ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2021 року

м. Київ

Справа № 924/1263/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Зуєва В.А.,

здійснив розгляд у письмовому провадженні касаційної скарги Фізичної особи-підприємця Антонюка Сергія Олеговича

на рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.07.2020 (судді: Заярнюк І. В. - головуючий, Заверуха С. В., Музика М. В.) і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.10.2020 (судді: Василишин А. Р. - головуючий, Бучинська Г. Б., Філіпова Т. Л.) у справі

за позовом Хмельницької міської ради

до Фізичної особи-підприємця Антонюка Сергія Олеговича

про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 142 086,28 грн.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У грудні 2019 року Хмельницька міська рада (далі - Рада) звернулася до Господарського суду Хмельницької області з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця (далі - ФОП) Антонюка Сергія Олеговича на користь позивача 38508,44 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за земельну ділянку по вул. Кам`янецькій, 79/3 у м. Хмельницькому (далі - земельна ділянка).

2. Позовна заява обґрунтовується тим, що відповідач користувався зазначеною земельною ділянкою без правовстановлюючих документів в період з 01.06.2014 (з дати припинення договору оренди землі від 16.02.2012 № 681010004000338) до 01.12.2018 (до дати укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки) та зважаючи на те, що ФОП Антонюк С. О. фактично використовував земельну ділянку площею 800 м2 ще з 2012 року, що підтверджується договором оренди землі, витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 17.10.2019, актом обстеження земельної ділянки від 05.01.2018, рішенням Ради від 14.12.2018 № 65, витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 31.10.2019. Тому позивач вважає за необхідне стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою.

У поясненнях щодо розрахунку розміру орендної плати за земельну ділянку, яка використовувалася відповідачем без правовстановлюючих документів зазначено, що розрахунок неодержаного доходу у вигляді орендної плати здійснювався у розмірі мінімальної ставки орендної плати, визначеної згідно з Податковим кодексом України - 3 % від суми нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

3. Позивач також подав заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просив стягнути з відповідача 191 827,66 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 01.06.2014 до 01.12.2018.

4. Пізніше позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просив стягнути з відповідача 142 086,28 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 01.06.2014 до 01.12.2018.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

5. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 20.07.2020, залишеним без зміни постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.10.2020, позов задоволено.

6. Судові рішення мотивовано тим, що згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 31.10.2019 № НВ- 0003999302019 земельна ділянка площею 800 м2, кадастровий номер 6810100000:08:001:0175, є сформованою та зареєстрована як об`єкт цивільних прав з 16.02.2012. Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 08.08.2017 № 93986634 зазначену земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, її площа становить 800 м2, кадастровий номер 6810100000:08:001:0175. Отже, як у період з 16.02.2012 по 14.12.2018, так і на теперішній час два основні критерії, які ідентифікують земельну ділянку: площа і кадастровий номер, не змінювалися, що на переконання місцевого господарського суду свідчить про використання земельної ділянки протягом спірного періоду без правовстановлюючих документів (з 01.06.2014 до 01.12.2018), що є підставою для стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати. Відсутність договору оренди земельної ділянки має фактичним наслідком набуття відповідачем володіння і користування чужою земельною ділянкою без відповідної грошової компенсації. В результаті відбулося збереження (заощадження) відповідачем належних до сплати за таке володіння і користування коштів у вигляді орендної плати.

Що ж стосується позовної давності, то місцевий господарський суд в рішенні зазначив, що правила переривання позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній (справі) є докази, що підтверджують факт такого переривання. Перебіг позовної давності перервався вчиненням ФОП Антонюком С. О. дій (сплата коштів), що свідчать про визнання ним свого боргу. Позовна давність також перервалася зверненням позивача у вересні 2017 року до суду з позовом до фізичної особи - підприємця Антонюка С. О. про стягнення збитків, завданих використанням земельної ділянки без правовстановлюючих документів.

Таким чином, дослідивши та надавши правову оцінки наведеним позивачем обставинам, суд дійшов висновку, що позивач звернувся до суду з вимогою про захист свого цивільного права у межах строку позовної давності, а тому заява відповідача про застосування наслідків спливу строків позовної давності задоволенню не підлягає.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції і постановою апеляційного суду, ФОП Антонюк С. О. звернувся з касаційною скаргою, у якій просить зазначені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

8. На обґрунтування підстав касаційного оскарження ФОП Антонюк С. О. зазначає, що оскаржувані судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема, статей 20, 23 Закону України "Про оренду землі", статті 20 Закону України "Про оцінку земель", статті 289 Податкового кодексу України (далі - ПК України) без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 24.06.2019 у справі № 922/2414/19, від 09.04.2020 у справі № 915/1806/19, від 11.09.2019 у справі № 922/393/18, від 28.01.2019 у справі № 922/3782/17 щодо розміру суми, яка підлягає стягненню з відповідача; від 07.07.2020 у справі № 922/3208/19, від 05.02.2020 у справі № 924/196/19, від 20.12.2019 у справі № 917/266/19, від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 щодо площі земельної ділянки, якою користувався відповідач протягом періоду, за який стягуються кошти; та порушення судами норм процесуального права, а саме статей 86 236 269 282 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зокрема, в частині перевірки обставин справи та дослідження наявних у матеріалах справи доказів.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

9. Рада у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваних судових рішеннях.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

10. Рішенням другої сесії Ради від 16.05.2002 № 28 відповідачеві було попередньо погоджене місце розташування об`єкта містобудування - автосервісу по вул. Кам`янецькій, 79/3 площею 0,08 га.

11. На підставі листа-замовлення (клопотання) від 04.06.2002 № А\58-16 та договору на виконання робіт від 26.06.2002 № 130 комунальним підприємством проектно-розвідувальних робіт по землевпорядкуванню було виготовлено проект відведення земельної ділянки відповідачеві на земельну ділянку площею 0,08 га.

12. Рішенням шостої сесії Ради від 25.09.2002 № 15 відповідачеві було надано в оренду земельну ділянку під будівництво автосервісу. На виконання цього рішення між позивачем та відповідачем 14.11.2002 було укладено договір оренди землі № 771 строк дії якого закінчувався 25.09.2007.

13. 02.04.2007 відповідач звернувся до позивача із заявою про продовження договору оренди землі від 14.11.2002 № 771.

14. Комунальним підприємством проектно-розвідувальних робіт по землевпорядкуванню на підставі заяви-замовлення відповідача від 02.04.2007 виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо складання документу, що посвідчує право оренди землі відповідача під будівництво автосервісу по вул. Кам`янецькій, 79/3 площею 0,08 га.

15. Рішенням Ради від 27.12.2007 № 25 відповідачеві було надано в короткострокову оренду земельну ділянку площею 0,08 га строком на 3 роки.

16. 16.07.2008 між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди земельної ділянки під будівництво автосервісу.

17. Рішенням дев`ятої сесії Ради від 10.08.2011 № 35 відповідачеві було поновлено договір оренди земельної ділянки строком на 3 роки.

18. 16.02.2012 між позивачем та відповідачем на підставі рішення Ради від 10.08.2011 № 35 було укладено договір на оренду земельної ділянки площею 800 м2 під будівництво автосервісу.

19. Рішенням Ради від 24.04.2013 № 45 "Про припинення права користування земельною ділянкою, договору оренди землі шляхом його розірвання за згодою сторін, та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки" припинено право користування відповідачеві земельною ділянкою площею 800 м2 і надано йому дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду площею 650 м2.

20. На виконання зазначеного рішення 15.05.2014 між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду про розірвання договору оренди землі.

21. Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 08.08.2017 № 93986634 відповідач з 2011 року є власником автосервісу загальною площею 1036,2 м2 по вул. Кам`янецькій, 79/3 в м. Хмельницькому на підставі свідоцтва про право власності від 03.08.2011 САС № 895464. Цільове призначення: для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови Хмельницька область, м. Хмельницький по вул. Кам`янецькій, 79/3.

22. Управлінням земельних ресурсів та земельної реформи департаменту архітектури, містобудування та земельних відносин на адресу Головного управління ДФС у Хмельницькій області стосовно відповідача було направлено запит з метою здійснення контролю за використанням земельних ділянок з порушенням земельного законодавства щодо інформації зі сплати орендної плати/земельного податку за земельну ділянку по вул. Кам`янецькій, 79/3 у м. Хмельницькому в період 2014- 2016 роки.

23. На зазначений запит Головним управлінням ДФС у Хмельницькій області листом від 23.12.2016 було повідомлено, що відповідач у 2014 році сплатив 1 296,82 грн, у 2015 році - 1 619,73 грн, у 2016 році - 17 530,50 грн.

24. Управлінням земельних ресурсів та земельної реформи департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів Хмельницької міської ради було зроблено запит до управління Держгеокадастру у Хмельницькому районі Хмельницькій області, у відповідь на який було отримано витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки та нараховано розмір орендної плати в період з 01.06.2014 по 01.12.2016, який мав би сплатити відповідач у випадку дотримання вимог чинного законодавства України щодо укладення договору оренди землі.

25. Управлінням земельних ресурсів та земельної реформи на земельну ділянку площею 800 м2 нараховано безпідставно збережені кошти, що відповідає орендній платі за користування земельною ділянкою. При цьому, позивач у позові зазначив, що розрахунок зазначеної у позові суми здійснено шляхом множення вартості 1 м2 земельної ділянки, зазначеного у витязі з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кожен рік використання з подальшим застосуванням найнижчої орендної ставки 3% та визначенням орендної плати в рік та в місяць з визначенням кількості місяців використання земельної ділянки. Згідно з рішенням дев`ятнадцятої сесії Ради від 29.08.2012 № 64 "Про впорядкування орендної плати за землю та втрату чинності рішень сесії міської ради" затверджено орендні ставки, а саме відсотки від нормативної грошової оцінки, що враховується для розрахунку річної плати за землю. Зазначеним рішенням затверджено 3 % - найнижчу орендну ставку, яка відповідає ПК України та яка і використовувалась при обрахуванні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за земельну ділянку по вул. Кам`янецькій, 79/3 у м. Хмельницькому.

26. До позовної заяви позивачем було додано витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 17.10.2019 № 18-22-0.33- 2097/116-19, відповідно до якого нормативно грошова оцінка земельної ділянки площею 800 м2 по вул. Кам`янецькій, 79/3 з цільовим призначенням 03.10 для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої, пов`язаної з отриманням прибутку) за 2018 рік становить 1 625 536 грн.

27. Позивачем також було долучено до матеріалів справи витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 30.01.2018 № 32-22-0.33-457/116-18, відповідно до якого нормативно грошова оцінка земельної ділянки з цільовим призначенням 03.15 для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови за 2018 рік становить 455 150 грн.

28. Відповідно до листа відділу у Хмельницькому районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 11.02.2020 № 18-22-0.33-288/116-20 цільове призначення земельної ділянки, кадастровий номер 6810100000:08:001:0175, було змінено з 03.15 - для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови на 03.10 - для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої, пов`язаної з отриманням прибутку) в Національній кадастровій системі з 05.05.2018 на підставі заяви Ради та рішення Ради від 11.04.2018 № 90.

29. Позивач у вересні 2017 року звернувся до Хмельницького міськрайонного суду з позовом до відповідача про стягнення збитків, завданих використанням спірної земельної ділянки без правовстановлюючих документів (за період з 01.01.2014 по 01.12.2016).

30. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17.01.2019 у задоволенні позову відмовлено. Постановою Хмельницького апеляційного суду від 23.04.2019 рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17.01.2019 скасовано та ухвалено нове рішення, яким стягнуто з відповідача на користь позивача 38 508,45 грн майнової шкоди. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.09.2019 у справі № 686/18698/17-ц рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17.01.2019 та постанову Хмельницького апеляційного суду від 23.04.2019 скасовано, провадження у справі за позовом позивача до відповідача про стягнення збитків, завданих використанням земельної ділянки без правовстановлюючих документів, закрито. Позивачеві повідомлено, що розгляд таких вимог віднесено до юрисдикції господарського суду.

Позиція Верховного Суду

31. Здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, дослідивши наведені в ній доводи, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.

32. Підставами касаційного оскарження ФОП Антонюком С. О. визначено, зокрема, пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України (судами попередніх інстанцій не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах: від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 24.06.2019 у справі № 922/2414/19, від 09.04.2020 у справі № 915/1806/19, від 11.09.2019 у справі № 922/393/18, від 28.01.2019 у справі № 922/3782/17 щодо розміру суми, яка підлягає стягненню з відповідача; від 07.07.2020 у справі № 922/3208/19, від 05.02.2020 у справі № 924/196/19, від 20.12.2019 у справі № 917/266/19, від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 щодо площі земельної ділянки, якою користувався відповідач протягом періоду, за який стягуються кошти).

33. Зі змісту пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України вбачається, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих же норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

34. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).

35. Визначення земельної ділянки наведено в частині 1 статті 79 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), відповідно до положень якої земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

36. Відповідно до положень частин 1, 3, 4, 9 статті 79-1 ЗК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру (частина 1). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі (частина 3). Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера (частина 4). Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї (частина 9).

37. Зазначені обставини, з урахуванням вимог статті 77 ГПК України, повинні бути підтверджені певними засобами доказування відповідно до земельного законодавства і не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

38. Згідно з абзацом 3 частини 1 статті 13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема комунальної власності. Крім того, за змістом абзацом 1 пункту 289.1 ПК України для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

39. Відповідно до частиною 2 статті 20 і частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

40. Отже, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, який сформований в режимі "реального часу", тобто на час звернення заявника, за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі актуальних відомостей про земельну ділянку, внесених до Державного земельного кадастру, є належним та допустимим доказом, що підтверджує дані про нормативну грошову оцінку землі.

41. Суди попередніх інстанцій при вирішенні даного спору виходили з того, що спірна земельна ділянка сформована як об`єкт цивільних прав, відомості про формування цієї земельної ділянки з визначенням її площі (0,08 га), меж, присвоєння кадастрового номера (6810100000:08:001:0175) внесено до Державного земельного кадастру.

42. У справах № 629/4628/16-ц, № 915/1806/19, предметом позову яких є вимога позивача про стягнення з відповідача збитків у вигляді неодержаного доходу внаслідок користування земельною ділянкою (щодо відведення якої відповідач не розробив проект землеустрою) без правовстановлюючих документів, а також у справах № 922/393/18, № 922/3782/17, предметом позову яких є вимога позивача про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки, Верховний Суд виходив з того, що спірна земельна ділянка не є сформованою, оскільки не має ні визначених меж, ні кадастрового номера, інформація про неї не занесена до Державного земельного кадастру. З огляду на викладене, Верховний Суд зазначив про необхідність встановлення судами розміру земельної ділянки, яка використовується відповідачем.

43. На відміну від справ № 629/4628/16-ц, № 915/1806/19, № 922/393/18, № 922/3782/17, у справі, яка розглядається (№ 924/1263/19), суди попередніх інстанцій встановили, що згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 31.10.2019 №НВ-0003999302019 спірна земельна ділянка, кадастровий номер 6810100000:08:001:0175, є сформованою та зареєстрована як об`єкт цивільних прав з 16.02.2012, площа земельної ділянки - 0,0800 га.

44. У справі № 922/3208/19 (постанова Верховного Суду від 07.07.2020), предметом позову якої є стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки, Верховний Суд направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції виходив з того, що "суди достовірно встановили обставини правомірного володіння і використання відповідачем належних йому нежитлових будівель, розташованих за адресою: м. Харків, просп. Ювілейний, 30, що само по собі не може свідчити про фактичне використання Товариством спірної земельної ділянки, відведеної згідно з рішенням Харківської міськради від 28.11.2018 № 1298/18 і розташованої за іншою адресою - м. Харків, просп. Ювілейний, 26".

45. У справі № 924/196/19 (постанова Верховного Суду від 05.02.2020), предметом позову якої є стягнення з відповідача збитків у виді неодержаних доходів, заподіяних у зв`язку із користуванням відповідачем земельною ділянкою без правовстановлюючих документів. У цій справі Верховний Суд направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції зазначив, що судам слід самостійно здійснити правильну правову кваліфікацію спірних правовідносин, звернув увагу на необхідність встановлення судами розміру земельної ділянки, яка використовується відповідачем, оскільки спірна земельна ділянка не є сформованою, а також акцентував, що "у матеріалах справи немає витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку спірних земельних ділянок, відомості з яких є обов`язковими при визначенні орендної плати".

46. Відмінність встановлених судами фактичних обстави, що формують зміст правовідносин, виключає подібність спірних правовідносин у справах № 922/3208/19, № 924/196/19, зі справою, яка розглядається (№ 924/1263/19).

47. Верховний Суд у постанові від 20.12.2019 у справі № 917/266/19 виклав правову позицію: "має значення площа, яку фактично використовує відповідач в таких позовах, і підтвердження її належними доказами, а не просто факт формування земельної ділянки в один об`єкт цивільних прав з відповідною площею з подальшою передачею її в оренду відповідачу".

Однак на відміну від справи, яка розглядається (№ 924/1263/19), у справі № 917/266/19 суди встановили, що у попереднього власника нерухомого майна, яке знаходиться на земельній ділянці комунальної власності, право оренду було на земельну ділянку іншого розміру, ніж розмір зафіксований комісією у акті з визначення та відшкодування збитків.

48. На необхідність підтвердження розміру земельної ділянки, яка використовується особою, до якої подано позов органом місцевого самоврядування про стягнення збитків, завданих територіальній громаді внаслідок порушення земельного законодавства звернула свою увагу Велика Палата у постанові від 04.12.2019 у справи № 917/1739/17, оскільки за договором купівлі-продажу відповідач набув у власність частину будівель і споруд розташованих на спірній земельній ділянці.

Водночас, у справі, яка розглядається (№ 924/1263/19), судами встановлено, що 16.02.2012 між позивачем та відповідачем на підставі рішення Ради від 10.08.2011 № 35 було укладено договір на оренду земельної ділянки площею 800 м2 під будівництво автосервісу. Як у період з 01.06.2014 по 04.12.2018, так і на теперішній час основні критерії, які ідентифікують земельну ділянку: площа, цільове призначення категорія земель і кадастровий номер не змінювалися. Судом не було встановлено обставин використання відповідачем земельної ділянки меншої площі, тому колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що посилання відповідача на зміни промірів та конфігурації земельної ділянки і акт обстеження земельної ділянки від 12.10.2016 немає жодного правового значення.

49. Посилання скаржника на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, колегія суддів вважає недоречним, оскільки направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд зазначив, що "суд апеляційної інстанції мав дослідити розмір безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування відповідачем земельною ділянкою без належних на те правових підстав, а також розрахунки між сторонами щодо сплаченого земельного податку за відповідну земельну ділянку", посилань на неправильно визначену площу зазначена постанова не містить.

50. У справах № 320/5877/17 (постанова Верховного Суду від 13.02.2019), на яку міститься посилання у касаційній скарзі, предметом позову є вимога сільської ради про стягнення з власника об`єктів нерухомості на комунальних земельних ділянках збитків у вигляді неодержаного доходу. У цій справі Верховний Суд, зокрема, зазначив: "Суд апеляційної інстанції не навів мотивів прийняття або відхилення аргументів відповідача з апеляційної скарги щодо неправильності застосування позивачем коефіцієнтів, які характеризують функціональне використання земельних ділянок при розрахунку їх нормативної грошової оцінки, що має значення для визначення розміру орендної плати, яку позивач просить стягнути з відповідача. Відхиляючи доводи апеляційної скарги щодо завищеної суми втрат позивача, апеляційний суд не мотивував, чому за наявності в матеріалах справи різних даних про функціональне використання земельних ділянок в основу рішення суду першої інстанції були покладені дані, наведені у розрахунку позивача".

51. У справі № 922/2414/19 (постанова Верховного Суду від 24.06.2019), на яку здійснено посилання у касаційній скарзі, предметом позову є вимога міської ради про стягнення з товариства безпідставно збережених коштів орендної плати. У цій справі Верховний Суд дійшов висновку, що: "Ні суд першої інстанції, ні суд апеляційної інстанції, в порушення норм процесуального права, не надали оцінки вказаним документам та не навели обґрунтованих мотивів відхилення таких заперечень відповідача, в результаті чого не перевірили правомірність застосування Радою у своїх розрахунках безпідставно збережених коштів з орендної плати коефіцієнта, який характеризує функціональне використання земельної ділянки у значенні Кф 2 у період з 01.03.2018 по 31.07.2018, та у значенні Кф 3 у період з 01.08.2018 по 30.06.2019".

52. Так, у розрахунку розміру орендної плати за користування відповідачем спірною земельною ділянкою, Радою за 2014 рік застосовується нормативна грошова оцінка у сумі 1 205 600, 00 грн, за 2015 рік - 1 506 400, 00 грн, за 2016 рік - 2 157 600 грн. Водночас з Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 19.03.2020 № 32-22-0.33-507/116-20 вбачається, що нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки становить: за 2014 рік - 1 028 393 грн (для земель комерційного використання + для земель, зайнятих поточним будівництвом), за 2015 рік - 1 284 762 грн, за 2016 рік - 1 840230 грн.

Тобто, у Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 19.03.2020 № 32-22-0.33-507/116-20 зазначено інший розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, кадастровий номер 6810100000:08:001:0175, за спірний період з розподілом на землі комерційного використання та землі, зайняті поточним будівництвом, ніж у Витягу від 15.09.2016 № 18-28-9910-88666/0/15-16, де такого розподілу немає, а лише визначено - "земельна ділянка під забудовою".

53. Отже, у порушення положень статей 86 236 269 282 ГПК України місцевий та апеляційний господарські суди не перевірили і не надали належної оцінки доводам скаржника про те, що при визначенні розміру суми, яка підлягає стягненню з відповідача на підставі Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, судами не було надано оцінки кожному доказу та не зазначено чому взято до уваги саме Витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 15.09.2016, від 24.02.2020, від 30.01.2018, 17.10.2019, при цьому не зазначено мотивів відхилення Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 19.03.2020, який виданий тим же органом на підтвердження тих же обставин за один і той самий період, що і інші Витяги, які було надано позивачем.

Таким чином, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 ГПК України, отримала підтвердження під час касаційного провадження, що є підставою для скасування оскаржуваних рішення та постанови.

54. Скаржник у касаційній скарзі, вважаючи помилковим висновок суду апеляційної інстанції про переривання строку позовної давності, звернув увагу на правову позицію викладену у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03.06.2019 у справі № 712/3273/18, в якій зазначено, що, "встановивши відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власнику земельної ділянки та обрання позивачем неправильного способу захисту порушеного права (у вигляді відшкодування збитків, а не стягнення коштів у зв`язку з їх збереженням без достатньої правової підстави), апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про скасування рішення суду першої інстанції та відмову у позові".

55. Водночас Велика Палата Верховного Суду в пунктах 85, 86, 87 постанови від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) зробила висновок, що "суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18)). Велика Палата Верховного Суду зазначає, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту. Проте суд апеляційної інстанції зазначеного не врахував та дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні позову, не застосувавши до спірних правовідносин правову норму, яка підлягає застосуванню".

А в постанові від 30.01.2019 у справі №755/10947/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

56. Постановою Верховного Суду від 18.09.2019 у справі № 686/18698/17-ц, провадження № 61-10480св19 закрито, тому посилання скаржника на правові висновки, викладені у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03.06.2019 у справі № 712/3273/18 є недоречними.

57. Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що суд апеляційної інстанції зважаючи на закриття провадження постановою Верховного Суду від 18.09.2019 у справі № 686/18698/17-ц зазначив, що закриття провадження у справі не є процесуальною дією суду, тотожною поверненню позовної заяви та відмові у прийнятті позовної заяви, питання про які вирішуються на стадії прийняття позовної заяви, а не під час розгляду справи по суті, посилаючись на правову позицію викладену у постанові Верховного Суду від 24.04.2018 у справі № 908/828/17).

Водночас постановою від 15.05.2020 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування норм права (статей 256 257 261 264 ЦК України) у подібних правовідносинах, викладених, зокрема у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.04.2018 у справі № 908/828/17, зазначивши, що "аналіз наведених вище правових норм дає підстави для висновку, що подання позову з недодержанням правил підвідомчості/підсудності не перериває перебігу позовної давності, але, разом з тим, з урахуванням конкретних обставин справи, може бути поважною причиною для поновлення строку позовної давності для звернення до суду за захистом порушеного права".

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №902/326/16 та від 24.09.2019 у справі № 922/1151/18.

Отже, судам необхідно вирішити питання щодо можливості застосування позовної давності з огляду на вчинення ФОП Антонюком С. О. дій (сплата коштів), що свідчать про визнання ним свого боргу.

58. Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

59. З огляду на викладене Верховний Суд позбавлений можливості дослідити проведені позивачем нарахування заборгованості відповідача та встановити їх обґрунтованість, чого не зробили й суди попередніх інстанцій.

60. Відсутність у Верховного Суду процесуальної можливості здійснити розрахунок заборгованості відповідача перешкоджає прийняттю законного рішення у справі, тому постановлені рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

61. Під час нового розгляду справи суду встановити й дослідити фактичні обставини справи, які мають значення для її правильного вирішення, а також надати їм належну правову оцінку з урахуванням викладеного в цій постанові та на підставі вказаних норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

62. За змістом частин 1, 2, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

63. Оскаржувані рішення та постанова у цій справі наведеним вимогам не відповідають.

64. Відповідно до частин другої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

65. Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

66. Наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, отримала підтвердження під час касаційного провадження, що у розумінні пункту 1 частини 3 статті 310 цього Кодексу в сукупності з відсутністю всебічного, повного та об`єктивного дослідження судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів є підставою для скасування оскаржуваних рішення та постанови і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, у зв`язку з чим касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

67. Під час нового розгляду суду необхідно врахувати наведене, перевірити доводи учасників справи, повно дослідити наявні в матеріалах справи докази, на підставі яких встановити істотні для справи обставини, прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Розподіл судових витрат

68. З огляду на висновок щодо суті касаційної скарги судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, підлягають розподілу за результатами розгляду спору.

Керуючись статтями 300 301 304 308 310 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Антонюка Сергія Олеговича залишити задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.07.2020 і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.10.2020 у справі № 924/1263/19 скасувати.

Справу № 924/1263/19 передати на новий розгляд до Господарського суду Хмельницької області.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

В. А. Зуєв