ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 120/3806/19-а
провадження № К/9901/13612/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єзерова А.А., суддів: Кравчука В.М., Шарапи В.М.
розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою Виконавчого комітету Вінницької міської ради
на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2019 року (суддя Чернюк А.Ю.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2020 року (головуючий суддя Сторчак В.Ю., суддя Граб Л.С., Іваненко Т.В.)
у справі № 120/3806/19-а
за позовом ОСОБА_1
до Виконавчого комітету Вінницької міської ради, Комісії щодо розгляду заяв членів сімей загиблих та осіб з інвалідністю про виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення Виконавчого комітету Вінницької міської ради,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Департамент соціальної політики Вінницької міської ради
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.
І. РУХ СПРАВИ
1. У листопаді 2019 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Виконавчого комітету Вінницької міської ради, Комісії щодо розгляду заяв членів сімей загиблих та осіб з інвалідністю про виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення Виконавчого комітету Вінницької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Департамент соціальної політики Вінницької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.
2. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2019 року, яке було залишене без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2020 року, позов задоволено:
- визнано протиправним та скасовано рішення Комісії щодо розгляду заяв членів сімей загиблих та осіб з інвалідністю про виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення Виконавчого комітету Вінницької міської ради, оформлене протоколом засідання від 14 листопада 2019 року № 3, про відмову позивачу у призначенні та виплаті грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення, як особі з інвалідності внаслідок війни ІІ групи з числа учасників бойових дій на території інших держав;
- зобов`язано Комісію щодо розгляду заяв членів сімей загиблих та осіб з інвалідністю про виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення Виконавчого комітету Вінницької міської ради призначити позивачу грошову компенсацію за належні для отримання жилі приміщення, як особі з інвалідності внаслідок війни ІІ групи з числа учасників бойових дій на території інших держав;
- стягнуто на користь позивача із Державного бюджету України на відшкодування моральної шкоди 15 000 грн, завданої протиправним рішенням Комісії щодо розгляду заяв членів сімей загиблих та осіб з інвалідністю про виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення Виконавчого комітету Вінницької міської ради про відмову позивачу у призначенні та виплаті грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення, як особі з інвалідності внаслідок війни ІІ групи з числа учасників бойових дій на території інших держав.
3. Не погодившись з такими судовими рішеннями, Виконавчий комітет Вінницької міської ради подав касаційну скаргу до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції й ухвалити нове судове рішення про відмову у позові повністю.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
4. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , колишній військовослужбовець Збройних Сил України, у період з січня 1988 року по лютий 1989 року (період бойових дій) виконував обов`язки військової служби в Демократичній республіці Афганістан.
5. Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 10 ААА №696170 позивачу з 10 листопада 2011 року встановлено третю групу інвалідності та зазначено, що поранення отримано при виконанні обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
6. За результатами повторного огляду ОСОБА_1 , з 15 травня 2018 року встановлено другу групу інвалідності, у зв`язку пораненням отриманим при виконанні обов`язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ № 078069.
7. Відповідно до листа Департаменту житлового господарства Вінницької міської ради від 20 липня 2018 року №20-00-003-33399 позивач, станом на 01 січня 2018 року, перебуває на квартирному обліку при виконавчому комітеті міської ради за № 1324 загальної черги, за № 216 у списку осіб, які користуються правом позачергового отримання житла та за № 35 у списку інвалідів війни та членів загиблих військовослужбовців, як інвалід війни другої групи (ДРА).
8. 26 червня 2018 року Вінницька обласна спілка ветеранів війни в Афганістані звернулася до Виконавчого комітету Вінницької міської ради стосовно забезпечення житлом громадянина ОСОБА_1 , як особи з інвалідністю внаслідок війни другої групи.
9. За результатами розгляду вказаного звернення, листом Виконавчого комітету Вінницької міської ради від 06 вересня 2018 року № 01-00-008-41333 повідомлено, що відповідно до Порядку виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для деяких категорій осіб, які брали участь у бойових діях на території інших держав, а також членів їх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2018 року № 214 (далі - Порядок виплати грошової компенсації), позивач має право на отримання грошової компенсації для придбання житла. При цьому роз`яснено, що для отримання вказаної грошової компенсації необхідно звернутися до Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради з відповідними документами.
10. 17 вересня 2019 року позивач звернувся на особистому прийомі до директора Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради щодо виплати йому грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення.
11. Листом Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради від 10 вересня 2019 року № Ц-08-82877/8-0432 позивача повідомлено, що право на отримання грошової компенсації відповідно до положень Постанови № 214 мають особи з інвалідністю внаслідок війни І-ІІ груп, які перебували на квартирному обліку до 01 січня 2018 року. Оскільки, станом на 01 січня 2018 року позивач перебував на квартирному обліку, як особа з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи, а ІІ групу інвалідності отримано у травні 2018 року, вказано, що ОСОБА_1 не має права на отримання вказаної грошової компенсації.
12. Рішенням Комісії щодо розгляду заяв членів сімей загиблих та осіб з інвалідністю про виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення Виконавчого комітету Вінницької міської ради, оформленим протоколом засідання від 14 листопада 2019 року № 3, позивачу відмовлено у призначенні та виплаті грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення, як особі з інвалідності внаслідок війни ІІ групи з числа учасників бойових дій на території інших держав.
13. Не погоджуючись із зазначеною відмовою, позивач звернувся до суду.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
14. Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанції керувалися тим, що рішення Комісії щодо розгляду заяв членів сімей загиблих та осіб з інвалідністю про виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення Виконавчого комітету Вінницької міської ради, оформлене протоколом засідання від 14 листопада 2019 року № 3, про відмову ОСОБА_1 у призначенні та виплаті грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення, як особі з інвалідності внаслідок війни ІІ групи з числа учасників бойових дій на території інших держав прийняте з порушенням вимог чинного законодавства, а відтак є протиправним. Зі змісту оскаржуваного рішення Комісії, вбачається, що остання, відмовляючи позивачу у виплаті грошової компенсації, не посилається на жодну з підстав, визначених пунктом 15 Порядку виплати грошової компенсації.
15. У частині зобов`язання відповідача призначити ОСОБА_1 грошову компенсацію за належні для отримання жилі приміщення, як особі з інвалідності внаслідок війни ІІ групи з числа учасників бойових дій на території інших держав, суди вважали, що повноваження відповідача у спірних правовідносинах не є дискреційними, а відтак, з врахуванням встановлених обставин справи, належним способом відновлення порушеного права позивача є зобов`язання відповідача призначити грошову компенсацію за належні для отримання жилі приміщення, як особі з інвалідності внаслідок війни ІІ групи з числа учасників бойових дій на території інших держав.
16. Суд першої інстанції задовольнив вимогу позивача про стягнення на його користь моральної шкоди у розмірі 15000 грн з огляду на те, що наведені ОСОБА_1 обставини, за оцінкою суду, спричинили йому душевні страждання, переживання, стрес та відчуття невизначеності.
17. На обґрунтування вимог касаційної скарги заявник покликається на те, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, неправильно застосував положення пункту 1 Порядку виплати грошової компенсації, залишили без належної уваги те, що станом на 01 січня 2018 року позивач не перебував на обліку за місцем проживання відповідно до Житлового кодексу Української РСР, як особа з інвалідністю другої групи з числа учасників бойових дій на території іншої держави.
18. На думку скаржника, задоволена вимога про зобов`язання призначити позивачу грошову компенсацію за належні для отримання жилі приміщення є формою втручання в дискреційні повноваження та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
19. Виконавчий комітет Вінницької міської ради заперечує факт завдання позивачу моральної шкоди неправомірними діями і вважає що позовні вимоги щодо матеріальної шкоди необґрунтовані.
VІ. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
20. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, у межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.
21. Правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначає Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ (далі - Закон № 3551-ХІІ).
22. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 6 Закону № 3551-ХІІ учасниками бойових дій визнаються учасники бойових дій на території інших країн - військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів).
23. У пункті 7 частини 2 статті 7 Закону № 3551-ХІІ передбачено, що до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа учасників бойових дій на території інших держав, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов`язаних з перебуванням у цих державах.
24. Згідно з пунктом 18 статті 13 Закону № 3551-ХІІ особам з інвалідністю внаслідок війни та прирівняним до них особам (стаття 7) надаються такі пільги, як позачергове забезпечення житлом осіб, які потребують поліпшення житлових умов, у тому числі за рахунок жилої площі, що передається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, підприємствами та організаціями у розпорядження місцевих рад та державних адміністрацій. Особи, зазначені в цій статті, забезпечуються жилою площею протягом двох років з дня взяття на квартирний облік, а особи з інвалідністю І групи з числа учасників бойових дій на території інших країн - протягом року.
25. Статтею 48-1 Житлового кодексу УРСР встановлено, що порядок та розмір надання громадянам грошової компенсації за належні їм для отримання жилі приміщення визначаються Кабінетом Міністрів України.
За положенням частини 2 статті 97 Бюджетного кодексу України, порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам визначаються Кабінетом Міністрів України.
26. Постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2018 року № 214 затверджено Порядок виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для деяких категорій осіб, які брали участь у бойових діях на території інших держав, а також членів їх сімей (за текстом - Порядок виплати грошової компенсації). Вказаною постановою затверджено також Порядок та умови надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для деяких категорій осіб, які брали участь у бойових діях на території інших держав, а також членів їх сімей.
27. Відповідно до пункту 1 Порядку виплати грошової компенсації визначено механізм надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для сімей загиблих учасників бойових дій на території інших держав, визначених в абзаці 1 пункту 1статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", для осіб з інвалідністю I - II групи з числа учасників бойових дій на території інших держав, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов`язаних з перебуванням у таких державах, визначених пунктом 7 частини 2 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", та які потребують поліпшення житлових умов (далі - субвенція) і перебувають на обліку за місцем проживання відповідно до Житлового кодексу Української РСР станом на 01 січня 2018 року.
28. Згідно з пунктом 3 Порядку виплати грошової компенсації право на отримання грошової компенсації відповідно до цього Порядку мають особи з інвалідністю I-II групи, визначені пунктом 7 частини 2 статті 7 Закону № 3551-XII, інвалідність яких настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов`язаних з перебуванням в інших державах, які перебувають на квартирному обліку (далі - особи з інвалідністю).
29. Пунктом 15 Порядку виплати грошової компенсації визначено, що комісія приймає рішення про відмову в призначенні грошової допомоги заявнику з таких підстав:
1) загиблий не належав до осіб, статус яким установлено відповідно до пунктів 2, 13 - 15 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
2) особа інвалідністю не належить до осіб, які брали участь у бойових діях на території інших держав, та одержала інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, що пов`язані з перебуванням у таких державах;
3) заявник не належить до членів сім`ї загиблого, визначених у пункті 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
4) заявник не перебуває на квартирному обліку з урахуванням вимоги, визначеної у пункті 9 цього Порядку;
5) категорія заявника як члена сім`ї загиблого є нижчою, ніж категорія, до якої належить інший член сім`ї загиблого, в разі одночасного подання ними заяви про отримання грошової компенсації;
6) категорія заявника як члена сім`ї загиблого є нижчою, ніж категорія, до якої належить інший член його сім`ї, який вже отримав житло або грошову компенсацію, - до виплати грошової компенсації всім членам сімей загиблих, які перебувають на обліку в Реєстрі та мають першочергове право на таку виплату;
7) заявнику вже надавалося житло або вже виплачувалася грошова компенсація як члену сім`ї загиблого та особі з інвалідністю I - II групи із числа учасників бойових дій на території інших держав.
30. Верховний Суд у постанові від 24 листопада 2021 року у справі № 480/2269/19 при розгляді подібних правовідносин зробив такий висновок:
«ані Порядок та умови надання субвенції № 214, ані Порядок № 214 в редакції на момент виникнення спірних відносин не містили вимоги щодо встановлення ІІ групи інвалідності станом на 01.01.2018 з одночасним перебуванням на квартирному обліку. На думку колегії суддів положення Порядку та умов надання субвенції № 214 вимагає наявність обставини щодо перебування на обліку за місцем проживання відповідно до Житлового кодексу Української РСР станом на 01.01.2018, натомість не пов`язую із вказаною календарною датою наявність статусу особи з інвалідністю I-II групи з числа учасників бойових дій на території інших держав, визначених пунктом 7 частини другої статті 7 Закону № 3551-XII.
25. У справі, яка розглядається суди встановили, що позивач є особою з інвалідністю ІІ групи з 21.11.2018 з числа учасників бойових дій на території інших держав, визначених пунктом 7 частини другої статті 7 Закону № 3551-XII, рішенням виконавчого комітету Роменської міської ради від 15.07.2009 № 176 ОСОБА_1 було взято на квартирний облік потребуючих поліпшення житлових умов за місцем проживання під реєстраційним № 3424 та занесено до списку осіб, які мають право на позачергове отримання житла як інваліда війни в Афганістані за № 176. Також, на дату складання довідки ОСОБА_1 перебуває у списку осіб, які мають право на позачергове отримання житла під № 96 в окремому списку воїнів-інтернаціоналістів № 1
26. З урахування наведеного, позивач має право на отримання грошової компенсації відповідно до Порядку № 214.
…
37. Крім того, колегія суддів зазначає, що листи Департаменту соціального захисту населення Сумської обласної державної адміністрації від 13.03.2019 № 02.2/1067 та Міністерства соціальної політики України від 16.04.2019 № 645/0/242-19, які стали передумовою прийняття спірного рішення не є нормативно-правими актами, а тому не можуть встановлювати нові правові норми, а мають лише інформаційний, рекомендаційний, роз`яснювальний характер.»
31. Застосовуючи вказаний підхід до обставин цієї справи слід врахувати, що судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є учасником бойових дій на території інших держав (Демократична республіка Афганістан) та є особою з інвалідністю ІІ групи (з 15 травня 2018 року), внаслідок поранення, що пов`язані з виконанням обов`язку військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
При цьому, згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 10 ААА №696170 позивачу з 10 листопада 2011 року було встановлено третю групу інвалідності та зазначено, що поранення отримано при виконанні обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Позивач, станом на 01 січня 2018 року, перебував на квартирному обліку при виконавчому комітеті міської ради за № 1324 загальної черги, за № 216 у списку осіб, які користуються правом позачергового отримання житла та за № 35 у списку інвалідів війни та членів загиблих військовослужбовців, як інвалід війни другої групи (ДРА).
32. Підставою для відмови у призначенні ОСОБА_1 грошової компенсації слугувало те, що він станом на 01 січня 2018 року не перебував на квартирному обліку при виконавчому комітеті Вінницької міської ради як особа з інвалідністю ІІ групи з числа учасників бойових дій на території інших держав.
33. Враховуючи наведену вище практику Верховного Суду, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій у цій справі про те, що під жодну з умов для прийняття рішення про відмову в призначенні грошової допомоги, перелічених у пункті 15 Порядку виплати грошової компенсації, ОСОБА_1 не підпадає, у зв`язку з чим рішення Комісії щодо розгляду заяв членів сімей загиблих та осіб з інвалідністю про виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення Виконавчого комітету Вінницької міської ради, оформлене протоколом засідання від 14 листопада 2019 року № 3 про відмову позивачу у призначенні та виплаті грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення, як особі з інвалідності внаслідок війни ІІ групи з числа учасників бойових дій на території інших держав прийняте з порушенням вимог чинного законодавства і обґрунтовано скасовано судом першої інстанції.
34. Щодо належного способу захисту порушеного права, колегія суддів враховує таке.
35. Відповідач вважає, що суди у цій справі втрутилися у дискреційні повноваження Комісії щодо розгляду заяв членів сімей загиблих та осіб з інвалідністю про виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення Виконавчого комітету Вінницької міської ради.
36. Згідно з позицією Верховного Суду, яка сформована, зокрема, у постановах від 13 лютого 2018 року у справі № 361/7567/15-а, від 7 березня 2018 року у справі № 569/15527/16-а, від 20 березня 2018 року у справі № 461/2579/17, від 20 березня 2018 року у справі № 820/4554/17, від 3 квітня 2018 року у справі № 569/16681/16-а, від 12 квітня 2018 року справі № 826/8803/15, від 21 червня 2018 року у справі №274/1717/17, від 14 серпня 2018 року у справі №820/5134/17, від 17 жовтня 2019 року у справі №826/521/16, від 30 березня 2021 року у справі №400/1825/20, від 14 вересня 2021 року у справі № 320/5007/20, від 27 вересня 2021 року у справі № 380/8727/20 та від 22 вересня 2022 року у справі №380/12913/21, від 13 жовтня 2022 року у справі №380/13558/21 дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними); відповідно до завдань адміністративного судочинства, визначених статтею 2 КАС України, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею; завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади; принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно - дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право, тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності; перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі адміністративного судочинства; адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесенні до компетенції цього органу.
37. Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
38. У будь-якому випадку рішення, що приймається суб`єктом владних повноважень у межах його дискреційних повноважень є правомірним лише за умови, що воно відповідає всім критеріям, які визначені частиною другою статті 2 КАС України. Це, зокрема, означає, що такий суб`єкт може довести в адміністративному суді те, що його рішення прийнято обґрунтовано (з урахуванням усіх обставин, що мають значення), безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо.
39. Відповідно до пункту 4 Порядку виплати грошової компенсації грошова компенсація членам сім`ї особи, яка загинула (пропала безвісти), померла, виплачується у повному обсязі в порядку черговості взяття на квартирний облік та з урахуванням категорії одержувача грошової компенсації для членів сім`ї особи, яка загинула (пропала безвісти), померла, визначених пунктом 2 цього Порядку, а особам з інвалідністю - у повному обсязі в порядку черговості включення до списку громадян, які користуються правом позачергового одержання жилих приміщень, за рахунок коштів субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для сімей учасників бойових дій на території інших держав, визначених у абзаці першому пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", для осіб з інвалідністю I-II групи з числа учасників бойових дій на території інших держав, інвалідність яких настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов`язаних з перебуванням у цих державах, визначених пунктом 7 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", та які потребують поліпшення житлових умов.
40. Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 перебував на квартирному обліку та був включений до черги осіб з інвалідністю, які мають право на виплату грошової компенсації до 07 жовтня 2019 року, допоки обласна комісія з питань розподілу коштів субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам не вирішила протоколом №2 внести зміни до додатків 3 і 4 протоколу обласної комісії від 20 червня 2019 року №1 і виключити громадян, серед яких і ОСОБА_1 із списків осіб з інвалідністю внаслідок війни як таких, що не мають право на компенсації.
41. У касаційній скарзі також зазначено про те, що відповідно до листа від 28 лютого 2019 року №08-00-019 Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради, ОСОБА_1 було включено до списку осіб, які потребують надання грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення станом на 01 березня 2019 року, та проінформовано головного розпорядника коштів.
23 жовтня 2019 року на адресу Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради надійшов на виконання витяг протоколу №2, в якому зобов`язано міську комісію вжити заходи щодо вилучення із списків осіб, які мають право на отримання грошової компенсації, ОСОБА_1 .
42. Тобто, позивача було виключено із відповідних списків через нібито недотримання вимог постанови №214 та відсутністю у нього права на таку компенсацію.
43. З огляду на те, що у позивача є право на отримання відповідної компенсації, про що зазначено вище у цій постанові, а також те, що позивач перебував у списках на виплату компенсації за належні для отримання жилі приміщення, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що у контексті обставин цієї справи належним способом відновлення порушеного права позивача є зобов`язання відповідача призначити ОСОБА_1 грошову компенсацію за належні для отримання жилі приміщення, як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи з числа учасників бойових дій на території інших держав.
44. Виконавчий комітет заперечує факт завдання позивачу моральної шкоди неправомірними діями і вважає, що позовні вимоги щодо матеріальної шкоди необґрунтовані.
45. Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постановах від 10 квітня 2019 року у справі №464/3789/17, від 27 листопада 2019 року у справі №750/6330/17. Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п.52). Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.
46. При цьому слід виходити з презумпції, що порушення прав людини з боку суб`єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов`язкам (статті 3. 19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.
47. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.
48. У цій справі суди попередніх інстанцій керувалися тим, що відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 10 ААА № 696170 позивачу позивачу протипоказані значні фізичні та психоемоційні навантаження. Своєю чергою, вимоги про відшкодування моральної шкоди позивач пов`язував з відмовою йому у призначенні та виплаті грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення, як особі з інвалідності внаслідок війни ІІ групи з числа учасників бойових дій на території інших держав, що створює для нього додаткове психічне напруження.
49. Суди врахували важкий емоційний стан позивача під час проведення судових засідань, і вважали наявним психотравмуючий вплив оскаржуваного рішення, прийнятого відповідачем, а також те, що психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих (очевидних) наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчить про заподіяння йому моральної шкоди.
50. У касаційній скарзі не спростовано факту завдання ОСОБА_1 душевних страждань та виникнення у нього значних фізичних та психоемоційних навантажень внаслідок неправомірних дій суб`єкта владних повноважень.
51. З огляду на характер правовідносин між людиною і державою (в особі органу державної влади чи органу місцевого самоврядування), з метою забезпечення реального та ефективного захисту прав людини, у справах адміністративного судочинства саме на суб`єкта владних повноважень-відповідача покладається тягар спростування факту заподіяння моральної шкоди та доведення неадекватності (нерозумність, несправедливість) її розміру, визначеного позивачем.
52. Скаржником не наведено жодних аргументів щодо неспівмірності заявленої суми моральної шкоди тим стражданням ОСОБА_1 , які було завдано неправомірним виключенням його зі списків осіб, які мають право на компенсацію за належні для отримання жилі приміщення.
53. Таким чином, оскільки при ухваленні судових рішень судами попередніх інстанцій не допущено порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставами для скасування судових рішень, тому Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.
54. Оскільки Верховний Суд залишає без змін судові рішення, то відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати не підлягають новому розподілу.
На підставі викладеного, керуючись статтями 139 242 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Виконавчого комітету Вінницької міської ради залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2020 року у справі №120/3806/19-а - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров
Суддя В.М. Кравчук
Суддя В.М. Шарапа