ПОСТАНОВА
Іменем України
31 січня 2020 року
Київ
справа №120/1255/19-а
адміністративне провадження №К/9901/27213/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Стеценка С.Г.,
суддів: Бучик А.Ю., Стрелець Т.Г.,
розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу № 120/1255/19-а
за позовом ОСОБА_1
до Управління у справах національностей та релігій Вінницької обласної державної адміністрації,
треті особи: Свято-Різдва Богородиці Релігійна громада села Четвертинівка Тростянецького району Української Православної Церкви (Православної Церкви України), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 05 червня 2019 року (головуючий суддя Мультян М.Б.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2019 року (колегія у складі: головуючого судді Граб Л.С., суддів: Сторчака В.Ю., Іваненко Т.В.)
В С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Управління у справах національностей та релігій Вінницької обласної державної адміністрації, треті особи: Свято-Різдва Богородиці Релігійна громада села Четвертинівка Тростянецького району Української Православної Церкви (Православної Церкви України), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в якому просив: - визнати протиправним та скасувати наказ № 40 від 02.04.2019, винесений Управлінням у справах національностей та релігій Вінницької ОДА «Про реєстрацію Статуту Свято-Різдва Богородиці релігійної громади с. Четвертинівка Тростянецького району Тульчинської єпархії Української Православної Церкви у новій редакції»; - відновити державну реєстрацію Статуту Свято-Різдва Богородиці релігійної громади с. Четвертинівка Тростянецького району Тульчинської єпархії Української Православної Церкви.
2. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає про те, що наказом Управління у справах національностей та релігії Вінницької обласної державної адміністрації від 02 квітня 2019 року № 40 зареєстровано статут Свято-Різдва Богородиці релігійної громади с. Четвертинівка Тростянецького району Тульчинської єпархії Української Православної Церкви у новій редакції зі зміною найменування на Релігійна організація «Свято-Різдва Богородиці релігійна громада села Четвертинівка Тростянецького району Української Православної Церкви (Православної Церкви України)». Дана реєстрація відбулася у зв`язку з переходом під юрисдикцію Православної Церкви України. Змінено також юридичну адресу релігійної громади, з с. Четвертинівка, вул. Гагаріна, 14 на с. Четвертинівка, вул. Ковалівська, 29. Також, внесено зміни про керівника релігійної громади, якими замість ОСОБА_1 стала ОСОБА_2 Реєстрація проведена на підставі рішення загальних зборів Свято-Різдва Богородиці релігійної громади с. Четвертинівка Тростянецького району Тульчинської єпархії Української Православної Церкви від 27 лютого 2019 року, на яких прийнято рішення про внесення відповідних змін. Позивач зазначає, що дані збори були проведені з порушенням порядку їх скликання та проведення, встановленого Статутом релігійної громади. Зокрема вказує, що ним, як настоятелем, було скликано парафіяльні збори 27 лютого 2019 року в приміщенні храму, одночасно, в приміщенні сільського клубу 27 лютого 2019 року, Філаретом Галіцьким І.М. , який являється священиком іншої релігійної приналежності та немає відношення до Свято-Різдва Богородиці релігійної громади с. Четвертинівка Тростянецького району Тульчинської єпархії Української Православної Церкви, скликано, ще одні збори релігійної громади. Саме на останніх було прийнято рішення про перехід під юрисдикцію Православної Церкви України, змінено найменування, юридичну адресу та відомості про керівника релігійної громади. Однак, ні ОСОБА_1 , як настоятель церкви, ні керівні органи релігійної громади, ні священство УПЦ, ні прихожани церкви участі у даних зборах не брали та не голосували. Тому, вважає, що реєстрація статуту в новій редакції була проведена в порушення вимог закону та Статуту релігійної громади.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Вінницький окружний адміністративний суд ухвалою від 05 червня 2019 року провадження у справі закрив, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, оскільки вказану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, а тому має розглядатися в порядку господарського судочинства.
4. Позивач, не погодившись з вказаним рішенням суду, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою в даній справі.
5. Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 11 вересня 2019 року залишив без змін ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 05 червня 2019 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. 23 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 05 червня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2019 року, в якій просить скасувати вказані рішення судів попередніх інстанцій та передати справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
7. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначає, що закриваючи провадження у справі, судами попередніх інстанцій не врахованого того, що у спірних правовідносинах відповідач у справі є суб`єктом владних повноважень відносно позивача, а відтак спір у справі підпадає під юрисдикцію адміністративного суду. Позовних вимог до відповідача як носія цивільних прав та обов`язків у правовідносинах з позивачем та таких позовних вимог, які б могли розглядатися в порядку цивільного чи господарського судочинства дана позовна заява не містить.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
8. 27.09.2019 в автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зареєстровано вказану касаційну скаргу.
9. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів для розгляду касаційної скарги у складі судді-доповідача Стеценка С.Г., суддів: Бучик А.Ю., Стрелець Т.Г.
10. Ухвалою Верховного Суду від 30.09.2019 відкрито касаційне провадження у справі.
11. Ухвалою Верховного Суду від 28.01.2020 закінчено підготовку справи до касаційного розгляду і, враховуючи приписи пункту 3 частини першої статті 345 КАС України, постановлено здійснювати такий в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 29.01.2020.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
12. Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
13. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.
14. Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони», за винятком спорів, пов`язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень»; 13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років».
15. Разом з тим, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
16. Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
17. Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 у справі № 727/10968/17.
18. За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 12.06.2019 у справі № 644/10480/16-а та від 04 червня 2019 року у справі № 826/4204/18, публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
19. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
20. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
21. Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.
22. Спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, приймаючи оскаржуване розпорядження, хоч і мав владні-управлінські повноваження щодо позивача (в частині зареєструвати або відмовити у реєстрації змін до статуту релігійної громади), проте факт здійсненої реєстрації обумовлений наданими для такої реєстрації документами. В свою чергу, позивач власне і доводить відсутність повноважень у особи, яка подала заяву та документи для внесення змін до статуту, оспорює порядок та спосіб скликання парафіяльних зборів та право участі у них, повноваження приймати рішення про внесення змін до статуту.
23. Отже, наданню правової оцінки наказу відповідача передує встановлення та доказування у даному спорі обставин, які є внутрішньою діяльністю релігійної організації - Свято-Різдва Богородиці релігійної громади с. Четвертинівка Тростянецького району Тульчинської єпархії Української православної церкви.
24. Крім того, оскаржуване рішення відповідача зачіпає не лише права та інтереси позивача, а й Свято-Різдва Богородиці релігійної громади с. Четвертинівка Тростянецького району Тульчинської єпархії Української Православної Церкви.
25. В даному випадку спір виник саме між засновниками, членами Свято-Різдва Богородиці релігійної громади с. Четвертинівка Тростянецького району Тульчинської єпархії Української православної церкви та релігійною громадою, яка вирішила змінити канонічне підпорядкування, найменування, юридичну адресу та керівника Свято-Різдва Богородиці релігійної громади с. Четвертинівка Тростянецького району Тульчинської єпархії Української православної церкви, подавши заяву про реєстрацію змін.
26. Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
27. Аналогічні висновки викладені також у постанові Верховного Суду від 19 грудня 2018 року у справі № 806/3462/14 (адміністративне провадження № К/9901/4706/18).
28. Аналіз зазначених обставин справи та норм права дає підстави вважати, що спір у цій справі не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єкта владних повноважень.
29. Відтак, даний спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому висновки судів попередніх інстанцій про закриття провадження є обґрунтованими. З огляду на суб`єктний склад сторін спору він має вирішуватися за правилами господарського судочинства.
30. Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 910/8132/19.
31. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
32. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
33. У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» [див. рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. Фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, «встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.
34. Отже, поняття «суду, встановленого законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
35. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
36. Беручи до уваги наведене і враховуючи суть спірних правовідносин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що даний спір не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.
37. У відповідності до частини першої статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
38. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 05 червня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2019 року слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 05 червня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
С.Г. Стеценко
А.Ю. Бучик ,
Т.Г. Стрелець
Судді Верховного Суду