ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 березня 2025 року
м. Київ
справа № 120/3812/23
адміністративне провадження № К/990/44684/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мельник-Томенко Ж. М.,
суддів - Мартинюк Н.М.,
Уханенка С.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті
на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10.07.2023 (головуючий суддя - Маслоід О.С.)
та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2023 (головуючий суддя - Гонтарук В.М., судді - Біла Л.М., Матохнюк Д.Б.)
у справі № 120/3812/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ілана НВП»
до Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області,
про визнання протиправною та скасування постанови,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Ілана НВП» звернулося до суду з позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області, в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті від 08.11.2022 № 337731 про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 8 500 грн та стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ілана НВП» за рахунок коштів Державного бюджету України 8500 грн на відшкодування адміністративно-господарського штрафу, сплаченого на підставі постанови від 08.11.2022 № 337731.
2. На обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що оскаржуваною постановою до позивача застосовано штраф за порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт». Вказане порушення встановлено актом перевірки на підставі відомостей товарно-транспортної накладної, в якій автомобільним перевізником вказано Товариство з обмеженою відповідальністю «Ілана НВП». Позивач наголошує, що він не видавав указану товарно-транспортну накладну, не здійснював відправлення вантажу згідно з даною товарно-транспортною накладною, не укладав жодних правочинів з Товариством з обмеженою відповідальністю «ТІС-ЗЕРНО», в тому числі з перевезення вантажів, не має договірних відносин з власником та водієм перевіреного відповідачем транспортного засобу, не має права власності на перевірений транспортний засіб та не має жодного відношення до даної господарської операції. Все наведене, за позицією позивача, свідчить про факт підроблення товарно-транспортної накладної та її незаконного використання, що стало підставою для звернення позивача до органу поліції із заявою про вчинення злочину. Позивач переконує, що не є автомобільним перевізником у даній господарській операції та не може нести відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 10.07.2023, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2023, позовну заяву задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті від 08.11.2022 № 337731 про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 8500 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
4. При ухваленні рішення суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що надання позивачеві статусу автомобільного перевізника у спірній ситуації лише на підставі відомостей, зазначених в товарно-транспортній накладній № 7 від 15.09.2022 за відсутності будь-яких інших доказів, які б підтверджували перевезення спірного вантажу саме позивачем, здійснено відповідачем передчасно та без належного з`ясування усіх обставин справи. Під час розгляду справи судами враховано відсутність в матеріалах справи доказів, які б визначали за позивачем статус автомобільного перевізника під час перевезення вантажу, та доказів, які б підтверджували господарсько-правові відносини між позивачем та власником транспортного засобу, щодо якого здійснювалась перевірка, та/або між позивачем та водієм такого транспортного засобу.
5. Оскільки постанова, на підставі якої позивачем сплачено адміністративно-господарський штраф скасована в судовому порядку, суд першої інстанції дійшов висновку, що сплачені позивачем кошти підлягають поверненню позивачу за поданням відповідача, на підставі вимог Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787. За відсутності звернення позивача до відповідача із відповідною заявою та подання відповідача, позовні вимоги про стягнення на користь позивача за рахунок коштів Державного бюджету України 8500 грн на відшкодування адміністративно-господарського штрафу, сплаченого на підставі постанови від 08.11.2022 № 337731, визнано судом першої інстанції передчасними.
Короткий зміст касаційної скарги та її обґрунтування
6. Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Державною службою України з безпеки на транспорті подано до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, скаржник просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
7. Підстави, на яких подана касаційна скарга скаржник вказує пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Обґрунтовуючи посилання на вказану норму процесуального закону, скаржник зазначає про неправильне застосування судами попередніх інстанцій положень статей 48, 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» та не врахування висновків Верховного Суду у справах № 240/22448/20, № 120/554/23, де суд висловив позицію щодо документу, який під час вантажних перевезень підтверджує особу перевізника та наявність якого обов`язково повинна надаватись під час проведення рейдової перевірки посадовим особам Укртрансбезпеки. Скаржник наголошує, що на момент проведення рейдової перевірки водієм було надано товарно-транспортну накладну, в графі автомобільного перевізника якої вказано позивача. Вказаний документ, за позицією скаржника, є підтвердженням факту надання послуг з перевезення саме позивачем.
Позиція інших учасників справи
8. У відзиві на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін, касаційну скаргу без задоволення.
Рух касаційних скарг
9. Ухвалою Верховного Суду від 24.01.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті.
10. Ухвалою Верховного Суду від 12.03.2025 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
11. Посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області 16.09.2022 проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки DAF реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 , з напівпричепом KOGEL реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_2 .
12. За результатами проведеної перевірки уповноваженими особами складено акт № 339726 від 16.09.2022 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
13. Під час перевірки виявлено порушення пункту 22.5 Правил дорожнього руху України, а саме при нормативному навантаженні на одиночну вісь 11,50 тон фактичне навантаження становило 12, 41 тон, що підтверджується довідкою № 0063113 про результати здійснення габаритно-вагового контролю та актом № 0056219 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів.
14. В акті № 339726 зафіксовано пояснення водія щодо виявленого порушення, зокрема, ним зазначено про те, ним здійснювалось перевезення сипучого вантажу, а тому відбулось його переміщення.
15. Відповідачем 08.11.2022, у відповідності до положень Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567, проведено розгляд справи щодо порушення законодавства про автомобільний транспорт відносно акту № 339726 від 16.09.2022.
16. Розгляд справи відбувся за участі представника позивача.
17. За наслідками проведеного розгляду справи, винесено постанову від 08.11.2022 № 337731 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу в розмірі 8500 грн за порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абзацом чотирнадцятим частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
18. Хмільницьким відділом державної виконавчої служби у Хмільницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 16.01.2023 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_3 з виконання постанови відповідача від 08.11.2022 № 337731.
19. Позивач сплатив штраф у розмірі 8500 грн, виконавчий збір у розмірі 850 грн та мінімальні витрати виконавчого провадження у розмірі 166 грн 08.02.2023, що підтверджується платіжним документом № 69 від 08.02.2023.
20. Вказане зумовило звернення позивача до суду з цим позовом.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їх застосування
21. Абзацом чотирнадцятим частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 відсотків до 10 відсотків включно при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
22. Відповідно до статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.
23. Частиною першою статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
24. Відповідно до частини другої статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
25. Частиною другою статті 49 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що водій транспортного засобу зобов`язаний, зокрема, мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.
26. Згідно із підпунктом 11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 (далі - Правила № 363), основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.
Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
27. Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
28. Надаючи оцінку оскаржуваним судовим рішенням у межах доводів касаційної інстанції за правилами статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд виходить із такого.
29. Спір у цій справі виник у зв`язку із застосуванням до позивача адміністративно-господарського штрафу як до перевізника за перевищення встановлених законодавством вагових норм при перевезенні вантажу.
30. Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що матеріали справи не містять жодних доказів про те, що саме позивач здійснював перевезення вантажу власним чи орендованим транспортним засобом на договірних умовах або іншим чином на законних підставах використовував транспортні засоби, на яких здійснювалося перевезення вантажу. А надання позивачеві статусу автомобільного перевізника у спірній ситуації лише на підставі відомостей, зазначених в товарно-транспортній накладній № 7 від 15.09.2022 за відсутності будь-яких інших доказів судами визнано передчасним.
31. Скаржник же стверджує, що саме наданою водієм під час проведення рейдової перевірки товарно-транспортною накладною підтверджено факт надання послуг з перевезення саме позивачем.
32. В свою чергу, спростовуючи такі доводи органу Укртрансбезпеки, позивач наполягає на своїй непричетності до перевезення, оформленого товарно-транспортною накладною (як вказує позивач, підробленою), на відсутності будь-яких відносин з власником транспортного засобу, водієм, який надав товарно-транспортну накладну та вантажоодержувачем, зазначеним в товарно-транспортній накладній.
33. У світлі аргументів касаційної скарги щодо документів, на підставі яких визначається перевізник, то Суд зазначає, що Закон України «Про автомобільний транспорт» не визначає єдиного документа, яким у спірних правовідносинах має підтверджуватися статус перевізника.
34. Зі змісту наведених у статті 1 і статті 33 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначень понять «автомобільний перевізник», «послуга з перевезення пасажирів чи вантажів» випливає, що перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами відбувається на договірних умовах із замовником, а тому за загальним правилом наявність в особи відповідного статусу може визначатися на підставі договору, або інших документів, які підтверджують здійснення перевезення вантажів на договірних умовах.
35. У статті 50 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо).
36. Згідно з підпунктом 11.1 Правил 363 основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.
37. Відповідно до статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов`язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.
38. Таким чином, статус перевізника може підтверджуватися, зокрема, договором про перевезення вантажу, накладними (товарно-транспортними накладними), квитанціями тощо.
39. У постановах від 22.02.2023 у справі № 240/22448/20, від 12.10.2023 у справі № 120/554/23, про неврахування яких вказує скаржник, Верховний Суд зауважив, що автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу (статті 33, 50 Закону України «Про автомобільний транспорт»). Не без того, що надання послуги з перевезення вантажів може передбачати використання (на законних підставах) транспортного засобу, який належить іншій особі, але ця обставина не змінює правового статусу перевізника в цих правовідносинах, особливо коли йдеться про застосування відповідальності, передбаченої частиною першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»).
40. Повертаючись до обставин цієї справи, необхідно зауважити, що у спірних правовідносинах не вирішується питання про те, хто має нести відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт.
41. Спірним у цій справі є встановлення факту чи є позивач перевізником у розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт».
42. Так, судами встановлено, що 16.09.2022 під час проведення посадовими особами Укртрансбезпеки рейдової перевірки водієм ОСОБА_3 було надано товарно-транспортну накладу № 7, де в графі «автомобільний перевізник» зазначено Товариство з обмеженою відповідальністю «Ілана НВП».
43. Разом з тим, судами встановлено, що будь-яких доказів про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Ілана НВП» має якесь відношення як до транспортного засобу, що був об`єктом перевірки (транспортний засіб марки DAF, реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом KOGEL реєстраційний номер НОМЕР_2 ), так і до водія транспортного засобу ОСОБА_3 відповідачем суду не надано.
44. У постанові від 19.10.2023 у справі № 640/27759/21 Верховний Суд вказав, що в контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити із того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов`язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов`язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема, інформацію про автомобільного перевізника.
45. Верховний Суд зауважив, що основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.
46. Водночас нові докази, які подають заінтересовані особи, зокрема до суду, який розглядає відповідний спір, після визначення контролюючим органом належного перевізника та його притягнення до адміністративної відповідальності мають оцінюватися, на думку Верховного Суду, із розумною критикою та із чітким застосуванням критеріїв належності, допустимості, достовірності та достатності таких нових доказів, а також їх взаємозв`язку із документами, які були надані контролюючому органу в момент перевірки.
47. За висновком Верховного Суду у справі № 640/27759/21, тільки такий підхід забезпечить дотримання принципу належного виконання учасниками спірних правовідносин вимог законодавства, яке регулює перевезення пасажирів та вантажів, та реалізацію принципу правової визначеності у спорах щодо встановлення дійсного автомобільного перевізника компетентним органом, який контролює дотримання державної політики з питань безпеки на наземному транспорті.
48. З огляду на доводи позивача, які покладено в основу позовних вимог, та не надання відповідачем доказів про те, що саме позивач здійснював перевезення вантажу власним чи орендованим транспортним засобом на договірних умовах або іншим чином на законних підставах використовував транспортні засоби, на яких здійснювалося перевезення вантажу, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що надання позивачу статусу автомобільного перевізника у спірних правовідносинах лише на підставі відомостей, зазначених в товарно-транспортній накладній № 7 від 15.09.2022 здійснено відповідачем передчасно та без належного з`ясування усіх обставин справи.
49. На передчасність висновків відповідача про надання позивачу статуту автомобільного перевізника у цій справі вказує і факт встановлення судами попередніх інстанцій порушення вимог законодавства при оформленні товарно-транспортної накладної, позаяк в ній відсутні обов`язкові реквізити (відомості щодо найменування вантажу та підпис відповідальної особи вантажовідправника).
50. З урахуванням викладеного, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Ілана НВП» не є перевізником вантажу, у зв`язку з чим до нього не могли бути застосовані санкції за порушення законодавства про автомобільний транспорт.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
51. Враховуючи викладене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень.
52. Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
53. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Висновки щодо розподілу судових витрат
54. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 327 341 345 349 350 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті залишити без задоволення.
2. Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10.07.2023 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2023 у справі № 120/3812/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Ж.М. Мельник-Томенко
Судді Н.М. Мартинюк
С.А. Уханенко