Постанова
Іменем України
15 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 126/1987/18
провадження № 61-6111св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Литвиненко І. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - комунальна організація «Бершадська районна дитячо-юнацька спортивна школа «Ровесник»,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 13 вересня 2019 року у складі судді Гуцола В. І. та постанову Вінницького апеляційного суду від 14 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Рибчинського В. П., Голоти Л. О., Денишенко Т. О., у справі за позовом ОСОБА_1 до комунальної організації «Бершадська районна дитячо-юнацька спортивна школа «Ровесник» про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
В липні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до КО «Бершадська районна дитячо-юнацька спортивна школа «Ровесник» про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування позову зазначала, що з 01 вересня 2009 року її було прийнято на роботу до КО «Бершадська районна дитячо-юнацька спортивна школа «Ровесник» на посаду тренера-викладача з веслування на байдарках та каное. В подальшому вона влаштувалась на роботу до КЗ «Вінницька обласна спеціалізована дитячо-юнацька спортивна школа олімпійського резерву з веслування імені Юлії Рябчинської». Натомість в КО «Бершадська районна дитячо-юнацька спортивна школа «Ровесник» вона була переведена на роботу за сумісництвом. Наказом від 21 травня 2018 року вона була звільнена відповідачем із займаної посади 31 травня 2018 року у зв`язку з прийняттям працівника, який не є сумісником згідно зі статтями 7 43-1 КЗпП України та пункту 8 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затверджених спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28 червня 1993 року № 43. На її переконання її звільнення відбулось з порушенням норм трудового законодавства, а відтак є незаконним. За таких обставин вона має бути поновлена на роботі в КО «Бершадська районна дитячо-юнацька спортивна школа «Ровесник» на посаді тренера-викладача з веслування на байдарках і каное з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Стаття 43-1 КЗпП України, на яку послався відповідач в оскаржуваному наказі про звільнення, має ряд підстав для звільнення, тому не зрозуміло, яка саме з них стала підставою для її звільнення. Також в оскаржуваному наказі відповідач як на правову підставу для звільнення вказав статтю 7 КЗпП України та пункт 8 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій. Стаття 7 КЗпП України не містить такої підстави звільнення, як прийняття на роботу працівника, який не є сумісником, а Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій поширюється лише на державні підприємства, установи і організації, яким відповідач не є, а тому такі норми не можуть застосовуватись у спірних правовідносинах. Отже, її звільнення з підстав не передбачених законом свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення її порушених прав. Вважала, що її було звільнено із займаної посади незаконно, тому вона підлягає поновленню на роботі з виплатою їй середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Її заробітна плата у квітні - травні 2018 року склала 4 483,20 грн. При цьому у квітні 2018 року було 19 робочих днів, а у квітні - 21. Отже у вказаному періоді було всього 40 робочих днів. Таким чином її середньоденна заробітна плата за квітень - травень 2018 року становить 112,08 грн. Період вимушеного прогулу з 01 червня 2018 року по 25 липня 2018 року становить 38 календарних днів. Отже середній заробіток за час вимушеного прогулу складає 4 259,04 грн.
Просила визнати незаконним та скасувати наказ КО «Бершадська районна дитячо-юнацька спортивна школа «Ровесник» від 21 травня 2018 року № 12 про звільнення її з посади тренера-викладача з веслування на байдарках і каное на підставі статей 7 43-1 КЗпП України та пункту 8 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій; поновити її на посаді тренера-викладача з веслування на байдарках і каное КО «Бершадська районна дитячо-юнацька спортивна школа «Ровесник» з 01 червня 2018 року; стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 червня 2018 року по день ухвалення рішення суду з відрахуванням податку на доходи фізичних осіб та інших обов`язкових платежів; допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення її на посаді тренера-викладача з веслування на байдарках і каное КО «Бершадська районна дитячо-юнацька спортивна школа «Ровесник» та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за 1 місяць.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 13 вересня 2019 року, яке залишено без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 14 лютого 2020 року, в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивоване тим, що відповідачем при звільненні працівника було дотримано усі вимоги трудового законодавства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у квітні 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 30 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження у зазначеній справі та витребувано її із Бершадського районного суду Вінницької області.
29 січня 2021 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Литвиненко І. В.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій не повно з`ясовано обставини справи та досліджено докази. Зазначає, що відповідач незаконно звільнив її із займаної посади.
В касаційній скарзі заявник посилається на пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема обґрунтовує необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 592/11917/17, від 20 листопада 2019 року у справі № 640/18453/16-ц та застосованих судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Відзив на касаційну скаргу
У травні 2020 КО «Бершадська районна дитячо-юнацька спортивна школа «Ровесник» подано відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 працює в КЗ «Вінницька обласна спеціалізована дитячо-юнацька спортивна школа олімпійського резерву з веслування імені Юлії Рябчинської» тренером-викладачем з веслування на байдарках і каное з 2012 року по теперішній час, що підтверджується довідкою комунального закладу від 16 липня 2018 року № 58 та характеристикою цього ж комунального закладу.
Наказом КО «Бершадська районна дитячо-юнацька спортивна школа «Ровесник» від 01 вересня 2009 року № 26 прийнято ОСОБА_1 на посаду тренера-викладача з веслування на байдарках і каное на 0,5 ставки з 01 вересня 2009 року.
Наказом КО «Бершадська районна дитячо-юнацька спортивна школа «Ровесник» від 14 березня 2018 року № 5 переведено тренера-викладача ОСОБА_1 з відділення веслування на байдарках та каное спортивної школи, яка знаходиться на території Джулинської територіальної громади Бершадського району Вінницької області на веслувальну базу в м. Бершадь Бершадського району Вінницької області з 01 квітня 2018 року (т. 1 а. с. 88).
Від підпису вищезазначеного наказу на переведення позивач ОСОБА_1 відмовилась, що підтверджується актом про відмову від підписання наказу від 14 березня 2018 року № 5 (т. 1 а. с. 89).
Наказом КО «Бершадська районна дитячо-юнацька спортивна школа «Ровесник» від 21 травня 2018 року № 12 ОСОБА_1 тренера-викладача з веслування на байдарках і каное за сумісництвом було звільнено з роботи 31 травня 2018 року у зв`язку з прийняттям працівника, який не є сумісником згідно статей 7 43-1 КЗпП України, пункту 8 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженого наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28 червня 1993 року № 43.
Позивач ОСОБА_1 відмовилась від ознайомлення, отримання та засвідчення своїм підписом ознайомлення з вищезазначеним наказом про звільнення, що підтверджується актом КО «Бершадська районна дитячо-юнацька спортивна школа «Ровесник» від 29 травня 2018 року(т. 1 а. с. 91).
Наказом КО «Бершадська районна дитячо-юнацька спортивна школа «Ровесник» від 21 травня 2018 року № 11 прийнято на роботу на посаду тренера-викладача з веслування на байдарках і каное на 0,5 ставки за основним місцем роботи ОСОБА_2 .
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно із статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
За правилами статей 12 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є також підстави, передбачені іншими законами.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 43-1 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається у випадку звільнення з суміщуваної роботи у зв`язку з прийняттям на роботу іншого працівника, який не є сумісником, а також у зв`язку з обмеженнями на роботу за сумісництвом, передбаченими законодавством.
Звільнення сумісників у зв`язку з прийняттям на роботу іншого працівника, який не є сумісником, провадиться відповідно до статті 7 КЗпП України, яка встановлює, що для деяких категорій працівників за певних умов можуть застосовуватися додаткові, крім передбачених у статтях 37 і 41 цього Кодексу, підстави для припинення трудового договору.
Робота за сумісництвом регламентується постановою Кабінету Міністрів України від 03 квітня 1993 року № 245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» та Положенням про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженим спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28 червня 1993 року № 43, яким визначені додаткові підстави для звільнення з роботи за сумісництвом.
Вказані нормативно-правові акти регулюють питання роботи на умовах сумісництва в установах, організаціях, що фінансуються з бюджетів усіх рівнів, отже, їх дія поширюється на комунальні заклади, утворені органом місцевого самоврядування, та комунальні установи, організації, що фінансуються з бюджету.
КО «Бершадська районна дитячо-юнацька спортивна школа «Ровесник» є комунальною організацією.
Згідно з пунктом 8 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженим наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28 червня 1993 року № 43, звільнення з роботи за сумісництвом провадиться з підстав, передбачених законодавством, а також у разі прийняття працівника, який не є сумісником, чи обмеження сумісництва у зв`язку з особливими умовами та режимом праці без виплати вихідної допомоги.
Наведена норма права прямо передбачає таку підставу звільнення сумісника, як прийняття на роботу працівника, який не є сумісником.
Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 607/13528/18 та від 10 квітня 2019 року у справі № 592/11917/17, від 20 листопада 2019 року у справі № 640/18453/16-ц, на які послався суд апеляційної інстанції.
Доводи касаційної скарги не дають достатніх підстав для відступлення від зазначених висновків Верховного Суду.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, на підставі доказів, які належним чином оцінені, встановивши, що позивач працювала у КО «Бершадська районна дитячо-юнацька спортивна школа «Ровесник» за сумісництвом та з прийняттям на цю посаду іншого працівника, який не є сумісником, а буде працювати на постійній основі, правильно застосував до спірних правовідносин наведені вище норми матеріального права та дійшов обґрунтованого висновку про дотримання при звільненні позивача трудового законодавства та відсутність підстав для її поновлення на роботі.
Доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальних частинах рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58 59 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Російської Федерації», «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновку суду першої та апеляційної інстанцій.
Вищевикладене свідчить про те, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
З огляду на вищевказане колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, оскільки доводи касаційної скарги правильного висновку суду першої та апеляційної інстанцій не спростовують.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 13 вересня 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 14 лютого 2020 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: А. І. Грушицький В. С. Висоцька І. В. Литвиненко