Постанова
Іменем України
09 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 127/9714/19
провадження № 61-1489св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - комунальне підприємство «Вінницяоблводоканал»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на постанову Вінницького апеляційного суду від 29 грудня 2020 рокуу складі колегії суддів: Сала Т. Б., Ковальчука О. В., Шемети Т. М.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 219 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа - КП «Вінницяоблводоканал», про встановлення неможливості використання земельної ділянки для експлуатації водопроводу, припинення дії обмеження у використанні земельної ділянки, припинення водопостачання, зобов`язання вчинити певні дії.
Позов мотивовано тим, що 14 липня 2017 року позивач на підставі договорів купівлі-продажу придбав 1/2 частки житлового будинку з прибудовою, загальною площею 43,7 кв.м, з відповідною часткою господарських будівель та споруд, а також земельну ділянку, площею 0,05 га, з кадастровим номером 0510137000:03:024:0089 за адресою: АДРЕСА_1 .
На дату набуття права власності позивачем на вищезазначене нерухоме майно та на даний час позивач перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 , тому відповідно набута власність є об`єктом спільної сумісної власності подружжя. Дану власність позивач та його дружина використовують самостійно та надають для безоплатного і безстрокового проживання своїй доньці ОСОБА_5 , її чоловіку ОСОБА_6 , а також свої двом онукам ОСОБА_7 , віком 4 роки, та ОСОБА_8 , віком 1 рік.
Враховуючи кількісний склад проживаючих у будинку осіб та осіб власників, що в підсумку становить 6 осіб, позивач вирішив поліпшити житлові умови, маючи намір використати за цільовим призначенням належну йому на праві власності земельну ділянку для розширення житлової площі, так як відповідно до статті 47 ЖК УРСР загальна норма житлової площі в Україні встановлюється в розмірі 13,65 кв.м., а відтак для шістьох осіб має складати 81,9 кв.м., а фактично наявні лише 29,3 кв.м., тобто має місце недостача житлової площі, що становить 52,6 кв.м., та породжує істотні незручності для усіх користувачів житла.
19 вересня 2018 року Департаментом архітектури та містобудування Вінницької міської ради позивачу за його заявою видано будівельний паспорт, яким надано дозвіл на реконструкцію частини житлового будинку садибного типу з прибудовою на приватизованій земельній ділянці із запланованою проектною документацією 1986 року загальною площею 80,1 кв.м.
ОСОБА_2 звернулася з позовом до Вінницького міського суду Вінницької області про визнання незаконним і скасування будівельного паспорта та позбавлення ОСОБА_1 права на початок будівельних робіт (справа
№ 127/5469/19). Відповідач своєю поведінкою та діями бажає юридично та фактично позбавити позивача та його сім`ю конституційного права на житло, вимагаючи скасувати будівельний паспорт та припинити будівництво, посилаючись на наявність «охоронних зон» та «обмежень» як перешкоди для цільового використання земельної ділянки.
Позивач з такою позицією відповідача не згоден, адже належна позивачу на праві власності земельна ділянка має призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Плануючи реконструкцію будинку він не мав наміру позбавлення відповідача права на водокористування.
Фактично існуюче та зареєстроване обмеження у використанні земельної ділянки у вигляді «охоронних зон» для водопроводу, який належить відповідачу відповідно до статті 111 ЗК України порушує права позивача та його дружини як власників, використовувати дану земельну ділянку відповідно до її цільового призначення.
Відповідач має у межах свого домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 (після зміни нумерації 10) власний колодязь, а також технічну можливість проведення централізованого водопостачання без обмеження прав власників на належні їм земельні ділянки, що знаходяться по сусідству, таким чином, припинення даного права не призведе до позбавлення останньої права водоспоживання.
ОСОБА_1 просив встановити неможливість використання відповідно до будівельного паспорту Департаменту архітектури та містобудування Вінницької міської ради № 275, з реєстраційним номером містобудівного кадастру
МК-275/2018 «Про реконструкцію частини житлового будинку садибного типу», земельної ділянки під кадастровим номером 0510137000:03:024:0089 за адресою: АДРЕСА_1 , за цільовим призначенням: «02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)»; категорія земель: «Землі житлової та громадської забудови» - у зв`язку з дією обмеження у використанні, яке встановлено на підставі закону у вигляді «Охоронної зони», площею 0,0040 га, для експлуатації водопроводу, що прокладений з АДРЕСА_2 через домоволодіння АДРЕСА_2 до домоволодіння АДРЕСА_3 ; припинити на підставі вимоги власника дію обмеження у використанні вказаної вище земельної ділянки, яке встановлене на підставі закону у вигляді «Охоронної зони», площею 0,0040 га, для експлуатації водопроводу, що прокладений з АДРЕСА_2 до домоволодіння АДРЕСА_3 ; припинити водопостачання відповідачу через водопровід, що розміщений на вказаній вище земельній ділянці; зобов`язати відповідача демонтувати водопровідну трубу, що розміщена на вказаній вище земельній ділянці та колодязь по АДРЕСА_1 за власний рахунок.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 06 жовтня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції відмовив ОСОБА_1 в задоволенні позовної вимоги про встановлення неможливості використання земельної ділянки у зв`язку з дією обмеження у її використанні та про припинення на підставі вимоги власника дію обмеження у використанні земельної ділянки, так як позивач обрав неналежний спосіб захисту (такий спосіб захисту, який обрав позивач в цій частині вимог законодавством не передбачено) та за відсутності (через невстановлення) порушеного права позивача. Решту вимог позову суд першої інстанції вважав похідними від перших двох, і з цієї підстави відмовив в їх задоволенні.
Додатковим рішенням Вінницького міського суду вінницької області від 27 жовтня 2020 року вирішено питання щодо розподілу судових витрат
Постановою Вінницького апеляційного суду від 29 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 06 жовтня 2020 року залишено без змін.
Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
26 січня 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 через засоби поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Вінницького апеляційного суду від 29 грудня 2020 року та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що колегія суддів апеляційного суду не надала можливості заявнику заявити клопотання про відвід, провела розгляд справи за відсутності заявника та його представника, оскільки відповідач по справі колишній помічник судді колегії суддів Ковальчука О. В.
Доводи інших учасників справи
02 березня 2021 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Вінницького апеляційного суду від 29 грудня 2020 року залишити без змін.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 04 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Вінницького міського суду Вінницької області.
23 лютого 2021 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, врахувавши аргументи, наведені у відповіді на відзив, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Короткий зміст фактичних обставин справи
ОСОБА_1 є власником 1/2 частки житлового будинку з прибудовою, з відповідною часткою господарських будівель та споруд під
АДРЕСА_1 .
Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 14 липня
2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Плахотнюк О. В. та зареєстрованого в реєстрі за №1885, а також витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 91978492 від 14 липня 2017 року, позивачу також належить на праві приватної власності земельна ділянка, площею 0,0500 га, кадастровий номер 0510137000:03:024:0089, цільове призначення якої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
У пункті 7 договору купівлі-продажу земельної ділянки зазначено, що згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, виданого
Сідлецькою С. Б. , державним кадастровим реєстратором відділу у м. Вінниці Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області 11 липня 2017 року, номер витягу: НВ-0506698992017 є обмеження на використання даної земельної ділянки - охоронні зони площею 0,0040 га, 0,0004 га, 0,0020 га, 0,0007 га.
Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку
№ НВ-0001644162018 від 05 червня 2018 року, земельна ділянка, кадастровий номер 0510137000:03:024:0089, місце розташування за адресою:
АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), категорія земель - землі житлової та громадської забудови, вид використання земельної ділянки - присадибна ділянка, форма власності - приватна, площа 0,0500 га, державна реєстрація земельної ділянки здійснена Вінницькою регіональною філією ДП «Центр ДЗК» 15 травня 2009 року на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок від 29 лютого 2008 року, ДП «Поділлягеодезкартографія» ОСОБА_10 , належить на праві власності ОСОБА_1 . У вказаному витягу наявні відомості про обмеження у використанні земельної ділянки, зокрема охоронні зони, площею 0,0040 га, 0,0004 га, 0,0020 га, 0,0007 га, підстава для виникнення обмеження у використанні земельної ділянки - Закон, строк дії обмеження - безстроково.
Наявні обмеження у використанні ОСОБА_1 земельної ділянки по
АДРЕСА_1 зумовлені проведенням у 1986 році інженерних мереж (водогону) через територію зазначеної земельної ділянки, для забезпечення водопостачанням домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 (рішенням виконавчого комітету Вінницької міської Ради народних депутатів від
01 червня 1987 № 200 номер будинку змінено на 10), яке належить відповідачу на праві приватної власності, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 24 жовтня 2017 року, посвідченого державним нотаріусом Другої вінницької державної нотаріальної контори Сікорською Л. А. та зареєстрованого в реєстрі за № 1-879, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 101381737 від 24 жовтня 2017 року, свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 24 жовтня 2017 року, посвідченого державним нотаріусом Другої вінницької державної нотаріальної контори Сікорською Л. А. та зареєстрованого в реєстрі за № 1-883, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 101381817 від 24 жовтня 2017 року, яке розташоване на земельній ділянці, яка межує з земельною ділянкою позивача за адресою:
АДРЕСА_1 .
Вищезазначені обставини підтверджуються проектом водопостачання та каналізації житлового будинку АДРЕСА_1 .
В акті балансової приналежності водопровідних, каналізаційних мереж і мереж технічного обслуговування від 29 червня 2010 року, затвердженого начальником ВТВ КП «Вінницяоблводоканал» 29 червня 2010 року зазначено, що вказані інженерні мережі є власністю абонента, ним ремонтуються та експлуатуються.
На даний час відповідач є абонентом КП «Вінницяоблводоканал», оскільки 29 січня 2015 року з нею було укладено типовий договір для надання населенню послуг з водопостачання та водовідведення від 29 січня 2015 року № 8272 (а/р 8132), проведено повірку приладу обліку, про що свідчить акт прийомки виконаних робіт за 03 лютого 2015 року.
Позивач розпочав реконструкцію частини житлового будинку садибного типу з прибудовою на приватизованій земельній ділянці за адресою:
АДРЕСА_1 , відповідно до будівельного паспорту № 275 від 19 вересня 2018 року, виданого Департаментом архітектури та містобудування Вінницької міської ради, та зареєстрованого повідомлення про початок виконання будівельних робіт від
25 вересня 2018 року № ВН 061182681911.
Відповідно до листа Департаменту архітектури та містобудування Вінницької міської ради від 11 травня 2019 №Р-01-34740/5-05-8, Департаментом архітектури та містобудування встановлено, що пляма забудови прибудови по АДРЕСА_2 попадає в охоронну зону мереж водопроводу до будинковолодіння
АДРЕСА_2 . Тоді як в поданих ОСОБА_1 графічних матеріалах (ескізі намірів забудови, топографо-геодезичній зйомці 1:500) вказаний водопровід до будинковолодіння АДРЕСА_2 нанесено не було. Під час обстеження об`єкту працівниками департаменту архітектурно-будівельного контролю та департаменту архітектури та містобудування міської ради 08 жовтня 2018 року було встановлено, що суб`єкт містобудування розпочав будівельні роботи по влаштуванню котловану в наслідок чого було відкрито трубу водопроводу. Із забудовником була проведена роз`яснювальна робота щодо неможливості в подальшому виконання будівельних робіт на інженерних мережах та необхідності їх перенесення з-під плями забудови. Суб`єкт містобудування зобов`язався не продовжувати будівельні роботи до вирішення даного питання по суті.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.
Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Відповідно до статті 110 ЗК України на використання власником земельної ділянки або її частини може бути встановлено обмеження. Перехід права власності на земельну ділянку не припиняє встановлених обмежень.
Частинами 4, 5 статті 111 ЗК України передбачено, що обмеження у використанні земель (крім обмежень, безпосередньо встановлених законом та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами) підлягають державній реєстрації в Державному земельному кадастрі у порядку, встановленому законом, і є чинними з моменту державної реєстрації. Обмеження у використанні земель, безпосередньо встановлені Законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, є чинними з моменту набрання чинності нормативно-правовими актами, якими вони були встановлені. Відомості про такі обмеження вносяться до Державного земельного кадастру.
У разі якщо земельні ділянки, обмеження (обтяження) у їх використанні зареєстровані до набрання чинності цим Законом у Державному реєстрі земель, відомості про такі земельні ділянки, обмеження (обтяження) підлягають перенесенню до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку, без подання заяв про це їх власниками, користувачами та без стягнення плати за таке перенесення (п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державний земельний кадастр»).
Обмеження у використанні земельної ділянки, яка належить позивачу, були встановлені безстроково на підставі Закону ще при приватизації вказаної земельної ділянки, оскільки водогін на той час було вже прокладено, а саме у
1986 році.
Згідно зі статтею110 ЗК України перехід права власності на земельну ділянку не припиняє встановлених обмежень.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів встановив наявність обмеження у використанні земельної ділянки, яка належить позивачу, які були встановлені безстроково на підставі Закону ще при приватизації вказаної земельної ділянки, оскільки водогін на той час було вже прокладено, а саме у 1986 році, зробив правильний висновку про відмову у задоволенні позову.
Аргументи заявника про те, що колегія суддів апеляційного суду не надала можливості заявнику заявити клопотання про відвід, провела розгляд справи за відсутності заявника та його представника є безпідставними, оскільки з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 було відомо про розгляд справи апеляційним судом 29 грудня 2020 року, про що свідчить його заява про відкладення розгляду справи (т. 3, а. с. 146), яка судом апеляційної інстанції була взята до уваги та обґрунтовано відхилена.
А правила частини другої статті 372 ЦПК України, згідно якої неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, дають право апеляційному суду здійснювати розгляд справи у зв?язку із неявкою сторін, які належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи.
Крім того, матеріали справи місять зворотнє рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення адресоване представнику ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , яке отримане останнім особисто (т. 3, а. с. 134).
За вказаними поштовими відправленням, апеляційний суд повідомляв представника позивача про те, що розгляд справи відбудеться 29 грудня 2020 року о 14 год 30 хв, що в свою чергу свідчить про обізнаність сторони позивача про розгляд справи апеляційним судом.
Висновки за результатом розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а постанову Вінницького апеляційного суду від 29 грудня 2020 року, якою залишено без змін рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 06 жовтня
2020 року, - без змін, оскільки підстави для скасування судового рішення відсутні.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Постанову Вінницького апеляційного суду від 29 грудня 2020 року, якою залишено без змін рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 06 жовтня
2020 року, залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Коротун
С. Ю. Бурлаков
М. Є. Червинська