№ 120/8544/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2025 року

м. Київ

справа № 120/8544/24

адміністративне провадження № К/990/18247/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білоуса О.В.,

суддів - Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року (головуючий суддя Альчук М.П.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2025 року (головуючий суддя Шидловський В.Б., судді Курко О.П., Боровицький О.А.) у справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Барський спиртовий комбінат» до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення,

У С Т А Н О В И В:

У червні 2024 року Державне підприємство "Барський спиртовий комбінат" (далі - ДП "Барський спиртовий комбінат") звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі - ГУ ДПС у Вінницькій області), в якому просило визнати протиправним та скасувати Рішення від 18 червня 2024 року №0227602406 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким нараховано штраф у розмірі 132616,03 грн та пеню у розмірі 3991133,87 грн за період з 21 вересня 2012 року по 8 квітня 2024 року.

В обґрунтування позовних вимог посилалося на протиправність оскаржуваного рішення, яким до позивача застосовано штрафні санкції та нараховано пеню за несвоєчасну сплату єдиного внеску. Зокрема ДП "Барський спиртовий комбінат" наголошувало, що податковим органом не застосовано законодавчі норми щодо звільнення платника податків від відповідальності. Так, вказувало, що позивачем сплачено нарахування з ЄСВ в добровільному порядку, і сума такого нарахування визначена саме за наслідком податкової перевірки і була відображена в Акті перевірки від 18 квітня 2024 року, а пеня і штрафні санкції не підлягають нарахуванню на підставі пункту 9-24 Розділу VІІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 8 липня 2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464-VI). Крім того, позивач зазначав про факт приватизації підприємства як єдиного (цілісного) майнового комплексу державного або комунального підприємства та здійснення новим власником погашення податкового боргу, що у свою чергу, відповідно до норм податкового законодавства виключає відповідальність.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2025 року, адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано оскаржуване рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені від 18 червня 2024 року. Стягнуто на користь ДП "Барський спиртовий комбінат" понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 24244 грн за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Вінницькій області.

Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, ГУ ДПС у Вінницькій області звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою.

У касаційній скарзі відповідач посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Верховного Суду від 18 червня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2025 року. Витребувано з Вінницького окружного адміністративного суду справу.

Підставою для відкриття касаційного провадження у справі є оскарження судового рішення, зазначеного у частині першій статті 328 КАС України, з посиланням у касаційній скарзі на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права та на те, що в оскаржуваних судових рішеннях застосовано норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України), а також з підстав, передбачених пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України.

Зокрема відповідач у скарзі зазначає, що суди попередніх інстанцій при розгляді справи не врахували правову позицію викладену Верховним Судом у постанові від 23 липня 2024 року у справі №240/25642/22. Так, суди приймаючи рішення у даній справі, неправильно застосували норми підпункту 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 Податково кодексу України. Відповідно, суди дійшли неправомірного висновку, що суд не зобов`язаний самостійно здійснювати розрахунок пені замість контролюючого органу перебираючи таким чином його повноваження.

Також, податковий орган у скарзі зазначає, що судами попередніх інстанцій не досліджено зібрані у справі докази, а саме те, що відповідачем було надано до суду розрахунок штрафної санкції, пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску позивачем із вирахуванням періоду у якому платник звільняється від відповідальності у зв`язку із СОVID-19 та правовим режимом воєнного стану. Суди б мали дослідити наданий відповідачем розрахунок штрафних санкцій для уточнення кількості днів протягом, яких вчинялось правопорушення з вирахуванням періоду в якому платник звільняється від відповідальності.

Так, суди попередніх інстанцій в обґрунтування рішень зазначили, що розрахунок штрафної санкції та пені свідчить про те, що відповідач, здійснюючи розрахунок відповідальності за несвоєчасно сплачені відповідні грошові зобов`язанні врахував період пені без виключення днів, в які платник звільняється від відповідальності у зв`язку із СОVID-19 та правовим режимом воєнного стану. На підставі викладеного суди дійшли висновку, що контролюючим органом розрахунок пені здійснено неправомірно, без урахування внесених змін, що має своїм наслідком визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення.

На думку ГУ ДПС у Вінницькій області, суди попередніх інстанцій всупереч принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи необґрунтовано скасували оскаржуване рішення в повному обсязі, незважаючи на встановлений факт правомірності застосування до позивача штрафних санкцій та пені в частині правопорушення, що не стосується звільнення від відповідальності платника податків у зв`язку із СОVID-19 та правовим режимом воєнного стану.

Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію щодо питання скасування податкового повідомлення-рішення лише в частині суми необґрунтовано (неправомірно) застосованого (визначеного) податкового зобов`язання чи штрафу.

Зокрема у постановах Верховного Суду від 20 травня 2021 року у справі №806/788/17, від 5 жовтня 2023 року у справі №520/14773/21, від 16 листопада 2023 року у справі №160/24147/21, від 19 квітня 2024 року у справі №580/5283/23 було висловлено позицію щодо відсутності у суду перешкоди для скасування податкового повідомлення-рішення лише в частині суми необґрунтовано застосованого штрафу чи скасування вимоги в частині.

Відповідач вважає, що встановивши факт порушення позивачем частин восьмої, дванадцятої статті 9 Закону №2464-VI, суд мав би скасувати оскаржуване рішення в частині, в якій судом було встановлено, що контролюючим органом було неправильно обраховано кількість днів несвоєчасної сплати єдиного внеску, а саме до розрахунку відповідальності за несвоєчасно сплачений єдиний внесок враховано періоди в які платник звільняється від відповідальності у зв`язку з із СОVID-19 та правовим режимом воєнного стану, що вплинуло на розмір нарахованої пені. Оскільки позиція Верховного Суду полягає у тому, що часткове скасування податкового повідомлення-рішення із зміною ставки штрафу в межах однієї об`єктивної сторони, суб`єкта та об`єкта правопорушення не може розглядатися як втручання у дискреційні повноваження контролюючого органу або перебирання на себе його функцій. У даному випадку лише уточнюється правильна кваліфікація діяння платника податків в межах одного складу податкового правопорушення та правильна ставка штрафної санкції. Отже часткове скасування рішення податкового органу у зв`язку із зміною кількості днів, за які має бути застосовано пеню, при встановленому факті вчинення позивачем правопорушення не може розглядатися як втручання у дискреційні повноваження контролюючого органу або перебирання на себе його функцій.

ДП "Барський спиртовий комбінат", скориставшись своїм правом надало до суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на встановлені обставини та висновки оскаржуваних судових рішень зазначило, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просило відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Зокрема позивач вказує на безпідставність посилання контролюючого органу на неврахування судами попередніх інстанцій, під час розгляду цієї справи, правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 23 липня 2024 року у справі №240/25642/22, оскільки правовідносини у цих справах не є подібними.

Так, у справі №240/25642/22 предметом оскарження було податкове повідомлення - рішення, яким нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, водночас у справі, що розглядається, позивачем оскаржується рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Позивач зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій було досліджено всі матеріали справи та надано їм належну оцінку, доводи наведені у касаційній скарзі відповідачем щодо обґрунтування правомірності оскаржуваного рішення не спростовують висновків судів попередніх інстанцій щодо задоволення позову.

Справа № 120/8544/24 надійшла до Верховного Суду 26 червня 2025 року.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, переглянувши судові рішення першої та апеляційної інстанцій в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до наказу ГУ ДПС у Вінницькій області від 1 квітня 2024 року №1692к «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ДП «Барський спиртовий комбінат»», відповідачем проведена перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2017 року по 31 грудня 2023 року, з метою правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 1 січня 2011 року по 31 грудня 2023 року.

Згідно Наказу ГУ ДПС у Вінницькій області від 8 квітня 2024 року №1769к «Про продовження термінів проведення позапланової виїзної перевірки ДП «Барський спиртовий комбінат»», термін проведення перевірки було продовжено з 10 квітня 2024 року тривалістю 2 робочих дні.

За результатами проведеної перевірки контролюючим органом 18 квітня 2024 року складено Акт № 16021/02-32-07-11-08/0037637 (далі - Акт перевірки), в яким встановлено порушення позивачем частин восьмої, дванадцятої статті 9 Закон №2464-VI, а саме платником єдиного внеску несвоєчасно сплачено до бюджету єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, у період з 21 вересня 2012 року по 8 квітня 2024 року на загальну суму 1147567,45 грн, у тому числі по періодах: за серпень 2012 року - 1226,60 грн, граничний термін сплати 20 вересня 2012 року, фактично сума боргу (недоїмка) погашена 22 березня 2022 року, за вересень 2012 року - 5673,50 грн, граничний термін сплати 22 жовтня 2012 року, фактично сума боргу (недоїмка) погашена 22 березня 2022 року, за вересень 2012 року - 59457,60 грн, граничний термін сплати 22 жовтня 2012 року, фактично сума боргу (недоїмка) погашена 12 січня 2024 року, за жовтень 2012 року - 128080,60 грн, граничний термін сплати 22 жовтня 2012 року, фактично сума боргу (недоїмка) погашена 23 лютого 2024 року, за листопад 2012 року - 20912,60 грн, граничний термін сплати 20 грудня 2012 року, фактично сума боргу (недоїмка) погашена 23 лютого 2024 року, за листопад 2012 року - 117404,20 грн, граничний термін сплати 20 грудня 2012 року, фактично сума боргу (недоїмка) погашена 27 березня 2024 року, за грудень 2012 року - 111085,20 грн, граничний термін сплати 21 січня 2013 року, фактично сума боргу (недоїмка) погашена 27 березня 2024 року, за січень 2013 року 66533,90 грн, граничний термін сплати 20 лютого 2013 року, фактично сума боргу (недоїмка) погашена 27 березня 2024 року, за лютий 2013 року - 64562,60 грн, граничний термін сплати 20 березня 2013 року, фактично сума боргу (недоїмка) погашена 27 березня 2024 року, за березень 2013 року - 67190 грн, граничний термін сплати 22 квітня 2013 року, фактично сума боргу (недоїмка) погашена 27 березня 2024 року, за квітень 2013 року - 85088,60 грн, граничний термін сплати 20 травня 2013 року, фактично сума боргу (недоїмка) погашена 27 березня 2024 року, за травень 2013 року - 63134,90 грн, граничний термін сплати 20 червня 2013 року, фактично сума боргу (недоїмка) погашена 27 березня 2024 року, за червень 2013 року - 65545,40 грн, граничний термін сплати 22 липня 2013 року, фактично сума боргу (недоїмка) погашена 27 березня 2024 року, за липень 2013 року - 68849,50 грн, граничний термін сплати 20 серпня 2013 року, фактично сума боргу (недоїмка) погашена 27 березня 2024 року, за серпень 2013 року - 44229,40 грн, граничний термін сплати 20 вересня 2013 року, фактично сума боргу (недоїмка) погашена 27 березня 2024 року, за III квартал 2023 року - 65019,40 грн, граничний термін сплати 20 листопада 2023 року, фактично сума боргу (недоїмка) погашена 27 березня 2024 року, за IV квартал 2023 року - 113573,45 грн, граничний термін сплати 20 лютого 2024 року, фактично сума боргу (недоїмка) погашена 8 квітня 2024 року.

2 травня 2025 року позивачем подано заперечення на Акт перевірки, в якому зокрема останній зазначив, що згідно Вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 6 березня 2024 року, ТОВ "Джанні" сплатило заборгованість ДП «Барський спиртовий комбінат» з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у повному обсязі 2681858,42 грн.

На підставі підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82 та підпункту 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Податково кодексу України, у зв`язку з розглядом заперечень, ГУ ДПС у Вінницькій області 20 травня 2024 року видано наказ № 2427к «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ДП «Барський спиртовий комбінат»» з питань, що стали предметом оскарження за період з 1 січня 2017 року по 31 грудня 2023 року.

Результати проведеної перевірки на підставі вказаного наказу відображено в Акті перевірки від 3 червня 2024 року №22325/02-32-07-11-08/00376372.

Листом ГУ ДПС у Вінницькій області від 12 червня 2024 року №27738/6/02-32-07-11-15 позивача повідомлено, що пункт 7 висновку Акта перевірки від 18 квітня 2024 року залишено без змін.

На підставі висновків наведених вище актів перевірок, ГУ ДПС у Вінницькій області 18 червня 2024 року прийнято Рішення №0227602406 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким нараховано штраф у розмірі 132616,03 грн та пеню у розмірі 3991133,87 грн за період з 21 вересня 2012 року по 8 квітня 2024 року.

Не погоджуючись з прийнятим відповідачем рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом про визнання його протиправним та про його скасування.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи оскаржуване рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, суд першої інстанції виходив з того, що розрахунок штрафних санкцій та пені здійснений відповідачем свідчить про те, що контролюючий орган, здійснюючи розрахунок відповідальності за несвоєчасно сплачені відповідні грошові зобов`язання з ЄСВ врахував період пені, при цьому не виключивши дні, у які позивач звільняється від відповідальності у зв`язку із СОVID-19 та правовим режимом воєнного стану.

Зазначена позиція підтримана Сьомим апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Верховний Суд погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, враховуючи наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом №2464-VI.

Пунктом 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI визначено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За приписами частини другої статті 2 Закону №2464-VI, виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Відповідно до абзацу другого пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI, платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI, платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску.

За приписами пункту 1 частини першої статті 7 вказаного Закону єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Частинами другою, третьою статті 9 Закону № 2464-VI передбачено, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску податковими органами у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до податкових органів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до частин сьомої - восьмої статті 9 Закону № 2464-VI, єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його рахунку, відкритого в банку, у небанківського надавача платіжних послуг, або на єдиний рахунок. Платники, зазначені в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, які не мають рахунку, відкритого в банку, у небанківського надавача платіжних послуг, або не використовують єдиний рахунок, сплачують внесок шляхом внесення готівки через банки, небанківських надавачів платіжних послуг чи відділення зв`язку.

Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з податковим органом за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

За приписами частин одинадцятої, дванадцятої статті 9 Закону № 2464-VI у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов`язаннями із сплати єдиного внеску зобов`язань із сплати податків, інших обов`язкових платежів, передбачених законом, або зобов`язань перед іншими кредиторами зобов`язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов`язаннями, крім зобов`язань з виплати заробітної плати (доходу).

У відповідності до частин першої - четвертої статті 25 Закону № 2464-VI, рішення, прийняті податковими органами та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.

Вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску, винесена за результатами документальної перевірки, надсилається (вручається) платнику в порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України.

Вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску, винесена з метою стягнення недоїмки з єдиного внеску у разі його несплати платником у визначені цим Законом строки, надсилається податковим органом платнику в паперовій та/або електронній формі у порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з податковим органом шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою Наказом Міністерства фінансів України 20 квітня 2015 року №449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 4 травня 2018 року № 469), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 7 травня 2015 року за № 508/26953 (далі - Інструкція № 449) врегульовано застосування окремих положень порядку нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Законом) та визначає процедуру нарахування і сплати фінансових санкцій та стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів податковими органами.

Відповідно до пункту 1 розділу VI Інструкції № 449, до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

Абзацами другим - четвертим пункту 2 розділу VI Інструкції № 449 передбачено, що у разі виявлення податковим органом своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий податковий орган обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Згідно з абзацом четвертим частини п`ятнадцятої статті 25 Закону № 2464-VI, суми штрафів та нарахованої пені включаються до вимоги про сплату недоїмки, якщо їх застосування пов`язано з виникненням та сплатою недоїмки.

Пунктом 3 розділу VI Інструкції № 449 визначено, що податкові органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску податковими органами; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Податковий орган надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційно-комунікаційних систем ДПС (далі - ІКС) на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) крім загальних реквізитів має містити відомості про розмір боргу, в тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

Податковий орган веде реєстр виданих вимог про сплату боргу (недоїмки) за формою згідно з додатком 8 до цієї Інструкції.

При формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: перша частина - літера "Ю" (вимога до юридичної особи, у тому числі відокремлених підрозділів юридичної особи) або "Ф" (вимога до фізичної особи), друга частина - порядковий номер, третя частина - літера "У" (узгоджена вимога).

В третій частині літера "У" (інформація щодо узгодження вимоги) проставляється у разі надсилання: платнику узгодженої вимоги внаслідок процедури оскарження; вимоги до органів державної виконавчої служби або до органів Казначейства відповідно до цієї Інструкції.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.

Після формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та внесення даних до відповідного реєстру вимога надсилається (вручається) платнику.

Вимога про сплату єдиного соціального внеску приймається не лише на підставі документальної перевірки, за результатами якої складається акт та приймається рішення, оскільки чинним законодавством надано право податковому органу нарахувати єдиний внесок з облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів без складання акту перевірки.

Як передбачено розділом VI «Фінансові санкції» Інструкції № 449, згідно із частиною одинадцятою статті 25 Закону до платників, визначених пунктами 1, 4, 5, 15 та 16 частини першої статті 4 Закону, податкові органи застосовують штрафні санкції в таких розмірах: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення у період до 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення починаючи з 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

За приписами пункту 4 розділу VI Інструкції № 449, вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з ІКС за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи, у тому числі відокремлених підрозділів юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Частиною десятою статті 25 Закону №2464-VI передбачено, що одночасно, на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Згідно із частиною чотирнадцятою статті 25 Закону № 2464-VI, про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа податкового органу у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.

Суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти календарних днів після надходження відповідного рішення. Зазначені суми зараховуються на рахунки податкових органів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для зарахування єдиного внеску або на єдиний рахунок. При цьому платник у зазначений строк має право оскаржити таке рішення до податкового органу вищого рівня або до суду з одночасним обов`язковим письмовим повідомленням про це податкового органу, яким прийнято це рішення.

Оскарження рішення податкового органу про застосування фінансових санкцій зупиняє перебіг строку їх сплати до винесення центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, або судом рішення у справі. Строк сплати фінансових санкцій також зупиняється до ухвалення судом рішення у разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки, якщо застосування фінансових санкцій пов`язано з виникненням або несвоєчасною сплатою суми недоїмки.

Порядок, строки та процедура оскарження вимоги про сплату єдиного внеску поширюються на оскарження рішень податкового органу щодо нарахування пені та застосування штрафів.

У відповідності до пункту 2 Розділу Інструкції № 449, при цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції № 449.

Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних ІКС.

При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки незалежно від періодів та кількості випадків сплати за зазначені періоди (при цьому недоїмка за кожен такий період повинна бути повністю сплачена (погашена)).

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій встановивши обставини справи та проаналізувавши наведені норми чинного законодавства дійшли висновку щодо правомірності застосування контролюючим органом до позивача штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) останнім єдиного внеску.

Водночас судами першої та апеляційної інстанцій зазначено, що Розділом VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464-VI, зокрема визначено періоди та підстави звільнення від виконання обов`язків платників сплати єдиного внеску або ж звільнення від відповідальності за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску, які не були враховані контролюючим органом при здійсненні розрахунку штрафних санкцій та нарахуванні пені за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) позивачем єдиного внеску. Також відповідачем не підтверджено правильність розрахунку штрафних санкцій та нарахування пені і під час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій. Зокрема судами вказано, що згідно розрахунків, наданих відповідачем, сума штрафних санкцій та нарахованої пені у сумі 4123749,90 грн значно перевищує суму єдиного внеску несвоєчасно сплаченого до бюджету.

Так, відповідно до пункту 9-11.1 Розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VІ тимчасово штрафні санкції, визначені частиною одинадцятою статті 25 цього Закону, не застосовуються за такі порушення, вчинені у період з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (СОVID-19): несвоєчасна сплата (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску; неповна сплата або несвоєчасна сплата суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів); несвоєчасне подання звітності, передбаченої цим Законом, до податкових органів.

При цьому абзаци другий та третій пункту 7 частини одинадцятої статті 25 цього Закону щодо такого порушення, вчиненого у період з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19) року, не застосовується.

Пунктом 9-11.2 вказаного Розділу передбачено, що протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (СОVID-19) платникам єдиного внеску не нараховується пеня, а нарахована пеня за ці періоди підлягає списанню.

Тобто питання тимчасового звільнення від відповідальності врегульовано окремими підпунктами Розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464-VІ, які визначають різний підхід під час застосування фінансових санкцій та нарахування пені.

Зокрема, судами першої т а апеляційної інстанцій зазначено, що пеня (на противагу від штрафних санкцій) не підлягає нарахуванню протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України.

Крім того, Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану", який набрав чинності 17 березня 2022 року, внесені зміни до Розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464-VI.

Розділ VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464-VI доповнено, у тому числі пунктами 9-21 та 9-22.

Пунктом 9-21 Розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464-VI визначено, що тимчасово за порушення, вчинені у період з початку дії воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, до 1 серпня 2023 року, штрафні санкції, визначені частиною одинадцятою статті 25 цього Закону, не застосовуються.

Згідно з пунктом 9-22 цього розділу тимчасово, на період з початку дії воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, до 1 серпня 2023 року, платникам єдиного внеску не нараховується пеня, а нарахована пеня за цей період підлягає списанню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом при прийнятті оскаржуваного рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску приписи наведених вище норм не були враховані.

Також з розрахунку штрафної санкції та нарахування пені вбачається, що відповідач, здійснюючи такий розрахунок врахував період пені без виключення днів, в які позивач звільняється від відповідальності у зв`язку із СОVID-19 та правовим режимом воєнного стану.

За наведених обставин, суд першої інстанції з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідачем розрахунок пені здійснено неправомірно, тобто без урахування внесених змін до Закону, що має своїм наслідком визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

При цьому судами попередніх інстанцій зазначено, що суд не може самостійно здійснити розрахунок штрафних санкцій та пені замість контролюючого органу, з огляду на відсутність деталізованого розрахунку із відображеннях детальних відомостей у ІКП. Вказаних відомостей відповідачем до суду не було надано.

Крім того, судом апеляційної інстанції зазначено, що відповідачем до суду було повторно надано розрахунок штрафної санкції, пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску ДП «Барський спиртовий комбінат», проте він аналогічний розрахунку, який був здійснений контролюючим органом за результатами перевірки та з якого не вбачається, що останнім при його здійсненні було враховано приписи Розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464-VI.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, оскільки відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваного Рішення від 18 червня 2024 року №0227602406 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким нараховано штраф у розмірі 132616,03 грн та пеню у розмірі 3991133,87 грн за період з 21 вересня 2012 року по 8 квітня 2024 року, то колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог ДП «Барський спиртовий комбінат» та визнання протиправним і скасування вказаного рішення.

Колегія суддів касаційної інстанції не заперечує посилання контролюючого органу в касаційній скарзі на те, що у випадках встановлення правомірності нарахування частин сум грошового зобов`язання та застосування штрафних (фінансових) санкцій оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями суд, в силу наданих процесуальним законом повноважень, не позбавлений можливості скасувати податкове повідомлення-рішення у відповідній частині.

Наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення суб`єкта владних повноважень вимогам законодавства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення.

Разом з тим, саме у цій справі суд позбавлений можливості здійснити самостійно розрахунок штрафних санкцій та нарахування пені, оскільки як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, що відповідачем не надано до суду деталізованого розрахунку із відображеннях детальних відомостей та відповідних даних, які містяться в інтегрованій картці платника.

Отже, враховуючи встановлені судами обставини цієї справи, доводи й аргументи заявника касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду справи.

За приписами частин першої, другої статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У касаційній скарзі контролюючий орган, як на підставу для скасування рішення судів посилається на те, що суди попередніх інстанцій приймаючи оскаржувані рішення не врахували правову позицію викладену Верховним Судом у постановах від 23 липня 2024 року у справі №240/25642/22, від 20 травня 2021 року у справі №806/788/17, від 5 жовтня 2023 року у справі №520/14773/21, від 16 листопада 2023 року у справі №160/24147/21, від 19 квітня 2024 року у справі №580/5283/23, які на думку відповідача, ухвалені у подібних правовідносинах. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду вважає такі посилання безпідставними, оскільки подібність правовідносин означає, зокрема, подібність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи. Під час розгляду справи, судом встановлено, що обставини справ №240/25642/22, від 20 травня 2021 року у справі №806/788/17, від 5 жовтня 2023 року у справі №520/14773/21, від 16 листопада 2023 року у справі №160/24147/21, від 19 квітня 2024 року у справі №580/5283/23 та справи, що розглядається є відмінними.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року та постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2025 року ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Усі доводи та їх обґрунтування викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, тому підстави для скасування ухвалених судових рішень та задоволення касаційної скарги відсутні.

Отже доводи й аргументи заявника касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду справи.

Перевіряючи доводи відповідача щодо порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права при вирішенні справи, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 353 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Як зазначалось вище, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку про необґрунтованість заявленої у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 328 КАС України. Інших порушень судами норм процесуального права, про які йдеться у касаційній скарзі, колегією суддів касаційної інстанції за наслідками касаційного перегляду справи не встановлено.

Згідно із частиною першою статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 344 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2025 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.В.Білоус

Судді Н.Є.Блажівська

І.Л.Желтобрюх