№ 120/2830/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2025 року

м. Київ

справа № 120/2830/24

адміністративне провадження № К/990/33861/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів - Єресько Л.О., Соколова В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2024 року (суддя: Комар П.А.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2024 року (судді: Сушко О.О., Мацький Є.М., Залімський І.Г.) у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення ОСОБА_1 нарахування та виплати, на підставі Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159, компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 01 вересня 2017 року за весь час затримки виплати;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 01 вересня 2017 року, за весь час затримки виплати, а саме за період з 01 січня 2016 року по 25 жовтня 2023 року.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач, порушивши вимоги статті 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», не виплатив на його користь компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 13 березня 2024 року позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачеві усунути її недоліки шляхом надання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску.

Судом першої інстанції зазначено, що індексація грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 01 вересня 2017 року у розмірі 58 339,20 грн була зарахована на картковий рахунок позивача на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 06 червня 2023 року у справі №120/3226/23 - 25 жовтня 2023 року. Позов у цій справі подано позивачем 07 березня 2024 року, тобто з пропуском тримісячного строку звернення до суду, встановленого статтею 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

Доводи позивача щодо дотримання строку звернення до суду, мотивовані тим, що лише 05 березня 2024 року він отримав відповідь від відповідача щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходу, судом оцінено критично. Судом наголошено, що чинне законодавство чітко визначає граничний строк звернення до суду, а небажання особи дізнатися про порушення своїх прав та не вчинення активних дій для їх відновлення не може визнаватися поважною причиною пропуску строку.

На виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху від позивача до суду першої інстанції надійшла заява про поновлення процесуального строку звернення до адміністративного суду. У цій заяві він зазначив, що компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати не є виплатою, що належить працівникові при звільненні. Відтак, на відповідні правовідносини не поширюються строки, встановлені статтею 233 КЗпП України. Крім того, законом не визначено конкретного строку звернення до суб`єкта владних повноважень із заявою про виплату такої компенсації. Відмову у виплаті компенсації втрати частини грошового забезпечення у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 01 вересня 2017 року, відповідач надав позивачу листом від 24 лютого 2024 року №731/135/1/898/пс, який він отримав 05 березня 2024 року. Таким чином, на думку позивача, строк звернення до суду з цим позовом слід обчислювати з 05 березня 2024 року - дати, коли позивач отримав відмову у виплаті компенсації втрати частини доходів. Окрім того, позивач наголосив, що набув право на отримання компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення у період з 01 січня 2016 року по 01 вересня 2017 року. Він був виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 01 вересня 2017 року. На той момент діяла частина друга статті 233 КЗпП України, яка передбачала, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії повернуто особі, яка її подала.

Судом першої інстанції вважав доводи позивача щодо причин пропуску строку звернення до суду необґрунтованими. Суд зазначив, що строк звернення до суду з позовом про втрату доходу обчислюється з дня виплати індексації грошового забезпечення, а саме з 25 жовтня 2023 року, оскільки відповідно до статті 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Суд першої інстанції також наголосив, що згідно із усталеною судовою практикою саме звернення до відповідача не поновлює строк звернення до суду, встановлений статтею 122 КАС України.

На переконання суду, вказані позивачем причини пропуску строку є неповажними, оскільки предметом розгляду даної справи є виплата компенсації за несвоєчасний розрахунок, що провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Оскільки виплату позивачу здійснено у жовтні 2023 року, то початок обчислення строку звернення до суду не пов`язується з датою отримання листа від відповідача.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2024 року ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2024 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції та вважав, що той правильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на те, що суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права, просить судові рішення цих судів скасувати та справу направити на продовження розгляду до суду першої інстанції.

Скаржник зазначає, що у правовідносинах, пов`язаних з компенсацією громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, початок перебігу строку звернення до суду з позовом про визнання протиправним рішення власника або уповноваженого ним органу (особи) щодо відмови у виплаті відповідної компенсації та зобов`язання останнього її виплатити пов`язується саме з моментом отримання рішення/листа-відповіді відповідного органу про відмову у виплаті особі компенсації.

Це випливає зі змісту Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, які, хоч і встановлюють обов`язок компенсувати громадянину втрату частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, не передбачають чіткої процедури звернення чи форми відмови. Водночас саме відмова у виплаті особі компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їхньої виплати свідчить про факт порушення суб`єктом владних повноважень права особи на отримання такої компенсації та зумовлює виникнення у такої особи права на захист у судовому порядку.

На підтвердження цього скаржник посилається на правовий висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 11 грудня 2020 року у справі №200/10820/19-а, згідно з яким факт звернення громадянина до відповідного органу із заявою про виплату компенсації відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, є необхідною умовою для набуття ним права на судовий захист. Якщо ж така заява не подавалась, а орган не відмовляв у виплаті відповідної компенсації, то право не вважається порушеним і звернення до суду є передчасним.

Позиція інших учасників справи

У відзиві на касаційну відповідач просить у задоволенні касаційної скарги відмовити.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року (судді: Губська О.А., Білак М.В., Мартинюк Н.М.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2024 року у справі № 120/2830/24.

Відповідно до розпорядження від 11 грудня 2024 року № 1389 заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу справ між суддями від 11 грудня 2024 року визначено склад колегії суддів: Загороднюк А.Г. (головуючий суддя), Єресько Л.О., Соколов В.М.

Ухвалою Верховного Суду (суддя: Загороднюк А.Г.) від 25 червня 2025 року справу призначено до розгляду.

Джерела права та акти їхнього застосування

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до абзацу першого статті 3 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

За статтею 4 КЗпП України законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство належить застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Водночас, зазначені положення КАС України не містять норм, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.

Строки у справах про стягнення належної заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці встановлені статтею 233 КЗпП України.

Частина перша та друга цієї статті в редакції до 19 липня 2022 року встановлювали, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01 липня 2022 року № 2352-IX були внесені зміни до частини першої та другої статті 233 КЗпП України.

Зокрема, частинами першою та другою цієї статті в новій редакції визначено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду встановлені статтею 123 КАС України.

За частиною першою цієї статті, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до частини другої статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Позиція Верховного Суду

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, Суд виходить з такого.

На стадії касаційного перегляду рішень судів попередніх інстанцій у цій справі спірним є питання дотримання позивачем строку звернення до суду з позовним вимогами щодо виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки, а саме з 01 січня 2016 року по 25 жовтня 2023 року.

Підставою для повернення позовної заяви слугував висновок судів попередніх інстанцій про пропуск позивачем строку звернення до суду.

Суди першої та апеляційної інстанцій вказали, що індексація грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 01 вересня 2017 року у розмірі 58 339,20 грн була нарахована позивача 25 жовтня 2023 року. Проте, позивач звернувся до суду лише 07 березня 2024 року, тобто поза межами тримісячного строку, встановленого статтею 233 КЗпП України, та не навів поважних причин його пропуску.

Позиція позивача у касаційній скарзі зводиться до того, що строк звернення до суду з вимогами щодо виплати йому компенсації слід обраховувати з моменту отримання ним відповідної відмови відповідача у виплаті компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 01 вересня 2017 року, а саме з 05 березня 2024 року.

Перевіряючи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права при вирішенні питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду, Суд зазначає таке.

Верховний Суд у постанові від 14 грудня 2023 року у справі №?600/4606/23-а сформулював правовий висновок, згідно з яким спір про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, стосується заробітної плати військовослужбовця.

Водночас положення КАС України не містять норм, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.

Такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 КЗпП України.

Відповідно до статті 233 КЗпП України, право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати до 19 липня 2022 року не обмежувалося будь-яким строком. Після цієї дати встановлено тримісячний строк звернення до суду, який обчислюється з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Таким чином, у спірних правовідносинах постає питання, з якою подією слід пов`язувати початок перебігу строку звернення до суду у справі, щодо якої виник спір, що, своєю чергою, зумовлює вирішення іншого запитання, - якою редакцією статті 233 КЗпП України слід керуватися при обчисленні строків звернення до суду з позовом про компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Питання, пов`язані із здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, урегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Статтею 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» передбачено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

За правилами статті 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Вказаними положеннями закону встановлено обов`язок підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання у разі порушення встановлених строків виплати доходу громадян провести їх компенсацію (нарахувати та виплатити) у добровільному порядку в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості.

При цьому умовами для виплати суми компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів.

У позовній заяві ОСОБА_1 , зокрема зазначає, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 06 червня 2023 у справі № 120/3226/23 задоволено його позов: визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 01 вересня 2017 року включно, враховуючи при цьому базовий місяць січень 2008 року, та зобов`язано нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 01 вересня 2017 року, враховуючи базовий місяць січень 2008 року.

Відповідно до указаного рішення у відповідача виник обов`язок здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у період з 01 січня 2016 року по 01 вересня 2017 року.

Згідно з приписами статей 1, 2, 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» у відповідача одночасно виник обов`язок з нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати сум індексації грошового забезпечення.

Позивач вказує, що індексація грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 01 вересня 2017 року на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 06 червня 2023 у справі № 120/3226/23 виплачена 25 жовтня 2023 року.

Водночас при виплаті індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 01 вересня 2017 року відповідачем не виплачено позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення.

Таким чином, саме з дати виплати позивачу належного грошового забезпечення (25 жовтня 2023 року) позивач був обізнаний про порушення свого права і саме із цією датою пов`язано перебіг строку звернення до суду з позовом про виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Станом на зазначену даті - 25 жовтня 2023 року - стаття 233 КЗпП України діяла у редакції Закону № 2352-IX.

А отже, висновок судів попередніх інстанцій про пропуск позивачем тримісячного строку, визначеного статтею 233 КЗпП України у редакції Закону № 2352-IX, є правильним.

Помилковою є позиція позивача, який пов`язує початок перебігу цього строку з моментом отримання ним відмови відповідача у виплаті компенсації.

Реалізація права на отримання компенсації втрати частини доходів шляхом звернення до суду можлива за умови невиконання підприємством, установою і організацією всіх форм власності та господарювання вимог Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», а тому перебіг обчислення строку для звернення до суду з такими вимогами починається з моменту, коли особа дізналася про порушення свого праві, що в цій справі відповідає даті фактичної виплати позивачу сум індексації за період з 01 січня 2016 року по 01 вересня 2017 року - 25 жовтня 2023 року.

Такий підхід до обчислення строків звернення до суду з позовом у спорах про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати застосовано Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 02 квітня 2024 року у справі № 560/8194/20.

Аналогічного підходу при вирішенні подібних правовідносин дотримується Верховний Суд і у подальшій правозастосовній практиці, зокрема, у постановах від 17 квітня 2025 року у справі № 560/10053/24, від 23 квітня 2025 року у справі № 260/131/24, від 29 квітня 2025 року у справі № 420/4345/24 та від 06 червня 2025 року № 580/11183/24.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду визначено статтею 123 КАС України.

За правилами частин першої та другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

З огляду на ненаведення позивачем поважності причин пропуску строку звернення до суду, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про повернення позовної заяви позивачеві.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного Верховний Суд уважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Судові витрати

З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач судді А.Г. Загороднюк Л.О. Єресько В.М. Соколов