16.07.2025

№ 120/2450/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2025 року

м. Київ

справа № 120/2450/24

адміністративне провадження № К/990/26455/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф. розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №120/2450/24 за позовом Головного управління ДПС у Вінницькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмільницький завод залізобетонних виробів", ОСОБА_1 про обмеження у праві виїзду за межі території України, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Вінницькій області на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 29.02.2024 (головуючий суддя Поліщук І.М.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11.06.2024 (головуючий суддя Біла Л.М., судді: Матохнюк Д.Б., Гонтарук В. М.)

УСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у Вінницькій області звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмільницький завод залізобетонних виробів", ОСОБА_1 про встановлення тимчасового обмеження керівника юридичної особи у праві виїзду за межі України.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 29.02.2024, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11.06.2024, позовну заяву разом з доданими до неї матеріалами повернуто особі, яка її подала.

До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Вінницькій області на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 29.02.2024 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11.06.2024. Заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 11.07.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Вінницькій області на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 29.02.2024 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11.06.2024 у справі №120/2450/24.

Ухвалою суду від 30.06.2025 касаційний розгляд справи призначено у порядку письмового провадження на 01.07.2025.

Суд касаційної інстанції у справі, що розглядається, з`ясував наступне.

ГУ ДПС у Вінницькій області звернулось до суду з позовною заявою до ТОВ "Хмільницький завод залізобетонних виробів" та ОСОБА_1 про встановлення тимчасового обмеження керівника юридичної особи у праві виїзду за межі України, в якій позивач просить суд встановити тимчасове обмеження у праві виїзду за межі території України керівника ТОВ "Хмільницький завод залізобетонних виробів" ОСОБА_1 у зв`язку з наявністю в юридичної особи несплаченого протягом 240 календарних днів податкового боргу в сумі 3' 371'979,09грн.

Ухвалою суду першої інстанції від 29.02.2024 позовну заяву ГУ ДПС у Вінницькій області залишено без руху та запропоновано позивачу у строк до 15:30 год. 29.02.2024 усунути виявлені судом недоліки, шляхом: надання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій вказати причини поважності (у разі їх наявності) пропуску такого строку з доказами на їх обґрунтування; надання доказів надсилання/вручення ТОВ "Хмільницький завод залізобетонних виробів" податкової вимоги про необхідність сплати податкового боргу, який перевищує 1 мільйон гривень; надання доказів несплати ТОВ "Хмільницький завод залізобетонних виробів" податкового боргу, який перевищує 1 мільйон гривень, протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги.

ГУ ДПС у Вінницькій області подало до суду клопотання на виконання вимог ухвали, в якому представник позивача наголосив, що позивачем подано саме позовну заяву в порядку загального провадження, а не заяву у порядку визначеному статтею 283 КАС України, а тому тримісячний строк звернення не пропущений. Зазначив, що податковий орган, звертаючись до адміністративного суду, самостійно визначає порядок звернення, зокрема в загальному порядку або відповідно до статті 283 КАС України, з метою термінового розгляду, про що обов`язково зазначається в позовній заяві (заяві). Також вказав, що відповідно до пункту 95.5 статті 95 ПК України у контролюючого органу був відсутній обов`язок надіслання податкової вимоги ТОВ "Хмільницький завод залізобетонних виробів" повторно.

Суд першої інстанції, повертаючи позов, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що заява в даній справі, незалежно від формулювання її назви, має бути подана податковим органом з дотриманням строку, визначеного частиною другою статті 283 КАС України, тобто протягом 24 годин з моменту ухвалення керівником контролюючого органу рішення про стягнення коштів в рахунок погашення податкового боргу. Суд посилався на частину третю статті 283 КАС України, якою визначено, що у разі недотримання вимог частини другої цієї статті суд повідомляє про це заявника та надає йому строк, але не більше ніж 24 години, для усунення недоліків. Невиконання вимог суду в установлений строк тягне за собою повернення заявнику заяви та доданих до неї документів.

Податковий орган з рішеннями судів попередніх інстанцій не погодився, звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, постанову апеляційного суду та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач зазначає, що погоджується з висновками судів про те, що до спірних правовідносин має бути застосовано статтю 289 прим.2 КАС України. Однак, не погоджується з твердженням суду, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати положення статті 283 КАС України. ГУ ДПС у Вінницькій області наголошує на тому, що стаття 283 КАС України є спеціальною статтею та містить вимоги до заяв контролюючих органів (податкових та митних).

На переконання позивача, податковий орган має право звернутись до суду в порядку загального

провадження з дотриманням загальних строків звернення до суду з позовними вимогами про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України керівника юридичної особи. КАС України визначено особливості позовного провадження в окремих категоріях адміністративних справ (глава 11) та порядок розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ (§2 цієї глави). Статтею 283 КАС України врегульовано особливості провадження у справах за зверненням податкових і митних органів на підставі заяви про обмеження права виїзду за кордон керівника юридичної особи, що має податковий борг. Цей порядок є альтернативним загальному порядку розгляду справ. В частині другій статті 283 КАС України, зазначено, що 24-х годинний термін на звернення до суду обраховується з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом. Податковий орган, звертаючись до адміністративного суду, самостійно визначає порядок такого звернення: в загальному порядку або відповідно до статті 283 КАС України, з метою термінового розгляду, про що обов`язково зазначається в заяві. Позивач указу, що як визначено законодавцем, у порядку статті 283 КАС України податковий орган може звернутись виключно у разі безспірності таких вимог, оскільки в протилежному випадку суд зобов`язаний відмовити у відкритті провадження відповідно до частини четвертої статті 283 КАС України, у зв`язку з наявністю спору про право.

Оскільки ГУ ДПС у Вінницькій області звернулося до суду із позовною заявою про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України керівника юридичної особи саме в загальному порядку, а не у спрощеному, то строк звернення має обчислюватися згідно статті 122 КАС України. Відповідно до абзацу 2 частини другої статті122 КАС України для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Підстава, яка дає право ГУ ДПС у Вінницькій області на звернення до суду із даним позовом - несплата податкового боргу протягом 240 календарних днів, з моменту вручення податкової вимоги. Податкову вимогу направлено на адресу ТОВ "Хмільницький завод залізобетонних виробів" 04.04.2023, про що свідчить запис на корінці рекомендованого поштового повідомлення про вручення відправлення. Згідно з пунктом 42.2 ПК України податкова вимога вважається належним чином врученою, а тому строк на звернення до суду має розпочинатися після спливу 240 календарних днів на сплату заборгованості, тобто з 30.11.2023. Оскільки ГУ ДПС у Вінницькій області звертається із позовом про обмеження права виїзду за кордон керівника ТОВ "Хмільницький завод залізобетонних виробів" 28.02.2024, то трьохмісячний строк, встановлений статтею 122 КАС України, не пропущено.

Крім того, позивач зазначає, що з моменту направлення податкової вимоги борг ТОВ "Хмільницький завод залізобетонних виробів" не погашався у повному обсязі, що підтверджується карткою особового рахунку платника податку, яка міститься в матеріалах справи. Факт не погашення податкового боргу з моменту надсилання податкової вимоги відповідно до пункту 59.5 статті 59 ПК України виключає правові підстави для її повторного надіслання. Як вважає позивач, висновки суду першої інстанції про недотримання податковим органом процедури, яка передує зверненню до суду з позовом, зокрема, надсилання до ТОВ "Хмільницький завод залізобетонних виробів" податкової вимоги про необхідність сплати податкового боргу, який перевищує 1 млн гривень та доказів несплати ТОВ "Хмільницький завод залізобетонних виробів" такого боргу протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги не відповідають нормам матеріального права, а саме статті 59 ПК України.

Відповідачі правом заперечити проти доводів касаційної скарги не скористались.

Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.

У справі, що розглядається, суд першої інстанції, що також ураховано апеляційним судом, встановив, що у зв`язку з виникненням податкового боргу контролюючим органом за місцем обліку ТОВ "Хмільницький завод залізобетонних виробів" було сформовано податкову вимогу форми "Ю" №0000061-1312-0232 від 04.04.2023 на суму 584441,45грн., яку направлено платнику податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Відповідна податкова вимога не була вручена ТОВ "Хмільницький завод залізобетонних виробів" та повернулась на адресу податкового органу з відміткою поштового відділення зв`язку "за закінченням терміну зберігання".

Враховуючи, що підставою для застосування обмежувальних заходів щодо керівника ТОВ "Хмільницький завод залізобетонних виробів" є податкова вимога форми "Ю" №0000061-1312-0232 від 04.04.2023, яка вважається врученою платнику податків 01.05.2023, тому право на звернення до суду виникло у податкового органу після спливу 240 днів з дня вручення такої вимоги, тобто з 27.12.2023.

Відтак, враховуючи, що відмітка про неможливість вручення поштового відправлення проставлена 01.05.2023, 240-й календарний день з моменту вручення платнику податкової вимоги сплинув 27.12.2023.

Натомість, до суду податковий орган звернувся 28.02.2024, тобто з пропуском строку звернення до суду, який становить 24 години з моменту встановлення обставин, що зумовили його звернення.

Як указано судом апеляційної інстанції, беручи до уваги те, що податковим органом пропущено строк звернення до суду протягом 24 годин з дня виникнення підстав, що надають йому право звернутися до адміністративного суду з заявленими вимогами, а в поданому, на виконання ухвали про залишення заяви без руху, клопотанні відсутні доводи на спростування вказаного висновку, враховуючи також невиконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, судова колегія вважає правомірним та обгрунтованим висновок суду першої інстанції, що контролюючим органом у встановлений судом строк не виконано вимоги ухвали суду про залишення заяви без руху, у зв`язку з чим ця заява підлягає поверненню заявнику.

Підпунктом 20.1.35-2 пункту 20.1 статті 20 ПК України встановлено, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право звертатися до суду щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівників юридичних осіб або постійних представництв нерезидентів-боржників за межі України у разі невиконання податкового обов`язку щодо сплати грошових зобов`язань, що призвело до виникнення у такої юридичної особи або постійного представництва нерезидента податкового боргу.

Пунктом 87.13 статті 87 ПК України визначено, що у разі несплати протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги суми податкового боргу, що перевищує 1 мільйон гривень, контролюючий орган може звернутися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України - до погашення такого податкового боргу.

Вимоги абзацу першого цього пункту не застосовується у разі наявності зобов`язання держави щодо повернення юридичній особі або постійному представництву нерезидента-боржника помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань, бюджетного відшкодування податку на додану вартість, якщо загальна сума непогашеної заборгованості держави перед боржником дорівнює або перевищує суму податкового боргу такого боржника.

Тимчасове обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України встановлюється як забезпечувальний захід виконання судового рішення або рішення керівника контролюючого органу про стягнення суми податкового боргу.

Статтю 87 ПК України доповнено наведеним вище пунктом 87.13 та 87.14 згідно з Законом України від 30 листопада 2021 року № 1914-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень», який набрав чинності з 01 січня 2022 року (далі - Закон № 1914-IX).

Крім цього, Законом № 1914-IX частину першу статті 283 КАС України доповнено пунктом 7, згідно з яким, провадження у справах за зверненням податкових та митних органів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється на підставі заяви таких органів щодо встановлення тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі України.

Цим Законом КАС України доповнено статтею 289-2 «Особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу тимчасового обмеження права громадян України на виїзд за межі території України».

Згідно з частиною першою статті 289-2 КАС України у разі невиконання у встановлені Податковим кодексом України строки обов`язку щодо сплати грошових зобов`язань юридичною особою або постійним представництвом нерезидента, що призвело до виникнення податкового боргу (заборгованості) у сумі, що перевищує 1 мільйон гривень, та якщо такий податковий борг не сплачено протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги, податковим органом подається до суду за основним місцем реєстрації юридичної особи або постійного представництва нерезидента позовна заява про застосування судом тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі території України.

Отже, підставами для застосування забезпечувального заходу у виді тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі території України є: наявність у юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника податкового боргу (заборгованості) у сумі, що перевищує 1 мільйон гривень; не сплата такого боргу протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги.

Поряд з цим, з 01 січня 2022 року КАС України унормовано, що провадження у справах щодо тимчасового обмеження керівника суб`єкта господарювання у виїзді за межі України розглядаються судами як за правилами статті 283 КАС України, так і за правилами статті 289-2 КАС України.

При порівняльному аналізі наведених норм та інших КАС України, що їх супроводжують, можна дійти висновку про існуючу суттєву відмінність з притаманними у кожному конкретному випадку своїх особливостей з розгляду позовного провадження в однопредметній категорії адміністративних справ.

Це стосується в тому числі і мети застосування положень 283 у порівнянні з ст. 289-2 КАС України щодо швидкоплинності та негайного здійснення процесу з метою попередження уникнення особи від виконання покладеного на нього обов`язку шляхом виїзду за кордон, тощо.

Згідно статті 283 КАС України провадження у справах за зверненням податкових та митних органів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється на підставі заяви таких органів, зокрема, щодо встановлення тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі України.

Заява подається до суду першої інстанції протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом, у письмовій формі та повинна містити:

1) найменування адміністративного суду;

2) найменування, поштову адресу, а також номер засобу зв`язку заявника;

3) найменування, поштову адресу, а також номер засобу зв`язку, якщо такий відомий, щодо сторони, до якої застосовуються заходи, визначені частиною першою цієї статті;

4) підстави звернення із заявою, обставини, що підтверджуються доказами, та вимоги заявника;

5) перелік документів та інших матеріалів, що додаються;

6) підпис уповноваженої особи суб`єкта владних повноважень, що скріплюється печаткою.

У разі недотримання вимог частини другої цієї статті суд повідомляє про це заявника та надає йому строк, але не більше ніж 24 години, для усунення недоліків.

Невиконання вимог суду в установлений строк тягне за собою повернення заявнику заяви та доданих до неї документів.

Повернення заяви не є перешкодою для повторного звернення з нею до суду після усунення її недоліків, але не пізніше ніж протягом 48 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду.

Суд ухвалою відмовляє у відкритті провадження за заявою, якщо:

1) заявлено вимогу, не передбачену частиною першою цієї статті;

2) із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.

Відмова у відкритті провадження за заявою унеможливлює повторне звернення заявника з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами до суду в загальному порядку.

Ухвалу про відмову в прийнятті заяви може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 24 годин з моменту її постановлення.

У разі постановлення судом ухвали про відкриття провадження у справі суд приймає рішення по суті заявлених вимог не пізніше 96 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення заявника до суду.

Розгляд заяви відбувається за участю податкового органу, митного органу, що її вніс, та платника податків, стосовно якого її внесено.

Рішення суду у справах, визначених пунктами 1-4, 7 частини першої цієї статті, підлягає негайному виконанню. Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані сторонами протягом десяти днів з дня їх проголошення. Подання апеляційної скарги на рішення суду у справах, визначених пунктами 1-4, 7 частини першої цієї статті, не перешкоджає його виконанню.

У рішенні суду зазначаються:

1) дата ухвалення рішення;

2) найменування суду, прізвище та ініціали судді;

3) найменування сторін, їх місцезнаходження;

4) мотиви задоволення судом заявлених вимог з посиланням на закон;

5) порядок вчинення дій, визначених рішенням;

6) відомості про порядок апеляційного перегляду справи, строки апеляційного оскарження.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Частиною першою статті 269 КАС України передбачено, що у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).

При цьому КАС України для справ, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, встановлено окремий порядок обчислення процесуальних строків (стаття 270), проголошення та вручення судових рішень (стаття 271), апеляційного та касаційного оскарження судових рішень (стаття 272).

Водночас, згідно статті 289-2 КАС України у разі невиконання у встановлені ПК України строки обов`язку щодо сплати грошових зобов`язань юридичною особою або постійним представництвом нерезидента, що призвело до виникнення податкового боргу (заборгованості) у сумі, що перевищує 1 мільйон гривень, та якщо такий податковий борг не сплачено протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги, податковим органом подається до суду за основним місцем реєстрації юридичної особи або постійного представництва нерезидента позовна заява про застосування судом тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі території України.

Адміністративна справа, передбачена цією статтею, розглядається судом протягом 48 годин з дня подання відповідної позовної заяви.

Апеляційні скарги на судові рішення в адміністративних справах, визначених цією статтею, можуть бути подані в десятиденний строк із дня їх проголошення.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку на апеляційне оскарження з повідомленням учасників справи.

В контексті викладеного варто звернути увагу на те, що норма статті 289-2 КАС України, як і норма пункту 7 частини 1 статті 283 КАС України, визначають єдину підставу для звернення до суду податкового органу, яка визначена пунктом 87.13 статті 87 ПК України.

Разом з тим, стаття 87 ПК України не визначає з заявою або позовною заявою має звертатись до суду контролюючий орган за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України - до погашення такого податкового боргу.

З аналізу викладеного можна дійти висновку, що статі 283 та 289-2 КАС України для регулювання одного і того ж предмета визначають різні види судового провадження.

Зокрема, порівняльний аналіз статей 283 та 289-2 КАС України свідчить про суттєві відмінності вказаних судових проваджень. Так, згідно статті 283 КАС України звернення контролюючого органу відбувається шляхом подання відповідної заяви, в той час як згідно статті 289-2 КАС України позовної заяви. При цьому положеннями статті 289-2 КАС України встановлено терміни розгляду судом відповідної категорії заяв (48 годин), а положеннями статті 283 КАС України (не пізніше 96 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення заявника до суду).

Крім того, стаття 283 КАС України встановлює окремі вимоги до заяви щодо встановлення тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі України, судового рішення за наслідками розгляду такої заяви, його негайне виконання, а також визначає окремі умови щодо залишення без руху, повернення та відмови у відкритті провадження за такими заявами.

Натомість положеннями статті 289-2 КАС України такі вимоги та умови не передбачено.

Ще однією суттєвою відмінністю звернення до суду щодо встановлення тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі України в порядку статей 283 та 289-2 КАС України, є те що судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених зокрема статтею 283 цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. При цьому судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.

Тобто для судового провадження в порядку статті 283 не передбачено можливості касаційного оскарження судових рішень, водночас щодо статті 289-2 КАС України такі застереження відсутні.

З огляду на наведене колегія суддів вважає, що звернення до суду з заявою щодо встановлення тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі України в порядку статті 283 КАС України є окремим видом судового провадження, яке має бути ініційоване контролюючим органом протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду.

Тобто звернення в порядку статті 283 КАС України відбувається лише з метою термінового розгляду заяв.

Водночас норми статті 289-2 КАС України не встановлюють строків звернення до суду, не визначають інших вимог до позовної заяви, відмінних від тих, які передбачені загальними нормами КАС України, як і не встановлюють «особливої» процедури розгляду таких заяв, що свідчить про те, що звернення в порядку статті 289-2 КАС України з позовною заявою про обмеження виїзду керівника платника податків за кордон відбувається в загальному порядку.

При цьому КАС України не містить застережень щодо пріоритетності вказаних видів судових проваджень.

Наведене відповідає правовому висновку, викладеному Верховним Судом у постанові від 02.09.2024 у справі №120/1770/24.

З огляду на те, що Головне управління ДПС у Вінницькій області звернулося до суду в порядку статей 160 289-2 КАС України саме з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмільницький завод залізобетонних виробів", ОСОБА_1 про встановлення тимчасового обмеження керівника юридичної особи у праві виїзду за межі України, суд касаційної інстанції вважає, що у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для залишення її без руху з метою приведення у відповідність з вимогами статті 283 КАС України.

Таке правозастосування відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 12.09.2024 у справі №120/2322/24.

При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що згідно частини п`ятої статті 270 КАС України днем подання позовної заяви, апеляційної скарги є день їх надходження до відповідного суду. Строки подання позовних заяв і апеляційних скарг, встановлені у справах, визначених цією статтею, не може бути поновлено. Позовні заяви, апеляційні скарги, подані після закінчення цих строків, суд залишає без розгляду.

Встановлене указаною статтею правило щодо неможливості поновлення строків подання позовних заяв стосується категорій справ встановлених статтями 273-277 280-283 283-2 КАС України.

При цьому з`ясувавши, що заяву, зокрема, в порядку статті 283 КАС України подано з пропуском встановленого строку, у суду імперативний обов`язок залишити таку заяву без розгляду.

Отже, неправильно застосувавши вимоги статей 122 160 161 169 283 289-2 КАС України суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про пропуск позивачем строку звернення до суду та наявність підстав для повернення позовної заяви.

За наведеного правового регулювання та обставин справи, Верховний Суд констатує, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Крім того, суд першої інстанції вказав, що підставою для застосування обмежувальних заходів щодо керівника юридичної особи є факт несплати такою юридичною особою податкового боргу, що перевищує 1 мільйон гривень, протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги.

Як слідує з позовної заяви, підставою для застосування обмежувальних заходів щодо керівника юридичної особи є податкова вимога форми "Ю" №0000061-1312-0232 від 04.04.2023, яка вважається врученою платнику податків 01.05.2023.

Податковою вимогою форми "Ю" №0000061-1312-0232 від 04.04.2023 повідомлено керівника ТОВ "Хмільницький завод залізобетонних виробів" про те, що станом на 03.04.2023 сума податкового боргу становить 584441,45грн.

Суд першої інстанції відзначив, що відповідна обставина, на переконання суду, є важливою, адже підставою для звернення до суду із вимогами застосування обмежувальних заходів щодо керівника юридичної особи є факт несплати такою юридичною особою податкового боргу, що перевищує 1 мільйон гривень, протягом 240 календарних днів, а не наявність у юридичної особи станом на день подання відповідного позову податкового боргу, який перевищує 1 мільйон гривень.

Необхідно окремо звернути увагу, як наголосив Верховний Суд у постанові від 09.11.2023 у справі №160/5655/22 тимчасове обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи за межі України може застосовуватися за наявності у такого платника податків податкового боргу, для якого виконуються дві умови одночасно: сума податкового боргу перевищує 1 мільйон гривень, та цей податковий борг не був погашений протягом 240 календарних днів з дати вручення платнику податків податкової вимоги.

Наявність і доведеність податковим органом цих двох умов підлягає встановленню судом.

Згідно з частиною першою статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Таким чином, касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення скасуванню із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 345 349 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області задовольнити.

Ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 29.02.2024 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11.06.2024 у справі №120/2450/24 скасувати. Справу №120/2450/24 направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Р.Ф. Ханова

Судді Верховного Суду