ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 120/15365/23
адміністративне провадження № К/990/3144/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шишова О.О.,
суддів: Білоуса О.В., Дашутіна І.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авантаж-7» до Головного управління ДПС у Чернігівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державна податкова служба України про визнання протиправними та скасування розпоряджень, зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Чернігівській області на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року (ухвалену в складі колегії суддів: головуючого судді Сторчака В. Ю., суддів: Граб Л.С., Полотнянка Ю.П.)
УСТАНОВИВ:
І. Рух справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "Авантаж-7" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державна податкова служба України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.
Разом з позовом позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просив:
- зупинити дію розпорядження Головного управління ДПС у Чернігівській області №336/Р від 03.10.2023 про скасування ліцензії на право оптової торгівлі пальним, за наявності місць оптової торгівлі, реєстраційний номер 990514202000013 з терміном дії з 05.02.2020 до 05.02.2025, видану Товариству з обмеженою відповідальністю "Авантаж-7" за адресою місця торгівлі: Чернігівська область, Ніжинський район, с. Станція Лосинівська, вул. Лесі України, 139А, до набрання законної сили рішенням суду у справі;
- зобов`язати Головне управління ДПС у Чернігівській області видалити записи з Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним про анулювання ліцензії Товариства з обмеженою відповідальністю "Авантаж-7" реєстраційний номер 990514202000013 з терміном дії з 05.02.2020 до 05.02.2025, видану Товариству з обмеженою відповідальністю "Авантаж-7" за адресою місця торгівлі: Чернігівська область, Ніжинський район, с. Станція Лосинівська, вул. Лесі України, 139А, до набрання законної сили рішенням суду у справі;
- зупинити дію розпорядження Головного управління ДПС у Чернігівській області №335/Р від 03.10.2023 про скасування ліцензії на право зберігання пального реєстраційний номер 25130414201900114 з терміном дії з 05.12.2019 до 05.12.2024, видану Товариству з обмеженою відповідальністю "Авантаж-7" за адресою місця торгівлі: Чернігівська область, Ніжинський район, с. Станція Лосинівська, вул. Лесі України, 139А, до набрання законної сили рішенням суду у справі;
- зобов`язати Головне управління ДПС у Чернігівській області видалити записи з Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним про анулювання ліцензії Товариства з обмеженою відповідальністю "Авантаж-7" реєстраційний номер 25130414201900114 з терміном дії з 05.12.2019 до 05.12.2024, видану Товариству з обмеженою відповідальністю "Авантаж-7" за адресою місця торгівлі: Чернігівська область, Ніжинський район, с. Станція Лосинівська, вул. Лесі України, 139А, до набрання законної сили рішенням суду у справі.
Обґрунтовуючи заяву позивач зазначив, що 03.10.2023 через Електронний кабінет платника податків позивач отримав витяги з двох розпоряджень №336/Р від 03.10.2023 та №335/Р від 03.10.2023, що винесені в.о. начальника ГУ ДПС у Чернігівській області про анулювання ліцензій, які видані позивачу на право оптової торгівлі пальним, за наявності місць оптової торгівлі реєстраційний номер 990514202000013 від 05.02.2020 та на право зберігання пального реєстраційний номер 25130414201900114 від 05.12.2019.
Заявник також вважав, що виконання розпоряджень про анулювання ліцензій унеможливить захист і поновлення порушених прав та законних інтересів позивача у разі ухвалення рішення суду на його користь, оскільки навіть визнання протиправними та скасування розпоряджень відповідача не дозволить здійснити ефективний захист та поновлення порушених прав та інтересів ТОВ "Авантаж-7", за захистом яких останнє звернулося до суду. Звертає увагу суду, що на даний час на товаристві працює 709 осіб, а тому невжиття заходів забезпечення адміністративного позову може мати наслідком заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, правам та інтересам третіх осіб, а також ускладнить їх відновлення або взагалі унеможливить. З моменту отримання вищевказаного розпорядження заявник буде позбавлений права проводити господарську діяльність та здійснювати роздрібну торгівлю пальним. Анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним призведе до зупинення господарської діяльності товариства, що тягне за собою негативні наслідки, як втрата прибутку, неможливості здійснювати виплату заробітної плати працівникам. За вказаних підстав заявник вважає, що на даний час існує очевидна небезпека того, що невжиття заходів забезпечення порушених чи оспорюваних прав або інтересів товариства, за захистом яких звернеться до суду, може істотно ускладнити чи унеможливити поновлення його порушених прав.
ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2023 року у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «Авантаж-7» про забезпечення позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції вмотивоване тим, що заявник не довів існування жодної з обставин, передбачених ч.2 ст. 150 КАС України, за наявності яких суд може забезпечити позов.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року скасовано ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2023 року. Прийнято постанову, якою заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Авантаж-7» про забезпечення адміністративного позову задоволено.
Зупинено дію розпорядження Головного управління ДПС у Київській області №745-р від 28.09.2023 року про скасування ліцензії на право оптової торгівлі пальним, за наявності місць оптової торгівлі, реєстраційний номер 990514202200006 з терміном дії з 08.02.2022 року до 08.02.2027 року, видану Товариству з обмеженою відповідальністю «АВАНТАЖ-7» за адресою місця торгівлі: Київська область, Броварський район, с. Заворичі, вул.Вокзальна, 36, до набрання законної сили рішенням суду у справі.
Зобов`язано Головне управління ДПС у Київській області видалити записи з Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним про анулювання ліцензії Товариства з обмеженою відповідальністю «АВАНТАЖ-7» реєстраційний номер 990514202200006 з терміном дії з 08.02.2022 року до 08.02.2027 року, за адресою місця торгівлі: Київська область, Броварський район, с. Заворичі, вул. Вокзальна, 36 до набрання законної сили рішенням суду у справі.
Зупинено дію розпорядження Головного управління ДПС у Київській області №746-р від 28.09.2023 року про скасування ліцензії на право зберігання пального реєстраційний номер 10060414202200055 з терміном дії з 08.02.2022 року до 08.02.2027 року, видану Товариству з обмеженою відповідальністю «АВАНТАЖ-7», за адресою місця зберігання: Київська область, Броварський район, с. Заворичі, вул.Вокзальна, 36, до набрання законної сили рішенням суду у справі.
Зобов`язано Головне управління ДПС у Київській області видалити записи з Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним про анулювання ліцензії Товариства з обмеженою відповідальністю «АВАНТАЖ-7», реєстраційний номер 10060414202200055 з терміном дії з 08.02.2022 року до 08.02.2027 року, за адресою місця торгівлі: Київська область, Броварський район, с. Заворичі, вул. Вокзальна, 36 до набрання законної сили рішенням суду у справі
Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд апеляційної інстанції висновував, що позивачем доведено існування реальної загрози завдання шкоди його правам, свободам та інтересам внаслідок не вжиття заходів забезпечення адміністративного позову до ухвалення рішення у цій справі, та того, що захист прав, свобод та інтересів позивача стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. При цьому, апеляційний суд зазначив, що розгляд заяви про вжиття заходів забезпечення позову не передбачає надання оцінки правомірності дій, рішень чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, а спрямований виключно на забезпечення захисту прав, свобод та інтересів позивача на час розгляду справи. Тому, суд погодився з доводами позивача, що заходи забезпечення позову до набрання законної сили судовим рішенням у адміністративній справі №120/15365/23 відповідають предмету адміністративного позову та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.
ІІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ГУ ДПС у Чернігівській області подало касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального та матеріального права, просить скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року у справі № 120/15365/23 та залишити в силі ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2023 року.
На обґрунтування касаційної скарги ГУ ДПС у Чернігівській області зазначає, що суд апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови не взяв до уваги того, що заява не містить належних та достатніх обґрунтувань необхідності забезпечення позову, а судом апеляційної інстанції не наведено вмотивованих підстав для вжиття заходів забезпечення позову визначених пунктом 1 частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України. Контролюючий орган зазначає, що подаючи заяву про забезпечення позову позивач посилається на те, що здійснення ТОВ «Авантаж-7» господарської діяльності залежить від наявності відповідної ліцензії, а її анулювання призводить до зупинення такої діяльності, що тягне за собою такі наслідки як втрата прибутку від здійснення господарської діяльності, неможливість виплати заробітної плати персоналу, простій обладнання, яке потребує постійного обслуговування, та введення простою у товаристві, а також неможливості виконання зобов`язань щодо реалізації пального за укладеними правочинами. При цьому, доводи позивача у заяві про забезпечення позову фактично зводяться до незгоди з рішеннями ГУ ДПС у Чернігівській області, якими анульовано відповідну ліцензію.
Крім того, контролюючий орган вказує, що позивач не надав жодних доказів існування очевидної небезпеки, тобто такої, яка не потребує доведенню в суді, заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, не обґрунтував причин неможливості захисту (поновлення) прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів, не розкрив у чому полягає необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому, а судами не встановлено підстав, які б свідчили про очевидну та реальну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам заявника оскаржуваними рішеннями та діями контролюючого органу у спірних правовідносинах.
Товариство у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції, просить залишити його без змін, а касаційну скаргу податкового органу залишити без задоволення.
IV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України (в редакції, чинній з 8 лютого 2020 року) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга відповідача підлягає задоволенню з огляду на таке.
Так, частинами першою та другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо : 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Водночас підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Згідно з положеннями частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України).
Ухвалою про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України).
Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позов та з`ясувати відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно із Рекомендаціями № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Водночас, Верховний Суд зазначає, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.
При цьому, слід також зауважити на тому, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Крім того, вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.
Так, у справі, що розглядається, суд апеляційної інстанцій дійшов висновку, що невжиття судом забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії розпоряджень, якими анульовано ліцензії на право роздрібної та оптової торгівлі пальним (№ 745-р від 28.09.2023 про скасування ліцензії на право оптової торгівлі пальним, за наявності місць оптової торгівлі, реєстраційний номер 990514202200006 з терміном дії з 08.02.2022 до 08.02.2027, видану ТОВ «Авантаж-7» за адресою місця торгівлі: Київська область, Броварський район, с. Заворичі, вул. Вокзальна, 36; № 746-р від 28.09.2023 про скасування ліцензії на право зберігання пального реєстраційний номер 10060414202200055 з терміном дії з 08.02.2022 до 08.02.2027, видану ТОВ «Авантаж-7», за адресою місця зберігання: Київська область, Броварський район, с. Заворичі, вул. Вокзальна, 36) може призвести до порушення прав та законних інтересів позивача.
Однак Верховний Суд звертає увагу, що товариство звернулось до суду із заявою про забезпечення позову щодо розпорядження ГУ ДПС у Чернігівській області №336/Р від 03.10.2023 яким анулювана ліцензія на право роздрібної торгівлі пальним, яка видана ТОВ «Авантаж-7» за місцем роздрібної торгівлі пальним: Україна, Чернігівська область, Ніжинський район, с. Станція Лосинівська, вул. Лесі України, 139А та розпорядження ГУ ДПС у Чернігівській області №335/Р від 03.10.2023 анулювання ліцензії на право зберігання пального, видану ТОВ «Авантаж-7» за місцем роздрібної торгівлі пальним: Україна, Чернігівська область, Ніжинський район, с.Станція Лосинівська, вул. Лесі України, 139А.
Тобто, Суд апеляційної інстанції досліджував зовсім інші розпорядження про анулювання ліцензії на право роздрібної та оптової торгівлі пальним (№ 745,746-р від 28.09.2023).
Суд апеляційної інстанції вказував, що анулювання ліцензій призведе до негативних для нього наслідків, а саме зупинення діяльності, розриву господарських взаємовідносин, вивільнення працівників, що матиме наслідком утруднення або неможливість відновлення господарської діяльності взагалі у випадку ухвалення позитивного рішення суду, у зв`язку з чим задовольнили (частково) його заяву про забезпечення позову.
Проте, враховуючи наведене вище, колегія суддів дійшла висновку, що у справі, яка розглядається, суд апеляційної інстанції дійшов помилкових висновків щодо наявності підстав для застосування заходів забезпечення позову за заявою позивача.
Суд наголошує, що інститут забезпечення адміністративного позову дійсно є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
Проте, сам по собі факт прийняття відповідачем рішення, яке ймовірно стосується прав та інтересів позивача, не може автоматично свідчити про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
Колегія суддів вважає, що заявником не доведено, а судом апеляційної інстанції не встановлено і не підтверджено, у передбаченому процесуальним законом порядку, наявність підстав для застосування заходів забезпечення позову за заявою позивача.
Так, як вже зазначалось вище, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача.
Проте оскаржуване судове рішення апеляційної інстанції у цій справі не містять жодного обґрунтованого та доведеного мотиву, з якого суд дійшов висновку, що невжиття заходів у вигляді зупинення розпорядження про анулювання ліцензій на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, як і не вказано, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, складність вчинення цих дій, як і не встановлено, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд апеляційної інстанції обмежився лише висновками, що анулювання ліцензій призведе до припинення діяльності позивача, і можливо до розриву господарських взаємовідносин та вивільнення працівників, при цьому суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки доводам заявника з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заяви щодо забезпечення позову. Судом апеляційної інстанції не встановлено підстав, які б свідчили про очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам позивача розпорядженнями ГУ ДПС у Чернігівській області №336/Р від 03.10.2023 та №335/Р від 03.10.2023.
Підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що зазначені позивачем у заяві про забезпечення позову доводи не дають суду підстав для вжиття заходів забезпечення позову, що передбачені статтею 151 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки заявником у цій справі жодним чином не доведено та документально не підтверджено обставини (матеріали справи не містять відповідних належних та допустимих доказів), які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди його правам та інтересам, які б унеможливили їх захист без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення чи які б свідчили про реальну загрозу невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, як і не надано доказів можливості настання невідворотних наслідків для господарської діяльності позивача, зокрема: щодо кількості працівників, яких буде звільнено, чи яким не можливо буде виплачувати заробітну плату; кваліфікацію таких працівників, вивільнення яких призведе до неможливості чи ускладнення відновлення діяльності, як стверджує позивач (так у заяві про забезпечення позову позивачем лише зазначено, що у Товаристві працює більше 709 людей); щодо наявності зобов`язань перед третіми особами, виконання яких буде неможливим; обґрунтованого розрахунку можливих фінансових збитків тощо.
Тобто, позивач у межах цієї справи навів лише загальні твердження про можливість настання негативних наслідків для його господарської діяльності, зазначив про порушення, які на його думку, було допущено при проведенні перевірки, проте, жодної конкретної аргументації не вказано та доказів на її підтвердження не надано. Крім того, слід зазначити, що доводи позивача у заяві про забезпечення позову фактично зводяться до незгоди з оскаржуваними розпорядженнями контролюючого органу.
Отже, висновки суду апеляційної інстанції про те, що невжиття заходів щодо зупинення дії оскаржуваних позивачем рішень суб`єкта владних повноважень зумовить настання негативних та незворотних наслідків для його господарської діяльності, не підтверджені будь-якими доказами. Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які заявник оцінює негативно. Проте, відповідно до статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, чого не відбулось у цій справі, не є безумовними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
Щодо доводів позивача відносно того, що анулювання ліцензій на право роздрібної та оптової торгівлі паливом призводить до зупинки господарської діяльності слід також зазначити, що підприємницька діяльність передбачає ведення господарської діяльності на власний ризик, який включає в себе і можливі втрати інвестицій, виникнення додаткових витрат та інше.
З урахуванням указаного, колегія суддів приходить до висновку, що за результатами розгляду заяви позивача про забезпечення позову, встановлено, що заявником не доведено та документально не підтверджено обставини, які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника, що унеможливило б захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі, як і не доведено того, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у цій справі.
Ураховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції надано неправильну правову оцінку підставам застосування заходів забезпечення адміністративного позову, заявленим у заяві про забезпечення позову, на відповідність їх вимогам частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України і, як наслідок, застосовано заходи забезпечення позову без наявності хоча б однієї з підстав, визначених частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
Указана позиція щодо застосування положень статей 150 151 Кодексу адміністративного судочинства України прослідковується судової практики Верховного Суду, зокрема у справах № 140/8745/21, № 440/9568/22, № 420/21952/21, № 160/20102/23.
Щодо зобов`язання відповідача видалити записи про анулювання зазначених ліцензій з Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним до набрання законної сили рішенням суду у справі, Суд зазначає, що вказана вимога не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову, а, отже, суд не вправі вживати такі заходи забезпечення адміністративного позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.
Отже, позивачем не доведено необхідність вжиття застосованих судами заходів забезпечення позову з урахуванням положень частини другої статті 150 КАС України, застосовані заходи є такими, що суперечать приписам частини другої статті 151 КАС України, у зв`язку з чим колегія суддів вважає, що рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а ухвалу суду першої інстанції про відмову в задоволені заяви про забезпечення позову слід залишити в силі.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону (частина перша статті 352 КАС України).
Переглянувши судове рішення суду, перевіривши повноту встановлення судом апеляційної інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що при ухваленні рішення суд апеляційної інстанції допустив неправильне застосування норм процесуального права, які є підставою для скасування судового рішення, а тому касаційну скаргу необхідно задовольнити, рішення суду апеляційної інстанції - скасувати із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.
Керуючись статтями 341 345 349 352 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області -задовольнити.
Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року у справі №120/15365/23 щодо задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Авантаж-7» про забезпечення позову - скасувати, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2023 року залишити в силі.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий О.О. Шишов
Судді О.В. Білоус
І.В. Дашутін