№ 120/1196/19-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2022 року

м. Київ

справа № 120/1196/19-а

адміністративне провадження № К/9901/35697/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Коваленко Н.В., судді Стрелець Т.Г.,

розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу

за позовом Фермерського господарства «Пляхівське»

до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, Державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог земельного законодавства України про охорону земель на території Калинівського, Літинського, Козятинського та Хмільницького районів та м. Козятин і м. Хмільник Пасічника Юрія Миколайовича

про визнання протиправним та скасування наказу

за касаційною скаргою Фермерського господарства «Пляхівське»

на рішення Вінницького окружного адміністративного суду у складі судді Сала П.І. від 4 липня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Кузьменко Л.В., Совгири Д.І., Франовської К.С. від 3 грудня 2019 року,

У С Т А Н О В И В :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У квітні 2019 року фермерське господарство «Пляхівське» (далі - ФГ «Пляхівське») звернулось до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (далі - ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, відповідач 1) та державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог земельного законодавства України про охорону земель на території Калинівського, Літинського, Козятинського та Хмільницького районів та м. Козятин і м. Хмільник Пасічника Юрія Миколайовича (далі - державний інспектор, відповідач 2), в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача 1 № 926-ДК від 28 серпня 2018 року «Про здійснення державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель всіх категорій та форм власності»;

- визнати протиправними дії відповідача 2 щодо здійснення заходу державного контролю за дотриманням земельного законодавства, за результатами якого складено акт обстеження земельної ділянки № 926-ДК/269/АО/10/01/-18 від 28 вересня 2018 року, та акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом земельної ділянки № 296-ДК/765/АП/09/01/-18 від 28 вересня 2018 року;

- визнати протиправним та скасувати припис відповідача 2 № 926/ДК/0559Пр/03/01/-18 від 28 листопада 2018 року про звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок.

2. Позовні вимоги ФГ «Пляхівське» обґрунтовано тим, що, на думку позивача, відповідачі неправомірно здійснили заходи державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, охороною та використанням земель, оскільки такий контроль здійснюється у формі перевірок, підстави і порядок проведення яких, а також види та порядок складання документів за наслідками проведення яких, визначаються Законом України «Про основі засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

3. Крім того, позивач вказав, що акт обстеження земельної ділянки № 926-ДК/269/АО/10/01/-18 від 28 вересня 2018 року складено за формою, визначеною у Додатку 4 до Порядку планування та здійснення контрольних заходів з питань перевірки стану дотримання суб`єктами господарювання вимог земельного законодавства, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25 лютого 2013 року № 132 (далі - Порядок № 132). Водночас, такий Порядок втратив чинність згідно з наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 20 січня 2017 року за № 24. До того ж на підставі цього наказу втратив чинність наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України № 424 від 12 липня 2012 року «Про затвердження Переліку питань та уніфікованої форми акта перевірки для здійснення планових заходів державного нагляду (контролю) за дотриманням суб`єктами господарювання вимог земельного законодавства». Позивач зазначає, що ці накази визначали порядок проведення перевірки дотримання вимог законодавства у сфері охорони та використання земель суб`єктами господарювання та були скасовані у зв`язку з невідповідністю Закону України «Про основі засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Таким чином, позивач вважає, що порядок проведення перевірки суб`єктів господарювання у сфері дотримання законодавства щодо охорони та використання земель має здійснюватися з урахуванням положень Закону України «Про основі засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

4. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 12 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2019 року, у задоволені позову відмовлено.

5. Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що предметом перевірки у цій справі була не господарська або інша діяльність позивача, а саме з`ясування питання про те, чи дійсно має місце факт самовільного зайняття земельної ділянки, і якщо так, то ким саме.

6. Суди також врахували правову позицію Верховного Суду, що міститься, зокрема, у постановах від 25 січня 2019 року у справі № 823/1154/18 та від 13 березня 2019 року у справі № 826/11708/17, та дійшли висновку про те, що до спірних правовідносин слід застосовувати положення спеціального Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», а не Закону України «Про основі засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Не погоджуючись із рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 12 липня 2019 року та постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2019 року, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ФГ «Пляхівське» звернулося із касаційною скаргою до Верховного Суду, у якій просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували положення статей 2, 4, 6, 9 та 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» та підпункт 25-1 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15 (далі - Положення № 15), оскільки не врахували при цьому, на думку скаржника, правових висновків Верховного Суду, що містяться у постанові від 13 червня 2019 року у справі № 815/5113/17 (про те, що після скасування наказів Міністерства аграрної політики та продовольства України від 19 лютого 2013 року № 104 та від 12 липня 2012 року № 424, порядок проведення перевірки суб`єктів господарювання у сфері дотримання законодавства щодо охорони та використання земель має здійснюватися відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»).

9. Скаржник вважає, що з огляду на неправильне застосування вищенаведених правових норм суди першої та апеляційної інстанцій дійшли необґрунтованого висновку про те, що Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» не застосовується до спірних правовідносин, а застосовувати слід виключно спеціальний Закон України «Про державний контроль за використанням та охороною земель».

10. Від представника ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області надійшов відзив на касаційну скаргу ФГ «Пляхівське», в якому зазначається, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими, оскільки суди дійшли правильного, на думку відповідача, висновку про те, що оскільки у даному випадку було проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельних ділянок, тобто об`єктом перевірки була не господарська діяльність позивача, а саме дотримання законодавства про охорону земель, то до спірних правовідносин слід застосовувати норми спеціального Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель».

11. Також представник відповідача у відзиві наголошує, що ФГ «Пляхівське» не заперечує факту самовільного зайняття земельних ділянок та під час судового розгляду цієї справи не наводило доказів, що спростовують такий факт.

12. З огляду на вищезазначене, ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області просить залишити касаційну скаргу ФГ «Пляхівське» без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

13. Касаційну скаргу подано до суду 21 грудня 2019 року.

14. Ухвалою Верховного Суду від 27 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження в адміністративній справі № 120/1196/19-а, витребувано матеріали справи та надано сторонам строк для подання відзиву на касаційну скаргу ФГ «Пляхівське».

15. Представником ФГ «Пляхівське» подано клопотання про розгляд справи у судовому засіданні за його участі, у задоволенні якого відмовлено ухвалою Верховного Суду від 24 травня 2022 року.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

16. Судами попередніх інстанцій встановлено на підставі наявних у матеріалах справи доказів, що 30 липня 2018 року на адресу ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області надійшов лист слідчого Калинівського ВП Козятинського ВП ГУНП у Вінницькій області Яненка В.В. № 8113/21820.07.2018 від 20 липня 2018 року щодо проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельних ділянок на території Пляхівської сільської ради Козятинського району Вінницької області за кадастровими номерами: 0521486200:02:001:0113, 0521486200:02:001:0112, 0521486200:02:001:0189, 0521486200:02:001:0032, 0521486200:02:001:0031, 0521486200:02:001:0030, 0521486200:02:001:0111, 0521486200:02:001:0191. При цьому слідчий зазначив, що слідчим управлінням Козятинського ВП Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12018020160000605 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 197-1 КК України, яке розпочате на підставі звернення Пляхівського сільського голови щодо самовільного зайняття вказаних земельних ділянок, що знаходяться на території Пляхівської сільської ради Козятинського району Вінницької області.

17. На підставі вказаного листа та відповідно до вимог Земельного кодексу України, Закону України «Про державний контроль з використанням та охороною земель», Закону України «Про охорону земель» та Положення про Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, затвердженого наказом Держгеокадастру від 17 листопада 2016 року № 308 (далі - Положення № 308), 28 серпня 2018 року начальником ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області Козаком Ю.В. прийнято наказ № 926-ДК про здійснення державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель всіх категорій та форм власності, родючості ґрунтів шляхом проведення перевірки стосовно земельних ділянок, як об`єктів перевірки, площею 11,9657 га з кадастровим номером 0521486200:02:001:0113; площею 16,6332 га з кадастровим номером 0521486200:02:001:0112; площею 6,2108 га з кадастровим номером 0521486200:02:001:0189; площею 6,0863 га з кадастровим номером 0521486200:02:001:0032; площею 18,5761 га з кадастровим номером 0521486200:02:001:0031; орієнтовною площею 7,35 га, яка є суміжною із земельними ділянками з кадастровими номерами 0521486200:02:001:0030, 0521486200:02:001:0111 та 0521486200:02:001:0191; орієнтовною площею 14,35 га, яка є суміжною із земельними ділянками з кадастровими номерами 0521486200:02:005:0035, 0521486200:02:005:0068 та 0521486200:02:005:0074 на території Пляхівської сільської ради Козятинського району Вінницької області. Перевірку доручено провести відповідачу 2 у період з 28 серпня 2018 року по 28 вересня 2018 року.

18. 28 вересня 2018 року відповідач 2 провів обстеження зазначених в наказі земельних ділянок у зв`язку з необхідністю встановлення факту їх самовільного зайняття, за результатами якого склав акт обстеження земельної ділянки № 926-ДК/269/АО/10/01/-18.

19. Обстеженням встановлено, що земельні ділянки із земель сільськогосподарського призначення державної форми власності на території Пляхівської сільської ради Козятинського району Вінницької області загальною площею 66,8221 га фактично використовуються для ведення товарного сільського виробництва фермерським господарством «Пляхівське», а саме:

- на земельній ділянці площею 11,9657 га з кадастровим номером 0521486200:02:001:0113 здійснено передпосівний обробіток ґрунту у вигляді оранки;

- на земельній ділянці площею 16,6332 га з кадастровим номером 0521486200:02:001:0112 знаходяться поживні решти сільськогосподарської культури-соя та частково здійснено передпосівний обробіток ґрунту у вигляді оранки;

- на земельній ділянці площею 6,2108 га з кадастровим номером 0521486200:02:001:0189 здійснено посіви сільськогосподарської культури-озимий ячмінь;

- на земельній ділянці площею 6,0863 га з кадастровим номером 0521486200:02:001:0032 здійснено передпосівний обробіток ґрунту у вигляді дискування;

- на земельній ділянці площею 18,5761 га з кадастровим номером 0521486200:02:001:0031 знаходяться поживні рештки сільськогосподарської культури-соя;

- на земельній ділянці орієнтовною площею 7,35 га, яка є суміжною із земельними ділянками з кадастровими номерами 0521486200:02:001:0030, 0521486200:02:001:0111 та 0521486200:02:001:0191здійснено посіви сільськогосподарської культури-озима пшениця.

20. Також в акті зазначено, що вищевказані земельні ділянки загальною площею 66,8221 га на території Пляхівської сільської ради Козятинського району Вінницької області використовуються ФГ «Пляхівське» в особі голови Савчука В.В. за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки. Вказаний факт та дії голови ФГ «Пляхівське» ОСОБА_1 згідно за статтею 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» кваліфікується як самовільне зайняття земельної ділянки

21. Крім того, відповідач 2 склав акт № 926-ДК/765/АП/09/01/-18 від 28 вересня 2018 року за результатами перевірки з питань дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом земельною ділянкою, в якому, серед іншого, відобразив ті ж самі відомості, що й в акті обстеження земельної ділянки, а саме факт самовільного зайняття ФГ «Пляхівське» та фактичне використання цим господарством для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 66,8221 га.

22. 28 листопада 2018 року відповідач 2 склав протокол про адміністративне правопорушення № 926-ДК/0445П/07/01/-18, згідно з яким проведеною перевіркою встановлено порушення вимог статей 125 126 Земельного кодексу України, яке полягає в самовільному зайнятті земельних ділянок сільськогосподарського призначення головою ФГ «Пляхівське» ОСОБА_1 . Відповідальність за вчинене правопорушення передбачена статтею 53-1 КУпАП та пунктом «б» частини першої статті 211 Земельного кодексу України. В своїх поясненнях ОСОБА_1 зазначає, що вказані земельні ділянки використовуються господарством на підставі Державного акта на право колективної власності на землю (серія ВН б/н, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 1), виданого 31 січня 2001 року колективному сільськогосподарському підприємству «Пляхівське» села Пляхова, оскільки зі слів ОСОБА_1 ФГ «Пляхівське» є правонаступником КСП «Пляхівське». Однак при цьому не надано копію статуту ФГ «Пляхівське», рішення загальних зборів та копію передавального акта.

23. 28 листопада 2018 року відповідно до Методики визначення розміру шкоди, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 року № 963, відповідач 2 розрахував шкоду, завдану державі самовільним зайняттям земель сільськогосподарського призначення загальною площею 66,8221 га на території Пляхівської сільської ради Козятинського району Вінницької області, що становить 114803,43 грн, та надіслав повідомлення № 0-2-0.444-661/90-18 голові ФГ «Пляхівське» про відшкодування вказаної шкоди.

24. Постановою № 926-ДК/0440По/08/01/-18 від 28 листопада 2018 року відповідачем 2 справу про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 53-1 КУпАП, закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення (пункт 1 статті 247 КУпАП). Водночас матеріали справи вирішено передати до ГУ НП у Вінницькій області у зв`язку з наявністю ознак кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 197-1 КК України.

25. Крім того, відповідачем 2 внесено припис № 926-ДК/0559Пр/03/01-18 від 28 листопада 2018 року про усунення порушення вимог земельного законодавства, яким голову ФГ «Пляхівське» ОСОБА_1 зобов`язано у 30-денний термін звільнити самовільно зайняті земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 66,8221 га на території Пляхівської сільської ради Козятинського району Вінницької області.

26. Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 25 березня 2019 відкрито провадження у справі № 902/226/19 за позовом заступника керівника Калинівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області до ФГ «Пляхівське» про звільнення земельних ділянок та стягнення шкоди, заподіяної державі внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок в розмірі 114803,44 грн.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

27. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

28. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

29. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

30. Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

31. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 липня 2019 року та постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2019 року відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є необґрунтованими з огляду на наступне.

32. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

33. Згідно з положеннями частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

34. Основним доводом касаційної скарги є те, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано положення статей 2, 4, 6, 9 та 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» та підпункту 25-1 пункту 4 Положення № 15, зокрема, без урахування правового висновку Верховного Суду, що містяться у постанові від 13 червня 2019 року у справі № 815/5113/17, внаслідок чого зроблено необґрунтований висновок про те, що до спірних правовідносин слід застосовувати спеціальний Закон України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», а не Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

35. Оцінюючи доводи касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій вищезазначених норм матеріального права, колегія суддів виходить з наступного.

36. Згідно з частинами першою та другою статті 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

37. Відповідно до статті 187 Земельного кодексу України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

38. Приписами статті 188 Земельного кодексу України визначено, що державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.

39. Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 22 липня 2016 року № 482 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності є завданнями Держгеокадастру.

40. Відповідно до підпункту 25-1 пункту 4 Положення № 15 Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використання та охороною земель усіх категорій і форм власності.

41. Згідно з пунктом 1 Положення № 308 ГУ Держгеонадра відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, здійснює державний нагляд (контроль) у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності.

42. Правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель визначає Закон України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля.

43. Відповідно до статті 4 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» об`єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України.

44. Згідно зі статтею 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» державний контроль за дотриманням вимог законодавства України про охорону земель здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

45. Так, згідно положень статті 6 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, належать зокрема здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю та виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням.

46. Відповідно до статті 9 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються шляхом здійснюються шляхом, зокрема, проведенням перевірок.

47. Статтею 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» визначено, що державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право:

- безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель;

- давати обов`язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків;

- складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності;

- у разі неможливості встановлення особи правопорушника земельного законодавства на місці вчинення правопорушення доставляти його до органів Національної поліції чи до приміщення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради для встановлення особи порушника та складення протоколу про адміністративне правопорушення;

- викликати громадян, у тому числі посадових осіб, для одержання від них усних або письмових пояснень з питань, пов`язаних з порушенням земельного законодавства України;

- передавати до органів прокуратури, органів досудового розслідування акти перевірок та інші матеріали про діяння, в яких вбачаються ознаки кримінального правопорушення;

- проводити у випадках, встановлених законом, фотографування, звукозапис, кіно- і відеозйомку як допоміжний засіб для запобігання порушенням земельного законодавства України;

- звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

48. Системний аналіз наведених норм чинного законодавства вказує на те, що державний нагляд (контроль) за охороною та використанням земель усіх категорій і форм власності, а також дотриманням вимог земельного законодавства здійснюють органи Держгеокадастру та його посадові особи (державні інспектори), зокрема у спосіб проведення перевірок, в тому числі за об`єктом контролю усіма землями в межах території України, незалежно від категорії та форми власності, складення актів у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель за результатами таких перевірок, внесення обов`язкових до виконання вказівок (приписів), притягнення винних осіб до відповідальності за порушення вимог земельного законодавства.

49. Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що міститься, зокрема, у постановах від 25 січня 2019 року у справі № 823/1154/18, від 13 березня 2019 року у справі № 826/11708/17, від 9 липня 2020 року у справі № 824/561/18-а та від 9 червня 2021 року у справі № 240/9054/19.

50. Як встановлено судами попередніх інстанцій та не заперечується сторонами, 30 липня 2018 року на адресу ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області надійшов лист Козятинського ВП Калинівського ВП ГУ НП у Вінницькій області, в якому повідомлялось про можливий факт самовільного зайняття земельних ділянок державної власності на території Пляхівської сільської ради Козятинського району Вінницької області, та містилось клопотання про проведення перевірки на цих земельних ділянках.

51. Згідно за статтею 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

52. Судами першої та апеляційної інстанцій також встановлено, що з метою перевірки зазначеної у листі Козятинського ВП Калинівського ВП ГУ НП у Вінницькій області інформації, начальником ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області видано наказ № 926-ДК про здійснення державного контролю за дотриманням земельного законодавства, яким доручено провести відповідну перевірку інспектору управління. 28 вересня 2018 року у присутності голови Пляхівської сільської ради державний інспектор провів обстеження зазначених в наказі земельних ділянок, за результатами якого склав акт № 926-ДК/269/АО/10/01/-18 обстеження земельної ділянки, в якому зазначив про наявність ознак використання земельних ділянок державної власності без оформлення жодних правовстановлюючих документів.

53. З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що оскільки предметом перевірки у цьому випадку є земельні ділянки, а не господарська діяльність позивача, відповідно дії відповідача 2 щодо обстеження земельних ділянок, за результатом якого складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом земельної ділянки № 296-ДК/765/АП/09/01/-18 від 28 вересня 2018 року, є правомірними та спрямовані на реалізацію державним інспектором своїх повноважень у сфері державного контролю за використанням та охороною земель.

54. При цьому наказ ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області № 926-ДК від 28 серпня 2018 року «Про здійснення державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності» є ненормативним правовим актом одноразового застосування, який вичерпав свою дію фактом виконання та, відповідно не може бути скасованим, у зв`язку із чим, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що адміністративний позов у частині вимог про визнання протиправним та скасування зазначеного наказу не підлягає задоволенню.

55. Аналогічний висновок висловлений Верховним Судом, зокрема, у постанові від 25 січня 2019 року у справі № 823/1154/18.

56. Колегія суддів також вважає обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій про те, що акт державного інспектора, складений за результатами перевірки та який відображає ознаки використання земельних ділянок державної власності без оформлення жодних правовстановлюючих документів, не може свідчити про порушення прав та інтересів такої особи. Зокрема, акт перевірки є службовим документом, що потребує реалізації для породження певних правових наслідків для позивача; він не містить владних (розпорядчих) приписів і не тягне за собою виникнення, зміну або припинення прав та обов`язків; акт є підставою для розгляду справи про адміністративне правопорушення та внесення державним інспектором припису. Однак у зв`язку з цим особа має право спростувати факт самовільного зайняття земельної ділянки та оскаржити відповідні рішення у визначеному законом порядку.

57. Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що у межах розгляду справи про адміністративне правопорушення відповідачем 2 складено протокол від 28 листопада 2018 року № 926-ДК/0445П/07/01/-18, в якому зафіксовано, що земельні ділянки із земель сільськогосподарського призначення державної форми власності на території Пляхівської сільської ради Козятинського району загальною площею 66,8221 га використовуються ФГ «Пляхівське» за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки.

58. За результатом розгляду справи про адміністративне правопорушення відповідачем 2 також було винесено припис № 926-ДК/0559Пр/03/01-18 від 28 листопада 2018 року про усунення порушення вимог земельного законодавства, який оскаржується у цій справі, та постанову № 926-ДК/0440По/08/01/-18 від 28 листопада 2018 року про закриття провадження у справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення та у зв`язку з наявністю ознак кримінального правопорушення.

59. Приписом № 926-ДК/0559Пр/03/01-18 від 28 листопада 2018 року про усунення порушення вимог земельного законодавства голову ФГ «Пляхівське» ОСОБА_1 зобов`язано у 30-денний термін звільнити самовільно зайняті земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 66,8221 га на території Пляхівської сільської ради Козятинського району Вінницької області.

60. Також судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, після проведення перевірки 28 вересня 2018 року та оформлення її результатів відповідними актами, позивачу ФГ «Пляхівське» в особі голови Савчука В.В. повністю забезпечувалась можливість спростувати факт самовільного використання земельних ділянок та підтвердити свої законні права на таке користування. Зокрема, позивач неодноразово викликався для надання пояснень у зв`язку з виявленим порушенням земельного законодавства та був обізнаний про суть такого порушення. Отже, це повністю нівелює доводи позивача щодо недотримання його права бути повідомленим про перевірку, брати в ній участь, надавати документи та пояснення.

61. Крім того, колегія суддів враховує, що рішенням Господарського суду Вінницької області від 27 листопада 2020 року у справі № 902/226/19 позов Заступника керівника Калинівської місцевої прокуратури було задоволено: стягнути з ФГ «Пляхівське» на користь Державного бюджету України шкоду, заподіяну внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок у розмірі 114803,43 грн; зобов`язано ФГ «Пляхівське» звільнити земельні ділянки державної форми власності на території Пляхівської сільської ради Козятинського району Вінницької області загальною площею 66,8221 га, а саме:

- земельну ділянку площею 11,9657га з кадастровим номером 0521486200:02:001:0113;

- земельну ділянку площею 16,6332га з кадастровим номером 0521486200:02:001:0112;

- земельну ділянці площею 6,2108 га з кадастровим номером 0521486200:02:003:0189;

- земельну ділянку площею 6,0863 га з кадастровим номером 0521486200:02:004:0032;

- земельну ділянку площею 18,5761га з кадастровим номером 0521486200:02:004:0030;

- земельну ділянку орієнтовною площею 7,35 га, яка є суміжною із земельними ділянками з кадастровими номерами 0521486200:02:002:0024, 0521486200:02:002:0038, 0521486200:02:001:0043.

62. На цій підставі колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що встановлені обставини справи вказують на те, що відповідачами доведено використання ФГ «Пляхівське» земельних ділянок державної форми власності загальною площею 66,8221 га на території Пляхівської сільської ради (за межами населеного пункту с. Пляхова) Козятинського району Вінницької області без правовстановлюючих документів, визначених законом, а тому винесений щодо позивача припис є правомірним та не підлягає скасуванню.

63. Суд також зазначає, що неправомірність оскаржуваних рішень та дій відповідача при проведенні перевірки позивач обґрунтовує винятково недоліками процесуального характеру, що однак не впливає на виявлене перевіркою порушення земельного законодавства з боку ФГ «Пляхівське», яке полягає у самовільному зайнятті та використанні земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності.

64. Водночас, будь-які процедурні порушення, пов`язані із самим процесом оформлення результатів діяльності суб`єктів владних повноважень по фіксації недотримання суб`єктом приватного права вимог законодавства оцінюється судом з урахуванням всіх обставин справи та необхідністю досягненням балансу між інтересами особи правопорушника та публічними інтересами. Зазначене особливо стосується фіксації порушень з боку суб`єктів приватного права у публічній сфері, зокрема питань охорони земель, безпеки довкілля, благоустрою населених пунктів, розпорядження комунальною та державною власністю, запобігання виникнення техногенних катастроф тощо. Такі формальні неточності не можуть бути, за загальним правилом, самостійною підставою для скасування по суті правомірних рішень суб`єктів владних повноважень, спрямованих на забезпечення законності та захист публічних інтересів.

65. Крім того, Суд враховує, що у разу, якщо заявлені позивачем (суб`єктом приватного права) в обґрунтування позову та підтверджені під час розгляду адміністративної справи недоліки у документах, пов`язаних з проведенням перевірки у сфері дотримання, зокрема, вимог законодавства про охорону земель, носять формальний характер та не спростовують виявлених під час перевірки порушень, вони не можуть слугувати самостійною підставою для скасування результатів перевірки в цілому. При цьому суди мають детально дослідити питання дотримання суб`єктом владних повноважень встановленого порядку проведення перевірки, причин допущених цим суб`єктом порушень (якщо такі мали місце) та надати правову оцінку виявленим правопорушенням з боку суб`єкта, що перевірявся.

66. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 25 січня 2019 року у справах № 826/382/18 та № 823/1154/18, від 13 червня 2019 року № 804/4768/18, від 15 травня 2020 року у справі № 813/1885/16, від 20 травня 2020 року у справі № 809/1031/16 та від 19 травня 2021 року у справі № 210/5129/17.

67. Стосовно доводів скаржника про те, що судами попередніх інстанцій необґрунтовано не враховано до спірних правовідносин положення Закону України «Про основі засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», колегія суддів зазначає наступне.

68. Преамбулою Закону України «Про основі засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» передбачено, що цей Закон визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

69. Тобто Законом України «Про основі засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» врегульовані підстави та порядок проведення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності та винятково щодо суб`єктів господарювання.

70. Водночас, Закон України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» визначає правові основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, як об`єктом такого контролю.

71. Відтак, оскільки предметом призначеної відповідачем перевірки було саме встановлення факту самовільного зайняття земельної ділянки, а не перевірка позивача як суб`єкта господарювання, суд не вбачає достатніх підстав для висновку про те, що така перевірка мала бути призначена в порядку, визначеному Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», який регулює інші аспекти державного контролю (нагляду), а тому дії відповідачів щодо її призначення та проведення є правомірними.

72. При цьому, спірний припис було винесено у порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, визначеному КУпАП, що не заперечується позивачем.

73. Колегія суддів також зазначає, що, за загальним правилом, норми права мають забезпечувати однозначні орієнтири правомірності поведінки як суб`єктів приватного, так і публічного права, а також не повинні суперечити одна одній та мають взаємно узгоджуватись.

74. При цьому, завжди існує імовірність протиріч між нормами права, що є негативним явищем. Юридичною практикою вироблено декілька підходів до розв`язання протиріччя у застосуванні конкуруючих між собою норм (норми є конкуруючими у випадку ситуації, за якої вони за своїм безпосереднім змістом регулюють одну й ті ж правовідносини).

75. Змістовні колізії - це колізії, що виникають внаслідок часткового збігу обсягів регулювання правовідносин різними нормами права, обумовлені специфікою суспільних відносин та пов`язані з поділом норм права на загальні, спеціальні та виняткові.

76. Ця специфіка полягає у тому, що обидва юридичних склади відповідають фактичній ситуації, однак зрозуміло, що необхідно застосовувати більш спеціальний припис: lex specialis derogat legi generali. Загальніша норма не застосовується до тих ситуацій, в яких є ознаки, що відповідають більш спеціальній нормі.

77. При цьому, при наявності розбіжностей загальних і спеціальних (виняткових) норм, необхідно керуватися принципом Lex specialis (лат. - спеціальний закон, спеціальна норма), відповідно до якого при розбіжності загального і спеціального закону діє спеціальний закон, а також принципом Lex specialis derogat generali, суть якого зводиться до того, що спеціальний закон скасовує дію (для даної справи) загального закону; спеціальна норма має перевагу над загальною.

78. У разі якщо норми нормативних актів рівної юридичної сили містять різні моделі правового регулювання, перевагу при застосуванні слід надавати тій нормі, яка регулює вужче коло суспільних відносин, тобто є спеціальною.

79. Саме такий підхід застосував Верховний Суд у постанові від 29 січня 2019 року у справі № 807/257/14. Крім того, про перевагу норм lex specialis над іншими загальними нормами зазначає у своїх рішеннях і Європейський суд з прав людини (пункт 69 рішення у справі «Ніколова проти Болгарії», заява № 7888/03, пункт 15 рішення у справі «Баранкевич проти Росії», заява № 10519/03).

80. З огляду на викладене та враховуючи обставини справи колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що у цьому випадку відповідачі здійснили саме державний контроль за використанням та охороною земель стосовно об`єкта контролю - земельних ділянок державної форми власності, а не перевірку позивача як суб`єкта господарювання, а тому до цих відносин правильно застосовано норми спеціального Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель».

81. Цей висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у подібних правовідносинах, зокрема, у постановах від 25 січня 2019 у справі № 823/1154/18, від 13 березня 2019 року у справі № 826/11708/17, від 17 вересня 2019 року у справі № 806/1723/18, від 9 жовтня 2019 року у справі № 724/1843/18, від 9 липня 2020 року у справі № 824/561/18-а та від 30 липня 2020 року у справі 815/1566/13-а.

82. При цьому Суд критично оцінює посилання скаржника на правову позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 13 червня 2019 року у справі № 815/5113/17, оскільки, як вбачається зі змісту цієї постанови, відповідач у справі № 815/5113/17 призначав та проводив перевірку саме щодо позивача як суб`єкта господарювання; перевірка не стосувалася встановлення факту самовільного захоплення земель, а позивач мав правовстановлюючі документи на земельну ділянку та був її законним власником (користувачем).

83. Оскільки колегія суддів не вбачає неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи та прийняття рішення, то відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає такі рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

84. Суд враховує також положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), у якому, між іншим, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою, і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою ЄСПЛ очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, які може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

85. Важливо наголосити, що низка рішень ЄСПЛ дійсно містить, розвиває та удосконалює підхід до обґрунтованості (мотивованості) судових рішень.

86. ЄСПЛ наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує національні суди обґрунтовувати свої рішення (рішення у справі «Якущенко проти України», заява № 57706/10, пункт 28). До того ж, принцип належного здійснення правосуддя також передбачає, що судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони ґрунтуються (рішення у справах «Garcнa Ruiz v. Spain» [GC] (заява №30544/96, пункт 26), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23), «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58), «Бендерський проти України» (заява N 22750/02, пункт 42)).

87. Крім того, у пункті 60 рішення «Helle v. Finland» (заява №20772/92) ЄСПЛ наголосив також і на тому, що суд обов`язково повинен мотивувати рішення, а не просто погоджуватися з висновками рішення суду попередньої інстанції. Вмотивованість рішення можна досягти або шляхом використання мотивів суду попередньої інстанції, або шляхом наведення власних мотивів щодо розгляду аргументів та істотних питань у справі.

88. Також у пункті 71 рішення у справі «Peleki v. Greece» (заява № 69291/12) ЄСПЛ нагадав, що рішення суду може бути визначене як «довільне» з точки зору порушення справедливого судового розгляду лише в тому випадку, якщо воно позбавлене мотивувань або якщо зазначені ним мотиви ґрунтуються на порушенні закону, допущеного національним судом, що призводить до «заперечення справедливості» (рішення у справі «Moreira Ferreira v. Portugal» (no 2), заява № 19867/12, пункт 85). З цього також випливає, що зобов`язання судових органів мотивувати свої рішення передбачає, що сторона судового розгляду може очікувати конкретної та чіткої відповіді на аргументи, що є визначальними для результату судового провадження.

89. До того ж, у пункті 80 рішення у справі «Perez v. France» (заява № 47287/99) ЄСПЛ зазначив, що гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції право на справедливий судовий розгляд включає право сторін, що беруть участь у справі, представляти будь-які зауваження, які вони вважають доречними до їхньої справи. Оскільки метою Конвенції є забезпечення не теоретичних чи ілюзорних прав, а прав фактичних і ефективних (рішення у справі «Artico v. Italy», заява № 6694/74, пункт 33), це право можна вважати ефективним тільки в тому випадку, якщо зауваження були дійсно «заслухані», тобто належним чином враховані судом, який розглядає справу. Отже, дія статті 6 Конвенції полягає в тому, щоб, серед іншого, зобов`язати суд провести належний розгляд зауважень, доводів і доказів, представлених сторонами у справі, неупереджено вирішуючи питання про їх належності до справи (рішення у справі «Van de Hurk v. the Netherlands», заява № 16034/90, пункт 59).

90. Однак, варто наголосити, що в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні, ЄСПЛ також неодноразово зазначав, зокрема у рішенні «Garcia Ruiz v. Spain» [GC] (заява №30544/96, пункт 26) про те, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте вказаний підхід не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент (рішення у справах «Van de Hurk v. the Netherlands» (заява № 16034/90, пункт 61), «Шкіря проти України» (заява № 30850/11, пункт 43). Водночас, у вказаному рішенні Суд звертає увагу на те, що ступінь застосування обов`язку викладати мотиви може варіюватися залежно від характеру рішення і повинно визначатися у світлі обставин кожної справи.

91. Подібних висновків щодо необхідності дотримання вказаного зобов`язання виключно з огляду на обставини справи ЄСПЛ дійшов також у рішеннях «Ruiz Torija v. Spain» (заява №18390/91, пункт 29), «Higgins and others v. France» (заява № 20124/92, пункт 42), «Бендерський проти України» (заява № 22750/02, пункт 42) та «Трофимчук проти України» (заява № 4241/03, пункт 54).

92. Так, у пункті 54 рішення «Трофимчук проти України» (заява № 4241/03) ЄСПЛ зазначив, що не бачить жодних ознак несправедливості або свавільності у відмові судів детально розглянути доводи заявника, оскільки суди чітко зазначили, що ці доводи були повністю необґрунтованими.

93. Отже, у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка ухвалює рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

94. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір відповідно до норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, у судових рішеннях повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

95. З огляду на те, що касаційний суд залишає без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, то у силу частини шостої статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Фермерського господарства «Пляхівське» залишити без задоволення.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 4 липня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач Я.О. Берназюк

Судді Н.В. Коваленко

Т.Г. Стрелець