ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 грудня 2024 року
м. Київ
справа №120/14435/21-а
адміністративне провадження № К/990/25377/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу №120/14435/21-а за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2022 року (головуючий суддя Заброцька Л.О.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2022 року (колегія суддів у складі судді-доповідача Боровицького О.А., суддів - Курка О.П., Шидловського В.Б.),
УСТАНОВИВ:
І. Історія справи
1. До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Офісу Генерального прокурора, у якому просив стягнути з Офісу Генерального прокурора 402 628 грн 80 коп. середнього заробітку за час затримки виконання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року у справі №802/4043/14-а.
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначав, що постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року у справі №802/4043/14-а його поновлено на посаді та стягнуто з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.
3. Однак, указане рішення суду в частині поновлення позивача на посаді виконано лише 28 вересня 2021 року.
4. Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо негайного виконання рішення суду позивач звернувся до суду із цим позовом.
Короткий зміст судових рішень першої та апеляційної інстанцій
5. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2022 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2022 року, позовні вимоги задоволено:
- стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі згідно з постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року в адміністративній справі №802/4043/14-а в сумі 409818 грн 60 коп. (чотириста дев`ять тисяч вісімсот вісімнадцять гривень шістдесят копійок), з відрахуванням при виплаті встановлених законом податків і зборів.
6. Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій зазначили, що постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року у справі №802/4043/14-а, про поновлення позивача на посаді, яка підлягала негайному виконанню, відповідачем фактично виконано 28 вересня 2021 року.
7. З урахуванням наведеного, суди дійшли висновку про те, що невиконання відповідачем протягом певного часу постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року про поновлення позивача на посаді, має наслідком застосування приписів статті 236 КЗпП України про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі.
8. Суди установили, що розмір середньоденного грошового забезпечення позивача становить 768 грн 14 коп. Зазначили, що з 06 вересня 2017 року заробітна плата коригується на коефіцієнт підвищення 2,34 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №657.
9. З урахуванням викладеного вирішили, що середній заробіток позивача за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 29 жовтня 2020 року по 27 вересня 2021 року включно становить 409 818 грн 60 коп. (768,14 грн х коефіцієнт підвищення 2,34 = 1797,45 грн. х 228 робочих днів), який підлягає стягненню на користь позивача, з відрахуванням при виплаті встановлених законом податків і зборів.
Короткий зміст касаційної скарги
10. Не погоджуючись із такими судовими рішеннями, у вересні 2022 року Офіс Генерального прокурора подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
11. Як на підставу касаційного оскарження судових рішень у цій справі указує на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
12. Обґрунтовуючи посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статей 21 24 236 КЗпП України щодо видання уповноваженою особою наказу про поновлення особи на роботі за відсутності її заяви, яка не тільки підтверджує волевиявлення на продовження роботи, але й свідчить про зобов`язання працівника виконувати роботу, визначену трудовою угодою.
13. Зазначає, також, про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 10 Постанови №100 при ухваленні рішення після втрати його чинності у справах про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на посаді.
14. Указує, що позивач не звертався до Офісу Генерального прокурора із заявою про добровільне виконання судового рішення про поновлення на посаді. Виконавчі документи про поновлення ОСОБА_1 на посаді до відповідача також не надходили. Додатково зазначає, що позивач здійснював адвокатську діяльність, що, також, виключає можливість особи, яка має статус адвоката одночасно обіймати посаду прокурора та займатись адвокатською діяльністю.
15. Також зауважує, що оскаржуваними судовими рішеннями неправильно визначено розмір середнього заробітку, який підлягає стягненню на користь позивача.
Позиція інших учасників справи
16. 21 жовтня 2022 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому позивач зазначив про її необґрунтованість та просить залишити оскаржувані судові рішення без змін.
Рух адміністративної справи в суді касаційної інстанції
17. 19 вересня 2022 року до касаційного суду надійшла скарга Офісу Генерального прокурора.
18. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 вересня 2022 року для розгляду справи №120/14435/21-а визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Жука А.В., суддів -Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.
19. Ухвалою Верховного Суду від 27 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження за скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2022 року у справі №120/14435/21-а на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
20. Ухвалою Верховного Суду від 27 вересня 2022 року відмовлено у задоволенні клопотання Офісу Генерального прокурора про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень.
21. Ухвалою Верховного Суду від 24 грудня 2024 року закінчено підготовчі дії, справу №240/11963/21 призначено до касаційного розгляду у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції за наявними у справі матеріалами.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
22. ОСОБА_1 проходив службу в органах прокуратури України.
23. Наказом Генерального прокурора України від 23 жовтня 2014 року №1435к старшого радника юстиції ОСОБА_1 звільнено з посади заступника прокурора Вінницької області у зв`язку з припиненням трудового договору відповідно до пункту 7-2 статті 36 КЗпП України.
24. Позивач не погодившись зі звільненням звернувся до суду з відповідним позовом.
25. Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2015 року у задоволенні позову відмовлено.
26. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року у справі №802/4043/14-а (з урахуванням ухвали суду від 19 липня 2021 року про виправлення описки) рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2015 року скасовано, прийнято нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено:
- визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора України Яреми В.Г. №1435 від 23 жовтня 2014 року про звільнення старшого радника юстиції ОСОБА_1 з посади заступника прокурора Вінницької області у зв`язку з припиненням трудового договору відповідно до пункту 7-2 частини першої статті 36 КЗпП України та увільнення від обов`язків члена колегії прокуратури Вінницької області;
- зобов`язано Офіс Генерального прокурора поновити ОСОБА_1 на посаді заступника прокурора Вінницької обласної прокуратури;
- стягнуто з Вінницької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 2 013 125 (два мільйони тринадцять тисяч сто двадцять п`ять) грн 95 коп.;
- зобов`язано Офіс Генерального прокурора України проінформувати Міністерство юстиції України щодо відкликання відомостей про застосування до ОСОБА_1 заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 Закону України «Про очищення влади».
27. 28 вересня 2021 року Генеральним прокурором України видано наказ №306к про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника прокурора Вінницької області з 24 жовтня 2014 року (а.с.69). Підставою поновлення зазначено постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року та постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року у справі №802/4043/14-а.
28. У зв`язку із затримкою виконання рішення про поновлення на посаді, позивач звернувся до суду з цим позовом.
ІІІ. Позиція Верховного Суду
29. Відповідно до частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та/або апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
30. Спірні правовідносини виникли у зв`язку з затримкою виконання відповідачем судового рішення про поновлення позивача на посаді.
31. Касаційне провадження у цій справі відкрито у зв`язку із відсутністю висновку Верховного Суду щодо застосування статей 21 24 236 КЗпП України щодо видання уповноваженою особою наказу про поновлення особи на роботі за відсутності її заяви, яка не тільки підтверджує волевиявлення на продовження роботи, але й свідчить про зобов`язання працівника виконувати роботу, визначену трудовою угодою.
32. Переглядаючи оскаржувані судові рішення, вирішуючи питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм чинного законодавства, Верховний Суд зазначає таке.
33. Частина перша статті 235 КЗпП України (тут і далі - у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачає, що у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
34. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, прийняте органом, який розглядав трудовий спір, підлягає негайному виконанню (частина восьма статті 235 КЗпП України).
35. Тобто законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника у разі його незаконного звільнення.
36. Цей обов`язок полягає у тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде це рішення суду оскаржуватися, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів особи, що звернулася за захистом цього права.
37. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника вважається виконаним, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ (розпорядження) про допуск до роботи і фактично допущено до роботи такого працівника.
38. При цьому, працівник повинен бути обізнаним про наявність наказу про його поновлення на роботі і йому повинно бути фактично забезпечено доступ до роботи і можливості виконання своїх обов`язків.
39. Подібні висновки висловлені Верховним Судом у постанові від 06 жовтня 2022 року у справі №440/4314/21, яка стосується подібних правовідносин та є застосовною при вирішенні цього спору.
40. Суди попередніх інстанцій установили, що постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року у справі №802/4043/14-а ОСОБА_1 поновлено на посаді на посаді заступника прокурора Вінницької обласної прокуратури.
41. Однак, наказ про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника прокурора Вінницької області Генеральним прокурором України видано лише 28 вересня 2021 року.
42. Отже, наявний факт затримки виконання відповідачем указаного судового рішення, оскільки відразу після оголошення рішення суду не було виконане.
43. З огляду на це Верховний Суд зауважує, що згідно з приписами статті 236 КЗпП України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
44. Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати.
45. Отже, положення статті 236 указаного Кодексу установлюють відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі працівника з метою компенсації йому втрат від неотримання заробітної плати чи неможливості працевлаштуватись.
46. Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що з 29 жовтня 2020 року [наступний день після ухвалення Сьомим апеляційним адміністративним судом постанови про поновлення на посаді] по 27 вересня 2021 року [день, що передує дню видачі наказу Офісом Генерального прокурора про поновлення позивача на посаді] відповідач не виконав покладений на нього законом обов`язок щодо негайного добровільного виконання рішення суду про поновлення позивача на роботі, що свідчить про його протиправну бездіяльність.
47. За цих обставин, Верховний Суд вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій про те, що оскільки відповідачем не було вчасно виконано рішення суду про поновлення позивача на роботі, то він має право на стягнення на свою користь середньомісячного заробітку за час такої затримки.
48. У тексті касаційної скарги відповідач указує, що процес поновлення на роботі здійснюється за принципом диспозитивності, тобто, за наявності волевиявлення особи. Для цього необхідна або заява від особи, яка бажає поновитись на посаді та працювати, та/або відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду про поновлення на роботі.
49. Однак, зазначає, що позивач не звертався до Офісу Генерального прокурора із заявою про добровільне виконання рішення про поновлення на посаді, та не звертався до виконавчої служби для примусового виконання указаного судового рішення.
50. З урахуванням викладеного вважає, що у діях Офісу Генерального прокурора відсутня протиправна бездіяльність в частині поновлення позивача на посаді за рішенням суду, та відсутні підстави для застосування наслідків такої бездіяльності.
51. Колегія суддів зазначає, що усталеною є позиція Верховного Суду про покладення на роботодавця відповідальності, передбаченої статтею 236 КЗпП України, незалежно від дій чи ініціативи працівника щодо поновлення на роботі, а також незалежно від причин зволікання із виконанням судового рішення, оскільки диспозиція цієї норми трудового законодавства пов`язує виплату середнього заробітку виключно із фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі, яке підлягає негайному виконанню роботодавцем.
52. Зокрема, у постанові Верховного Суду від 09 листопада 2022 року у справі №460/600/22 зазначено, що приписи частини восьмої статті 235 КЗпП України і приписи пункту 3 частини першої статті 371 КАС України чітко і однозначно установлюють, що рішення про поновлення на роботі/посаді підлягають негайному виконанню й цей імператив адресований передусім роботодавцю. Невчинення позивачем як працівником дій, спрямованих на виконання рішення суду щодо його поновлення на посаді (неподання заяви про поновлення чи незвернення до органу державної виконавчої служби) ніяким чином не впливає на обов`язок роботодавця самостійно виконати рішення суду, допущене до негайного виконання, яке покладає на нього зобов`язання щодо поновлення працівника на посаді.
53. З урахуванням викладеного колегія суддів відхиляє доводи скаржника щодо необхідності формування висновку щодо застосування статті 236 КЗпП України у взаємозв`язку зі статтями 21 24 КЗпП України щодо видання уповноваженою особою наказу про поновлення особи на роботі за відсутності її заяви.
54. Суд також відхиляє посилання скаржника на наявність у позивача свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю як на перешкоду для поновлення його на посаді прокурора, та зазначає, що позивач не обмежений у строках подання заяви про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю, а отже, міг реалізувати таке право в будь-який день, зокрема, у день видання Офісом Генерального прокурора на виконання рішення суду наказу про його поновлення на посаді.
55. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 28 липня 2022 року у справі №640/2806/21.
56. Колегія суддів зауважує, що негайне виконання рішення суду про поновлення особи на посаді у відносинах публічної служби не ставиться у залежність від будь-яких обставин, у тому числі від перебування особи на іншій службі або заняття нею адвокатською діяльністю. Питання щодо несумісності має вирішуватися після виконання рішення суду про поновлення особи на посаді і це питання не охоплюється предметом спору у справі про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді.
57. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 05 травня 2022 року у справі №280/4402/21.
58. У тексті касаційної скарги скаржник указує, що Офіс Генерального прокурора є неналежним відповідачем за позовними вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на посаді, оскільки заробітна плата нараховувалась та виплачувалась позивачу прокуратурою Вінницької області.
59. З цього приводу колегія суддів звертає увагу на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 27 квітня 2023 року у справі №460/4900/21, відповідно до яких при вирішенні питання належного відповідача, який в силу приписів статті 236 КЗпП України має нести відповідальність за затримку виконання рішення суду про поновлення працівника на посаді, слід дослідити та установити, зокрема, до чиїх повноважень, відповідно до Закону України «Про прокуратуру», належить вирішення питання поновлення позивача на посаді; ким видано відповідний наказ про поновлення працівника на посаді.
60. Ураховуючи, що предметом цього позову є стягнення коштів, які є спеціальним видом відповідальності роботодавця, а саме особи, яка зобов`язана судовим рішенням або в силу закону видати наказ про поновлення незаконно звільненого працівника на посаді, то від установлення вищеозначених обставин залежить вирішення питання визначення належного відповідача на якого має бути покладений обов`язок виплати позивачу середнього заробітку за час затримки виконання рішення.
61. Зі змісту судових рішень у справі №802/4043/14-а та установлених судами попередніх інстанцій обставин цієї справи слідує, що постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді виконувалася Офісом Генерального прокурора, який 28 вересня 2021 року видав відповідний наказ №306к (а.с.18).
62. Суд також ураховує, що згідно із положеннями пункту 8 частини першої статті 39 Закону України «Про прокуратуру» посада заступника прокурора Вінницької області належить до адміністративних посад як посад «заступника керівника обласної прокуратури», а його призначення здійснюється Генеральним прокурором (частина четверта статті 39 Закону України «Про прокуратуру»).
63. Колегія суддів зазначає, що доводи скаржника про те, що позивач у фактичних трудових відносинах перебував з прокуратурою Вінницької області, нарахування та виплата заробітної плати, проведення пов`язаних із цим розрахунків здійснювалося прокуратурою Вінницької області, а тому, на його думку, відповідальність за несвоєчасне виконання рішення суду у справі №802/4043/14-а має бути покладено на Вінницьку обласну прокуратуру, є безпідставними, оскільки судами попередніх інстанцій установлено, що виконання рішення суду у справі №802/4043/14-а в частині поновлення позивача на посаді здійснювалося саме Офісом Генерального прокурора.
64. З урахуванням викладеного належним відповідачем, який має відповідати за позовною вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду у справі №802/4043/14-а є Офіс Генерального прокурора.
Щодо визначення розміру середнього заробітку
65. У тексті касаційної скарги відповідач указує, що суди неправильно визначили розмір середнього заробітку, який підлягає стягненню на користь позивача. Зокрема, при розрахунку застосували коефіцієнт підвищення заробітної плати 2,34, передбачений пунктом 10 Порядку №100, який на момент винесення оскаржуваних судових рішень втратив чинність.
66. Колегія суддів частково погоджується із такими доводами.
67. Так, за змістом пункту 10 Порядку №100 обчислення середньої заробітної плати у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. Коефіцієнт підвищення визначається шляхом ділення тарифної ставки (посадового окладу), встановленого працівнику після підвищення, на тарифну ставку (посадовий оклад), що була встановлена до підвищення.
68. Постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року №1213 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100», яка набрала чинності 12 грудня 2020 року, з Порядку №100 виключено пункт 10.
69. Слід зазначити, що на момент початку періоду затримки виконання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року у справі №802/4043/14-а пункт 10 Порядку №100 був чинний, тож цю норму стосовно обчислення середнього заробітку за час невиконання рішення суду про поновлення на посаді з урахуванням коефіцієнту підвищення належить застосовувати у площині спірних правовідносин в обмежених часових рамках, а саме з 29 жовтня 2020 року до 11 грудня 2020 року включно (32 робочих дні).
70. Натомість у період з 12 грудня 2020 року до 27 вересня 2021 року включно (196 робочих днів) розрахунковою величиною для обрахунку середнього заробітку позивача має слугувати його середньоденна заробітна плата без коефіцієнтів підвищення заробітної плати.
71. Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 23 лютого 2023 року №380/10648/21, від 08 листопада 2022 року у справі №460/15639/21, від 27 січня 2022 року у справі №580/5185/20.
72. З урахуванням викладеного, виходячи з установлених судами обставин справи, розмір середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на посаді становить (768,14 х 2,34 х 32) + (768,14 х 196) = 208 073 грн 76 коп.
73. З урахуванням викладеного, судові рішення слід змінити в мотивувальній та резолютивній частинах та зазначити правильну суму, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
74. Відповідно до частин першої-третьої статті 242 КАС України рішення суду має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
75. Відповідно до частини першої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
76. Ураховуючи викладене касаційна скарга Офісу Генерального прокурора підлягає частковому задоволенню.
IV. Висновки щодо судових витрат
77. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341 345 349 351 355 356 359 КАС України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора задовольнити частково.
2. Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2022 року у справі №120/14435/21-а - змінити, виклавши їх мотивувальні частини у редакції цієї постанови.
3. Абзац 2 рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2022 року у справі №120/14435/21-а викласти у такій редакції:
«Стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі згідно з постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року в адміністративній справі №802/4043/14-а у розмірі 208 073 грн 76 коп. (двісті вісім тисяч сімдесят три гривні сімдесят шість копійок), з відрахуванням при виплаті встановлених законом податків і зборів.»
4. У іншій частині рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2022 року у справі №120/14435/21-а залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її підписання суддями та не оскаржується.
...........................
...........................
...........................
А.В. Жук
Н.М. Мартинюк
Ж.М. Мельник-Томенко
Судді Верховного Суду