ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 128/2938/17
провадження № 61-5429св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Міщенко Алли Геннадіївни на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 25 грудня 2023 року, ухвалене у складі судді Шевчук Л. П., та постанову Вінницького апеляційного суду від 13 березня 2024 року, прийняту у складі колегії суддів: Рибчинського В. П., Голоти Л. О., Медвецького С. К.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.
Позовна заява ОСОБА_4 мотивована тим, що з 14 серпня 2015 року він є власником земельної ділянки площею 0,1050 га, кадастровий номер 0520684906:03:001:0271, яка знаходиться на АДРЕСА_1 , із цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
Із його земельною ділянкою межують земельні ділянки, які належать ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , зокрема, ОСОБА_2 належить земельна ділянка площею 0,1219 га, кадастровий номер 0520684900:03:001:0347, із цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; ОСОБА_5 належить земельна ділянка площею 0,1102 га, кадастровий номер 0520684900:03:001:0346, із цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
ОСОБА_4 вважав, що ОСОБА_2 та ОСОБА_5 безпідставно та самовільно захопили частину його земельної ділянки, а елементи залізобетонного паркану ОСОБА_2 сильно похилилися в бік огорожі позивача та під час атмосферних опадів вся вода з боку ОСОБА_2 стікає на земельну ділянку позивача і на його паркан, що створює йому незручності та шкідливо впливає на його власність. Крім того, на самій межі їх земельних ділянок встановлена вигрібна яма, що є неприпустимим, на його неодноразові звернення до ОСОБА_2 та ОСОБА_5 жодної реакції від них не було.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_4 просив суд:
- зобов`язати ОСОБА_2 та ОСОБА_5 повернути йому самовільно зайняту земельну ділянку шляхом знесення їх паркану;
- зобов`язати ОСОБА_2 усунути йому перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу залізобетонного паркану та його елементів.
Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 08 січня 2020 року залучено ОСОБА_3 до участі у справі в якості співвідповідача, як правонаступника ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 03 серпня 2021 року позивача ОСОБА_4 замінено на належного позивача ОСОБА_1 .
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 25 грудня 2023 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 13 березня 2024 року, позов ОСОБА_1 задоволено.
Усунуто перешкоди ОСОБА_1 у користуванні земельною ділянкою площею 0,1050 га, кадастровий номер 0520684906:03:001:0271, за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки площею 0,0004 га, яка перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_2 , з боку належної ОСОБА_2 земельної ділянки кадастровий номер 0520684900:03:001:0347, із розмірами по периметру від точки А за годинниковою стрілкою: 9,11 м, 8,24 м, 0,24 м, 1,59 м, 3,21 м, 7,68 м, 4,87 м, зазначену в додатках № № 6, 7 до висновку судової земельної-технічної експертизи, складеного 03 березня 2021 року експертом ТОВ «Подільський центр судових експертиз» за № 566.
Усунуто перешкоди ОСОБА_1 у користуванні земельною ділянкою площею 0,1050 га, кадастровий номер 0520684906:03:001:0271 за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки площею 0,0009 га, яка перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_3 , з боку належної ОСОБА_3 земельної ділянки кадастровий номер 0520684900:03:001:0346, із розмірами по периметру від точки Б за годинниковою стрілкою: 13,93 м, 3,45 м, 0,96 м, 9,59 м, 7,59 м, 0,29 м, зазначену в додатках № № 6, 7 до висновку судової земельної-технічної експертизи, складеного 03 березня 2021 року експертом ТОВ «Подільський центр судових експертиз» за № 566.
Зобов`язано ОСОБА_2 та ОСОБА_3 усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні земельною ділянкою площею 0,1050 га. кадастровий номер 0520684906:03:001:0271, за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом демонтажу за рахунок ОСОБА_2 бетонного паркану та його елементів довжиною 12,74 м від точки 1 до точки 2, та шляхом демонтажу за рахунок ОСОБА_2 та ОСОБА_3 паркану із металевої сітки довжиною 21,98 м (3,21 м + 9,18 м + 9,59 м) від точки 2 до точки 3, зазначені в додатках № № 6, 7 до висновку судової земельної-технічної експертизи, складеного 03 березня 2021 року експертом ТОВ «Подільський центр судових експертиз» за № 566.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивач надав суду належні, допустимі, достовірні та достатні докази на підтвердження порушення його права володіння, користування та розпорядження належною йому земельною ділянкою, оскільки, як підтверджено висновком експерта ТОВ «Подільський центр судових експертиз» від 03 березня 2021 року № 566, саме відповідачі самовільно зайняли частину земельної ділянки позивача та встановили на ній власні паркани.
Також, суд звернув увагу на те, що відповідачі не були позбавлені права заявити клопотання про призначення додаткової або повторної експертизи у справі, або надати суду висновок експерта за власним замовленням, відповідно до вимог статті 106 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), в разі незгоди із вже наданим суду висновком експерта. Окрім того, відповідачі також не позбавлені були права поставити перед експертом і власні питання, проте цього не зробили. Отже, всі доводи відповідачів щодо наданого суду висновку експерта зводяться лише до незгоди із результатами експертизи, будь-яких ґрунтовних заперечень щодо результатів цього висновку не надано.
Крім того, суд не прийняв до уваги доводи відповідачів про те, що відповідачі не можуть нести відповідальність за даним позовом, оскільки спірний паркан було побудовано попереднім власником, адже відповідно до правових позицій Верховного Суду та норм матеріального права саме дійсні (теперішні) власники сусідніх земельних ділянок є належними відповідачами щодо спору про усунення позивачу перешкод в користуванні земельною ділянкою.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У квітні 2024 року представник ОСОБА_2 - адвокат Міщенко А. Г. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, просила суд скасувати рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 25 грудня 2023 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 13 березня 2024 року в частині задоволених позовних вимог до ОСОБА_2 , і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Міщенко А. Г. мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували того, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не могли безпідставно та самовільно захопити земельну ділянку ОСОБА_1 , оскільки їх земельні ділянки на час набуття ще ОСОБА_4 права власності на земельну ділянку, були сформовані та приватизовані. Межі їх земельних ділянок на етапі їх формування при набутті права власності у 2008 році замірялися по межам існуючої огорожі, яка вже в 2007 році була внесена до технічного паспорта на садибний (індивідуальний) житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 .
Тобто, огорожа навколо земельних ділянок ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , по якій здійснювалися заміри на етапі оформлення права власності на земельні ділянки у 2008 році на ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , правонаступником якої є ОСОБА_3 , була зведена у проміжку часу з 2003 року до 2007 року та у подальшому не зміщалася, що не може бути спростовано ОСОБА_1 .
Крім того, суди попередніх інстанцій не врахували того, що висновок експерта від 03 березня 2021 року № 566 є суперечливим та таким, що не узгоджується з дійсністю, сформований на припущеннях, без фактичної перевірки даних та з порушенням норм діючого законодавства України.
Підставою касаційного оскарження рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 25 грудня 2023 року та постанови Вінницького апеляційного суду від 13 березня 2024 року заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального й матеріального права, зокрема суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 12 серпня 2020 року у справі № 599/340/16-ц (провадження № 61-17703св19), від 18 січня 2021 року у справі № 264/7200/18 (провадження № 61-9659св20), від 08 лютого 2023 року у справі № 369/1843/18 (провадження № 61-11087св22).
Відзиви на касаційну скаргу від ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не надходили.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 квітня 2024 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.
У травні 2024 року заявник у встановлений судом строк усунув недоліки касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 07 травня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У травні 2024 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 14 серпня 2015 року № НОМЕР_3 ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 0,1050 га, кадастровий номер 0520684906:03:001:0271, із цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої на АДРЕСА_1 .
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 12 липня 2021 року № НОМЕР_2 власником земельної ділянки площею 0,1050 га, кадастровий номер 0520684906:03:001:0271, із цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої на АДРЕСА_1 , на підставі договору дарування земельної ділянки, є ОСОБА_1 .
Відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4 та інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку земельна ділянка площею 0,1219 га, кадастровий номер 0520684900:03:001:0347, із цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташована на АДРЕСА_3 , належить ОСОБА_2 .
Згідно з інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку та копії спадкової справи № 200/2015 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 земельна ділянка площею 0, 1102 га, кадастровий номер 0520684900:03:001:0346, із цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташована на АДРЕСА_3 , належала ОСОБА_5 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .
Відповідно до спадкової справи № 316/2018 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , спадщину після смерті ОСОБА_5 прийняла її дочка ОСОБА_3 .
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 08 січня 2020 року № 195621025 право власності на земельну ділянку площею 0,1102 га, кадастровий номер 0520684900:03:001:0346, із цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану на АДРЕСА_3 , зареєстровано за ОСОБА_3 .
Відповідно до листа Державного підприємства «Поділлядержгеодезкартографія» від 09 травня 2023 року № 28 в 2016 році ДП «Поділлядержгеодезкартографія» на замовлення ОСОБА_4 розробило технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з метою внесення змін до метричних даних земельної ділянки в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0520684906:03:001:0271, враховуючи фактичне користування земельною ділянкою.
ОСОБА_4 в 2015 році придбав зазначену земельну ділянку у ОСОБА_7 , якому технічну документацію із землеустрою розробляло в 2008 році ППВП «Еководземпроект» та вносило дані до бази Державного земельного кадастру (далі - ДЗК). Використовуючи дані, які були внесені до бази ДЗК ППВП «Еководземпроект» по земельній ділянці з кадастровим номером 0520684906:03:001:0271 та наявну інформацію в базі даних ДЗК по земельним ділянкам з кадастровими номерами 0520684900:03:001:0347 та 0520684900:03:001:0346 (по земельній ділянці з кадастровим номером 0520684900:03:001:0349 інформація в базі ДЗК відсутня) сформована схема розташування земельних ділянок, яка додається. Будь-які архівні схематичні (графічні) відомості щодо розміщення земельної ділянки з кадастровим номером 0520684906:03:001:0271 відносно земельних ділянок з кадастровими номерами 0520684900:03:001:0349 та 0520684900:03:001:0347 на підприємстві відсутні, оскільки ДП «Поділлядержгеодезкартографія» не є розробником документації із землеустрою при присвоєнні кадастрових номерів по вказаним трьом земельним ділянкам. При отриманні інформації з бази даних ДЗК виявлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 0520684906:03:001:0271 перебуває в користуванні власників земельних ділянок з кадастровими номерами 0520684900:03:001:0347 та 0520684900:03:001:0346. Також додає акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання від 23 грудня 2015 року, яким було погоджено межі з власниками суміжних земельних ділянок при виготовленні ДП «Поділлядержгеодезкартографія» технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на території Парпуровецької сільської ради, АДРЕСА_1 , для внесення змін до метричних даних земельної ділянки.
Висновком експерта ТОВ «Подільський центр судових експертиз» від 03 березня 2021 року № 566 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи встановлено наступне:
- після проведення інструментальних обмірів земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_3 , земельна ділянка б/н, яка перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , можливо зробити висновок, що площа земельної ділянки, яка перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_3 , ОСОБА_2 становить 2324,0 кв. м (0,2324 га), що на 3,0 кв. м (2324-1102-1219) більше від площі земельних ділянок, які перебувають у їх приватній власності, а площа земельної ділянки, яка перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_4 становить 1090,0 кв. м (0,1090 га), що на 40,0 кв. м (1090-1050) більше від площі земельної ділянки, яка перебуває у його приватній власності (додаток 1 до даного висновку);
- після співставлення меж земельної ділянки площею 0,1102 га, кадастровий номер 0520684900:03:001:0346, та земельної ділянки площею 0,1219 га, кадастровий номер 0520684900:03:001:0347, за адресою: АДРЕСА_3 , земельна ділянка б/н, яка належить ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , відповідно до інформації, яка міститься у ДЗК із земельною ділянкою, яка перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_3 та ОСОБА_2 станом на час проведення дослідження можливо зробити висновок, що конфігурація, зовнішні розміри, місце розташування межі земельної ділянки, якою фактично користується ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_3 , земельна ділянка б/н не відповідають правовстановлюючим документам на земельні ділянки з кадастровими номерами 0520684900:03:001:0346, 0520684900:03:001:0347, а саме середньоквадратична похибка місцезнаходження межового знака відносно найближчих пунктів державної геодезичної мережі перевищує допустиме значення, яке визначається пунктом 3.10 «Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі на місцевості та їх закріплення межовими знаками», на додатку 3 лініями червоного кольору відображено невідповідність розташування земельної ділянки у метрах (див. додаток 3 до даного висновку);
- після співставлення меж земельної ділянки площею 0,150 га, кадастровий номер 0520684906:03:001:0271, за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_4 , відповідно до інформації, яка міститься у ДЗК із земельною ділянкою, яка перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_4 станом на час проведення дослідження можливо зробити висновок, що конфігурація, зовнішні розміри, місце розташування межі земельної ділянки, якою фактично користується ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , не відповідають правовстановлюючим документам на земельну ділянку з кадастровим номером 0520684906:03:001:0271, а саме середньоквадратична похибка місцезнаходження межового знака відносно найближчих пунктів державної геодезичної мережі перевищує допустиме значення, яке визначається пунктом 3.10 «Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі на місцевості та їх закріплення межовими знаками», на додатку 4 лініями червоного кольору відображено невідповідність розташування земельної ділянки у метрах (див. додаток 4 до даного висновку);
- за результатами проведених досліджень також встановлено, що:
1) частина земельної ділянки площею 0,0004 га (на додатку 6 зеленого кольору), яка входить до складу земельної ділянки кадастровий номер 0520684906:03:001:0271, що належить ОСОБА_4 (з боку земельної ділянки кадастровий номер 0520684900:03:001:0347, що належить ОСОБА_2 ) перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_2 , із розмірами по периметру від точки А за годинниковою стрілкою: 9,11 м, 8,24 м, 0,24 м, 1,59 м, 3,21 м, 7,68 м, 4,87 м;
2) частина земельної ділянки площею 0,0009 га (на додатку 6 червоного кольору), яка входить до складу земельної ділянки кадастровий номер 0520684906:03:001:0271, що належить ОСОБА_4 (з боку земельної ділянки кадастровий номер 0520684900:03:001:0346, що належить ОСОБА_3 ) перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_3 , із розмірами по периметру від точки Б за годинниковою стрілкою: 13,93 м, 3,45 м, 0,96 м, 9,59 м, 7,59 м, 0,29 м.
- покриття навісу, який перебуває у користуванні ОСОБА_2 це металевий профіль, на покрівлі навісу влаштовані інженерно-технічні заходи (металеві жолоби), які запобігають стіканню атмосферних опадів на земельні ділянки;
- в програмному забезпеченні для цифрової картографії та землеустрою Digitals/Delta XE Version 5.0 Professional, в системі координат 1963 року було встановлено межі та місце розташування земельної ділянки площею 0,1102 га, кадастровий номер 0520684900:03:001:0346, площею 0,1219 га, кадастровий номер 0520684900:03:001:0347, площею 0,1050 га, кадастровий номер 0520684906:03:001:0271 відповідно до інформації, яка міститься в ДЗК із фактичними парканами, якими огороджені земельні ділянки ОСОБА_4 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 та встановлено, що бетонний паркан, паркан із металевої сітки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розташований у межах земельної ділянки площею 0,1050 га, кадастровий номер 0520684906:03:001:0271, яка належить ОСОБА_4 , а саме від точки 1 до точки 2 бетонний паркан довжиною 12,74 м, від точки 2 до точки 3 паркан із металевої сітки довжиною 21,98 м, місце розташування вищезазначених парканів відображено на додатку 6 та 7 до даного висновку;
- також за результатами проведених досліджень встановлено, що 0,12 м основи резервуару для води знаходиться на земельній ділянці площею 0,1050 га, кадастровий номер 0520684906:03:001:0271, яка належить ОСОБА_4 (див. додаток 6 до даного висновку); навіс та елементи покрівлі знаходяться в межах земельної ділянки площею 0,1219 га, кадастровий номер 0520684900:03:001:0347, яка належить ОСОБА_2 ;
- на секціях бетонного паркану, який встановлено ОСОБА_2 спостерігаються вертикальні та горизонтальні тріщини по усій площині, також спостерігаються заходи для підтримання паркану у вертикальному положенні;
- з урахуванням того, що бетонний паркан ОСОБА_2 та металевий паркан у цегляних стовпах на бетонному фундаменті ОСОБА_4 розташовані один біля одного, у разі можливого настання граничного стану (руйнування), при якому будівельні конструкції перестануть задовольняти заданим експлуатаційним вимогам бетонного паркану ОСОБА_2 , можливе руйнування металевого паркану у цегляних стовпах на бетонному фундаменті ОСОБА_4 .
До даного висновку експерта долучено додатки із графічним зображенням обставин, що викладені у висновку та на які є посилання у висновку.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Міщенко А. Г. не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Рішення суду першої інстанції у частині задоволених позовних вимог до ОСОБА_3 не переглядалося в апеляційному порядку, тому відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України не переглядається в касаційному порядку.
Статтею 400 ЦПК України встановлено межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Так, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції в частині позовних вимог до ОСОБА_2 відповідають зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Відповідно до частини першої статті 319 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Аналіз наведених норм цивільного законодавства дає підстави для висновку про те, що в разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, в тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.
Відповідно до статті 78 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), право власності на землю - це право володіти, користуватися та розпоряджатися земельними ділянками.
Частинами другою, третьою статті 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У справі, яка переглядається в касаційному порядку, відповідно до висновку експерта ТОВ «Подільський центр судових експертиз» від 03 березня 2021 року № 566 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи, встановлено те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , правонаступником якої є ОСОБА_3 , самовільно зайняли частину земельної ділянки, яка належить ОСОБА_1 .
Ураховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком суду першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції про те, що позивач надав суду належні, допустимі, достовірні та достатні докази на підтвердження порушення його права володіння, користування та розпорядження належною йому земельною ділянкою.
Також, суд звернув увагу на те, що відповідачі не були позбавлені права заявити клопотання про призначення додаткової або повторної експертизи у справі, або надати суду висновок експерта за власним замовленням, відповідно до вимог статті 106 ЦПК України, в разі незгоди із вже наданим суду висновком експерта. Окрім того, відповідачі також не позбавлені були права поставити перед експертом і власні питання, проте, цього не зробили. Отже, всі доводи відповідачів щодо наданого суду висновку експерта зводяться лише до незгоди із результатами експертизи, будь-яких ґрунтовних заперечень щодо результатів цього висновку не надано.
Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дослідили всі наявні у справі докази у їх сукупності та співставленні, надали їм належну оцінку, правильно визначили характер спірних правовідносин і норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, і дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову.
Висновки судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням встановлених у цій справі обставин, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які містяться посилання в касаційній скарзі.
Доводи касаційної скарги є ідентичними доводам апеляційної скарги та зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення в частині позовних вимог до ОСОБА_2 ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.
Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Міщенко Алли Геннадіївни залишити без задоволення.
Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 25 грудня 2023 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 13 березня 2024 року, в їх оскаржуваній частині, залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Г. В. Коломієць
Б. І. Гулько
Д. Д. Луспеник