Постанова
Іменем України
07 червня 2022 року
м. Київ
справа № 127/25378/21
провадження № 61-21013св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
особа, яка подала апеляційну та касаційну скарги,- ОСОБА_2 ,
представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 24 вересня
2021 року у складі судді Ан О. В. та постанову Вінницького апеляційного суду від 09 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Копаничук С. Г., Медвецького С. К., Оніщука В. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст заяви про забезпечення позову
У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про забезпечення позову до пред`явлення нею позовної заяви до суду до ОСОБА_2 та державного нотаріуса Третьої вінницької державної нотаріальної контори Березовської В. С. про усунення від права на спадкування.
Заяву обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік
ОСОБА_4 , після смерті якого залишилось спадкове майно, а саме квартира АДРЕСА_1 , частка в будинковолодінні по АДРЕСА_2 та інше спадкове майно. При зверненні до нотаріальної контори їй стало відомо, що заяву про прийняття спадщини на спадкове майно подав син померлого ОСОБА_2 .
ОСОБА_1 зазначала, що протягом двадцяти років ОСОБА_2 батька не відвідував, не спілкувався з ним та не цікавився його життям. Вона має намір звернутись до суду з позовною заявою про усунення ОСОБА_2 від права на спадкування.
Посилаючись на те, що їй стало відомо про намір ОСОБА_2 вселитися у спірну квартиру, що створить додаткові спори та труднощі при виконанні майбутнього рішення суду, ОСОБА_1 просила суд заборонити нотаріусу Третьої вінницької державної нотаріальної контори Березовській В. С. видавати свідоцтво про право на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_2 на спадкове майно спадкодавця ОСОБА_4 ; до вирішення справи по суті і набуття рішенням у справі законної сили заборонити ОСОБА_2 вселятися в спадкове майно, зокрема, у квартиру АДРЕСА_1 .
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 24 вересня
2021 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви задоволено.
Заборонено державному нотаріусу Третьої вінницької державної нотаріальної контори Березовській В. С. видавати свідоцтво про право на спадщину за законом ОСОБА_2 на спадкове майно спадкодавця ОСОБА_4 .
Заборонено ОСОБА_2 вселятися у квартиру
АДРЕСА_1 .
Ухвалу суду першої інстанції мотивовано тим, що з урахуванням майбутніх позовних вимог позивач належно обґрунтувала необхідність забезпечення позову у вигляді заборони видачі свідоцтва про право на спадщину та вселення у спадкову квартиру, оскільки предметом майбутнього позову зазначила усунення відповідача від права на спадкування. Суд дійшов висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може нівелювати ефективність судового захисту прав позивача у разі задоволення її вимог про усунення відповідача від права на спадкування, оскільки у разі отримання ним свідоцтва про право на спадщину до розгляду цього спору по суті, він може вчинити дії по розпорядженню спадковим майном, передачі його третім особам, відчуженні, тобто, фактична реалізація ним спадкових прав і майна унеможливить виконання рішення суду про усунення його від права на спадкування та зумовить виникнення нових спорів.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Вінницького апеляційного суду від 09 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 24 вересня 2021 року залишено без змін.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що у разі отримання ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину до розгляду її майбутнього позову до нього про усунення від права на спадкування, він може вчинити дії по розпорядженню спадковим майном, передачі його третім особам, відчуженню, при вселенні понести витрати на його покращення, що потягне реальну загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про усунення його від права на спадкування та зумовить виникнення нових спорів. Здійснене судом у такий спосіб забезпечення позову до його пред`явлення є обґрунтованим, оскільки невжиття таких заходів та видача свідоцтва про право на спадщину відповідачу до розгляду майбутнього позову про позбавлення права на спадкування, може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист і поновлення оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких вона має намір звернутися до суду.
Суд першої інстанції обґрунтовано вжив заходи щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача по розпорядженню спадщиною, що потягне реальну загрозу унеможливлення виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача та поновлення її прав.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У грудні 2021 року до Верховного Суду засобами поштового зв`язку
представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , подав касаційну скаргу на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 24 вересня 2021 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 09 грудня 2021 року, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви про усунення від права на спадкування.
Підставою касаційного оскарження ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 24 вересня 2021 року та постанови Вінницького апеляційного суду від 09 грудня 2021 року заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що саме посилання в заяві про забезпечення позову на потенційну можливість вчинення дій, що створить перешкоди для виконання судового рішення, без наведення відповідного обґрунтування, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову. Жодного доказу про звернення заявника до нотаріуса, відповіді нотаріуса або витягу із спадкового реєстру, довідки нотаріуса про коло спадкоємців, доказів звернення саме ОСОБА_2 до нотаріальної контори матеріали справи не містять.
Крім того, суди не взяли до уваги правову позицію, висловлену Верховним Судом у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 569/3313/19.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
У лютому 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 29 квітня 2022 року справу № 127/25378/21-ц призначено до судового розгляду.
Відзив на касаційну скаргу до суду не надійшов
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_4 , за яким зареєстровано на праві власності квартира АДРЕСА_1 .
ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Як зазначила ОСОБА_1 у заяві про забезпечення позову і не спростовано ОСОБА_2 , після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на зазначену квартиру, спадкоємцями за законом на яку є вона та син померлого - ОСОБА_2 .
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно із частинами першої-другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з частиною першою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
За змістом частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання.
Згідно із частиною першою статті 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Згідно з пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України
від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Пунктом 6 зазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України, визначено, що особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.
На підставі статті 159 ЦПК України у випадку закриття провадження або залишення позовної заяви без розгляду з інших, ніж зазначені у частині першій статті 155 цього Кодексу підстав або у випадку ухвалення рішення суду щодо повної або часткової відмови у задоволенні позову відповідач має право на відшкодування збитків, заподіяних забезпеченням позову, за рахунок особи, за заявою якої такі заходи забезпечення позову вживалися. У разі подання відповідного позову про відшкодування збитків, заподіяних забезпеченням позову, протягом двадцяти днів з моменту набрання законної сили судовим рішенням, зазначеним у частині першій цієї статті, відшкодування збитків, заподіяних вжиттям заходів забезпечення позову, здійснюється в першу чергу за рахунок коштів зустрічного забезпечення.
Відповідно до частин першої-третьої статті 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову.
Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.
Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Подібних висновків дійшла Велика Палати Верховного Суду у постанові
від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження
№ 14-729цс19).
У заяві про забезпечення позовузаявник вказує, що вона має намір звернутися до суду із позовом про усунення ОСОБА_2 від права на спадкування за законом на спадщину, яка відкрилась після смерті її чоловіка ОСОБА_4 .
На обґрунтування заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 вказувала, що ОСОБА_2 без її відома та згоди має намір вселитися у спірну квартиру, що може утруднити виконання рішення за результатами розгляду її майбутнього позову.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про задоволення заяви виходячи із того, що невжиття заходів забезпечення позову може нівелювати ефективність судового захисту прав позивача у разі задоволення його позовних вимог, оскільки у разі отримання відповідачем свідоцтва на право на спадщину до розгляду цього спору по суті відповідач може вчинити дії, спрямовані на розпорядження спадковим майном, передачу його третім особами, відчуження, при вселенні понести витрати на його покращення, що ускладнить або унеможливить виконання рішення суду у разі задоволення вимог позивача та породить виникнення нових спорів.
Проте колегія суддів не може погодитися із таким висновком судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки суди не здійснили оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, не з`ясували співмірність виду забезпечення позову, який просила застосувати заявник, позовним вимогам, не оцінили рівноцінність заходів забезпечення позову змісту заявлених позовних вимог.
В ухвалі суду першої інстанції про заборону видавати відповідачу свідоцтво про право на спадщину окрім посилань на загальні норми процесуального права про забезпечення позову, не міститься мотивів співмірності застосованих заходів із предметом позову, підтверджену доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного зазначеного виду забезпечення позову, підстав обмеження прав та інтересів суб`єктів правовідносин.
Саме лише посилання в заяві про забезпечення позову на потенційну можливість вчинення дій, що створить перешкоди до виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.
Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Оскільки суди неправильно застосували норми процесуального права, оскаржувані судові рішення не можуть вважатися законними та обґрунтованими, а тому відповідно до статті 412 ЦПК України підлягають скасуванню з ухваленням у справі нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Щодо розподілу судових витрат
Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
ОСОБА_2 при поданні апеляційної скарги сплатив судовий збір у розмірі 454,00 грн, при поданні касаційної скарги сплатив судовий збір у розмірі 454,00 грн.
Відповідно до частини шостої статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно із матеріалами справи ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи, тому вона звільнена від оплати судових витрат.
Оскільки касаційна скарга представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 підлягає задоволенню, оскаржені судові рішення підлягають скасуванню, то судовий збір у розмірі 908,00 грн підлягає компенсації за рахунок держави.
Керуючись статтями 400 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 24 вересня
2021 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 09 грудня
2021 року скасувати.
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви відмовити.
Компенсувати ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 908,00 (дев`ятсот вісім) грн за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
С. Ф. Хопта