№ 127/813/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2023 року

м. Київ

справа № 127/813/21

провадження № 51-3294км22

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального

суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового

засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

засудженого ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),

захисника ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 20 липня 2020 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 21 вересня 2022 року у кримінальному провадженні за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Бронниця Могилів-Подільського району Вінницької області, жителя АДРЕСА_1 такого, що судимості не має,

у вчиненні кримінальних правопорушення, передбачених ч. 1 ст. 125, ст. 126-1, ч. 1 ст. 186 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком суду ОСОБА_6 засуджено: за ч. 1 ст. 125 КК до покарання у виді 120 годин громадських робіт; за ст. 126-1 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки; за ч. 1 ст. 186 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ч. 1 ст. 70, ст. 72 КК за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено ОСОБА_6 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

Згідно з вироком суду ОСОБА_6 з 2010 по 2017 рік перебував у шлюбі з ОСОБА_8 , з якою вони разом проживали та виховували спільних малолітніх дітей. При цьому ОСОБА_6 систематично вчиняв щодо ОСОБА_8 психологічне та фізичне насильство, в тому числі у присутності дітей, що призвело до фізичних та психологічних страждань потерпілої та погіршення якості її життя, що виражалось у майже щоденному, постійному вчиненні погроз завдання шкоди її здоров`ю та погроз фізичною розправою. Вказані протиправні дії продовжились і після розлучення зазначених осіб та припинення спільного проживання.

Так, 15 березня 2019 року ОСОБА_6 , перебуваючи в квартирі, що належить потерпілій ( АДРЕСА_2 ), безпричинно, у присутності дітей, почав висловлювати ОСОБА_8 погрози фізичною розправою та побиттям, штовхав останню та завдав їй хаотичні удари, що спричинило емоційне пригнічення та погіршення психологічного самопочуття потерпілої.

Крім того, 23 вересня 2019 року ОСОБА_6 , перебуваючи у вищезгаданій квартирі, безпричинно, у присутності дітей, з метою здійснення психологічного тиску, розпочав висловлювати погрози потерпілій щодо завдання шкоди її здоров`ю та здоров`ю їхніх дітей, а також підпаленням її будинку.

Також, 15 квітня 2020 року ОСОБА_6 , перебуваючи у вищезгаданій квартирі, безпричинно, у присутності дітей, з метою здійснення психологічного тиску, розпочав висловлювати погрози потерпілій фізичною розправою.

2 листопада 2020 року ОСОБА_6 , перебуваючи у вищезгаданій квартирі, знову почав вчиняти відносно потерпілої фізичне та психологічне насильство, а саме застосовав фізичне насильство у виді ударів долонями по голові ОСОБА_8 , чим заподіяв останній легких тілесних ушкоджень (синці та садно на голові).

Окрім цього, 20 грудня 2020 року приблизно о 17:00 ОСОБА_6 , перебуваючи на вул. Замостянській у м. Вінниця (поблизу будівлі 34а), знову почав вчиняти відносно ОСОБА_8 фізичне та психологічне насильство, а саме застосував фізичне насильство у виді спричинення удару долонею по голові потерпілої та стискання її шиї долонями своїх рук, в результаті чого останній було заподіяно легких тілесних ушкоджень (синці на обличчі та задній поверхні шиї).

Також, 3 лютого 2021 року приблизно об 11:00 ОСОБА_6 , перебуваючи за адресою, де проживає з дітьми його колишня дружина ОСОБА_8 , вживав спиртні напої, в ході чого почав словесно ображати потерпілу, після чого почав штовхати її та тягнути за одяг. Далі ОСОБА_6 , діючи з мотивів особистих неприязних відносин, маючи умисел на спричинення шкоди здоров`ю потерпілої, усвідомлюючи, що він діє у присутності неповнолітньої дитини, завдав ОСОБА_8 декілька ударів по обличчю, в результаті чого вона впала на підлогу, а засуджений взяв її обома руками за шию та почав її стискати, далі засунувши пальці їй у ротову порожнину, почав тягнути за язик. Після чого намагався викрутити потерпілій обидві руки. Внаслідок таких дій засудженого, потерпілій було заподіяно легких тілесних ушкоджень (крововилив та садна в ділянці язика, садно на шиї, синці на обличчі, задній та боковій поверхні грудної клітки, в ділянці плечового суглоба, сінець та садно в ділянці ліктьового суглобу).

Крім того, 3 лютого 2021 приблизно о 00:30 ОСОБА_6 , перебуваючи неподалік місця проживання колишньої дружини, побачив ОСОБА_8 на вулиці та почав вигукувати до неї нецензурними висловлюваннями, тим самим створювати конфліктну ситуацію. Тоді ОСОБА_8 разом із сином зайшли до будинку, де вона продовжила розмовляти по мобільному телефону із подругою. У цей час до будинку зайшов засуджений, побачив у руках у потерпілої телефон і у нього виник умисел на відкрите викрадення цього телефон. Далі ОСОБА_6 , застосувавши погрози, висловив вимогу надати йому телефон, на що потерпіла відмовилась та з метою збереження майна, передала телефон сину, який перебував разом з ними у кімнаті, щоб він його сховав. Помітивши це ОСОБА_6 попрямував за дитиною до його кімнати та пригрозивши, наказав віддати телефон, інакше він забере ще і його телефон. Після чого ОСОБА_6 , попри заборони власниці, відкрито заволодів її мобільним телефоном та залишив місце вчинення кримінального правопорушення, заподіявши потерпілій матеріальної шкоди на суму 2335, 70 грн.

Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу захисника, а вирок суду - без зміни.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. На думку захисника, наявні в матеріалах справи докази за трьома першими епізодами (від 15 березня, 23 вересня 2019 року та 15 квітня 2020 року) не підтверджують винуватість ОСОБА_6 у вчиненні відносно потерпілої дій, які можна у сукупності кваліфікувати як домашнє насильство. Також, захисник вважає, що навіть за наявності доказів на обґрунтування винуватості засудженого ще за двома епізодами (від 2 листопада та 20 грудня 2020 року), то лише ці два епізоди не утворюють систематичність таких дій, що є обов`язковим для їх кваліфікації за ст. 126-1 КК. Відтак дії ОСОБА_6 за вказаною статтею судом кваліфіковано неправильно. Також захисник вказує на неналежну якість звукозапису судового засідання.

Позиції учасників судового провадження

Засуджений та його захисник підтримали касаційну скаргу та просили її задовольнити. Прокурор заперечував проти задоволення цієї скарги.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також наявність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Як убачається з касаційної скарги, захисник не оспорює доведеність винуватості ОСОБА_6 та правильність кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 125 та ч. 1 ст. 186 КК, проте не погоджується з кваліфікацією дій засудженого за ст. 126-1 КК.

Так, ст. 126-1 КК передбачено кримінальну відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, що призводить до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров`я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи.

Об`єктивну сторону зазначеного кримінального правопорушення складають діяння, що виражаються в систематичному насильстві в формах фізичного, психологічного та економічного насильства.

Словосполучення «систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства» описує діяння. Закінченим кримінальне правопорушення вважається з моменту вчинення хоча б однієї із трьох форм насильства (фізичного, психологічного чи економічного) втретє, у результаті чого настав хоча б один із вказаних в законі наслідків. При цьому не має значення, чи було відображено в адміністративному протоколі поліції, в обмежувальному приписі чи в іншому документі факт перших двох актів насильства. Факт документування має значення для доказування систематичності, але не більше ніж інші передбачені законом докази. Шкода фізичному або психологічному здоров`ю потерпілої особи, передбачена ст. 173-2 КУпАП, саме з метою відмежування від шкоди, визначеної ст. 126-1 КК, не охоплюється поняттям «фізичні або психологічні страждання, втрата працездатності, емоційна залежність, погіршення якості життя потерпілої особи».

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК, відповідає встановленим обставинам і підтверджується безпосередньо дослідженими та оціненими судом першої інстанції доказами.

Зокрема, як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд ретельно дослідив докази, що мають значення для з`ясування всіх обставин кримінального правопорушення та на підтвердження винуватості ОСОБА_6 обґрунтовано послався, на показання допитаної у суді потерпілої ОСОБА_8 . Зокрема, потерпіла пояснила, що із засудженим постійно виникали сварки, ініціатором яких був ОСОБА_6 . Він постійно принижував та ображав дітей, застосовуючи при цьому нецензурну лайку. Також засуджений постійно ображав, принижував, погрожував та бив її, через що потерпіла неодноразово викликала працівників поліції.

Так, ОСОБА_8 пояснила, що із засудженим у них четверо спільних дітей і протягом всього часу спільного проживання у шлюбі та після його розірвання, ОСОБА_6 постійно її принижував, бив і ображав. Вона неодноразово, в тому числі й 15 березня 2019 року, зверталась з цього приводу до поліції. Заяву, від цього числа забрала під тиском засудженого, котрий також здійснював на неї тиск, щоб вона забрала і всі інші заяви.

Крім цього пояснила, що 23 вересня 2019 року їй зателефонував ОСОБА_6 та почав принижувати і погрожувати, а коли вона прийшла додому, почався конфлікт, оскільки засуджений вимагав дати йому грошові кошти. Потім почав погрожувати спалити квартиру разом з сусідами, підпалив штору та кинув їй на ногу. Також, 15 квітня 2020 року ОСОБА_6 прийшов в квартиру та почав ображати і погрожувати їй, в результаті чого старший син викликав працівників поліції. 2 листопада 2020 року ОСОБА_6 почав ображати її нецензурною лайкою, через те, що вона не приділяє йому уваги, потім підійшов і почав шарпати за куртку, внаслідок чого порав її. Потім вдарив рукою по обличчю і по голові та зняв з неї куртку. На наступний день вона звернулась до лікаря. Крім того, щодо подій 20 грудня 2020 року потерпіла пояснила, що їй зателефонував засуджений і повідомив, що їм необхідно зустрінить, проте він не мав права до неї наближатись через заборонний припис. Направляючись додому, вона зустріла ОСОБА_6 , котрий почав слідувати за нею і вимагав дати її телефон, через що між ними виник конфлікт. Тоді ОСОБА_6 схопив її за шию і вдарив рукою по лицю, від чого впали та розбились окуляри потерпілої, і тоді вона побігла додому. Засуджений також зайшов до квартири щоб подивитись на дітей та сказав, що чіпати потерпілу не буде. Проте перебуваючи в квартирі, ОСОБА_6 постійно її ображав. Потерпіла викликала працівників поліції, потім вона поїхала до лікарні. Зазначила, що від дій засудженого в неї на шиї був синець.

Відносно подій 3 лютого 2021 року потерпіла пояснила, що приблизно о 00:30 вона перебувала на вулиці разом із сином, де зустріли ОСОБА_6 , а коли зайшла додому, разом з нею зайшов засуджений. Після того, як вона договорила по телефону, ОСОБА_6 став вимагати надати йому її мобільний телефон, однак вона передала телефон сину. Побачивши це, засуджений почав погрожувати синові та вимагати віддати телефон, на що син злякався і віддав телефон. ОСОБА_6 почав тікати разом з телефоном, тоді потерпіла схопила його за ногу, однак засуджений відштовхнув її та втік. Цього ж дня, вранці потерпіла готувала сніданок, а ОСОБА_6 розпивав спиртні напої, та коли допив, почав шарпати її та штовхати в груди, від чого вона впала. В цей час засуджений почав завертати їй голову назад та душити, але вона вирвалась і переповзла в іншу кімнату. Проте, ОСОБА_6 продовжив здійснювати протиправні дії, а саме почав знову душити її, завдавав удари долонею, потім засунив пальці в ротову порожнину та почав виривати язик. Побачивши це, племінниця намагалась їх розборонити, а потім викликала працівників поліції. До приїзду поліції ОСОБА_6 продовжував ображати її нецензурною лайкою, а побачивши працівників поліції, засуджений втік у вікно, зламавши москітну сітку. Правоохоронці наздогнали його і затримали, а потерпілу забрали до лікарні. Наступного дня потерпілій знову стало погано та її забрала швидка медична допомога. Зазначила, що в наслідок дій ОСОБА_6 отримала сильний стрес, постійно жила в страху та стресі, була вимушена проходити лікування, оскільки їй було завдано тілесних ушкоджень. Також підтвердила, що ОСОБА_6 не відшкодував шкоду за викрадений ним телефон.

При цьому, сам засуджений у судовому засіданні надавати показання відмовився.

Разом із тим, допитаний у суді першої інстанції свідок ОСОБА_9 підтвердив, що між його батьками часто були конфлікти, ініціатором яких був батько - ОСОБА_6 . Він застосовував відносно матері психологічне та фізичне насильство, а саме нецензурно лаявся та бив її, а також бив молодшого брата. Під час конфлікту ОСОБА_6 завдав матері тілесні ушкодження, в результаті чого вона перебувала у лікарні два тижні. Свідок пояснив, що в ході одного з конфліктів, батько погрожуючи намагався забрати телефон у матері, тоді вона передала телефон йому і попросила сховати, а батько почав погрожуючи забирати телефон у нього. Потім ОСОБА_6 видер телефон у свідка з рук і почав тікати, але мати взяла його за ногу. Тоді ОСОБА_6 відштовхнув матір і втік разом з телефоном. Свідок ОСОБА_10 , родичка засудженого, у суді підтвердила, що між потерпілою та ОСОБА_6 часто виникали конфлікті ситуації, ініціатором яких завжди був засуджений. Він обзивав потерпілу та дітей нецензурною лайкою. Від потерпілої дізналась, що ОСОБА_6 застосовував до неї фізичне насильство. Також вона бачила, як одного разу засуджений викрав грошові кошти, що належали потерпілій. Підтвердила, що взимку 2021 року до неї додому прийшла потерпіла, через те, що її побив ОСОБА_6 . На наступний день їй стало дуже погано і свідок викликала швидку медичну допомогу.

Допитана у суді свідок ОСОБА_11 повідомила, що ОСОБА_6 забороняв потерпілій спілкуватися з людьми, так як остання була постійно у синцях, тому ОСОБА_8 боялась з кимось спілкуватись. Крім того, засуджений постійно бив потерпілу, принижував і погрожував їй. Пояснила, що одного дня до неї прибіг син потерпілої і попросив викликати швидку медичну допомогу, оскільки останню побив ОСОБА_6 та вона ледь дихала. В листопаді 2020 року їй зателефонувала потерпіла і повідомила, що засуджений погрожує зарубати її разом з дітьми, після чого ОСОБА_8 з дітьми жили у неї два дні. В цей час засуджений прийшов до них з ножем та переліз через паркан, однак свідок спустила собаку і він втік.

Відтак суд дійшов висновку, що всі допитані свідки у справі, а також потерпіла підтвердили факт того, що ОСОБА_8 систематично зазнавала домашнього насильства через застосування до неї засудженим фізичного та психологічного насильства, що призводило до фізичних, психологічних страждань, розладів здоров`я та погіршення якості життя потерпілої.

Показання потерпілої і свідків є логічними, послідовними, узгоджуються між собою та з іншими, дослідженими в судовому засіданні доказами, зокрема із заявою ОСОБА_8 від 8 жовтня 2020 року, відповідно до якої остання просила внести відомості в ЄРДР та розпочати кримінальне провадження за фактом систематичного вчинення фізичного, психологічного та економічного насильства щодо неї, що впродовж 2018-2020 років вчиняє її колишній чоловік ОСОБА_6 .

За даним фактом зареєстровані відомості в ЄРДР та в ході досудового розслідування було витребувано з відділу поліції матеріали перевірок звернень ОСОБА_8 , з яких убачається, що 15 березня 2019 року з заявою про вчинене кримінальне правопорушення звернулась потерпіла, яка просила прийняти міри відносно колишнього чоловіка ОСОБА_6 , котрий систематично погрожує їй фізичною розправою, ображає нецензурною лайкою у присутності дітей. 24 вересня 2019 року ОСОБА_8 звернулась із заявою, в який просила прийняти міри до ОСОБА_6 , котрий постійно погрожує фізичною розправою їй та дітям, а також погрожує спалити будинок. В заяві від 15 квітня 2020 року потерпіла просила прийняти міри до ОСОБА_6 , котрий систематично вчиняє фізичне та психологічне насилля відносно неї та неповнолітніх дітей. 7 грудня 2020 року потерпіла просила притягнути до кримінальної відповідальності ОСОБА_6 , котрий 2 листопада 2020 року спричинив їй тілесні ушкодження.

Згідно із висновком експерта від 5 листопада 2020 року у потерпілої ОСОБА_8 виявлено легкі тілесні ушкодження (синці та садно на голові), які за давністю утворення можливо були заподіяні у строк, зазначений в постанові, тобто 2 листопада 2020 року.

Також потерпіла зверталась із заявою 20 грудня 2020 року, в якій зазначено, що цього ж дня приблизно о 17:00 перебуваючи на вул. Замостянській у м. Вінниця, ОСОБА_6 ударив її долонею в обличчя, внаслідок чого у неї впали на землю окуляри та розбились. При цьому, у її чоловіка ОСОБА_6 наявний заборонний припис. Відповідно до висновку експерта від 21 грудня 2020 року у ОСОБА_8 булі виявлені легкі тілесні ушкодження (синці на обличчі, задній шийній поверхні), які могли утворитися 20 грудня 2020 року. Факт зустрічі засудженого з потерпілої та суперечки між ними, що мала місце 20 грудня 2020 року, також підтверджується записами з камер відеоспостереження магазину, які було безпосередньо досліджено судом.

Також суд першої інстанції дослідив та проаналізував інші письмові докази, зокрема: психологічні характеристики дітей; довідку Вінницького міського центру соціальних служб від 15 листопада 2021 року про те, що ОСОБА_8 з 25 лютого 2021 року по теперішній час перебуває на обліку у центрі як така, що опинилась в складних життєвих обставинах зумовлених домашнім насиллям; психологічну характеристику потерпілої ОСОБА_8 , з якої убачається, що остання знаходиться на обліку в центрі соціальних служб з 13 червня 2013 року, а з 19 грудня 2019 року - на обліку з питань психологічного та фізичного насильства у сім`ї. На момент звернення: емоційна незадоволеність, та недостатньо висока оцінка з боку інших призвели до стресу та змусили до надмірного самообмеження; відчувала обмеження потреб та інтересів і сприймала їх як нестерпний тиск. Також судом було досліджено інші письмові докази.

Суд, оцінивши показання потерпілої та свідків разом із іншими доказами, які є взаємоузгодженими й в своїй сукупності доповнюють один одного, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає безпідставними доводи захисника про відсутність доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.

Суд апеляційної інстанції в межах, установлених ст. 404 КПК, й у порядку, визначеному ст. 405 КПК, переглянув кримінальне провадження, належним чином перевірив викладені у апеляційній скарзі сторони захисту доводи, аналогічні тим, що викладені в касаційній скарзі захисника, і визнав їх необґрунтованими, навівши належні й докладні мотиви своїх висновків.

Так, апеляційний суд зазначив, що винуватість ОСОБА_6 підтверджується показаннями потерпілої ОСОБА_8 про те, що засуджений систематично вчиняв щодо неї домашнє насильство, яке полягало у вчиненні фізичного та психологічного насильства, що призводило до фізичних, психологічних страждань, розладів здоров`я та погіршення якості її життя. Крім того, винуватість ОСОБА_6 підтверджується протоколами прийняття заяв потерпілої про вчинене кримінальне правопорушення від 15 березня, 23 вересня 2019 року та 15 квітня 2020 року, а також рапортами працівників правоохоронних органів.

При цьому, суд зазначив, що кожна з цих подій домашнього насильства не утворюють окремого складу кримінального правопорушення, проте є ознакою у вчиненні єдиного продовжуваного злочину, передбаченого ст. 126-1 КК, що свідчить про систематичність таких дій засудженого.

Крім того, судом перевірялись доводи сторони захисту про відсутність систематичності в діях ОСОБА_6 , а тому і відсутність доказів вчинення ним домашнього насильства, оскільки потерпіла зверталась до правоохоронних органів та просила не розглядати її заяву від 15 березня 2019 року (тому що всі спірні питання вирішені мирним шляхом), а за заявами щодо подій 23 вересня та 15 квітня 2019 року провадження відносно ОСОБА_6 закриті судом на підставі ст. 38 КУпАП, у зв`язку із закінченням строку для накладення адміністративного стягнення.

Суд не погодився з такими твердженнями сторони захисту та зазначив, що дана заява потерпілої та постанови про закриття провадження не виключають відсутність самої події злочину та вчинення насильства відносно потерпілої.

Крім того, як убачається з матеріалів справи за вказаними епізодами ОСОБА_6 притягнуто до адміністративної відповідальності не було, а його дії щодо вчинення домашнього насильства відносно потерпілої відбувались протягом тривалого часу та мали систематичний характер, що є кримінально-карним діянням.

За встановлених фактичних обставин кримінального провадження дії ОСОБА_6 правильно кваліфіковано судом, як домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного насильства щодо колишнього подружжя, що призводить до фізичних, психологічних страждань, розладів здоров`я, погіршення якості життя потерпілої особи, тому доводи сторони захисту про протилежне є також необґрунтованими.

Доводи захисника про необхідність скасування вироку суду через відсутність якісного звукозапису судових засідань, перевірялись апеляційним судом та визнані необґрунтованими.

В обґрунтування свого висновку суд зазначив, що така вимога захисника не узгоджується з положеннями п. 7 ч. 2 ст. 412 КПК, яка передбачає скасування судового рішення у випадку відсутності технічного носія інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції, чого апеляційним судом становлено не було. Крім того, суд зазначив, що стороною захисту під час апеляційного розгляду не було заявлено клопотання про дослідження такого запису або про повторний допит потерпілої.

За таких обставин, ухвала апеляційного суду достатньо вмотивована та узгоджується з вимогами статей 370 419 КПК.

Судові рішення свідчать, що суди ретельно перевіряли доводи, аналогічні тим, що викладені у касаційній скарзі сторони захисту. Зазначені в них мотиви про визнання цих доводів безпідставними, колегія суддів знаходить обґрунтованими і такими, що відповідають дослідженим доказам.

Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, судові рішення слід залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника - без задоволення.

Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК, Суд

ухвалив:

Вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 20 липня 2020 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 21 вересня 2022 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 - без задоволення.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3