№ 125/1873/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня2024 року

м. Київ

справа № 125/1873/22

провадження № 61-15872св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В. Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач -ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа -приватний нотаріус Жмеринського районного нотаріального округу Мельник Олександр Миколайович

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Чубар Оксаною Василівною, на рішення Барського районного суду Вінницької області від 14 червня 2023 року у складі судді Салдан Ю. О. та постанову Вінницького апеляційного суду від 28 вересня 2023 року у складі колегії суддів: Копаничук С. Г., Голоти Л. О., Денишенко Т. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Жмеринського районного нотаріального округу Мельник О. М., про усунення особи від права на спадкування.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 . Після його смерті відкрилася спадщина у вигляді квартири АДРЕСА_1 . Це майно успадкувала дружина померлого - ОСОБА_4 , однак вона належно не встигла оформити свої спадкові права, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_2 також померла.

Позивач вважав себе спадкоємцем четвертої черги на майно, що залишилося після смерті ОСОБА_4 , оскільки з 2013 року проживав однією сім`єю з померлими та здійснював постійний догляд за ними. Крім спільного проживання, вів спільне господарство з померлою ОСОБА_4 , а саме: готував їжу, займався прибиранням житла, ремонтом, брав участь у витратах на утримання житла, надавав матеріальну допомогу, доглядав, дбав про здоров`я. Звернувшись до нотаріуса для оформлення своїх спадкових прав, він отримав відмову у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують родинні зв`язки зі спадкодавцем.

Йому стало відомо, що до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини звернувся ОСОБА_2 - племінник спадкодавця.

Зазначав, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 мали групу інвалідності, перебували на обліку у відділенні соціальної допомоги вдома, отримували соціальні послуги догляду вдома з 2012 року та отримували пенсію по інвалідності. Вказане, на його думку, свідчить про те, що подружжя ОСОБА_5 дійсно потребували постійного стороннього догляду, а у зв`язку з погіршенням стану здоров`я вони перебували у безпорадному стані. Оскільки за ними ніхто не доглядав, не надавав всієї необхідної допомоги та підтримки, з 2013 року він разом з дружиною стали здійснювати за ними постійний догляд, у тому числі і за спадкодавцем, яка мала й ряд інших супутніх захворювань, що не дозволяло їй самостійно себе обходити. За час спільного проживання з 2013 року він здійснював постійний догляд за ОСОБА_3, готував їжу, дбав про їх здоров`я, неодноразово звертався за медичною допомогою для них, купував ліки, забезпечував продуктами харчування, речами. Догляд здійснював за власний рахунок, оскільки вони отримували мінімальну пенсію по інвалідності, якої не вистачало на проживання, а лише на оплату комунальних послуг. За власний рахунок здійснював необхідні побутові ремонті роботи, купував побутове приладдя (лічильник на воду), а також допомагав оплачувати рахунки за комунальні послуги. Також він здійснював поховання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а відповідач, знаючи про стан здоров`я спадкодавця та її чоловіка, не цікавився їх станом здоров`я, умовами проживання, не надавав матеріальної допомоги. За останні 10 років у спадкодавця стан здоров`я погіршувався, у зв`язку із чим вона неодноразово потрапляла до лікарні, але відповідач жодного разу не навідався до неї, не телефонував, не допомагав із похованням і взагалі був відсутній при похованні спадкодавця.

Посилаючись на вказане, з урахуванням уточнення позовних вимог, ОСОБА_1 просив: встановити факт його спільного проживання однією сім`єю з ОСОБА_4 з 2013 року по день смерті останньої - ІНФОРМАЦІЯ_2 ; усунути ОСОБА_2 від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 .

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Барського районного суду Вінницької області від 14 червня 2023 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 28 вересня 2023 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Судові рішення мотивовано тим, що позивачем не доведено факту спільного проживання однією сім`єю зі спадкодавцями не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. Оскільки позивач не довів своє право на спадкування, то він не є належним позивачем у справі про усунення від права на спадкування спадкоємця ОСОБА_2 , який є таким згідно із приписами закону, як родич. Право на позов у такій категорії справ має лише особа, яка може претендувати на спадкове майно у разі усунення спадкоємця від права на спадкування.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2023 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить рішення Барського районного суду Вінницької області від 14 червня 2023 року, постанову Вінницького апеляційного суду від 28 вересня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову ОСОБА_1 .

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не забезпечили повного та всебічного розгляду справи, не надали належної правової оцінки обставинам справи. Вказує, що ОСОБА_1 , хоч і не проживав постійно зі спадкодавцем, проте, фактично, був членом її сім`ї, мав спільний побут, права та обов`язки, оскільки як ОСОБА_4 , так і її чоловік - ОСОБА_3 , потребувала постійного догляду через численні важкі захворювання, який він надавав їм до їх смерті.

Вважає, що суди попередніх інстанцій помилково послалися на правові висновки Верховного Суду у раніше прийнятих постановах, оскільки у цій справі були встановлені інші фактичні обставини.

Суди не врахували, що він із поважних причин не міг постійно проживати з померлими ОСОБА_3, оскільки у ОСОБА_3 з 2015 року було виявлено туберкульоз відкритої форми, що загрожувало його здоров`ю, у разі постійного проживання разом. Проте, він все одно часто ночував у їх квартиріз ними.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У січні 2024 року представник ОСОБА_2 - адвокат Бондаренко В. М., подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що викладені в ній доводи є безпідставними й не впливають на правильність оскаржуваних судових рішень по суті спору, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення та постанову - без змін.

Крім того, просить стягнути з позивача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 290 грн.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.

19 березня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень ОСОБА_1 вказує необхідність відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 21 березня 2019 року у справі № 461/4689/15-ц, що був застосований апеляційним судом в оскаржуваній постанові (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Юридичні факти - це життєві обставини чи факти, з якими норми права пов`язують виникнення, зміну або припинення правовідносин.

Частиною першою статті 315 ЦПК України передбачено перелік юридичних фактів, які можуть бути встановлені у судовому порядку.

Встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб в судовому порядку можливо лише тоді, коли чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

Суд вправі розглядати справи про встановлення факту, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Відповідно до статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року у справі № 5-рп/99 членами сім`ї є, зокрема, особи, які постійно мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки.

Згідно з роз`ясненнями, наданими судам у пункті 21 постанови Пленумом Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки.

Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів, а саме: 1) проживання однією сім`єю із спадкодавцем; 2) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю.

Про спільне проживання можуть свідчити наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Встановивши, що позивач не довів факту спільного проживання зі спадкодавцем протягом п`яти років до дня відкриття спадщини, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки він не довів свого права на спадкування після смерті ОСОБА_4 , тому є неналежним позивачем у справі про усунення від права на спадкування спадкоємця ОСОБА_2 .

При цьому, суди попередніх інстанцій правильно врахували правові висновки, викладені Верховним Судом у раніше прийнятих постановах. Доводи касаційної скарги про неправильне врахування постанов Верховного Суду через встановлення в них різних фактичних обставин є безпідставними, оскільки у врахованих судами постановах розглядалися справи цієї ж категорії, а судами попередніх інстанцій були враховані правові висновки щодо критеріїв оцінювання, за якими можливо визнати факт проживання однією сім`єю зі спадкодавцем протягом п`яти років до відкриття спадщини.

Доводи касаційної скарги не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що відповідно до вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Наведені у касаційній скарзі заявника доводи були предметом дослідження у судах першої та апеляційної інстанцій з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

При цьому, Верховний Суд зауважує, що заявник сам підтверджує факт непроживання позивача разом зі спадкодавцем, що унеможливлює визнання його спадкоємцем четвертої черги за законом, як особи, яка проживала зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (статті 1264 ЦК України).

Сам факт піклування про особу, надання їй допомоги та догляду, її поховання після смерті не може бути підставою для включення такої особи до четвертої черги спадкування без основного критерію - проживання однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість їх судових рішень не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення та постанову - без змін.

Щодо судових рішень про стягнення витрат на професійну правничу допомогу

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з положеннями частин першої-шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представник ОСОБА_2 - адвокат Бондаренко В. М., подав суду: копію ордеру на представлення інтересів заявника у судах усіх інстанцій, розрахунок наданих послуг адвокатом з детальним описом робіт (наданих послуг); копії платіжної інструкції про здійснення оплати; докази надіслання клопотання з додатками позивачу.

ОСОБА_1 заперечень щодо клопотання представника відповідача до суду не надіслав (частина п`ята, шоста статті 137 ЦПК України).

Враховуючи наведене, Верховний Суд вважає доводи заявника про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу обґрунтованим.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Чубар Оксаною Василівною, залишити без задоволення.

Рішення Барського районного суду Вінницької області від 14 червня 2023 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 28 вересня 2023 року залишити без змін.

Клопотання ОСОБА_2 про стягнення витрат на професійну правову допомогу задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 290 (восьми тисяч двісті дев`яноста) гривень.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Р. А. Лідовець

Г. В. Коломієць

Д. Д. Луспеник