ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 серпня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/4957/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Картере В.І. - головуючий, Огороднік К.М., Пєсков В.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ"
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2024 (колегія суддів у складі: Пантелієнко В.О. - головуючий, Поліщук В.Ю., Корсак В.А.)
у справі №910/4957/20
за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
до Приватного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ"
про стягнення відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах у розмірі 7307309,40 грн,
в межах справи №917/814/16
за заявою Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"
до Приватного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ"
про банкрутство,
ВСТАНОВИВ:
Стислий виклад позовних вимог
1. У березні 2020 року Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - ГУ ПФУ в Полтавській області) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" (далі - ПрАТ "АвтоКраз") про стягнення 7307309,40 грн невідшкодованої суми витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, для розгляду в межах справи №917/814/16 про банкрутство ПрАТ "АвтоКраз".
Стислий виклад рішення суду першої інстанції та ухвали суду апеляційної інстанції
2. Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.04.2024 позов задоволено у повному обсязі. Стягнуто з ПрАТ "АвтоКрАЗ" на користь ГУ ПФУ в Полтавській області заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій у розмірі 7307309,40 грн та судовий збір у розмірі 4204,00 грн.
3. Не погоджуючись з зазначеним рішенням, ПрАТ "АвтоКраз" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2024 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
4. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2024 апеляційну скаргу ПрАТ "АвтоКрАЗ" залишено без руху. Зобов`язано ПрАТ "АвтоКрАЗ" протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали усунути недоліки, а саме подати до Північного апеляційного господарського суду докази про сплату судового збору в сумі 164414,46 грн та клопотання про поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги.
5. Наведена ухвала мотивована тим, що:
- згідно з пп. 4 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" в даному випадку за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду у справі про банкрутство судовий збір сплачується у розмірі 150% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви;
- з урахуванням вказаних приписів закону під час звернення до суду з апеляційною скаргою судовий збір мав бути сплачений в розмірі 164414,46 грн (109609,64 грн*150%);
- апеляційна скарга не містить клопотання про поновлення пропущеного строку.
6. ПрАТ "АвтоКрАЗ" подало клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги, в якому просило зменшити розмір судового збору, а також додало до клопотання платіжну інструкцію про сплату 6306,00 грн судового збору та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення.
7. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2024 клопотання ПрАТ "АвтоКрАЗ" про зменшення розміру судового збору відхилено. Апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2024 повернуто ПрАТ "АвтоКрАЗ".
8. Відхиляючи клопотання про зменшення розміру судового збору, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відсутні правові підстави для його задоволення. Враховуючи, що заява ПрАТ "АвтоКрАЗ" про усунення недоліків апеляційної скарги містить платіжну інструкцію №2269 від 23.05.2024, згідно з якою заявником судовий збір сплачено лише в розмірі 6306,00 грн, що не узгоджується з вимогами Закону України "Про судовий збір", Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що скаржник не виконав вимоги ухвали Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2024 та не надав суду докази про сплату судового збору в загальній сумі 164414,46 грн, а тому з урахуванням вимог ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), апеляційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із відповідною заявою.
Стислий виклад вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника
9. ПрАТ "АвтоКраз" (далі - скаржник) звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2024 та постановити нову ухвалу, якою зобов`язати Північний апеляційний господарський суд відкрити провадження у справі.
10. Зі змісту касаційної скарги вбачається, що підставою для касаційного оскарження ухвали апеляційного господарського суду є неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права (абз. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України).
11. Скаржник вказує, що сума судового збору має бути розрахована виходячи з суми судового збору, яка була сплачена під час подання позовної заяви до суду першої інстанції, тоді як під час подання позову позивач сплатив 4204,00 грн судового збору.
12. На думку скаржника, сума судового збору за подання апеляційної скарги у справі №910/4957/20 мала б становити 6306,00 грн (4204,00 грн*150%), яка і була сплачена відповідачем при поданні апеляційної скарги.
13. Скаржник вважає, що розрахунок нової ставки судового збору судом апеляційної інстанції фактично є перегляд ухвали суду першої інстанції щодо відкриття провадження у справі. При цьому, жодна із сторін не оскаржувала ухвали першої інстанції про залишення позовної заяви без руху, ані ухвали про відкриття провадження.
14. Скаржник зауважує, що дії суду апеляційної інстанції щодо повернення апеляційної скарги порушують послідовність судових актів та концепцію легітимних очікувань сторін від суду, і як наслідок порушено принцип правової визначеності.
15. Також, на думку скаржника, суд апеляційної інстанції порушив принцип рівності сторін в частині багаторазового збільшення обов`язку сплатити розмір судового збору для однієї сторони в порівняні з аналогічним обов`язком другої сторони.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
16. Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи до Верховного Суду не надійшли.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
17. Предметом касаційного перегляду у цій справі стало питання обґрунтованості ухвали суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги у зв`язку з неусуненням заявником недоліків апеляційної скарги, зокрема несплатою судового збору.
18. Отже, перевірці підлягає питання щодо наявності чи відсутності підстав для повернення апеляційної скарги, зокрема причини несплати судового збору заявником, та правомірність застосування судом апеляційної інстанції вимог процесуального законодавства.
19. Згідно з ч. 1 та ч. 3 ст. 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
20. Вимоги до форми і змісту апеляційної скарги встановлено ст. 258 ГПК України.
21. Відповідно до п. 2 частини 3 статті 258 ГПК України, до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.
22. Згідно з положеннями ч. 2 ст. 260 ГПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
23. Відповідно до ст. 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
24. Отже, приписами ст. 174 ГПК України передбачено механізм залишення позовної заяви без руху задля забезпечення позивачу можливості у встановлений судом строк усунути недоліки позовної заяви, що забезпечить можливість вважати її такою, що подана у день її первинного подання, та прийняття її до розгляду судом першої інстанції.
25. Частиною 4 ст. 174 ГПК України передбачено, що якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
26. Частиною 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) визначено, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
27. Визначені ч. 2 ст. 7 КУзПБ спори розглядаються та вирішуються судом у відокремленому позовному провадженні за правилами ГПК України.
28. При цьому, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.02.2020 у справі №918/335/17 (пункти 100-102 постанови) зауважила, що судові рішення у процедурі банкрутства можна поділити на дві групи.
29. Одна з них стосується не вирішення спорів, а розв`язання специфічних питань, притаманних саме процедурам банкрутства, тобто непозовному провадженню: про відкриття провадження у справі про банкрутство, про припинення дії мораторію щодо майна боржника, про закриття провадження у справі про банкрутство, про затвердження плану санації, про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, про призначення керуючого санацією, ліквідатора тощо.
30. Друга група стосується виключно вирішення спорів. До неї належать судові рішення щодо розгляду спорів, стороною в яких є боржник. Такі спори розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні. Хоча вони вирішуються тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство, ці спори не стосуються непозовного провадження, яке врегульоване КУзПБ, а тому регламентуються правилами про позовне провадження, встановленими у ГПК України.
31. Таке розмежування є цілком виправданим з точки зору того, що справи відокремленого позовного провадження мають різний суб`єктний склад сторін спору, предмети і підстави позову, розглядаються та вирішуються господарським судом із застосуванням усього інструментарію позовного провадження, на відміну від спрощеного порядку розгляду заяв, скарг і клопотань в основній справі про банкрутство (правова позиція Верховного Суду у складі колегії суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладена у постанові від 15.02.2021 у справі №910/11664/20).
32. Відповідно такий підхід зумовлює сплату позивачем судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового або немайнового характеру до боржника відповідно до положень пп. 1, 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір".
33. Під час вирішення зазначеного питання підлягає врахуванню правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 14.04.2021 у справі №905/1818/19 (вказаний правовий висновок викладено також в постанові Верховного Суду від 16.09.2022 у справі №04/5026/803/2012(925/1421/19)).
34. Верховний Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у справі №905/1818/19 дійшов висновку про те, що за розгляд у позовному провадженні, з урахуванням ч. 2 ст. 7 КУзПБ в межах справи про банкрутство боржника, майнового (як у даній справі) чи немайнового спору, стороною якого є цей боржник, господарському суду необхідно обраховувати ставку судового збору, що підлягає сплаті за подання такої заяви, відповідно до положень пп. 1, 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір".
35. Відповідно до наявних матеріалів справи, вимоги заявлені позивачем у позовній заяві, поданій на підставі ст. 7 КУзПБ, і які розглядалися в порядку відокремленого позовного провадження. Позов подано у 2020 році.
36. Згідно з пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
37. Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
38. Верховний Суд враховує, що рішення господарського суду першої інстанції ухвалено за наслідком розгляду вимог ГУ ПФУ в Полтавській області про стягнення з відповідача 7307309,40 грн, тобто за наслідком розгляду майнової вимоги.
39. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2020 встановлений у розмірі 2102,00 грн.
40. Отже, за подання апеляційної скарги підлягав сплаті судовий збір у сумі 164414,46 грн, яка розраховується за такою формулою: 109609,64 грн (1,5% ціни позову за позовну заяву майнового характеру, який мав бути сплачений до суду першої інстанції) х 150%.
41. Верховний Суд відхиляє доводи скаржника про неправильний розрахунок судом апеляційної інстанції суми судового збору, оскільки такі доводи касаційної скарги суперечать наведеним вище приписам Закону України "Про судовий збір" так і правовій позиції Верховного Суду.
42. Неправильний розрахунок господарським судом першої інстанції суми судового збору під час залишення позовної заяви без руху та розподіл судового збору за результатом вирішення спору не може свідчити про необґрунтованість розрахунку судового збору судом апеляційної інстанції або про порушення принципу рівності сторін, оскільки вказаним доводам повинна надаватись оцінка судом апеляційної інстанції під час оскарження в судовому порядку рішення суду першої інстанції.
43. Щодо висновку суду апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі про відсутність підстав для зменшення сплати судового збору за подання апеляційної скарги та одночасне повернення апеляційної скарги, Верховний Суд вважає за необхідне звернути увагу на правовий висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.10.2023 у справі №910/10939/22.
44. Так, Велика Палата Верховного Суду у вказаній справі виснувала, що: "апеляційний суд, прийнявши рішення про відмову у звільненні позивачки від сплати судового збору, мав постановити відповідну ухвалу, направити її позивачці та переконатись, що вона отримала цю ухвалу і має розумний строк для сплати судового збору та подання заяви про продовження або поновлення строку на усунення недоліків разом з доказами сплати судового збору. Відповідно до ч. 6 ст. 260 ГПК України такий строк не повинен перевищувати п`яти днів з дня закінчення строку на усунення недоліків".
45. Отже, суд апеляційної інстанції зробив передчасний висновок про наявність підстав для повернення апеляційної скарги ПрАТ "АвтоКрАЗ" через те, що ним не усунуто недоліки апеляційної скарги у строк, встановлений судом.
46. Ураховуючи викладене, Верховний Суд вважає, що доводи, наведені скаржником у касаційній скарзі про порушення апеляційним судом норм процесуального права, отримали часткове підтвердження під час касаційного провадження, та спростовують висновок суду апеляційної інстанції про наявність правових підстав для повернення апеляційної скарги.
47. Одночасна відмова у зменшенні розміру сплати судового збору, на підставі положень ст. 8 Закону України "Про судовий збір", та повернення апеляційної скарги, не відповідає ряду конституційних засад та основних засад господарського процесу: принципам рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом (пункти 2, 8, 9 ч. 3 ст. 2 ГПК України); забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункти 1, 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України).
48. З огляду на наведене Верховний Суд дійшов висновку про наявність правових підстав для скасування оскаржуваної ухвали Північного апеляційного господарського суду та направлення цієї справи на новий розгляд зі стадії відкриття апеляційного провадження.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
49. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
50. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (ч. 4 ст. 310 ГПК України).
51. Враховуючи вищевикладене та керуючись п. 2 ч. 1 ст. 308, ст. 310 ГПК України, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а прийнята у справі ухвала Північного апеляційного господарського суду скасуванню із направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду зі стадії відкриття апеляційного провадження.
Судові витрати
52. Частиною 14 ст. 129 ГПК України передбачено, що якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки в цьому випадку справа направляється для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється.
Керуючись статтями 300 301 308 310 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" задовольнити частково.
2. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2024 у справі №910/4957/20 скасувати.
3. Справу №910/4957/20 направити до Північного апеляційного господарського суду для продовження розгляду зі стадії відкриття апеляційного провадження.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В. Картере
Судді К. Огороднік
В. Пєсков