ПОСТАНОВА
Іменем України
29 квітня 2020 року
Київ
справа №127/1676/17
адміністративне провадження №К/9901/22615/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,
суддів - Смоковича М.І.,
Шевцової Н.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 13 червня 2017 року (суддя - Бойко В. М.) та ухвалу Вінницької апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року (головуючий суддя - Совгира Д. І., судді Білоус О.В. Курко О. П.) у справі
за позовом ОСОБА_1
до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області
про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії, -
в с т а н о в и в :
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 звернувся з позовом до відділу примусового виконання рішень ГТУЮ у Вінницькій області (з урахуванням уточнень до позову) про визнання неправомірною та незаконною постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень ГТУЮ у Вінницької області Мельник Т.П. від 13.01.2017 року про закінчення виконавчого провадження як постановлену внаслідок бездіяльності та неповноти виконавчих дій державного виконавця Мельник Т.П., визнання: а) бездіяльності начальника відділу примусового виконання рішень ГТУЮ у Вінницької області Сускова А.О. щодо прийняття відповідних мір для забезпечення обов`язкового виконання державним виконавцем положень ЗУ «Про виконавче провадження», яким чітко визначено обов`язки державного виконавця та алгоритм і послідовність його дій; б) неправомірною та незаконною постанови начальника відділу примусового виконання рішень ГТУЮ у Вінницької області Сускова А.О. від 02.02.2017 року про результати перевірки законності виконавчого провадження як постановлену внаслідок неправильності та неповноти перевірки, зобов`язання начальника відділу примусового виконання рішень ГТУЮ у Вінницької області усунути порушення ЗУ «Про виконавче провадження» в своїх у діях та бездіяльності, а також державного виконавця та відділу.
В обґрунтування позову посилався на те, що 22.12.2016р. судом видано виконавчий лист №127/28007/15-а про зобов`язання вчинити дії. Боржник виконкомом Вінницької міської ради в порушення вимог закону добровільно рішення не виконано. Позивач вказує, що постановою від 13.01.2017р. головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Вінницькій області Мельник Т.П. закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №127/28007/16-а. Дану постанову вважає незаконною, оскільки дії на виконання виконавчого листа здійснені лише частково, не здійснено всіх виконавчих дій, позивач вказує, що замість перевірки за місцем вчинення вказаних дій державний виконавець дійшов висновків лише на підставі копій наданих боржником.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 13 червня 2017 року, яка була залишена без змін ухвалою Вінницької апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року, адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено частково.
Визнано неправомірною та незаконною постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень ГТУЮ у Вінницької області Мельник Т.П. від 13.01.2017р. про закінчення виконавчого провадження як постановлену внаслідок бездіяльності та неповноти виконавчих дій державного виконавця Мельник Т.П .
Визнано бездіяльність начальника відділу примусового виконання рішень ГТУЮ у Вінницької області Сускова А.О. щодо прийняття відповідних мір для забезпечення обов`язкового виконання державним виконавцем положень ЗУ «Про виконавче провадження», неправомірною та незаконною постанову начальника відділу примусового виконання рішень ГТУЮ у Вінницької області Сускова А.О. від 02.02.2017р. про результати перевірки законності виконавчого провадження як постановлену внаслідок неправильності та неповноти перевірки.
В решті відмовлено.
Стягнуто з відділу примусового виконання рішень ГТУЮ у Вінницькій області на користь держави судовий збір в сумі 640 грн.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем не надано належного обґрунтування підстав для прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження, не враховано право позивача на надання пояснень, доказів та висновків при виконанні виконавчого листа. Суди вказали, що державним виконавцем не здійснено всіх заходів з виконання виконавчого листа, крім того звернули увагу на, те що виконавчий лист видано ще 22.12.2016 року, проте на даний час не виконано, про що свідчить звернення скаржника до органів державної виконавчої служби та до суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)
28 вересня 2017 року відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 13 червня 2017 року та ухвалу Вінницької апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року, в якій просив їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позовних вимогах позивача відмовити.
В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначив про здійснення державним виконавцем всіх заходів з виконання виконавчого листа. Вказав, що виконкомом Вінницької міської ради було прийнято рішення від 29.09.2016 за №2270, яким затверджено акт №100 від 21.09.2016 року комісії з розгляду земельних спорів згідно додатків 1 та 2, що є підтвердженням виконання спірного виконавчого листа. Крім того, зазначав на відсутність бездіяльності з боку начальника відділу примусового виконання рішень ГТУЮ у Вінницької області Сускова А.О., а також відсутність мотивів в рішеннях суду, які стали підставою для задоволення позовних вимог в цій частині.
Позивачем до Суду були надані заперечення на касаційну скаргу, в яких вказано про правомірність прийняття рішень судами попередніх інстанцій. Позивач зазначив, що виконавча служба ухиляється від виконання спірного рішення суду.
Клопотань від учасників справи про розгляд справи за їх обов`язкової участі до Суду не надходило.
Ухвалою Верховного Суду від 28 квітня 2020 року зазначену адміністративну справу призначено до розгляду в попередньому судовому засіданні.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Постановою від 13.01.2017р. головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Вінницькій області Мельник Т.П. закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №127/28007/16-а від 22.12.2016.
Так, постановою Вінницького міського суді Вінницької області від 31.05.2016 по справі №127/28007/15-а, яка була залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12.07.2016, було зобов`язано Виконавчий комітет Вінницької міської ради розглянути земельний спір за заявою ОСОБА_1 від 16.07.2015р. щодо зовнішніх меж належної йому на праві власності земельної ділянки по АДРЕСА_1 та прийняти відповідне рішення за результатами розгляду ( а. с. 18).
Суд взяв до уваги надані державним виконавцем документи на підтвердження виконання виконавчих дій, а саме, лист Виконавчого комітету Вінницької міської ради адресований відділу ДВС про закриття виконавчого провадження, рішення Виконавчого комітету Вінницької міської ради від 29.09.2016 за №2270, яким затверджено акт комісії з розгляду земельних спорів згідно додатків 1 та 2 .
Відповідно до рішення Виконавчого комітету Вінницької міської ради від 29.09.2016 року №2270, яким затверджено акт №100 від 21.09.2016 року комісії з розгляду земельних спорів згідно додатків 1 та 2 зазначено, що комісія відповідно до положення комісії з розгляду земельних спорів, затвердженого Виконавчим комітетом Вінницької міської ради від 05.12.2013 року №2753, та з врахуванням норм ст. 106 Земельного кодексу України, відмовила гр. ОСОБА_1 у задоволені його вимог.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
Вимогами ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод встановлено, що виконання судових рішень є невід`ємною стадією процесу у правосудді.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний:1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом, 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання;4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.
Відповідно до ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.
Відповідно до п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Частиною 1 ст. 69 КАС України встановлено що, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX, за правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).
Як вбачається з матеріалів справи, на виконанні у відповідача знаходився виконавчий лист Вінницького міського суді Вінницької області про зобов`язання Виконавчого комітету Вінницької міської ради розглянути земельний спір за заявою ОСОБА_1 від 16.07.2015р. щодо зовнішніх меж належної йому на праві власності земельної ділянки по АДРЕСА_1 та прийняти відповідне рішення за результатами розгляду.
При цьому, відповідно до рішення Виконавчого комітету Вінницької міської ради від 29.09.2016 року №2270, було затверджено акт №100 від 21.09.2016 року комісії з розгляду земельних спорів згідно додатків 1 та 2, в якому зазначено, що комісія відповідно до положення комісії з розгляду земельних спорів, затвердженого Виконавчим комітетом Вінницької міської ради від 05.12.2013 року №2753, та з врахуванням норм ст. 106 Земельного кодексу України, відмовила гр. ОСОБА_1 у задоволені його вимог щодо відновлення меж в натурі (на місцевості) земельної ділянки, що по АДРЕСА_1 .
Таким чином, враховуючи вибраний позивачем спосіб захисту своїх прав під час розгляду справи №127/28007/15-а шляхом зобов`язання Виконавчого комітету Вінницької міської ради розглянути земельний спір щодо зовнішніх меж належної йому на праві власності земельної ділянки по АДРЕСА_1 та прийняти відповідне рішення за результатами розгляду, Суд вважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій про відсутність виконання виконавчого листа від 22.12.2016, оскільки вказаний спір було розглянуто Комісією з розгляду земельних спорів Виконавчого комітету Вінницької міської ради та прийнято відповідне рішення (акт №100 від 21.09.2016).
З огляду на зазначене, державний виконавець відповідно до вимог п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку із фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, прийняв постанову від 13.01.2017 про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №127/28007/16-а від 22.12.2016.
Таким чином, позовні вимоги в частині визнання неправомірною та незаконною постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень ГТУЮ у Вінницької області Мельник Т.П. від 13.01.2017 про закінчення виконавчого провадження, як постановленої внаслідок бездіяльності та неповноти виконавчих дій державного виконавця Мельник Т.П. є безпідставними та необґрунтованими, а отже такими, що не підлягають задоволенню.
Суд зазначає, що відповідно до вимог статті 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів зазначає, що судами попередніх інстанцій були задоволені вимоги позивача про визнання бездіяльності начальника відділу примусового виконання рішень ГТУЮ у Вінницької області Сускова А.О. щодо прийняття відповідних мір для забезпечення обов`язкового виконання державним виконавцем положень ЗУ «Про виконавче провадження», неправомірною та незаконною постанови начальника відділу примусового виконання рішень ГТУЮ у Вінницької області Сускова А.О. від 02.02.2017р. про результати перевірки законності виконавчого провадження як постановлену внаслідок неправильності та неповноти перевірки, проте, судами не наведено жодних мотивів для задоволення вказаних вимог, а також не досліджено жодних доказів, що дали б підстави вважати постанову начальника відділу примусового виконання рішень ГТУЮ у Вінницької області Сускова А.О. від 02.02.2017 неправомірною та незаконною. Крім того, колегія суддів вказує, що зазначена постанова від 02.02.2017 відсутня в матеріалах справи.
Отже, судами попередніх інстанцій не були досліджені всі докази, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зважаючи на те, що допущені судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, який процесуальним законом позбавлений можливості досліджувати докази і встановлювати обставини, рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа в частині вимог про визнання бездіяльності начальника відділу примусового виконання рішень ГТУЮ у Вінницької області Сускова А.О. щодо прийняття відповідних мір для забезпечення обов`язкового виконання державним виконавцем положень ЗУ «Про виконавче провадження», неправомірною та незаконною постанови начальника відділу примусового виконання рішень ГТУЮ у Вінницької області Сускова А.О. від 02.02.2017р. про результати перевірки законності виконавчого провадження як постановлену внаслідок неправильності та неповноти перевірки, направленню на новий розгляд до Вінницького міського суду Вінницької області, якому слід вжити визначені законом заходи, необхідні для встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, надати оцінку всім аргументам учасників справи та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 349 КАС України Суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
Згідно з ч. 2, 4 ст.353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що судами попередніх інстанцій порушено принцип офіційного з`ясування обставин справи, що призвело до ухвалення рішень, які не відповідають вимогам статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час ухвалення судом апеляційної інстанції судового рішення) щодо законності і обґрунтованості, а тому такі рішення підлягають скасуванню, з ухваленням нового рішення в частині вимог, а в частині вимог - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 341 343 349-354 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -
п о с т а н о в и в :
Касаційну скаргу відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області - задовольнити частково.
Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 13 червня 2017 року та ухвалу Вінницької апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року в частині позовних вимог про визнання неправомірною та незаконною постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень ГТУЮ у Вінницької області Мельник Т.П. від 13.01.2017 про закінчення виконавчого провадження, як постановленої внаслідок бездіяльності та неповноти виконавчих дій державного виконавця Мельник Т.П.- скасувати, та прийняти в цій частині нову, якою в позовних вимогах ОСОБА_1 про визнання неправомірною та незаконною постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень ГТУЮ у Вінницької області Мельник Т.П. від 13.01.2017 про закінчення виконавчого провадження, як постановленої внаслідок бездіяльності та неповноти виконавчих дій державного виконавця Мельник Т.П. - відмовити.
Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 13 червня 2017 року та ухвалу Вінницької апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року в частині позовних вимог про визнання бездіяльності начальника відділу примусового виконання рішень ГТУЮ у Вінницької області Сускова А.О. щодо прийняття відповідних мір для забезпечення обов`язкового виконання державним виконавцем положень ЗУ «Про виконавче провадження», неправомірною та незаконною постанови начальника відділу примусового виконання рішень ГТУЮ у Вінницької області Сускова А.О. від 02.02.2017р. про результати перевірки законності виконавчого провадження як постановлену внаслідок неправильності та неповноти перевірки - скасувати та направити справу в цій частині на новий розгляд до Вінницького міського суду Вінницької області.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.
Суддя-доповідач Н.А. Данилевич
Судді М. І. Смокович
Н.В. Шевцова