативу мав декілька голосів, судом апеляційної інстанції не були прийняті до уваги з огляду на те, що такі доводи не були предметом дослідження під час розгляду даної справи у суді першої інстанції.

Відповідно ж до ч.ч. 1, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду у суді першої інстанції. В розумінні положень ч. 5 вказаної статті апеляційний суд не наділений правом надавати оцінку доводам сторін, які не заявлялися до суду першої інстанції і не розглядалися цим судом.

При цьому суд апеляційної інстанції встановив, що право одного члена кооперативу представляти на загальних зборах інтереси декількох членів кооперативу за наявності простого письмового доручення передбачено п. 5.2. Статуту ОК "АГК Лівобережний-2".

Пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

Отже, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

Виходячи зі змісту частини 10 статті 15 Закону України "Про кооперацію", ця норма передбачає, що кожний член кооперативу має один голос, і це право не може бути передано іншій особі. Наведене означає, що під час прийняття рішень загальними зборами діє принцип рівного права голосу. Разом з тим таке положення не виключає можливості здійснення представництва члена кооперативу на підставі довіреності.

Інші доводи касаційної скарги колегією суддів відхиляються, оскільки скаржник фактично порушує питання щодо встановлення інших обставин справи, які не встановлювались судами попередніх інстанцій, а також щодо переоцінки доказів у справі, однак Верховний Суд зауважує, що відповідно до приписів частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Крім того, колегія суддів враховує, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, як це передбачено статтями 76 77 78 79 86 300 Господарського процесуального кодексу України, і при цьому, порушень порядку надання та отримання доказів не встановлено, оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, а суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Також колегія суддів зазначає, що Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", а не "факту", отже відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Згідно зі статтею 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.2. З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, виходячи із меж перегляду справи в касаційній інстанції, враховуючи вимоги та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржувані рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду ухвалені із додержанням норм процесуального права, тому підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

7. Судові витрати

7.1. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 236 238 240 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

1.Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.10.2022 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2022 у справі № 904/9445/21 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Студенець

Судді О. Баранець

О. Кролевець