ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 101/3079/13-к
провадження № 51-3826 км 18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні провадження за касаційною скаргою прокурора на вирок Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 24 жовтня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 24 грудня 2013 року стосовно
ОСОБА_6 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця та жителя
АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 24 жовтня 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 24 грудня 2013 року, ОСОБА_6 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, та виправдано на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України за недоведеністю вчинення кримінального правопорушення обвинуваченим.
Органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачувався у тому, що він 16 листопада 2012 року приблизно о 17 год, знаходячись у кафе «Зустріч», що за адресою: вул. Леніна, 1, м. Алушта, АР Крим, таємно викрав мобільний телефон «Самсунг С3050», вартістю 257 грн, що належить ОСОБА_7 , заподіявши потерпілій матеріальної шкоди на вказану суму.
Вказані судові рішення прокурор оскаржив в касаційному порядку.
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі - ВССУ), який діяв як суд касаційної інстанції, ухвалами від 17 та 19 лютого 2014 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою прокурора та витребував із Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим матеріали кримінального провадження стосовно ОСОБА_6
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким, відповідно, внесено зміни до КПК України і визначено, що судом касаційної інстанції є Верховний Суд, при цьому припинено діяльність ВССУ.
На виконання п. 4 параграфа 3 розділу 4 вказаного Закону касаційну скаргу прокурора 09 лютого 2018 року передано до Касаційного кримінального суду Верховного Суду.
З моменту відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора до 02 лютого 2023 року (дати постановлення ухвали про закінчення підготовки та призначення касаційного розгляду) ВССУ і Верховний Суд вживали заходів щодо отримання матеріалів кримінального провадження стосовно ОСОБА_6 .
Проте з 20 лютого 2014 року Автономна Республіка Крим та м. Севастополь є територіями, тимчасово окупованими російською федерацією в результаті збройної агресії, яка триває дотепер і має характер міжнародного збройного конфлікту (Закон України № 1207-VII від 15 квітня 2014 року «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованих територіях України»).
Тому матеріали зазначеного провадження до Верховного Суду не надійшли.
Відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону України № 1632-VIIвід 12 серпня 2014 року «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції» у разі неможливості передачі матеріалів справи відповідно до встановленої згідно з цим Законом підсудності вчинення необхідних процесуальних дій здійснюється за документами і матеріалами, поданими учасниками судового процесу, за умови, що такі документи і матеріали є достатніми для ухвалення відповідного судового рішення.
Беручи до уваги значний час, що минув з моменту звернення сторони обвинувачення до суду касаційної інстанції, зміст питань, порушених у касаційній скарзі, й особливості процедури касаційного перегляду, а також те, що в матеріалах касаційного провадження наявні копії судових рішень, які оскаржуються, Верховний Суд дійшов висновку про можливість здійснення касаційного розгляду за документами і матеріалами, поданими прокурором, оскільки в цьому конкретному випадку таких документів і матеріалів буде достатньо для ухвалення відповідного судового рішення.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, не погоджуючись із судовими рішеннями через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить їх скасувати і призначити новий розгляд у суду першої інстанції. Свої вимоги прокурор мотивує тим, що суд першої інстанції:
- відмовив у затвердженні угоди про примирення підозрюваного з потерпілою з порушенням вимог КПК України, без участі потерпілої та не повернув кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування, а провів судовий розгляд;
- виправдовуючи ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 185 КК України, не дослідив усіх доказів;
- ухвалив вирок, який не відповідає вимогам КПК України.
Крім того, зазначає про те, що суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив доводів його апеляційної скарги та постановив ухвалу, яка не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор не підтримав доводи касаційної скарги.
Мотиви Суду
Положеннями ст. 433 КПК України визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК України).
У поданій касаційній скарзі прокурор порушує питання щодо безпідставного виправдання ОСОБА_6 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України.
Проте Суд з цими доводами не погоджується з огляду на таке.
Статтею 370 КПК України визначено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється в разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу.
За змістом ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
Положенням ст. 17 КПК України визначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Тобто, дотримуючись засади змагальності та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна й безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.
Як убачається зі змісту вироку суду першої інстанції, у ньому викладено формулювання обвинувачення, пред`явленого ОСОБА_6 , підстави його виправдання із зазначенням мотивів, з яких суд відкинув докази обвинувачення, та дійшов висновку про те, що сторона обвинувачення не довела, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 185 КК України, вчинене обвинуваченим.
При цьому суд першої інстанції, виправдовуючи ОСОБА_6 , урахував, зокрема, показання:
- обвинуваченого про те, що інкримінований йому злочин він не вчиняв, телефон «Самсунг С3050» знайшов на вул. Ювілейній у м. Алушта АР Крим, а згодом подарував його своєму знайомому ОСОБА_8 . У травні 2013 року його забрали у відділок поліції та повідомили, що вказаний телефон було викрадено у кафе «Зустріч»;
- потерпілої ОСОБА_7 про те, що вона у листопаді 2012 року, знаходячись на робочому місці в кафе «Зустріч», залишила свій телефон «Самсунг С3050» у шафі. Після закінчення робочого часу пішла додому, де зрозуміла, що залишила телефон на роботі. Проте наступного дня на робочому місці вона не знайшла телефона. Написала заяву до поліції за ініціативи власника кафе, оскільки крадіжка була вчинена на робочому місці. У червні 2013 року їй подзвонили з поліції та повідомили, що її телефон знайшовся. Зазначила також про те, що вона ніколи не говорила про викрадення її телефона саме ОСОБА_6 ;
- свідка ОСОБА_8 про те, що ОСОБА_6 , який є його товаришем, подарував йому телефон «Самсунг С3050». Через деякий час від працівників поліції він дізнався, що даний телефон був кимось викрадений.
Суд першої інстанції з дотриманням вимог статей 85 86 94 КПК України зробив ґрунтовний аналіз доказів та дійшов правомірного висновку про те, що сторона обвинувачення не довела поза розумним сумнівом причетність ОСОБА_6 до вчинення інкримінованого злочину, при цьому достатньо переконливо мотивував свої висновки про необхідність виправдання обвинуваченого на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, вважає його належним чином умотивованим, а вирок суду першої інстанції - таким, що відповідає вимогам статей 370 373 КПК України.
Крім того, суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок суду першої інстанції, за апеляційною скаргою сторони обвинувачення, доводи якої аналогічні доводам його касаційної скарги, з дотриманням вимог статей 404 405 407 412-414 КПК України перевірив зазначені в ній доводи, проаналізував їх, дав на них вичерпну відповідь, зазначивши в ухвалі достатні підстави, через які визнав їх необґрунтованими.
При цьому суд апеляційної інстанції перевірив доводи апеляційної скарги сторони обвинувачення щодо порушення судом першої інстанції вимог кримінального процесуального закону при розгляді справи та правильно, на думку Суду, визнав їх такими, що не заслуговують на увагу.
Як убачається з мотивувальної частини ухвали, суд апеляційної інстанції зазначив про те, що підстав для повернення кримінального провадження прокурору для продовження досудового розслідування після відмови у затвердженні угоди у суду першої інстанції не було, оскільки при складанні обвинувального акта стосовно ОСОБА_6 прокурор визнав достатніми зібрані докази та у день укладення угоди між підозрюваним та потерпілою доручив слідчому повідомити про завершення досудового розслідування й надання доступу до матеріалів.
Колегія суддів вцілому погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, виходячи з того, що суд першої інстанції хоча й не повернув прокурору обвинувальний акт, проте провів повний судовий розгляд, забезпечивши сторони провадження рівними можливостями на реалізацію своїх процесуальних прав.
Крім того, прокурор у касаційній скарзі не зазначив, яким чином указана обставина вплинула на об`єктивність судового рішення.
Також суд апеляційної інстанції ретельно перевірив доводи прокурора про порушення прав потерпілої на її обов`язкову участь при розгляді угоди та визнав їх безпідставними, врахувавши матеріали кримінального провадження та позицію прокурора, висловлену в судовому засіданні.
Перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінального процесуального закону, ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК України та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, Судом не встановлено.
Керуючись статтями 441 442 КПК України, Суд
постановив:
Касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 24 жовтня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 24 грудня 2013 року стосовно ОСОБА_6 - без зміни.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3