ПОСТАНОВА
Іменем України
27 лютого 2020 року
Київ
справа №0840/3984/18
адміністративне провадження №К/9901/12889/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бучик А.Ю.,
суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2018 року у складі судді Бойченко Ю.П. та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2019 року у складі колегії суддів: Малиш Н.І., Білак С.В., Шальєвої В.А. у справі № 0840/3984/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (надалі по тексту - позивач) звернулась до суду з позовом, в якому просила:
- визнати протиправною повторну відмову Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (надалі по тексту - відповідач) від 17.09.2018 №31-8-0.3-5849/2-18;
- зобов`язати відповідача надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в розмірі 2,0 га ріллі по Веселівській селищній раді Веселівського району Запорізької області з кадастровим номером №2321255100:09:014:0008.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2018 року, яка залишена без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2019 року, визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, оформлену листом від 17.09.2018 №31-8-0.3-5849/2, щодо відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою про відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в розмірі 2,0 гектара ріллі на території Веселівської селищної ради Веселівського району Запорізької області.
Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в розмірі 2,0 гектара ріллі на території Веселівської селищної ради Веселівського району Запорізької області, з кадастровим №2321255100:09:014:0008.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що відмова відповідача у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки, орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства обумовлена невідповідністю місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до законів нормативно-правових актів (частина сьома статті 118 Земельного кодексу України).
Також заявником в касаційній скарзі вказано, що земельна ділянка, на яку суд першої інстанції зобов`язав відповідача надати дозвіл, відноситься до земель комунальної форми власності. а тому її розпорядником є Веселівська селищна об`єднана територіальна громада як власник вказаного майна, що підтверджується, зокрема, інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
У поданому відзиві позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Крім того, позивач просила замінити відповідача з Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області на Веселівську селищну раду.
Також 21.06.2019 на адресу Верховного Суду надійшло клопотання позивача, в якому вона просила замінити відповідача по даній справі з Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області на Веселівську селищну раду Веселівського району Запорізької області.
В обґрунтування клопотання вказано, що спірна земельна ділянка з 25.01.2019 перебуває у комунальній власності та її розпорядником є Веселівська селищна рада.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
У ході розгляду справи судами встановлено, що 11.12.2017 до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області надійшла заява ОСОБА_1 від 04.12.2017 №1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в розмірі 2,0 гектара ріллі по Веселівській селищній раді Веселівського району Запорізької області, з кадастровим №2321255100:09:014:0008.
До заяви додано викопіювання вільної земельної ділянки розміром 2 га по Веселівській селищній раді, кадастровий номер 2321255100:09:014:0008, копія паспорту та ідентифікаційного коду позивача.
Листом від 20.12.2017 за № Л-10334-7612/6-17 Головне Управління Держгеокадастру у Запорізькій області відмовило позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою зазначеної земельної ділянки, оскільки місце розташування запитуваної земельної ділянки не відповідає вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів ( ч.7 ст.118 ЗК України).
ОСОБА_1 оскаржила відмову в судовому порядку.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 14.05.2018 по справі №808/646/18, яке набрало законної сили 14.06.2018, визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в розмірі 2,0 гектара ріллі по Веселівській селищній раді Веселівського району Запорізької області, з кадастровим №2321255100:09:014:0008, викладену у листі за №Л- 10334-7612/6-17 від 20.12.2017. Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області повторно розглянути питання щодо надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в розмірі 2,0 гектара ріллі по Веселівській селищній раді Веселівського району Запорізької області, з кадастровим №2321255100:09:014:0008 з урахуванням висновків суду.
На виконання вимог рішення суду, відповідач повторно розглянув питання надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та листом від 17.09.2018 №31-8-0.3-5849/2-18 відмовив у наданні такого дозволу із посиланням на те, що місце розташування запитуваної земельної ділянки не відповідає вимогам законів, прийнятих відповідно до нормативно - правових актів (ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України).
Не погоджуючись із відмовою, ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що не зважаючи на рішення суду, яке набрало законної сили, відповідач, не враховуючи висновки суду та жодним чином не обґрунтовуючи свого рішення, повторно відмовив позивачу з тих самих підстав, тому відмова, викладена у листі від 17.09.2018 №31-8-0.3-5849/2-18, є протиправною.
Також визначаючи спосіб захисту порушеного права, суд першої інстанції вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який буде виключати подальші протиправні дії чи бездіяльність відповідача та виключати подальші звернення до суду, тому, в даному випадку, таким способом є зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.
Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю урегульовані Земельним кодексом України від 25.01.2001 № 2768-III (далі - ЗК України).
Статтею 3 ЗК України встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Частиною 2 ст. 22 ЗК України визначено, що до земель сільськогосподарського призначення належать, зокрема, сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).
При цьому, пунктом "а" частини 3 статті 22 ЗК України визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
Відповідно до ст. 33 ЗК України земельні ділянки, призначені для ведення особистого селянського господарства, можуть передаватися громадянами у користування юридичним особам України і використовуватися ними для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства без зміни цільового призначення цих земельних ділянок.
Пунктом "в" ч. 3 ст. 116 ЗК України визначено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених вказаним Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2.0 гектара.
Відповідно до ч. 4 ст. 122 ЗК України передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою вказаної статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Таким чином судами попередніх інстанцій вірно вказано, що у спірних правовідносинах, на час їх виникнення, з огляду на Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15, таким органом є відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області.
Згідно з ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 вказаного Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (ч. 7 ст. 118 ЗК України).
Вказана норма кореспондується із положеннями ч. 3 ст. 123 ЗК України.
З вищевказаних правових норм ЗК України вбачається, що підставою для відмови у наданні дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою.
Разом з тим, судами попередніх інстанцій вірно вказано, що відповідачем не доведено наявність підстав, передбачених Земельним кодексом України, для відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, та з тих самих підстав, не враховуючи висновки суду у справі №808/646/18. Тому вірним є висновок судів стосовно того, що відмова, викладена у листі від 17.09.2018 №31-8-0.3-5849/2-18, є протиправною.
Щодо позовних вимог в частині зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою та доводів відповідача про наявність у нього дискреційних повноважень під час вирішення питання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, колегія суддів зазначає наступне.
Частина друга статті другої КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до пп. 4 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
Статтею 13 "Право на ефективний засіб юридичного захисту" Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод установлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції стосовно того, що оскільки мала місце повторна необґрунтована відмова у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою, тому з метою ефективного захисту та повного відновлення порушених прав позивача, позовна вимога про зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про безпідставність покликання відповідача щодо того, що на даний час спірна земельна ділянка віднесена до комунальної форми власності, тому відповідач не вправі надавати дозвіл на розроблення проекту землеустрою з огляду на таке.
Відповідно п.1 Наказу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 26 вересня 2018 року №8-1748/15-18-СГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність", наказано передати Веселівській селищній об`єднаній територіальній громаді у комунальну власність за актом приймання-передачі земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 2583,4114 га, які розташовані на території Веселівської селищної об`єднаної територіальної громади Веселівського району Запорізької області за межами населеного пункту, згідно з додатком.
Пунктом 2 Наказу визначено, що право власності на земельні ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права та оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових правна нерухоме майно та їх обтяжень".
Разом з тим, з інформації з Державного реєстру речових прав та нерухоме майно вбачається, що право власності на земельну ділянку за територіальної громадою було зареєстровано 25.01.2019, а тому судом апеляційної інстанції вірно вказано, що на час прийняття судом першої інстанції рішення, земельні ділянки не перебували у власності територіальної громади.
Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами суду апеляційної інстанції, що суд першої інстанції врахував всі подані сторонами докази та прийняв рішення у відповідності до норм чинного законодавства.
Не дають підстав для скасування рішень судів попередніх інстанцій також інші, зазначені у касаційній скарзі, аргументи позивача, позаяк вони не применшують і не змінюють основних правових висновків та мотивів судів.
Суд також звертає увагу на те, що здійснюючи судочинство Європейський суд з прав людини в рішенні від 18 липня 2006 р. у справі "Проніна проти України" зазначив, що за змістом пункту 1 статті 6 Конвенції суди зобов`язані обґрунтувати свої рішення, проте це не може сприйматись як вимога давати детальну відповідь на кожен довод. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру ухвалюваного рішення (CASE OF Svetlana Vladimirovna PRONINA against Ukraine (Application no. 63566/00)).
Відповідно до ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи наведене, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
Щодо клопотання позивача про зміну відповідача по справі з Головного управління Держгеокадастру у запорізькій області на Веселівську селищну раду Веселівського району Запорізької області, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 48 КАС України визначено, що якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.
Таким чином, заміна відповідача допускається до ухвалення рішення у справі судом першої інстанції.
Натомість, з клопотання про заміну відповідача по справі позивач звернувся до суду касаційної інстанції, що виключає можливість такої заміни.
Крім того, слід вказати, що згідно ст. 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.
Разом з тим, клопотання позивача мотивоване тим, що з 29.01.2019 спірна земельна ділянка перебуває у комунальній власності та її розпорядником є Веселівська селищна рада. Проте, позивачем не надано доказів вибуття відповідача з відносин, щодо яких виник спір.
Колегія суддів вважає безпідставним покликання позивача на ухвалу Верховного Суду від 18 лютого 2019 року, якою замінено відповідача у справі №908/1165/17 - Головне управління Держгеокадастру у Запорізької області на його правонаступника - Веселівську селищну раду, оскільки предметом розгляду вказаної справи було визнання договору оренди землі № 30, укладеного 03.05.2007 між Позивачем та Веселівською державною адміністрацією Запорізької області, поновленим на 49 років на тих самих умовах, які були передбачені Договором, та визнання укладеною додаткової угоди до Договору про поновлення договору на 49 років.
Таким чином, у справі №908/1165/17 замінено відповідача по справі, як сторону у договірних зобов`язаннях, до якої перейшли права та обов`язки орендодавця.
Разом з тим, предмет розгляду даної справи є відмінним від предмету розгляду по справі №908/1165/17.
Таким чином, клопотання позивача про заміну відповідача задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні клопотання про заміну відповідача по справі.
Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2018 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2019 року залишити без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий А.Ю. Бучик
Судді Л.Л. Мороз
А.І. Рибачук