ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 січня 2025 року
м. Київ
справа № 1027/1617/12
провадження № 61-14414 св 24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
заявник - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Траст Фінанс»,
заінтересовані особи: публічне акціонерне товариство «Універсал Банк», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на ухвалу Київського апеляційного суду від 25 вересня 2024 року у складі колегії суддів: Євграфової Є. П., Гаращенка Д. Р., Писаної Т. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст вимог заяви
У листопаді 2021 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Траст Фінанс» (далі - ТОВ «ФК «Траст Фінанс») звернулося до суду із заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» (далі - ПАТ «Універсал Банк») до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Заява мотивована тим, що 15 травня 2013 року Фастівським міськрайонним судом Київської області у справі № 1027/1617/12 ухвалено рішення, яким позов
ПАТ «Універсал банк» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1
та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Універсал Банк»заборгованість за кредитним договором від 19 березня 2008 року у сумі 72 961,28 доларів США, що еквівалентно 582 559,34 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
15 травня 2013 року Фастівським міськрайонним судом Київської області було видано виконавчий лист № 1027/1617/12 з примусового виконання вищевказаного судового рішення, який у подальшому був пред`явлений до примусового виконання.
Вищевказане рішення суду виконано не було, заборгованість за кредитним договором не погашена.
30 квітня 2021 року між ПАТ «Універсал Банк» та товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» (далі -
ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів») укладено договір факторингу
№ 30/04/21/ФК1, згідно з яким АТ «Універсал Банк» відступило
ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» право вимоги, у тому числі
за кредитним договором від 19 березня 2008 року, укладеним з ОСОБА_1
01 жовтня 2021 року між ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів»
та ТОВ «ФК «Траст Фінанс» укладено договір факторингу № 01/10/21/ФК1, за умовами якого ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» відступило ТОВ «ФК «Траст Фінанс» право вимоги, у тому числі за кредитним договором
від 19 березня 2008 року, укладеним з ОСОБА_1 .
Оскільки, ТОВ «ФК «Траст Фінанс» набуло статусу кредитора та отримало право грошової вимоги до боржників АТ «Універсал Банк», а саме до ОСОБА_1 ,
ОСОБА_2 , тому наявні правові підстави для заміни стягувача за виконавчим листом, виданим 15 травня 2013 року Фастівським міськрайонним судом Київської області № 1027/1617/12, з ПАТ «Універсал Банк» на ТОВ «ФК «Траст Фінанс».
З врахуванням викладеного ТОВ «ФК «Траст Фінанс» просило суд замінити стягувача ПАТ «Універсал Банк» на його правонаступника ТОВ «ФК «Траст Фінанс» за виконавчим листом № 1027/1617/12, виданим 15 травня 2013 року Фастівським міськрайонним судом Київської області та у виконавчому провадженні з примусового виконання цього виконавчого листа.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 06 грудня
2021 року заяву ТОВ «ФК «Траст Фінанс» про заміну сторони у виконавчому провадженні задоволено. Замінено стягувача за виконавчим листом, виданим Фастівським міськрайонним судом Київської області у справі № 1027/1617/12 (провадження № 2/381/7/13) від 15 травня 2013 року, з ПАТ «Універсал Банк» на його правонаступника ТОВ «ФК «Траст Фінанс».
Судове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», яке є правонаступником ПАТ «Універсал Банк» на підставі договору факторингу від 01 жовтня 2021 року № 01/10/21/ФК1, відступило на користь ТОВ «ФК «Траст Фінанс» право вимоги до боржників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за кредитним договором від 19 березня 2008 року, ставши новим кредитором. Ураховуючи викладене, наявні правові підстави для заміни стягувача ПАТ «Універсал Банк» на його правонаступника ТОВ «ФК «Траст Фінанс» за виконавчим листом, виданим 15 травня 2013 року Фастівським міськрайонним судом Київської області у справі № 1027/1617/12 (провадження № 2/381/7/13),
у виконавчому провадженні з примусового виконання цього виконавчого листа.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
У вересні 2024 року представником ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подано апеляційну скаргу на ухвалу Фастівського міськрайонного суду Київської області від 06 грудня 2021 року.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 25 вересня 2024 рокувідмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на ухвалу Фастівського міськрайонного суду Київської області від 06 грудня 2021 року.
Ухвала апеляційного суду мотивовано тим, що судове рішення було ухвалено міськрайонним судом 06 грудня 2021 року, відповідно до копії супровідного листа воно було направлено на адресу ОСОБА_1 .
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , як на підставу для поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження судового рішення суду першої інстанції посилався на те, що він отримав ухвалу міськрайонного суду лише
19 серпня 2024 року.
Апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не містить доводів щодо підстав, передбачених пунктами 1-2 частини другої статті 358 ЦПК України,
з наявністю яких закон пов`язує можливість вирішення питання про відкриття апеляційного провадження поза межами річного строку з дня складання повного тексту ухвали.
Оскільки не встановлено обставин, які є виключною правовою підставою для відкриття апеляційного провадження поза межами річного строку з дня складання ухвали Фастівського міськрайонного суду Київської області від 06 грудня
2021 року, тому апеляційний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження з підстав визначених частиною другою статті 358 ЦПК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 просить оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати й направити справу до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 листопада 2024 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 1027/1617/12
з Фастівського міськрайонного суду Київської області. Підставою відкриття касаційного провадження зазначено абзац четвертий пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України.
У грудні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що фактично ухвала міськрайонного суду ОСОБА_1 не направлялась, докази її направлення у справі відсутні. У справі наявна лише копія супровідного
листа.
Суд апеляційної інстанції вказану обставину не врахував, а тому прийшов передчасного висновку щодо відмови у відкритті апеляційного провадження.
Щодо вирішення по суті заяви про заміну стягувача, то ні ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», ні ТОВ «ФК «Траст Фінанс», ні АТ «Універсал Банк»
не надали повного тексту договорів факторингу та відступлення права вимоги.
Фактор не міг на придбати права вимоги до фізичної особи, оскільки остання не є суб`єктом господарювання, кошти за кредитним договором надані ОСОБА_1 , як фізичній особі для задоволення власних споживчих потреб, не пов`язаних зі здійсненням підприємницької діяльності. Таким чином, договір факторингу
№ 01/10/21/ФК1 у частині відступлення ТОВ «ФК «Траст Фінанс» права вимоги до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 є недійсним.
Доводи особи, яка подала відзив
У грудні 2024 року ТОВ «ФК «Траст Фінанс» подало відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду є законним і обґрунтованим, доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на їх законність не впливають. Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 15 травня 2013 року у справі № 1027/1617/12 позов ПАТ «Універсал банк» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Універсал Банк»заборгованість за кредитним договором від 19 березня
2008 рокуу сумі 72 961,28 доларів США, що еквівалентно 582 559,34 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Таким чином, ОСОБА_1 достеменно знав про наявність кредитної заборгованості, рішення судів та діяв всупереч своїй попередній поведінці, а саме: ОСОБА_1 взяв грошові кошти у кредит із зобов`язання їх повернути, однак,
у подальшому повністю самоусунувся від виконання взятих на себе зобов`язань, не отримував кореспонденцію, не звернувся до кредитора з заявою про реструктуризацію, ухилявся від погашення та стягнення у примусовому порядку відповідної заборгованості.
Отже, касаційна скарга спрямована не на відновлення будь-якого порушеного права ОСОБА_1 , а на створення підстав для унеможливлення виконання рішення суду, яке набрало законної сили у 2013 році.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд
і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
У частині першій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі статтею 129 Конституції України основними засадами судочинства
є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Статтею 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено,
що учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина перша статті 354 ЦПК України).
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 354 ЦПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Частиною третьою статті 354 ЦПК України передбачено, що строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Тлумачення вказаної правової норми дає підстави для висновку, що сплив річного строку з дня складення повного тексту судового рішення є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження незалежно від причин пропуску строку на апеляційне оскарження, тобто законодавець імперативно встановив процесуальні обмеження для оскарження судового рішення зі спливом річного строку.
Згідно з частиною першою статті статтею 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеженнями, встановлені державами - членами Ради Європи вимоги, щодо строків оскарження судових рішень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року).
У рішенні від 29 жовтня 2015 року у справі «Устименко проти України», заява
№ 32053/13, Європейський суд з прав людини зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного
і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи
і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення Європейського суду з прав людини від 03 грудня 2003 року у справі «Рябих проти Росії», заява № 52854/99).
При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Дія 97» проти України» від 21 жовтня 2010 року).
Аналогічний правовий висновок виклав Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 лютого 2019 року у справі
№ 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 вересня 2024 року у справі
№ 490/9587/18 (провадження № 14-29цс24), системно аналізуючи положення ЦПК України, дійшла висновку про те, що особа, не повідомлена про розгляд справи (пункт 1 частини другої статті 358 цього Кодексу), - це особа, яку не сповістили про наявність судового провадження у справі і яка відповідно не знала / не могла знати про розгляд справи.
Разом з тим, згідно з довідкою про причини повернення/досилання конверт з судовою повісткою, направлений на адресу ОСОБА_1 , повернуто до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 68), тлумачення пункту 3
частини восьмої статті 128 ЦПК України свідчить про те, що відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання вважається врученням судової повістки цій особі.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що оскаржуване судове рішення суду першої інстанції ухвалено 06 грудня 2021 року, надіслано судом на адресу
ОСОБА_1 06 грудня 2021 року, що підтверджується супровідним листом
(а. с. 58).
Апеляційна скаргана ухвалу Фастівського міськрайонного суду Київської області від 06 грудня 2021 року представником ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подана до апеляційного суду 04 вересня 2024 року, тобто після спливу одного року з дня ухвалення судового рішення. Отже, вказані обставини є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження незалежно від поважності причин пропуску такого строку.
Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що оскільки апеляційну скаргу подано після спливу одного року з дня ухвалення оскарженого судового рішення, тому наявні підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження, виходячи з вимог частини другої статті 358 ЦПК України.
Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави (рішення Європейського суду з прав людини від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України» та від 14 жовтня 2003 року у справі «Трух проти України»).
Доводи касаційної скарги про відсутність доказів направлення ОСОБА_1 судового рішення міськрайонного суду, на увагу не заслуговують, оскільки, по-перше, спростовуються супровідним листом міськрайонного суду від 06 грудня 2021 року про направлення копії судового рішення (а. с. 58), а, по-друге, отримання пізніше судового рішення є правовою підставою для поновлення визначеного законом строку на апеляційне оскарження для оскарження відповідного судового рішення. У цій справі ОСОБА_1 пропустив більше одного року і взагалі не посилається на виключні випадки, передбачені вимогами частини другої статті 358 ЦПК України.
Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного суду про те, що
ОСОБА_1 не доведено існування обставин непереборної сили, які перешкоджали йому здійснити усі необхідні процесуальні дії для своєчасного звернення до суду з апеляційною скаргою.
Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Ухвалу Київського апеляційного суду від 25 вересня 2024 рокузалишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
Д. Д. Луспеник