Постанова
Іменем України
21 червня 2022 року
м. Київ
справа № 0417/2-2838/2011
провадження № 61-2935св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
представник позивача - Білоус Андрій Володимирович,
відповідач - ОСОБА_1 ,
представник відповідача -ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на постанову Сумського апеляційного суду у складі колегії суддів: Кононенко О. Ю., Криворотенка В. І., Левченко Т. А.,
від 03 лютого 2022 року.
Зміст позовної заяви та її обґрунтування
У серпні 2011 року ПАТ КБ «ПриватБанк», яке в подальшому змінило назву на АТ КБ «ПриватБанк», звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10 липня 2007 року між банком та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № SUH6G100000117, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 42 800 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12 % річних з кінцевим терміном повернення 08 липня 2037 року. З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 10 липня 2007 року між банком та ОСОБА_1 був укладений договір іпотеки, згідно з яким останній передав в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно - квартиру
АДРЕСА_1 . Позивач вказував, що у зв`язку з невиконанням позичальником зобов`язань за кредитним договором станом на 22 липня 2011 року утворилася заборгованість у розмірі 57 231,45 долар США, що згідно офіційного курсу Національного банку України становило 456 134,66 грн, з яких: 32 628,20 доларів США - заборгованість за кредитом,
10 745,40 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 2 071,36 доларів США - заборгованість по винагороді за надання фінансового інструменту (комісії); 9 108,79 доларів США - пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором.
Посилаючись на зазначені обставини, уточнивши позовні вимоги, позивач просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором
№ SUH6G100000117 від 10 липня 2007 року перед АТ КБ «ПриватБанк» в загальному розмірі 54 553,75 долари США, з яких: 32 628,20 доларів США - заборгованість за кредитом; 10 745,40 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 2 071,36 долар США - заборгованість по винагороді за надання фінансового інструменту (комісії); 9 108,79 доларів США - пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором, звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 та належить ОСОБА_1 на праві власності, шляхом продажу через прилюдні торги, за початковою ціною реалізації, визначеною суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням Закону України «Про іпотеку».
Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми у складі судді Сидоренко А. П. від 21 вересня 2021 року позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задоволено.
В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 10 липня 2007 року № SUH6G100000117 перед АТ КБ «ПриватБанк» в загальному розмірі 54 553,75 доларів США, з яких: 32 628,20 доларів США - заборгованість за кредитом, 10 745,40 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом, 2 071,36 доларів США - заборгованість по винагороді за надання фінансового інструменту (комісії); 9 108,79 доларів США - пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором, звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_1 на праві власності, шляхом продажу через прилюдні торги, за початковою ціною реалізації, визначеною суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку». Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у зв`язку з невиконанням позичальником зобов`язань за кредитним договором, забезпечених іпотекою, наявні підстави, передбачені статтями 526 546 572 575 Цивільного кодексу України, Законом України «Про іпотеку», для захисту прав банку шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Сумського апеляційного суду від 03 лютого
2022 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 21 вересня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову
АТ КБ «ПриватБанк» відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що сторони передбачили у договорі іпотеки застереження, згідно з яким позивач має можливість самостійно у позасудовому порядку звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки або його продаж третій особі. У матеріалах справи відсутні докази реалізації позивачем позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки, отже позивачем обрано неналежний спосіб захисту його прав як іпотекодержателя. На думку суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та безпідставно задовольнив вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу через прилюдні торги за початковою ціною реалізації, визначеною суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням Закону України «Про іпотеку».
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати постанову Сумського апеляційного суду від 03 лютого 2022 року та залишити в силі рішення Зарічного районного суду м. Суми від 21 вересня 2021 року.
Підставами касаційного оскарження судового рішення заявник зазначив неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, вказавши, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні при застосуванні норм права, неправильно врахувавши висновок Великої Палати Верховного Суду, який міститься у постанові від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц. Також заявник вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Доводи касаційної скарги обґрунтовані тим, що використання досудових процедур є правом, а не обов`язком особи, яка потребує судового захисту, тому кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом спосіб захисту прав і свобод. На думку особи, яка подала касаційну скаргу, суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що позивач звернувся до суду в порядку статті 41 Закону України «Про іпотеку», тому помилково застосував до спірних правовідносин положення статті 38 Закону України «Про іпотеку».
Ухвалою Верховного Суду від 05 травня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.
Ухвалою Верховного Суду від 30 травня 2022 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
До Верховного Суду надійшов відзив представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , у прохальній частині якого заявник просить прийняти його до розгляду, посилаючись на те, що ухвалу про відкриття касаційного провадження отримано ним на електронну адресу лише 17 червня 2022 року у зв`язку з тимчасовою відсутністю відповідача за адресою реєстрації та листування.
Згідно з частиною першою статті 395 Цивільного процесуального кодексу України учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження.
Статтею 120 ЦПК України передбачено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Відповідно до частин другої та шостої статті 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.
З огляду на наведені представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 обставини вказаний строк підлягає продовженню до дати подання відзиву на касаційну скаргу - 20 червня 2022 року.
У відзиві на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить залишити касаційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» без задоволення, а оскаржену постанову суду апеляційної інстанції - без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість. Заявник вказує, що в матеріалах справи відсутні докази реалізації позивачем досудового способу захисту порушеного права, а сума заборгованості розрахована неправильно.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Відповідно до кредитного договору № SUH6G100000117 від 10 липня
2007 року ОСОБА_1 отримав кредит у ПАТ КБ «ПриватБанк» у розмірі 42 800,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 08 липня 2037 року.
З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором 10 липня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та
ОСОБА_1 був укладений договір іпотеки нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 .
Згідно з наданим банком розрахунком станом на 22 липня 2011 року заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором становила 54 553,75 доларів США, з яких: 32 628, 20 доларів США - заборгованість за кредитом; 10 745,40 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 2 071,36 доларів США - заборгованість по винагороді за надання фінансового інструменту (комісії); 9 108,79 доларів США - пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором.
За умовами пункту 16.7.1 договору іпотеки від 10 липня 2007 року іпотекодержатель має право з метою задоволення своїх вимог звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання термінів виконання будь-небудь із зобов`язань, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані.
Сторони у пункті 27 договору іпотеки від 10 липня 2007 року досягли домовленості про те, що звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя може бути здійснено у позасудовому порядку шляхом: переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, про що іпотекодержатель зобов`язаний письмово повідомити іпотекодавця; або продажу предмету іпотеки будь-якій особі та будь-яким способом, в тому числі на біржі, на підставі договору купівлі-продажу у порядку статті 38 Закону України «Про іпотеку», для чого Іпотекодавець, надає Іпотекодержателю право укласти такий договір за ціною та на умовах, визначених на власний розсуд іпотекодержателя, і здійснити всі необхідні дії від імені Іпотекодавця, у т.ч. отримати витяг з Державного реєстру прав на нерухоме майно
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Спосіб захисту цивільного права чи інтересу - це дії, які спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Спосіб захисту цивільного права чи інтересу має бути доступним та ефективним.
Способи захисту цивільного права чи інтересу можуть бути судовими
та позасудовими.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку»іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно із частиною першою статті 7 цього Законуза рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.
Відповідно до статей 12 і 33 Закону України «Про іпотеку» одним зі способів захисту прав та інтересів іпотекодержателя є звернення стягнення на предмет іпотеки.
Підставами звернення стягнення на предмет іпотеки є: рішення суду, виконавчий напис нотаріуса або договір про задоволення вимог іпотекодержателя(частина четверта статті 33 ЗаконуУкраїни «Про іпотеку»).
З огляду на вказане закон визначає такі способи звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду); позасудовий: захист прав нотаріусом (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса) або самозахист шляхом позасудового врегулювання (згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя).
Згідно з частиною першою статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Статтею 39 Закону України «Про іпотеку» врегульовано питання звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду.
За змістом статті 41 Закон України «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на електронних аукціонах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» з дотриманням вимог цього Закону.
Дія статей 41, 47 (у частині реалізації предмета іпотеки на електронних торгах) Закону України «Про іпотеку» зупиняється уперіод дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування щодо нерухомого майна (нерухомості), що належить фізичним особам та перебуває в іпотеці за споживчими кредитами.
Частиною другою статті 36 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.
Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша та третя статті 13 ЦПК України).
Звертаючись до суду з позовом у 2011 році ПАТ КБ «ПриватБанк» просило суд звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу банком з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з наданням банку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.
Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська
від 12 вересня 2011 року звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 шляхом продажу вказаного предмета іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладанням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.
Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 05 серпня 2019 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12 вересня
2011 року задоволено. Заочне рішення Індустріального районного суду
м. Дніпропетровська від 12 вересня 2011 року скасовано, справу призначено до розгляду у порядку загального позовного провадження.
За змістом пункту 2 частини другої статті 49 ЦПК України позивачі вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви (частина третя
27 лютого 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» подало заяву у відповідності до статті 49 ЦПК України, в якій просило звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу через прилюдні торги, за початковою ціною реалізації, визначеною суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотримання вимог Закону України «Про іпотеку».
Згідно з пунктом 22 договору іпотеки від 10 липня 2007 року звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється у випадках, передбачених пунктами 16.7.1, 16.7.2, 16.9 цього договору, відповідно до розділу V Закону України «Про іпотеку» на підставі рішення суду, або на підставі виконавчого напису нотаріуса, або згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в цьому договорі.
У справі, що переглядається, суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини справи, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову та звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду шляхом продажу через прилюдні (електронні) торги, за початковою ціною реалізації, визначеною суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку», оскільки позичальник неналежним чином виконував свої зобов`язання за кредитним договором № SUH6G100000117 від 10 липня 2007 року, внаслідок чого виникла заборгованість, отже у іпотекодержателя виникло право на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки та реалізацію судового способу звернення стягнення на предмет іпотеки.
Суд апеляційної інстанції не урахував, що позивачем було змінено позовні вимоги у частині способу звернення стягнення на предмет іпотеки та обрано судовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів. Отже апеляційний суд неправильно застосував положення Закону України «Про іпотеку» та дійшов помилкового висновку про те, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту його прав як іпотекодержателя.
Право на звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку, визначеному у відповідному договірному застереженні, не перешкоджає іпотекодержателю застосовувати інші встановлені Законом України «Про іпотеку»способи звернення стягнення на предмет іпотеки, у тому числі і в судовому порядку.
Посилання суду апеляційної інстанції на правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц, є помилковими, оскільки вони стосуються звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом встановлення у рішенні суду права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, визначеному
статтею 38 Закону України «Про іпотеку», у той час як у цій справі банк просив звернутися стягнення на предмет іпотеки у судовому порядку шляхом проведення прилюдних торгів.
Колегія суддів бере до уваги, що згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень заочним рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 20 травня 2019 року у справі № 592/16689/18, що набрало законної сили, стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № SUH6G100000117 від 10 липня 2007 року, яка складається з тіла кредиту у розмірі 33 076,96 доларів США, що згідно з офіційним курсом Національного банку України становить 928 139,50 грн.
Ураховуючи зазначене, а також принцип диспозитивності, колегія суддів вважає, що сума заборгованості, в рахунок якої звернуто стягнення на предмет іпотеки за кредитним договором № SUH6G100000117 від 10 липня 2007 року становить: 32 628,20 доларів США - заборгованість за тілом кредиту, 10 745,40 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом, 9 108,79 доларів США - пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором. Розрахунок заборгованості по процентах та пені відповідачем не спростований.
Вимоги АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення комісії є необґрунтованими, оскільки умова кредитного договору про її нарахування та сплату порушує публічний порядок, тобто є нікчемною (постанова Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц (провадження № 61-8862сво18)). У задоволенні позовних вимог у цій частині належить відмовити.
Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржену постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі, змінивши загальний розмір заборгованості за кредитним договором від 10 липня 2007 року № SUH6G100000117 з 54 553,75 доларів США до 52 482,39 долари США, що складається із заборгованості за тілом кредиту - 32 628,20 доларів США, заборгованості по процентам за користування кредитом - 10 745,40 доларів США, пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором - 9 108,79 доларів США.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Ураховуючи часткове задоволення касаційної скарги, скасування постанови апеляційного суду та залишення в силі рішення суду першої інстанції, беручи до уваги вимоги статті 141 ЦПК України, із ОСОБА_1 на користь
АТ КБ «ПриватБанк»підлягає стягненню частина судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги, у розмірі 3 271 грн.
Керуючись статтями 141, 400, 406, 412, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.
Постанову Сумського апеляційного суду від 03 лютого 2022 рокускасувати.
Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 21 вересня 2021 року залишити в силі, змінивши розмір загальний розмір заборгованості за кредитним договором від 10 липня 2007 року № SUH6G100000117, в рахунок погашення якої звернуто стягнення на предмет іпотеки, з 54 553,75 доларів США до 52 482 (п`ятдесят дві тисячі чотириста вісімдесят два) долари США 39 центів.
Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) судовий збір, сплачений за подання касаційної скаргу, у розмірі 3 271 (три тисячі двісті сімдесят одну) грн.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
Н. Ю. Сакара
С. Ф. Хопта
В. В. Шипович