ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 липня 2025 року
м. Київ
справа № 120/9188/23
адміністративне провадження № К/990/15925/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Соколова В.М.,
суддів: Єресько Л.О., Желєзного І.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження в суді касаційної інстанції адміністративну справу № 120/9188/23
за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Військова частина НОМЕР_2 , про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2025 року (головуючий суддя - Драчук Т.О., судді: Смілянець Е.С., Полотнянко Ю.П.),
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
ОСОБА_1 (далі - позивач, скаржник, ОСОБА_1 ) звернувся в суд із позовом до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) (далі - відповідач, В/ч НОМЕР_1 ), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_2 ) (далі - В/ч НОМЕР_2 ), у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди відповідно п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова КМУ № 168) у розмірі до 100 000 грн, за періоди з 01.08.2022 по 06.09.2022, з 15.09.2022 по 12.10.2022 року (спірний період) пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (участі у бойових діях або забезпеченні нацбезпеки в зонах бойових дій);
- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду, передбачену Постановою КМУ № 168 у розмірі до 100 000 грн, за спірний період пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні нацбезпеки в зонах бойових дій.
Позовні вимоги обґрунтовані бездіяльністю відповідача, який не здійснив нарахування та виплату позивачу підвищеної винагороди, право на яку передбачено пунктом 1 Постанови КМУ № 168.
ІІ. Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 лейтенанта ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 № 41-вв (В/ч НОМЕР_1 ) від 03.07.2022 позивача направлено у службове відрядження до оперативного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » з 03.07.2022.
За довідкою НОМЕР_3 прикордонного загону (В/ч НОМЕР_2 ) від 14.10.2022 № 3105 позивач (який проходить військову службу у В/ч НОМЕР_1 ) приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської області у періоди:
05.07.2022- 31.07.2022,
01.08.2022- 31.08.2022,
01.09.2022- 06.09.2022,
15.09.2022- 30.09.2022,
01.10.2022- 12.10.2022.
Підстава: бойовий наказ Адміністрації ДПСУ № 104 гриф від 22.06.2022, бойовий наказ Адміністрації ДПСУ № 106 гриф від 27.06.2022.
Однак, на думку позивача, відповідачем В/ч НОМЕР_1 було допущено протиправну бездіяльність щодо не нарахування та невиплати додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн, встановленої пунктом 1 постанови КМУ № 168, за періоди з 01.08.2022 по 31.08.2022, з 01.09.2022 по 06.09.2022, з 15.09.2022 по 30.09.2022 та з 01.10.2022 по 12.10.2022.
Тому останній звернувся до суду із цим адміністративним позовом.
ІІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2023 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю.
Сьомий апеляційний адміністративний суд 23 травня 2024 року скасував рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2023 року та прийняв нове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнив частково.
Визнав протиправною бездіяльність В/ч НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, встановленої пунктом 1 постанови КМУ № 168 за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за 02.08.2022, 05.08.2022, 06.08.2022, 07.08.2022, 21.08.2022, 22.08.2022 в розрахунку до 100 000,00 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Зобов`язав В/ч НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, встановленої пунктом 1 постанови КМУ № 168, за безпосередню участь у бойових діях або забезпечення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за 02.08.2022, 05.08.2022, 06.08.2022, 07.08.2022, 21.08.2022, 22.08.2022 в розрахунку до 100 000,00 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, з врахуванням проведених виплат за цей період.
В решті адміністративного позову відмовив.
За результатом касаційного провадження у справі, Верховний Суд постановою від 08 листопада 2024 року скасував постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2024 року , а справу направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Після нового розгляду Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 03 квітня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнив частково.
Визнав протиправною бездіяльність НОМЕР_4 прикордонного загону (В/ч НОМЕР_1 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до пункту 1 Постанови КМУ № 168 у розмірі до 100 000 грн, пропорційно дням його участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з перебуванням безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, а саме за 02.08.2022, 06.08.2022, 07.08.2022, 21.08.2022, 22.08.2022.
Зобов`язав відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди відповідно до пункту 1 Постанови КМУ № 168 за прийняття 02.08.2022, 05.08.2022, 06.08.2022, 07.08.2022, 21.08.2022, 22.08.2022 безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні нацбезпеки в зонах бойових дій, в розрахунку до 100 000 грн на місяць, пропорційно часу участі у таких діях та заходах, враховуючи фактично виплачені суми за вказаний період.
В решті позовних вимог відмовив.
Суд апеляційної інстанції частково задовольнив позов, виходячи з того, що безпосередня участь ОСОБА_1 у бойових діях або заходах з національної безпеки документально підтверджується лише за конкретні дати - 02.08.2022, 05.08.2022, 06.08.2022, 07.08.2022, 21.08.2022 та 22.08.2022. Такі дані були надані відповідачем (В/ч НОМЕР_1 ) на виконання ухвали суду про витребування доказів, і ці відомості не заперечувалися сторонами.
У рішенні наголошено, що довідка В/ч НОМЕР_2 від 14.10.2022 № 3105, на яку посилається позивач, не відповідає вимогам п. 4, 5 Наказу № 392/0/81-22-АГ, оскільки не містить посилання на відповідні підтверджуючі документи (журнали бойових дій, рапорти тощо), а підставою її видання стали лише бойові накази про відрядження, які не є належними документами у розумінні цього наказу.
Також суд врахував пояснення В/ч НОМЕР_2 , яка зазначила, що не має документів про участь позивача в бойових діях (крім 05.08.2022), а підтверджуючі документи зберігаються у В/ч НОМЕР_1 .
Цей суд врахував, що на виконання вимог ухвали про витребування доказів від 26.03.2025 В/ч НОМЕР_1 зазначила, що позивач з 03.07.2022 був відряджений до В/ч НОМЕР_5 .
Також, згідно наданих В/ч НОМЕР_1 доказів, ОСОБА_1 у спірний період лише 02.08.2022, 05.08.2022, 06.08.2022, 07.08.2022, 21.08.2022, 22.08.2022 брав безпосередню участь у бойових діях або заходах, про що надано докази. Щодо іншого періоду матеріали справи не підтверджують участь позивача в бойових діях або заходах, про що вказує і В/ч НОМЕР_1 .
Враховуючи це, суд визнав доведеними обставини участі у бойових діях тільки за шість зазначених днів, що і стало підставою для часткового задоволення позову в межах цих дат.
IV. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції
Позиція інших учасників справи
Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанцій, позивач просить Верховний Суд задовольнити його позовні вимоги повністю. Скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Як на підставу оскарження рішення суду апеляційної інстанції представник позивача послався на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та зазначив про те, що в оскаржуваному судовому рішенні суд апеляційної інстанції застосував норми права, а саме пункт 2-1 Постанови КМУ № 168 та пункти 4, 5 наказу Адміністрації Держприкордонслужби від 30.07.2022 № 392/0/81-22-АГ - без урахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 19 лютого 2025 року у справі № 120/15494/23.
Зокрема, про те, що відсутність окремих списків або порушення порядку передачі документів між військовими частинами не можуть автоматично позбавляти позивача права на винагороду, якщо інші докази свідчать про його фактичну участь у бойових діях/заходах.
До того ж обов`язок оформлення документів, визначених пунктами 4, 5, 11 Наказу № 392-АГ, які є підставою для нарахування і виплати коштів, покладено на начальників (керівників) органів Держприкордонслужби (командирів військових частин), які ведуть (вели) бойові дії, та до яких були відряджені військовослужбовці.
Касаційна скарга, як указує скаржник, стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики щодо реалізації права військовослужбовців Держприкордонслужби на збільшену додаткову винагороду на період дії воєнного стану, передбачену постановою КМУ № 168.
Верховний Суд ухвалою від 05 травня 2025 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
Відповідач не подав відзив на касаційну скаргу, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України, не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 28 травня 2025 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
V. Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, зокрема, у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 341 КАС України).
У справі, що переглядається, військовослужбовець Держприкордонслужби ОСОБА_1 просить виплатити йому збільшену додаткову грошову винагороду, передбачену пунктом 1 Постанови КМУ № 168, у розмірі до 100 000 гривень за період з 01.08.2022 по 06.09.2022, з 15.09.2022 по 12.10.2022 року (у період відрядження).
За пунктом 4 Наказу № 392-АГ підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, здійснюється на підставі сукупності наявної інформації у таких документах:
(1) бойового наказу (бойового розпорядження);
(2) журналу бойових дій (службово-бойових дій, вахтового, навігаційно-вахтового, навігаційного журналу), журналу ведення оперативної обстановки, бойового донесення (підсумкового, термінового, позатермінового) або постової відомості (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад;
(3) рапорту (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, катерів і кораблів Морської охорони, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.
Згідно з пунктом 5 Наказу № 392-АГ для військовослужбовців, відряджених до органів військового управління Держприкордонслужби, окрім документів, зазначених у пункті 4 цього наказу, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, додатково підтверджується довідкою за формою, наведеною у додатку 1 до цього наказу, що видається начальником органу Держприкордонслужби, який веде (вів) бойові дії та до якого для виконання завдань відряджені військовослужбовці, із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі (абзац перший пункту 5 наказу).
Суди попередніх інстанцій встановили, що позивач є військовослужбовцем Держприкордонслужби та під час проходження службу у НОМЕР_4 прикордонному загоні (В/ч НОМЕР_1 ) був відряджений до НОМЕР_3 прикордонного загону (В/ч НОМЕР_2 ), який перебуває в оперативному угрупуванні військ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » з 03.07.2022, з метою прийняття участі у заходах.
Відповідно до довідки від 14 жовтня 2022 року № 3105 (виданої В/ч НОМЕР_2 ), позивач брав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської області у період з
05.07.2022- 31.07.2022,
01.08.2022- 31.08.2022,
01.09.2022- 06.09.2022,
15.09.2022- 30.09.2022,
01.10.2023- 12.10.2023.
Підставою для видачі цієї довідки слугували: бойовий наказ Адміністрації ДПСУ № 104 гриф від 22.06.2022, бойовий наказ Адміністрації ДПСУ № 106 гриф від 27.06.2022.
Суд першої інстанції визнав довідку № 3105 від 14.10.2022 (видану В/ч НОМЕР_2 ) належним і достатнім документом, що підтверджує участь позивача у бойових діях, та задовольнив позов ОСОБА_1 повністю, зазначивши, що відповідач не спростував її достовірність.
Суд апеляційної інстанції зауважив, що зазначена довідка В/ч НОМЕР_2 не підтверджує право позивача на виплату додаткової винагороди у збільшеному розмірі за вказані в ній періоди, а таке право встановлено лише за конкретні дні участі - 02, 05, 06, 07, 21 та 22.08.2022, що підтверджується витягами з журналів службово-бойових дій, наявними в матеріалах справи.
Верховний Суд скасував рішення суду апеляційної інстанції і направив справу на новий розгляд, оскільки цей суд не враховував, що згідно з п. 4 наказу № 392-АГ участь у бойових діях підтверджується сукупністю документів (бойові накази, журнали бойових дій, рапорти або донесення командирів), а не окремими Витягами з журналу бойових дій (постанова ВС від 06.08.2024 у справі № 360/290/23).
Для належного встановлення усіх обставин та врахування висновків Верховного Суду, суд апеляційної інстанції витребував з В/ч НОМЕР_1 , В/ч НОМЕР_2 докази підтвердження безпосередньої участі позивача.
Після нового розгляду суд апеляційної інстанції прийняв аналогічне рішення, лише виключив дату - 05.08.2022 року, оскільки сторонами не заперечувався факт виплати позивачу за цей день додаткової винагороди у збільшеному до 100 000 грн розмірі. Додатково зауважив, що безпосередня участь ОСОБА_1 у бойових діях або заходах з національної безпеки документально підтверджується лише за надані відповідачем (В/ч НОМЕР_1 ) конкретні дати - 02, 06, 07, 21 та 22.08.2022 (з журналів службово-бойових дій), і ці відомості не заперечувалися сторонами.
Суд також зазначив, що довідка В/ч НОМЕР_2 від 14.10.2022 № 3105, на яку посилається позивач, не відповідає вимогам п. 4, 5 Наказу № 392/0/81-22-АГ, оскільки не містить посилання на відповідні підтверджуючі документи (журнали бойових дій, рапорти, тощо), а підставою її видання стали лише бойові накази про відрядження, які не є належними документами у розумінні цього наказу.
Суд врахував пояснення В/ч НОМЕР_2 , яка зазначила, що не має документів про участь позивача в бойових діях (крім 05.08.2022), а підтверджуючі документи зберігаються у В/ч НОМЕР_1 . Своєю чергою В/ч НОМЕР_1 вказувала що не може надати підтверджуючі документи, які містять гриф «таємно» а також, що позивач перебував у службовому відряджені в ОУВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 ».
Враховуючи це, суд визнав доведеними обставини участі у бойових діях тільки за п`ять зазначених днів та задоволив позов у межах цих дат.
Позивач у касаційній скарзі послався на позицію Верховного Суду у справі № 120/15494/23 від 19.02.2025, за якою відсутність окремих списків або порушення порядку передачі документів між військовими частинами не можуть автоматично позбавляти позивача права на винагороду, якщо інші докази свідчать про його фактичну участь у бойових діях/заходах.
Також позивач зазначив, що обов`язок оформлення документів, визначених пунктами 4, 5, 11 Наказу № 392-АГ, які є підставою для нарахування і виплати коштів, покладено на командирів військових частин, які ведуть (вели) бойові дії, та до яких були відряджені військовослужбовці.
Держава не може відмовити особі у виплатах, якщо існують чинні законодавчі норми, які передбачають такі виплати, а особа відповідає умовам, що висуваються цими нормами для проведення таких виплат. Для цього суди мають перевірити чи існують норми, які передбачають виплату, а також чи відповідає особа умовам, для проведення таких виплат.
Після нового розгляду суд апеляційної інстанції на підставі наданих В/ч НОМЕР_1 , В/ч НОМЕР_2 доказів установив, що у матеріалах справи наявні підтвердження участі ОСОБА_1 у бойових діях лише за окремі дати - 02, 05, 06, 07, 21, 22 серпня 2022 року.
При цьому суд апеляційної інстанції не зміг установити, які саме завдання виконував ОСОБА_1 під час службового відрядження до ОУВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » у решті періодів, оскільки це формування не є юридичною особою, а також відсутні будь-які контактні дані, що унеможливлює звернення до нього.
Разом з тим, відповідно до висновків Верховного Суду, на які посилається позивач у касаційній скарзі, порушення порядку передання або оформлення документів між військовими частинами не можуть бути підставою для позбавлення військовослужбовця винагороди, передбаченої Постановою КМУ №?168, якщо участь у бойових діях мала місце фактично.
Позивач не може нести відповідальність за дії чи бездіяльність командування, і в цій ситуації обов`язок доведення факту відсутності підстав для виплати покладено на суб`єкта владних повноважень відповідно до частини другої статті 77 КАС України.
Оскільки відповідно до частини другої статті 77 КАС України обов`язок доказування покладено на суб`єкта владних повноважень, а саме він повинен довести відсутність підстав для виплати винагороди, відсутність у матеріалах справи необхідної інформації не може бути використана проти позивача.
У цій справі об`єктивно відсутні підстави для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки обставини, що вплинули на ненадання документів, не залежать від позивача. Позивач перебував у службовому відрядженні до ОУВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 », яке не є юридичною особою, а тому у суду немає механізмів витребувати у нього будь-які документи або інформацію.
В/ч НОМЕР_1 прямо вказала, що не отримувала підтверджуючих документів, бо така інформація могла зберігатися у В/ч НОМЕР_2 . Водночас В/ч НОМЕР_2 пояснила, що не володіє документами через фактичне підпорядкування позивача іншому командуванню ОУВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 ».
Зазначені обставини свідчать про фактичну відсутність можливості у військових частин надати документи, що підтверджують участь позивача у бойових діях чи заходах, і ця ситуація не може перекладатися на позивача як процесуальний тягар доказування.
Згідно з частиною першою статті 77 КАС України сторони повинні доводити обставини, на яких ґрунтуються їх вимоги, крім випадків, коли докази з об`єктивних причин недоступні, а суд зобов`язаний вживати всіх передбачених законом заходів для з`ясування дійсних обставин справи.
В цій ситуації факт відрядження позивача до бойової зони, підтверджений офіційною довідкою, свідчить про реальну участь у заходах національної безпеки. Суд, визнаючи недоступність документів у повному обсязі, не має підстав покладати такі наслідки на позивача.
При цьому Верховний Суд у постанові від 06 серпня 2024 року у справі № 360/290/23 зазначив, що, відповідно до п. 4 наказу № 392/0/81-22-АГ, підтвердження безпосередньої участі у бойових діях може здійснюватися на підставі комплексу документів. Цей висновок залишається актуальним і в цій справі, з урахуванням практичних умов несення служби, зокрема у випадку відрядження до оперативних угруповань, які не мають статусу юридичної особи.
Крім того, у постанові від 21.03.2024 у справі № 560/3159/23 Верховний Суд наголосив, що порушення порядку передання документів між військовими частинами не є підставою для відмови у виплатах, якщо факт участі у бойових діях підтверджений іншими доказами.
Аналогічні висновки викладено також у постановах від 23.05.2024 року (страва № 120/4387/23), від 24.05.2024 (справа № 120/4967/23), від 28.05.2024 (справа № 120/5170/23) та від 08.08.2024 ( справа № 280/2754/23).
Узагальнюючи викладене, Верховний Суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов ОСОБА_1 , а суд апеляційної інстанції - неправильно застосував норми матеріального права і помилково скасував це рішення.
Доводи, викладені у касаційній скарзі про те, що в оскаржуваному судовому рішенні суд апеляційної інстанції не врахував усталену практику Верховного Суду, знайшли своє підтвердження.
За правилами статті 352 КАС України, суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах установить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
З огляду на викладене та, зважаючи на приписи статті 352 КАС України, постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2025 року підлягає скасуванню, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2023 року - залишенню в силі.
VI. Висновки щодо розподілу судових витрат
З огляду на результат касаційного розгляду витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, не розподіляються.
Керуючись статтями 341 345 349 352 355 356 359 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2025 року у справі № 120/9188/23 скасувати, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2023 року залишити в силі.
Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіВ.М. Соколов Л.О. Єресько І.В. Желєзний