№ 0818/9696/2012

Постанова

Іменем України

01 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 0818/9696/2012

провадження № 61-16706св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»,

відповідачі: ОСОБА_1 (процесуальними правонаступниками якого є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_5 ), ОСОБА_6 ,

розглянув у судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Першина Ігоря Миколайовича, на заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 31 жовтня 2012 року у складі судді Гашук К. В. та постанову Запорізького апеляційного суду від 13 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Дашковської А. В., Кримської О. М., Кочеткової І. В.,

ВСТАНОВИВ:

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу IIПрикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги представника ОСОБА_2 - адвоката Першина Ігоря Миколайовича на заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 31 жовтня 2012 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 13 серпня 2019 рокуздійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2012 року Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

На обґрунтування позовних вимог зазначило, що 22 листопада 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (далі - ТОВ «Укрпромбанк») та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 774-01/К-07, за умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти в сумі 46 000,00 дол. США зі сплатою 12 % річних за весь час фактичного користування кредитом на строк з 22 листопада 2007 року по 21 листопада 2027 року.

На забезпечення виконання зобов`язань за цим договором 22 листопада 2007 року між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_6 було укладено договір поруки № 774-01/П-07, за яким поручитель поручилась за виконання боржником зобов`язань за кредитним договором.

30 червня 2010 року між ТОВ «Укрпромбанк», ПАТ «Дельта Банк» та Національним Банком України було укладено договір про передачу активів та кредитних зобов`язань ТОВ «Укрпромбанк» на користь ПАТ «Дельта Банк», відповідно до пункту 4.1. якого ТОВ «Укрпромбанк» передає ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, що забезпечують виконання кредитних зобов`язань перед Національним банком України, внаслідок чого ПАТ «Дельта Банк» замінює ТОВ «Укрпромбанк» як кредитора у зазначених зобов`язаннях, а згідно з пунктом 4.2. внаслідок передачі ТОВ «Укрпромбанк» ПАТ «Дельта Банк» прав вимоги до боржників, ПАТ «Дельта Банк» переходить право вимагати від боржників повного, належного та реального виконання обов`язків за кредитними та забезпечувальними договорами.

Позичальник належним чином умови договору не виконує, про що неодноразово повідомлявся, зокрема і шляхом направлення письмової вимоги про виконання зобов`язання, у зв`язку з чим станом на 08 серпня 2012 року має заборгованість в розмірі 510 548,44 грн, з яких тіло кредиту - 347 696,22 грн, відсотки - 148 193,42 грн, комісія за ведення кредиту - 14 658,80 грн.

З урахуванням викладених обставин просило суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_6 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 510 548,44 грн, а також вирішити питання про розподіл судових витрат.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 31 жовтня 2012 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_6 солідарно на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 510 548,44 грн, з яких 347 696,22 грн - сума заборгованості за тілом кредиту, 148 193,42 грн - сума заборгованості за відсотками, 14 658,80 грн - комісія за ведення кредиту.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з його доведеності та обґрунтованості.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 11 червня 2018 року до участі у справі залучено правонаступника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 11 червня 2018 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Представник ОСОБА_2 - адвокат Першин І. М. подав апеляційну скаргу на заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 31 жовтня 2012 року, обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу відсутністю належного повідомлення відповідача про дату, час і місце засідання суду першої інстанції, коли було ухвалене оскаржуване рішення.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Запорізького апеляційного суду від 13 серпня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Першина І. М., залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У вересні 2019 року до Верховного Суду засобами поштового зв`язку надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Першина І. М., на заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 31 жовтня 2012 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 13 серпня 2019 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив суд оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанції ухвалені рішення без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 25 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

13 січня 2020 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 23 березня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 22 листопада 2007 року між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 774-01/К-07, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав грошові кошти в сумі 46 000,00 дол. США зі строком повернення до 21 листопада 2027 року та сплатою відсотків за користування грошовими коштами в розмірі 12 % річних.

В той же день між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_6 укладено договір поруки № 774-01/п-07, пунктом 1 якого передбачений обов`язок ОСОБА_6 відповідати за повне та своєчасне виконання боржником боргових зобов`язань за кредитним договором від 22 листопада 2007 року № 774-01/К-07.

30 червня 2010 року між ТОВ «Укрпромбанк», ПАТ «Дельта Банк» та Національним банком України укладено Договір про передачу активів та кредитних зобов`язань ТОВ «Укрпромбанку» на користь ПАТ «Дельта Банку», відповідно до пункту 4.1 якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених договором, ТОВ «Укрпромбанк» передає (відступає) ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, що забезпечують виконання кредитних зобов`язань перед Національним банком України, внаслідок чого ПАТ «Дельта Банк» замінює ТОВ «Укрпромбанк» як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов`язаннях, а згідно з пунктом 4.2 внаслідок передачі ТОВ «Укрпромбанк» ПАТ «Дельта Банку» прав вимоги до боржників, ПАТ «Дельта Банку» переходить (відступається) право вимагати (замість ТОВ «Укрпромбанк») від боржників повного, належного та реального виконання обов`язків за кредитними та забезпечувальними договорами.

Відповідно до вказаного договору про передачу активів та кредитних зобов`язань ПAT «Дельта Банк» набув права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 22 листопада 2007 року № 774-01/К-07 та до ОСОБА_6 за договором поруки № 774-01/п-07.

Відповідно до розрахунків банку, внаслідок неналежного виконання позичальником та поручителем своїх зобов`язань за вищезазначеним кредитним договором у ОСОБА_1 виникла заборгованість перед позивачем, яка станом на 08 серпня 2012 року становила 510 548,44 грн, з яких тіло кредиту - 347 696,22 грн, відсотки - 148 193,42 грн, комісія - 14 658,80 грн.

20 лютого 2012 року за № 17.5/0792/12 на адресу відповідачів були направлені вимоги - повідомлення про дострокове повернення частини позики, що залишилася, сплату відсотків, комісії, в розмірі 59 430,49 дол. США та 12 453,48 грн відповідно до положень статті 1050 ЦК України та пункту 6.2 Кредитного договору.

Згідно зі свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 від 16 травня 2016 відповідач у справі ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 11 червня 2018 року до участі у справі залучено правонаступника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 13 листопада 2018 року до участі у справі як процесуальних правонаступників відповідача ОСОБА_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , залучено ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_5 .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України (тут і далі - в редакції, що діяла на час подання касаційної скарги, що розглядається) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду не відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 3 ЦПК України (тут і далі - в редакції, чинній на час розгляду справи у суді першої інстанції), кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно положень статті 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів, висновків експертів.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (стаття 58 ЦПК України).

Згідно частини другої статті 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини першої статті 158 ЦПК України розгляд судом цивільної справи відбувається в судовому засіданні з обов`язковим повідомленням осіб, які беруть участь у справі.

Особи, які беруть участь у справі, мають право, зокрема брати участь у судових засіданнях, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб (стаття 27 ЦПК України).

Встановлено, що в суді першої інстанції справу було призначено до судового розгляду з викликом сторін.

Відповідно до частин першої, третьої-шостої статті 74 ЦПК України судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повістки про виклик у суд надсилаються особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за три дні до судового засідання. Судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі. Стороні чи її представникові за їх згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам цивільного процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку. Особи, які беруть участь у справі, а також свідки, експерти, спеціалісти і перекладачі можуть бути повідомлені або викликані в суд телеграмою, факсом чи за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.

За правилами частини першої статті 76 ЦПК України судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку.

Європейський суд з прав людини вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року).

Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).

Аналіз матеріалів справи свідчить, що у судовому засіданні, призначеному на 31 жовтня 2012 року, відповідач ОСОБА_7 був відсутнім, про час та місце судового розгляду належним чином повідомлений не був.

Надіслана судом судова повістка про розгляд справи, адресована відповідачу ОСОБА_7 , повернулася до суду з відповідною відміткою поштової установи про неможливість вручення поштового відправлення з зазначених підстав, а саме: «за закінченням терміну зберігання».

Аналіз приписів ЦПК України дозволяє дійти висновку, що повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» не є належним доказом інформування відповідача про час і місце розгляду справи.

Аналогічна правова позиція висловлена і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року по справі № 752/11896/17-ц.

Таким чином місцевим судом не були вжиті всі заходи щодо повідомлення відповідача ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи відповідно до статей 74 76 ЦПК України, відомостей про отримання відповідачем судових повісток про призначення судових засідань на вказані вище дати матеріали справи не містять.

Встановлено, що ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 11 червня 2018 року до участі у справі залучено правонаступника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .

Однак, ухвалюючи рішення в справі, суд першої інстанції зазначені вимоги цивільного процесуального законодавства до уваги не взяв, розглянувши справу за відсутності відповідача, щодо якого відсутні докази належного повідомлення про час та місце розгляду справи, розгляд справи не відклав, причини його неявки в судове засідання не з`ясував, чим порушив конституційне право вказаної особи на участь у судовому розгляді, не забезпечив йому можливість надати суду докази та навести доводи, що суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права особи на справедливий судовий розгляд.

На вказане порушення норм процесуального права, як на підставу скасування судового рішення, правонаступник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 посилався у своїй апеляційній скарзі, поданій на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 31 жовтня 2012 року.

Пунктом третім частини третьої статті 376 ЦПК України в редакції, що діяла на час апеляційного перегляду справи, встановлено, що порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування апеляційним судом судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Проте апеляційний суд на вказане належної уваги не звернув, передбачених пунктом третім частини третьої статті 376 УПК України наслідків порушення норм процесуального права не застосував.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

У частині четвертій статті 411 ЦПК України передбачено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку про те, що постанова Запорізького апеляційного суду від 13 серпня 2019 року винесена без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, постанову суду апеляційної інстанції скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 409 410 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Першина Ігоря Миколайовича, задовольнити частково.

Постанову Запорізького апеляційного суду від 13 серпня 2019 рокускасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. П. Курило