25.01.2023

№ 120/15977/21-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06 грудня 2022 року

справа № 120/15977/21-а

адміністративне провадження № К/990/28961/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р. Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Бившевої Л. І., Хохуляка В. В.,

за участі секретаря судового засідання Статілко Ю. С.

представників позивача - Стрельцова Г. А. на підставі ордера Серії АІ № 1285942, Фоменка М. С. на підставі ордера Серії АІ № 1200194,

представників відповідача - Станіславського Д. М., Лозінської І. А., Гуменюк О. І. в порядку самопредставництва,

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Н`ЮСАЙНС РІЕЛ ІСТЕЙТ ЛТД»

на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 5 жовтня 2022 року у складі суддів Кузьмишина В. М., Сапальової Т. В., Боровицького О. А.

у справі №120/15977/21-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Н`ЮСАЙНС РІЕЛ ІСТЕЙТ ЛТД»

до Головного управління ДПС у Вінницькій області,

третя особа Дочірнє підприємство закритого акціонерного товариства Теувес Холдінг «ТЕГРА Україна ЛТД»,

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

УСТАНОВИВ:

І. Рух справи

17 листопада 2021 року до Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Н`ЮСАЙНС РІЕЛ ІСТЕЙТ ЛТД» (далі - позивач у справі, платник податку, Товариство) до Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі - відповідач у справі, податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 17 серпня 2021 року №0072650701, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку за квітень 2021 року на 26044320 грн.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 23 травня 2022 року позов Товариства задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області від 17 серпня 2021 року №0072650701 та вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2022 року задоволено повністю апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області, скасовано рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 23 травня 2022 року, прийнято нову постанову, якою відмовлено Товариству в задоволені позовних вимог.

25 жовтня 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Товариства на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 5 жовтня 2022 року у справі №120/15977/21-а.

Підставою для відкриття касаційного провадження у вказаній справі є оскарження судових рішень, перелік яких визначений у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), з посиланням у касаційній скарзі на пункти 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції застосовано норми пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України без врахування висновку Верховного Суду викладеного у постановах від 2 грудня 2021 року у справі №560/1062/19, від 18 лютого 2021 року у справі №816/1006/17. Крім того, скаржник посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування пункту 123.2 статті 123 Податкового кодексу України у подібних правовідносинах.

Ухвалою Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства, справу витребувано з суду першої інстанції.

04 листопада 2022 року справа №120/15977/21 надійшла до Верховного Суду.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Товариство як суб`єкт господарювання зареєстровано 08 листопада 2012 року Гайсинською районною державною адміністрацією Вінницької області за №11501020000000810, кінцевим (бенефіціарним) власником якого є громадянин Королівства Нідерланди ТЕУВЕС ВІКТОР ХАН ГЕНРІ, з уставним капіталом в сумі 9 000 000 грн.

Компанія здійснює наступні види господарської діяльності: оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (основний) (код КВЕД 2010: 46.21); допоміжна діяльність у тваринництві (код: 01.62), виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах (код: 10.91).

Позивач, як платник податку на додану вартість, з урахуванням вимог статей 48-49 ПК України 18 травня 2021 року засобами електронного зв`язку в електронній формі, з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб, у порядку, визначеному законодавством України, направив в адресу Головного управління ДПС у Вінницькій області (Гайсинська ДПІ) податкову декларацію з ПДВ за квітень 2021 року з відповідними додатками, яка прийнята контролюючим органом та зареєстрована за №9129730135, що підтверджується квитанцією №2 про її прийняття.

Згідно з Додатком 3 (ДЗ) сума ПДВ задекларована Товариством до бюджетного відшкодування на банківський рахунок (ряд.20.2.1), сформована за рахунок залишку від`ємного значення ПДВ, яке виникло по декларації за лютий 2021 року - 2 194 178 грн та квітень 2021 року 26 044 320 грн.

Причиною виникнення від`ємного значення ПДВ, яке в подальшому задекларовано до відшкодування з бюджету на банківський рахунок, стало придбання у лютому 2021 року, земельних ділянок, нерухомого манна, обладнання та іншого рухомого майна у Дочірнього підприємства закритого акціонерного товариства Теувес Холдінг (Theeuwes Holding B.V.) «ТЕГРА УКРАЇНА ЛТД» (код 21670383) та ТОВ «ТЕУВЕС РІЕЛ ІСТЕЙТ» (код 38442175).

Відповідачем, з врахуванням вимог підпункту 191.1.2 пункту 191 статті 19, підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питання дотримання податкового законодавства при декларуванні за квітень 2021 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, за результатами якої складено акт перевірки від 16 липня 2021 року №6730/02-32-07-01/38442175.

Розділом IV «Висновок» акта перевірки відповідач встановив порушення Товариством пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201 ПК України, що призвело до завищення задекларованої платником податку суми бюджетного відшкодування ПДВ на банківський рахунок в декларації з ПДВ за квітень 2021 року в сумі 26 044 320 грн.

Пунктом 3.2 розділу III «Описова частина» акта перевірки зазначено про віднесення позивачем до складу податкового кредиту за квітень 2021 суми ПДВ за податковою накладною, яка у своєму складі містить помилки в обов`язкових реквізитах (у кодах УКТ ЗЕД та номенклатурі товару), що на думку відповідача, призвело до завищення податкового кредиту ряд. 10.1 Б ряд. 19 та задекларованої суми бюджетного відшкодування (ряд.20.2, 20.2.1) декларації у розмірі 26 044 320 грн.

Управління листом від 12 серпня 2021 року №20123/6/02-32-07-01-15 «Про розгляд заперечення», змінило мотивувальну (описову) частину акта перевірки, а саме таблицю на стор.7-9 акта, в якій визначені контролюючим органом коди УКТ ЗЕД по позиціях податкової накладної, викладено у новій редакції, відповідно до якої змінені необхідні, на думку управління, коди УКТ ЗЕД, в іншій частині встановлені порушення залишені без змін.

На підставі акта перевірки від 16 липня 2021 року №6730/02-32-07-01/38442175 з врахуванням листа від 12 серпня 2021 року №20123/6/02-32-07-01-15 «Про розгляд заперечення», відповідачем винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення форми «В1» від 17 серпня 2021 року №0072650701 про зменшення бюджетного відшкодування ПДВ в сумі 26 044 320 грн за порушення пунктів 198.6. статті 198, пунктів 201.1., 201.10. статті 201 Податкового кодексу України та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 6511080 грн, яке є предметом розгляду у цій справі.

Зазначене податкове повідомлення-рішення було предметом апеляційного адміністративного оскарження, за результатами якого рішенням ДПС України від 20 жовтня 2021 року №23026/6/99-00-06-01-05-06 залишено без змін.

Суди попередніх інстанцій досліджували:

Укладений та виконаний 11 лютого 2021 року між дочірнім підприємством ЗАТ Теувес Холдінг (Theeuwes Holding B.V.) «ТЕГРА УКРАЇНА ЛТД» (Продавець) та ТОВ «Н`ЮСАЙНС РІЕЛ ІСТЕЙТ ЛТД» (Покупець) договір купівлі продажу обладнання та іншого рухомого майна, відповідно до умов якого Продавець продав та передав у власність Покупцю обладнання та інше рухоме майно, а Покупець прийняв зазначене обладнання та інше рухоме майно та сплатив за нього обумовлену ціну. Перелік обладнання та іншого рухомого майна, що відчужується за цим договором наведено у Додатку №1 від 11 лютого 2021 року, що є невід`ємною його частиною.

Продаж майна здійснено за ціною 156 265 920 грн з ПДВ, у тому числі ПДВ - 26 044 320 грн.

Право власності на майно перейшло до Покупця з моменту підписання акта приймання-передачі майна від 11 лютого 2021 року, цей факт також підтверджується видатковою накладною від 11 лютого 2021 року №1 на загальну суму 156265920,00 грн, у тому числі ПДВ 26044320,00 грн, сума без ПДВ - 130 221 600,00 грн.

Позивачем перераховано на банківський рахунок Продавця - «ТЕГРА УКРАЇНА ЛТД» - грошові кошти на загальну суму 156 265 920 грн з ПДВ, у чому числі ПДВ - 26 044 320 грн. Вказане вище обладнання придбане позивачем за рахунок отриманих від нерезидентів у довгострокові позики грошових коштів, а саме: у NUSCIENCE BELGIUM B.V. (юридична особа за законодавством Бельгії) в сумі 3 000 000 ЄВРО на підставі договору від 01 лютого 2021 року №1 про надання довгострокової позики; у NUSCIENCE BELGIUM B.V. (юридична особа за законодавством Королівства Нідерланди) в сумі 3000000 ЄВРО на підставі договору від 01/022021 №2 про надання довгострокової позики.

«ТЕГРА Україна ЛТД» складено та надано позивачу податкову накладну від 11 лютого 2021 року №27 на загальну суму 156 265 920 грн з ПДВ, у тому числі ПДВ - 26 044 320 грн, сума ПДВ за зареєстрованою податковою накладною віднесено позивачем до складу податкового кредиту ПДВ декларації за квітень 2021 року.

Зазначена вище податкова накладна зареєстрована «ТЕГРА УКРАЇНА ЛТД» в Єдиному реєстрі податкових накладних 29 березня 2021 року за №9066556756, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру податкових накладних №450364 на запит від 30 березня 2021 року №450364. Жодних недоліків (дефектності) первинних документів при придбанні обладнання та іншого рухомого майна в частині своєчасності, достовірності складання та заповнення видаткових накладних, актів приймання - передачі та податкових накладних, їх реєстрації в Єдиному реєстрі не встановлено і в акті перевірки не зазначено.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Підставою для відкриття касаційного провадження у вказаній справі є пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, заявник касаційної скарги зазначив, що судом апеляційної інстанції застосовано норми пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України без врахування висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 2 грудня 2021 року у справі №560/1062/19, від 18 лютого 2021 року у справі №816/1006/17. Крім того, скаржник посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування пункту 123.2. статті 123 Податкового кодексу України у подібних правовідносинах.

У постанові від 18 лютого 2021 року у справі 816/1006/17 Верховний Суд проаналізувавши пункт 201.1. статті 201 ПК України, зокрема те, що у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити за підпунктом і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України), положення абзаців першого та другого пункту 201.10. статті 201 цього кодексу, за якими при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою, яка є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту та абзац дев`ятнадцятий цього пункту, за яким податкова накладна, що містить помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, є підставою для віднесення покупцем сум податку до податкового кредиту (абзац), дійшов наступного висновку.

Аналіз наведених норм права свідчить, що УКТ ЗЕД належить до обов`язкових реквізитів податкової накладної лише у разі постачання підакцизних товарів або товарів, ввезених на митну територію України. В інших випадках, тобто для товарів, вироблених на території України за умови, що вони не є підакцизними, вимога щодо проставлення коду УКТ ЗЕД як обов`язкового реквізиту податкової накладної відсутня.

У постанові від 18 лютого 2021 року зазначено, що надаючи оцінку прийнятності податкової накладної, у якій відсутній код УКТ ЗЕД, як підстави для віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, Верховний Суд у постановах від 4 вересня 2020 року (справа №810/657/17), від 27 лютого 2020 року (справа № 825/785/16), від 25 лютого 2020 року (справа №818/1643/16), від 9 квітня 2019 року (справа №815/2640/15), від 4 вересня 2018 року (справа №3818/1172/17) вказував, що самого по собі неправильного зазначення коду УКТ ЗЕД або його відсутності недостатньо для висновку про безтоварність господарської операції. Формальні недоліки в оформленні податкової накладної не є безумовною підставою для позбавлення платника податків права на формування податкового кредиту, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися).

У постановах від 6 листопада 2018 року (справа №826/20050/13-а), від 26 лютого 2019 року (справа №822/1477/17) Верховний Суд зазначав, що вимога щодо обов`язкового зазначення коду УКТ ЗЕД до товарів, вироблених на території України, є безпідставною.

Щодо іншої постанови Верховного Суду від 02 грудня 2021 року у справі №560/1062/19, на яку покликається заявник касаційної справи Суд зазначає, що Верховний Суд, аналізуючи пункт 201.1., абзаци перший, другий, дев`ятий статті 201.10. статті 201 ПК України, дійшов висновку про те, що аналіз наведених норм права свідчить, що УКТ ЗЕД належить до обов`язкових реквізитів податкової накладної лише у разі постачання підакцизних товарів або товарів, ввезених на митну територію України. В інших випадках, тобто для товарів, вироблених на території України за умови, що вони не є підакцизними, вимога щодо проставлення коду УКТ ЗЕД як обов`язкового реквізиту податкової накладної відсутня.

Подібність правовідносин у справах №560/1062/19, №816/1006/17 та №120/15977/21-а щодо визначення в податковій накладній коду товару згідно з УКТ ЗЕД скаржник доводить необхідність застосування наведених висновків пункту 198.6. статті 198, пунктів 201.1., 201.10. статті 201 Податкового кодексу України до правовідносин, які є предметом цього касаційного перегляду.

Відповідач надіслав до Суду 10 листопада 2022 року відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить залишити скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Касаційний розгляд справи проведено у відкритому судовому засіданні відповідно до статей 344 Кодексу адміністративного судочинства України.

29 листопада 2022 року через систему електронний суд відповідач подав клопотання про закриття касаційного провадження на підставі пункту 5 частини першої статті 339 КАС України в частині пункту 1 частини четвертої статті 328 цього кодексу, яке доповнене шляхом подання клопотання до суду 05 грудня 2022 року.

Позивачем 02 грудня 2022 року подані заперечення на клопотання відповідача, у яких просить суд у задоволенні клопотання податкового органу відмовити у зв`язку з його безпідставністю та необґрунтованістю.

Суд у задоволенні клопотання про закриття касаційного провадження відмовив у зв`язку з тим, що відкриття касаційного провадження не охоплюється виключно правозастосуванням підпункту «і» пункту 201.1. статті 201 ПК України, дією цієї норми у часі. Крім того, оцінка правомірності застосування санкцій у цій справі неможлива без встановлення винного діяння позивача як платника податку на додану вартість, скерованого на податкові правопорушення, покладені в основу застосування цих санкцій.

ВИСНОВКИ СУДІВ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ

Суд першої інстанції виходив з того, що факт реєстрації податкової накладеної, складеної «ТИГРА УКРАЇНА ЛТД» під час реалізації в адресу позивача обладнання та іншого рухомого майна в Єдиному реєстрі податкових накладних, спростовує наявність будь-яких помилок під час їх заповнення та порушення вимог, установлених пунктом 201.1., статті 201 (наявність обов`язкових реквізитів, у тому числі кодів УКТ ЗЕД).

Підсумовуючи викладене суд вказує, що можливі помилки у такому реквізиті податкової накладної як код товару згідно з УКТ ЗЕД за обставин реєстрації таких податкових накладних у ЄРПН є неналежним виконанням контролюючим органом своїх обов`язків при такій реєстрації, а тому подальше виключення сум податкового кредиту за такою податковою накладною, як і застосування до платника податків штрафних санкцій є неправомірним, так як за змістом вказаних норм обов`язок перевірки податкових накладних на відповідність пункту 201.10. статті 201 ПК України при їх реєстрації покладений на контролюючий орган.

Суд першої інстанції врахував правові висновки щодо застосування пунктів 198.1.-198.3. статті 198 (формування податкового кредиту), пункту 201.1. статті 201 (обов`язкові реквізити податкових накладних) ПК України, висловлені Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду у постановах від 04 вересня 2020 року (справа №810/657/17), від 27 лютого 2020 року (справа №825/785/16), від 25 лютого 2020 року (справа №818/1643/16), від 09 квітня 2019 року (справа №815/2640/15), від 04 вересня 2018 року (справа №3818/1172/17), від 18 лютого 2021 року (справа №816/1006/17), від 16 березня 2021 року (справа №520/3888/19) та інших, які відповідно до частини п`ятої статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень (до яких відноситься відповідач), які застосовують у своїй діяльності нормативно - правовий акт, що містить відповідну норму права.

Стосовно застосування санкцій суд першої інстанції констатував відсутність вини та умислу в діях позивача, як обов`язкових умов для застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у даному випадку податкова накладна від 11 лютого 2021 року №27 не підтверджена первинними документами, оскільки на такі обов`язкові реквізити податкової накладної як коди товару згідно з УКТ ЗЕД, зазначені у податковій накладній, відсутні первинні документи, які б відповідали заявленій номенклатурі товарів в податковій накладній.

В ході проведення перевірки Товариство надало письмовий запит від 09 липня 2021 року про надання переліку первинних бухгалтерських та інших документів, які підтверджують наявність обладнання заводу на суму 11 368 000 грн (із зазначенням номенклатури та інвентарних номерів зазначеного обладнання).

Товариством надано письмову відповідь від 12 липня 2021 року № 12/07-21, в якій зазначено, що обладнання заводу придбане як окремий об`єкт основних засобів, оприбутковано 30 квітня 2021 року на баланс як окремий об`єкт, який обліковується за субрахунком 104 рахунку 10 за первісною вартістю 11 368 000 грн, в якій зазначається, що дане обладнання заводу є відокремленим комплексом з`єднаних конструкцій, який використовується як основа для розміщення норій (вертикальних конвеєрів). Тобто, це комплекс технічних пристроїв, що забезпечують технологічний процес в приміщенні будівлі, і є інженерним обладнанням заводу (будь-яких інших документів, технічних паспортів до відповіді не надано).

Суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції взяв до уваги пояснення позивача, відповідно до яких зазначений об`єкт основних засобів зводився продавцем самостійно протягом майже п`яти років, введення в експлуатацію, оприбуткування та облік зазначеного об`єкта до моменту продажу здійснювалося продавцем самостійно, тому номенклатура (опис), зазначена у первинній документації, відповідає даним бухгалтерського обліку підприємства. Як наслідок, у Товариства відсутні підстави оприбутковувати та обліковувати окремий об`єкт основних засобів у відокремленому розрізі його складових.

Проте, колегія суддів апеляційного суду вважає такий висновок необґрунтованим, оскільки в податковій накладній від 11 лютого 2021 року №27 в номенклатурі «обладнання» на суму без ПДВ 11 368 000 грн зазначений код УКТ ЗЕД 8479 «Машини та механічні пристрої спеціального призначення», не конкретизовано, яке саме обладнання заводу придбавалось, крім того Товариство не надало технічної характеристики даного обладнання, що не дає можливості його ідентифікувати для подальшого використання Товариством у виробничому процесі. В первинних документах до податкової накладної (договір купівлі-продажу з додатками, видаткова накладна) номенклатура зазначена як в податковій накладній - «обладнання», що також не дає змоги ідентифікувати дане обладнання.

Якщо один об`єкт основних засобів складається з частин, які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий об`єкт основних засобів (Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» від 27 квітня 2000 року № 92).

Враховуючи те, що придбане обладнання заводу складається з частин, які мають різний строк корисного використання, постачальником даного обладнання в податковій накладній від 11 лютого 2021 року №27 недостовірно зазначено номенклатуру обладнання заводу, його кількість, обсяг.

Висновок суду першої інстанції про відсутність вини та умислу позивача на вчинення податкового правопорушення з огляду на те, що обов`язок скласти та зареєструвати в ЄРПН податкову накладну ПК України покладає на постачальника - «ТЕГРА УКРАЇНА ЛТД» суд апеляційної інстанції визнав неприйнятним, оскільки позивачу було відомо, що податкова накладна складена з допущенням продавцем товарів помилок при зазначенні таких обов`язкових реквізитів як код УКТ ЗЕД, оскільки первинні документи позивача не відповідали заявленій в податковій накладній номенклатурі товарів згідно з кодами УКТ ЗЕД.

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ

Межі перегляду судом касаційної інстанції визначені статтею 341 КАС України, відповідно до частини першої цієї статті суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Податковий кредит в розумінні підпункту 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 ПК України це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1. статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2. статті 198 ПК України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3. статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1. статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За правилами пункту 198.6. статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11. статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Статтею 200 ПК України визначається, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1. цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобовязань, перераховує суми податку до бюджету.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1. цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 201.1. статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити, зокрема, е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду.

Згідно з пунктом 201.10. статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.

У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Протягом 90 календарних днів з дня надходження такої заяви із скаргою з урахуванням вимог, встановлених підпунктом 78.1.9 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, контролюючий орган зобов`язаний провести документальну перевірку зазначеного продавця для з`ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов`язань з податку за такою операцією.

Податкова накладна, що містить помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, є підставою для віднесення покупцем сум податку до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 123.1. статті 123 ПК України вчинення платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2 (крім випадків зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларованої до повернення з бюджету у зв`язку із використанням права на податкову знижку), 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 10 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Пунктом 123.2. цієї статті установлено, що діяння, передбачені пунктом 123.1 цієї статті, вчинені умисно, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до пункту 44.1. статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках обов`язкові реквізити, зокрема: опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; код товару згідно з УКТ ЗЕД.

Платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з позицією суду апеляційної інстанції щодо спростування висновку Вінницького окружного адміністративного суду про неналежне виконання контролюючим органом обов`язків при реєстрації податкової накладної. Висновок суду апеляційної інстанції ґрунтується на застосуванні норм Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року №1165, зокрема, суд прийняв доводи відповідача про факт реєстрації податкової накладної, не виявлення помилок у її реквізитах при реєстрації, оскільки платник податку, яким складено та подано на реєстрацію податкову накладну - ДП ЗАТ Теувес Холдінг «ТЕГРА УКРАЇНА ЛТД», як і податкова накладна від 11 лютого 2021 року №27 відповідали ознакам безумовної реєстрації, у податкового органу не було підстав зупиняти реєстрацію податкової накладної та перевіряти на відповідність критеріям ризиковості платника податку та критеріям ризиковості здійснення операцій, а тому податковим органом питання реєстрації податкової накладної не розглядалося.

Доводи касаційної скарги, які ґрунтуються на застосуванні при вирішенні спірних правовідносин Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246, колегія суддів не приймає, з огляду на те, що цей Порядок визначає механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних. Слід зазначити, що при надходженні податкової накладної на реєстрацію до Реєстру відповідно до Порядку №1246, контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарських операцій платника податку та первинних документів, якими супроводжується така діяльність. Змістовна оцінка господарської операції, відповідність кодів УКТ ЗЕД первинним документам може бути проведена за результатом здійснення податкової перевірки, підстави та порядок проведення якої визначено нормами Податкового кодексу України. У свою чергу, при реєстрації податкових накладних фактично проводиться моніторинг операції чи платника податків лише за «зовнішніми» (формальними) критеріями.

Колегія суддів Верховного Суду визнає, що реєстрація податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних не свідчить про те, що при проведенні податкової перевірки контролюючий орган позбавлений можливості перевірити відповідність коду товару згідно з УКТ ЗЕД. Питання щодо реєстрації податкової накладної, дії контролюючого органу на стадії її реєстрації, не є предметом заявленого позову.

В касаційній скарзі позивач посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постановах Верховного Суду від 18 лютого 2021 року по справі 816/1006/17, від 02 грудня 2021 року по справі № 560/1062/19, від 04 вересня 2020 року по справі 810/657/17, від 27 лютого 2020 року по справі 825/785/16, від 25 лютого 2020 року по справі 818/1643/16, від 09 квітня 2019 року по справі 815/2640/15, від 04 вересня 2018 року по справі 818/1172/17.

Однак, Суд звертає увагу на те, що податкові накладні, які фігурують у зазначених вище справах, складені та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних до 2017 року. Як відомо, зазначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД у податковій накладній як обов`язкового реквізиту введено в дію з 01 січня 2017 року (до 01 січня 2017 року код товару згідно з УКТ ЗЕД був обов`язковим реквізитом лише для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) Законом України від 21 січня 2016 року № 1797- VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні», відповідно до якого викладено у новій редакції підпункт «і» пункту 201.1. статті 201 ПК України.

Для врахування висновків Верховного Суду, недостатньо самого лише зазначення постанов Верховного Суду, в яких викладені висновки про застосування норм права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах подібні. Подібність правовідносин означає подібність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин).

Отже, не підлягають врахуванню при вирішенні цієї справи висновки Верховного Суду, сформовані у наведених вище постановах, зокрема: 1) «УКТ ЗЕД належить до обов`язкових реквізитів податкової накладної лише у разі постачання підакцизних товарів або товарів, ввезених на митну територію України. В інших випадках, тобто для товарів, вироблених на території України за умови, що вони не є підакцизними, вимога щодо проставлення коду УКТ ЗЕД як обов`язкового реквізиту податкової накладної відсутня», 2) «Відсутність у таких податкових накладних такого реквізиту коду УКТ ЗЕД за обставин реєстрації таких податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних є наслідком неналежного виконання контролюючим органом при такій реєстрації своїх обов`язків, а тому подальше виключення сум податкового кредиту за такими податковими накладними, як і застосування до цього платника податків штрафних санкцій є неправомірним, так як за змістом вказаних норм обов`язок перевірки податкових накладних на відповідність пункту 201.10. статті 201 ПК України при їх реєстрації покладений на контролюючий орган».

З огляду на зазначене вище, Верховний Суд дійшов висновку, що контролюючий орган може під час податкової перевірки виявити помилки в обов`язкових реквізитах податкової накладної (зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД, опис (номенклатура) товарів/послуг продавця).

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24 грудня 2015 року № 909-VIII (набрав чинності 01 січня 2016 року) (п. 3 п. 47) пункт 201.10. доповнено абзацом дев`ятнадцятим такого змісту: «Податкова накладна, що містить помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, є підставою для віднесення покупцем сум податку до податкового кредиту».

Аналіз цієї норми свідчить про те, що недолік податкової накладної у такому реквізиті як «опис (номенклатура) товарів/послуг, їх кількість, обсяг» не є безумовною підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту, якщо з інших даних випливає, що фактичних рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків мали місце (відбулися).

Проте, якщо податкова накладна містить помилку у коді товару згідно з УКТ ЗЕД, вона не може бути підставою для віднесення покупцем сум податку до податкового кредиту, незалежно від того чи є інші фактори, які допомагають ідентифікувати здійснену операцію.

Враховуючи ту обставину, що наявність помилки у коді товару згідно з УКТ ЗЕД не була встановлена під час реєстрації податкової накладної, цей факт (методологічна помилка) має бути встановлений під час податкової перевірки.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, контролюючий орган, встановивши під час податкової перевірки помилку в податковій накладній, зокрема, в коді товару згідно з УКТ ЗЕД, має довести в чому вона полягає, який код товару мав бути зазначений платником податків, обґрунтувати методологію визначення коду, можливо надати висновки експертного комплексного товарознавчого та економічного дослідження. А тому при вирішенні спору щодо помилки податкової накладної в коді товару згідно з УКТ ЗЕД суди мають установити, дослідити та надати правову оцінку саме складу податкового правопорушення, чи дійсно мала місце помилка в коді товару згідно з УКТ ЗЕД, якими доказами це підтверджено.

При вирішенні спору в частині порушення щодо помилки податкової накладної в описі (номенклатурі) товарів, суди мають враховувати інші фактори, які допомагають ідентифікувати здійснену операцію, зокрема, фактичне (реальне) здійснення оподатковуваних операцій, документальне підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду, рух активів або зміни у власному капіталі, наявність у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності, наявність ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України).

Скаржник в касаційній скарзі наголошує на тому, що суд апеляційної інстанції проігнорував те, що суму податку на додану вартість у розмірі 26 044 320 грн за податковою накладною від 11 лютого 2021 року № 27 віднесено «ТЕГРА УКРАЇНА ЛТД» до складу податкового зобов`язання (ряд.9) податкової декларації за лютий 2021 року. Позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за лютий 2021 року (ряд. 18 податкової декларації за лютий 2021 року) в сумі 7 985 884,00 грн сплачено «ТЕГРА УКРАЇНА ЛТД» грошовими коштами 29 березня 2021 року. Контролюючий орган не заперечує реальність виконання господарських операцій між позивачем та його контрагентом - «ТЕГРА УКРАЇНА ЛТД», на підставі яких продавцем сформована спірна податкова накладна.

Проте, зазначені обставини суди попередніх інстанцій не встановлювали, не досліджували.

Досліджуючи правовідносини щодо помилки податкової накладної в описі товару, оцінюючи первинні документи підприємства щодо введення в експлуатацію, оприбуткування та облік «обладнання заводу» як окремого об`єкту основних засобів, суд апеляційної інстанції застосував Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» від 27 квітня 2000 року № 92, не врахувавши того, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Н`ЮСАЙНС РІЕЛ ІСТЕЙТ ЛТД» використовує у своїй діяльності Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку як підприємство з іноземними інвестиціями.

Висновки судів першої та апеляційної інстанцій в частині застосування контролюючим органом штрафних (фінансових) санкцій відповідно до пункту 123.2. статі 123 ПК України суд касаційної інстанції визнає передчасними з огляду на неповне дослідження судами обставин справи щодо податкового правопорушення, за яке передбачена така відповідальність. Встановлення під час судового розгляду вчинення позивачем як платником податків винних діянь, скерованих на податкові правопорушення є обов`язковою умовою для застосування зазначених санкцій.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про наявність підстав у контролюючого органу для проведення податкової перевірки відповідно до підпункту 78.1.8. пункту 78.1. статті 78 ПК України. Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції в цій частині не спростовують.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків (стаття 72 Кодексу адміністративного судочинства України).

Вказані вище обставини справи досліджені в неповному обсязі, тому для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які міститься в матеріалах справи або витребовується, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Згідно зі статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають, оскільки судом не з`ясовано обставини справи та не досліджено зібрані у справі докази, що мають значення для правильного її вирішення.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

За правилами частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Керуючись статтями 341 344 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Н`ЮСАЙНС РІЕЛ ІСТЕЙТ ЛТД» задовольнити частково.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 23 травня 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 5 жовтня 2022 року скасувати, справу №120/15977/21-а направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р. Ф. Ханова

Судді: Л. І. Бившева

В. В. Хохуляк