№ 128/849/17

Постанова

Іменем України

29 липня 2020 року

м. Київ

справа № 128/849/17

провадження № 61-47017св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Сімоненко В. М.,

суддів: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Штелик С. П., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі - ОСОБА_2 , Степанівська сільська рада Вінницького району Вінницької області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 19 липня 2018 року в складі судді Ганкіної І. А. та постанову Апеляційного суду Вінницької області від 25 жовтня 2018 року в складі колегії суддів: Марчук В. С., Денишенко Т. О., Сопруна В. В.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , Степанівської сільської ради Вінницького району Вінницької області про визнання права власності в порядку спадкування за законом на спадкове майно та визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_3 в селі Степанівка, Вінницького району Вінницької області.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина, яка складається з: 11/20 частини житлового будинку, з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 (далі - житловий будинок); 3/4 частки земельної ділянки № НОМЕР_1 , площею 2,1941 га, розташованої на території Степанівської сільської ради, Вінницького району Вінницької області, з кадастровим номером 0520687600:01:005:0105, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, належної ОСОБА_4 на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії ІІ-ВН № 050420 (далі - земельна ділянка № НОМЕР_1 ); 1/2 частки земельної ділянки № НОМЕР_2 , площею 2,0397 га, розташованої на території Степанівської сільської ради, Вінницького району Вінницької області, з кадастровим номером 0520687600:01:005:0137, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, належної ОСОБА_5 на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії ІІ-ВН № 050419 (далі - земельна ділянка № НОМЕР_2 ).

Позивач зазначає, що вона є єдиною спадкоємицею першої черги після смерті своєї матері. Інших спадкоємців за законом немає. Спадщину позивач прийняла, оскільки постійно проживала разом із спадкодавицею на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 та проживає там на даний час і отримала свідоцтво про право на спадщину за законом 22 жовтня 2016 року на 1/2 частку земельної ділянки № НОМЕР_2 .

Проте, одержати свідоцтво про право на спадщину за законом в нотаріальній конторі на житловий будинок вона не має можливості, так як житловий будинок належить колгоспному двору, головою якого був ОСОБА_5 згідно свідоцтва про право особистої власності від 20 листопада 1989 року, виданого на підставі рішення Вінницької районної ради народних депутатів № 128 від 19 травня 1988 року.

Також позивач зазначає, що не має змоги отримати свідоцтво про право на спадщину за законом на 3/4 частки земельної ділянки № НОМЕР_1 , у зв`язку з тим, що при видачі відповідачу свідоцтва про право на спадщину за законом 30 грудня 2015 року була допущена технічна помилка при визначені частки спадкоємця в спадковому майні, а саме, зазначено 1/2 замість 1/4. ОСОБА_2 в добровільному порядку не бажає внести відповідні зміни до свідоцтва про право на спадщину за законом.

Крім того вказує, що оскільки будинковолодіння відносилося до колгоспного двору то такими, що не втратили право на частку в майні колгоспного двору, є ті особи, які проживали та були зареєстровані в колгоспному дворі станом на 01 січня 1991 року. Згідно виписок з погосподарських книг по Степанівській сільській раді такими особами є: ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 та ОСОБА_1 - члени двору. Згідно статті 123 ЦК УРСР частки членів колгоспного двору є рівними, тому розмір часток кожного із членів двору становить по 1/5 за кожним.

В позові ОСОБА_1 також зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її бабуся ОСОБА_4 , після смерті якої відкрилась спадщина на 1/5 частку спірного житлового будинку та на земельну ділянку № НОМЕР_1 .

Позивач вказує, що спадкоємцями першої черги за законом після смерті бабусі ОСОБА_4 є дочка спадкодавиці та матір позивача ОСОБА_3 , ОСОБА_5 (чоловік спадкодавці) та ОСОБА_2 (син спадкодавці).

ОСОБА_3 і ОСОБА_5 спадщину прийняли згідно статті 1268 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК україни), так як постійно проживали зі спадкодавицею однією сім`єю до відкриття спадщини, а ОСОБА_2 не прийняв спадщину, але отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частку земельної ділянки № НОМЕР_1 . Інших спадкоємців за законом немає. Таким чином, частка кожного із спадкоємців в спадковому будинку з належними до нього господарськими будівлями і спорудами складає по 1/10 за кожним (1/5:2=1/10). Відповідно, частка ОСОБА_3 в будинковолодінні складає 3/10 (1/5+1/10=3/10), зокрема, як члена колгоспного двору 1/5 і 1/10 в спадковому майні, частка ОСОБА_5 в будинковолодінні складає 3/10 (1/5+1/10=3/10), зокрема, як члена колгоспного двору 1/5 і 1/10 в спадковому майні. Крім того, частка земельної ділянки кожного із спадкоємців, які прийняли спадщину ( ОСОБА_3 , ОСОБА_5 ) становить по 1/2 частині за кожним.

Також ОСОБА_1 зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер її батько ОСОБА_6 .

Після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина на 1/5 частину житлового будинку.

Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_6 є його дружина ОСОБА_3 і позивачка (дочка спадкодавця). Інших спадкоємців немає.

Позивач зазначає, що вони спадщину прийняли, так як постійно проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Таким чином, частка кожного із спадкоємців в порядку спадкування за законом складає по 1/10 за кожним (1/5:2=1/10). Частка ОСОБА_3 в будинковолодінні складає 4/10 (1/5+1/10+1/10=4/10), зокрема, як члена колгоспного двору - 1/5 і в спадковому майні - 1/10 після смерті ОСОБА_4 та 1/10 після смерті ОСОБА_6 , а частка будинковолодіння позивачки складає 3/10 (1/5+1/10=3/10), зокрема, 1/5 як члена колгоспного двору в спадковому майні та 1/10 після смерті ОСОБА_6 .

Крім того, позивач також зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_4 помер її дідусь ОСОБА_5 , після смерті якого відкрилася спадщина на 3/10 частки житлового будинку, на 1/2 частку земельної ділянки № НОМЕР_1 , на земельну ділянку № НОМЕР_2 .

Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_5 є відповідач ОСОБА_2 (син) та ОСОБА_3 (дочка), які спадщину прийняли шляхом подачі заяви про прийняття спадщини в нотаріальну контору у встановлений законом строк. Таким чином, частка будинковолодіння в порядку спадкування за законом кожного із спадкоємців складає по 3/20 за кожним (3/10:2=3/20). Відповідно, частка ОСОБА_3 в будинковолодінні складає 11/20 (1/5+1/10+1/10+3/20=11/20), зокрема, 1/5 як члена колгоспного двору в спадковому майні, 1/10 частка після смерті ОСОБА_4 , 1/10 після смерті ОСОБА_6 , 3/20 після смерті ОСОБА_5 , а частка ОСОБА_2 складає 3/20 будинковолодіння після смерті ОСОБА_5 . Також частина земельної ділянки № НОМЕР_1 становить 3/4 за ОСОБА_13 і 1/4 замість 1/2 (на яку було видано свідоцтво про право на спадщину за законом ОСОБА_2 ) та земельної ділянки № НОМЕР_2 - по 1/2 за кожним.

Позивач вказує, що таким чином, в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 її частка складає 11/20 житлового будинку з належними господарськими будівлями і спорудами та після смерті батька 1/10, а 1/5 частка, як члена колгоспного двору (11/20+1/5+1/10=17/20), а частка відповідача складає 3/20.

За вказаних обставин позивач просить суд:

встановити, що розмір частки в майні колгоспного двору кожного члена двору становить по 1/5 за кожним - ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 ;

визнати за позивачкою, право власності на 17/20 часток житлового будинку, зокрема на 1/5 частку, яка належить їй, як члену колгоспного двору та 11/20 в порядку спадкування за законом, що раніше належала ОСОБА_3 і на 1/10 частку, що раніше належала ОСОБА_6 ;

визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 30 грудня 2015 року, видане ОСОБА_2 державним нотаріусом Вінницької районної державної нотаріальної контори, зареєстроване в реєстрі за № 2-5066 на 1/2 частку спадщини, на земельну ділянку № НОМЕР_1 ;

визнати за позивачкою право власності на 3/4 частини земельної ділянки № НОМЕР_1 .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 19 липня 2018 року позов задоволено частково.

Встановлено, що розмір частки в майні колгоспного двору, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , кожного члена двору становить: ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 - 1/5 частки, ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 - 1/5 частки, ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 - 1/5 частки, ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 - 1/5 частки, та ОСОБА_1 - 1/5 частки.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 17/20 часток житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , зокрема на 1/5 частку, яка належить їй, як члену колгоспного двору та 11/20 частки в порядку спадкування за законом, що раніше належала ОСОБА_3 і на 1/10 частку, що раніше належала ОСОБА_6 .

Визнано частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 30 грудня 2015 року, видане ОСОБА_2 державним нотаріусом Вінницької районної державної нотаріальної контори, зареєстроване в реєстрі за № 2-5066 на 1/2 частку спадщини, на земельну ділянку № НОМЕР_1 , кадастровий номер 05206875600:01:005:0105, а саме в частині визначення розміру частки спадкового майна, яке складає 1/4 частку замість 1/2 частки.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 3/4 частки земельної ділянки № НОМЕР_1 , кадастровий номер 05206875600:01:005:0105.

Судові витрати по справі - залишено за позивачем ОСОБА_1 .

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 в частині, що стосується будинковолодіння, є повністю обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Щодо позовної вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом від 30 грудня 2015 року, виданого ОСОБА_2 державним нотаріусом Вінницької районної державної нотаріальної контори, зареєстрованого в реєстрі за № 2-5066 на 1/2 частку спадщини, на земельну ділянку № НОМЕР_1 , суд врахував те, що у відповідності до проведених розрахунків частки померлого ОСОБА_5 у земельній ділянці № НОМЕР_1 , спадкова частка сина померлого спадкодавця - ОСОБА_2 складає 1/4 частки від загального розміру земельної ділянки, а не 1/2 частки. Факт допущення нотаріусом помилки у зазначенні розміру спадкової частки в 1/2, підтверджує лист Вінницької районної державної нотаріальної контори від 17 березня 2017 року № 492/02-14.

Постановою Апеляційного суду Вінницької області від 25 жовтня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.

Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 19 липня 2018 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, та зазначив, що рішення суду першої інстанції ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, які ґрунтуються на доказах, досліджених у судовому засіданні і доводи апеляційної скарги його не спростовують, оскільки вони є надуманими та необґрунтованими.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

07 листопаді 2018 року через засоби поштового зв`язку ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просять скасувати рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 19 липня 2018 року та постанову Апеляційного суду Вінницької області від 25 жовтня 2018 року та направити справу до суду першої інстанції на повторний розгляд.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, не повно з`ясовано обставини справи, рішення не містить достатніх висновків суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Доводи касаційної скарги ґрунтуються на тому, що заявник вважає за доцільне при вирішенні цієї справи застосовувати норми ЦК УРСР 1963 року, Конституції СРСР 1936 року та нормами ЖК УРСР. Висновки судів попередніх інстанцій про те, що двір, головою якого був ОСОБА_5 , відносився до категорії колгоспних дворів є помилковими та незаконними.

Судами не взято до уваги, що матір та батько позивачки ОСОБА_3 та ОСОБА_6 ніколи не працювали в колгоспі, а тому не були членом колгоспного двору, та не можуть мати частку в колгоспному дворі. Крім того батьками позивачки, які померли, не було набуто права власності на спірні об`єкти у встановленому законодавством порядку.

Суди належним чином не визначилися з характером спірних правовідносин, а саме: не встановили, де в дійсності проживав ОСОБА_5 до 1991 року; судами не було взято до уваги відповідь Степанівської сільської ради (т. 2 арк. 12), яка свідчить про те, що у погосподарських кгигах з 1986 року по 1990 рік відсутній номер будинку АДРЕСА_1 .

Також заявник касаційної скарги зазначає, що суди помилково вважають, що позивачка та її мати прийняли спадщину автоматично після смерті ОСОБА_6 так, як жодна з них разом зі спадкоємцем не проживала.

Доводи інших учасників справи

У січні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, оскільки суди попередніх інстанцій забезпечили повний і всебічний розгляд справи й ухвалили законні та обґрунтовані судові рішення, а доводи скарги висновків суду не спростовують. Просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, та залишити без змін оскаржувані рішення.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного Суду від 19 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Вінницького районного суду Вінницької області.

Клопотання ОСОБА_2 про зупинення виконання рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 19 липня 2018 року задоволено.

Зупинено виконання рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 19 липня 2018 року до закінчення касаційного розгляду справи.

Справа надійшла до Верховного Суду у грудні 2018 року.

Розпорядженням від 15 квітня 2020 року № 1091/0/226-20 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 квітня 2020 року визначено суддю - доповідача Петрова Є. В.

Ухвалою Верховного Суду від 15 липня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ТРЕТЬОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_2 на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 19 липня 2018 року та постанову Апеляційного суду Вінницької області від 25 жовтня 2018 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Фактичні обставини, встановлені судами

Судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Степанівка, Вінницького району Вінницької області померла ОСОБА_4 (том № 1 а.с. 86).

З довідки № 209, виданої Степанівською сільською радою Вінницького району Вінницької області від 14 березня 2017 року встановлено, що ОСОБА_4 , 1930 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , була зареєстрована та постійно проживала до дня смерті в АДРЕСА_1 (том № 1 а.с. 19).

Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на належну їй частку спірного житлового будинку, що підтверджується ксерокопією свідоцтва про право особистої власності на будинковолодіння від 20 листопада 1989 року, виданого на підставі рішення Вінницької районної ради народних депутатів № 128 від 19 травня 1988 року, відповідно до якого спірне ціле будинковолодіння, яке складається з одного житлового будинку з надвірними спорудами належить колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_5 (том № 1 а.с. 28); ксерокопією виписки з погосподарської книги Степанівської сільської ради Вінницького району Вінницької області по вказаному будинковолодінню (том № 1 а.с. 29-35; том № 2 а.с. 16-19; 51, 59, 69, 89-101, 105); ксерокопією технічного паспорта на дане будинковолодіння (том № 1 а.с. 81-85).

Також спадщина відкрилась на земельну ділянку № НОМЕР_1 .

Згідно рішення 02 сесії 7 скликання Степанівської сільської ради Вінницького району Вінницької області від 20 листопада 2015 року АДРЕСА_1 було перейменовано на АДРЕСА_1 (том № 1 а.с. 15).

Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_4 є ОСОБА_3 (дочка), ОСОБА_5 (чоловік) та ОСОБА_2 (син).

ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на час відкриття спадщини постійно проживали зі спадкодавицею за однією адресою (том № 1 а.с. 17, 21).

ОСОБА_2 не проживав зі своєю матір`ю за однією адресою на час відкриття спадщини та у визначений статтею 1270 ЦК України строк не подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Інші спадкоємці першої черги за законом та спадкоємці за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 - відсутні (том № 1 а.с. 158).

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_6 (том № 1 а.с. 87).

Згідно довідки № 208, виданої Степанівською сільською радою Вінницького району Вінницької області від 14 березня 2017 року, ОСОБА_6 , 1967 року народження, був зареєстрований та постійно проживав до дня смерті в спірному житловому будинку (том № 1 а.с. 20).

Після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина, в тому числі й на належну йому частку житлового будинку.

Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_6 є його дружина ОСОБА_3 та його дочка ОСОБА_1 , що не заперечується сторонами по справі та підтверджується ксерокопією свідоцтва про народження ОСОБА_7 (том № 1 а.с. 13).

Інших спадкоємців першої черги за законом та спадкоємців за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 немає (том № 1 а.с. 222-240).

ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на час відкриття спадщини постійно проживали разом зі спадкодавцем за однією адресою (том № 1 а.с. 21, 23).

ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_5 (том № 1 а.с. 88).

З довідки № 206, виданої Степанівською сільською радою Вінницького району Вінницької області від 14 березня 2017 року встановлено, що ОСОБА_5 був зареєстрований та постійно проживав до дня смерті в спірному будинку (том № 1 а.с. 17).

Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина на належну йому частку житлового будинку, та на належну йому частку земельної ділянки № НОМЕР_1 , та на земельну ділянку № НОМЕР_2 .

Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_5 є ОСОБА_2 (син) та ОСОБА_3 (дочка).

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 спадщину після смерті батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , прийняли шляхом подачі заяви про прийняття спадщини в нотаріальну контору у встановлений законом шестимісячний строк з часу відкриття спадщини. Інших спадкоємців першої черги за законом та спадкоємців за заповітом після смерті ОСОБА_5 немає (том № 1 а.с. 159-200).

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 (том № 1 а.с. 89).

З довідки № 205, виданої Степанівською сільською радою Вінницького району Вінницької області від 14 березня 2017 року, встановлено, що ОСОБА_3 була зареєстрована та постійно проживала до дня смерті в спірному житловому будинку (том № 1 а.с. 21).

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на належну їй частку житлового будинку та на належну їй частку земельної ділянки № НОМЕР_1 , а також на 1/2 частку земельної ділянки № НОМЕР_2 .

Позивач ОСОБА_1 є єдиною спадкоємицею першої черги за законом після смерті своєї матері ОСОБА_3 (том № 1 а.с. 201-221).

ОСОБА_1 на час відкриття спадщини постійно проживала разом зі своєю матір`ю ОСОБА_3 в спірному будинку та продовжує там проживати (том № 1 а.с. 23).

На частину спадкового майна після смерті своєї матері, а саме на 1/2 частку земельної ділянки № НОМЕР_2 позивач ОСОБА_1 22 жовтня 2016 року отримала свідоцтво про право на спадщину за законом.

Однак, одержати свідоцтво про право на спадщину за законом в нотаріальній конторі на житловий будинок позивач не має можливості, так як житловий будинок належить колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_5 згідно свідоцтва про право особистої власності від 20 листопада 1989 року, виданого на підставі рішення Вінницької районної ради народних депутатів № 128 від 19 травня 1988 року, що підтверджується ксерокопією постанови Вінницької районної державної нотаріальної контори про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 539/02-31 від 24.03.2017 року (том № 1 а.с. 39-40). (том № 1 а.с. 39-40).

Крім цього, ОСОБА_1 також не має змоги отримати свідоцтво про право на спадщину за законом на 3/4 частки земельної ділянки № НОМЕР_1 , у зв`язку з тим, що при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом 30 грудня 2015 року на ім`я відповідача ОСОБА_2 була допущена технічна помилка при визначені частки спадкоємця в спадковому майні 1/2 замість 1/4, що підтверджується листом Вінницької районної державної нотаріальної контори № 492/02-14 від 17 березня 2017 року (том № 1 а.с. 38).

Так, судами встановлено, що згідно виписок з погосподарських книг Степанівської сільської ради Вінницького району Вінницької області, спірне будинковолодіння, віднесено до суспільної групи домогосподарств - «колгоспний двір».

Станом на 15 квітня 1991 року головою даного колгоспного двору записаний ОСОБА_5 , а членами двору: ОСОБА_4 (дружина), ОСОБА_6 (зять), ОСОБА_3 (дочка) та ОСОБА_8 (внучка) (т. 2 а.с. 69).

З листа Степанівської сільської ради Вінницького району Вінницької області № 8 від 09 січня 2018 року судами встановлено, що ОСОБА_6 , був зареєстрований та проживав до дня смерті з 1988 року в спірному будинку (том № 2 а.с. 52).

З акта, складеного в присутності сусідів ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 вбачається, що ОСОБА_6 , 1967 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , дійсно з 1988 року по день смерті проживав в спірному будинковолодіння (том № 2 а.с. 55).

Також судами встановлено, що ОСОБА_2 був головою іншого колгоспного двору в АДРЕСА_2 (том № 2 а.с. 104, 108-109).

В довідці № 07-143/4, виданій Державним архівом Вінницької області від 20 липня 2017 року зазначено, що в протоколах загальних зборів колгоспників та засідань правління колгоспу «Мир» село Степанівка, Вороновицького району Вінницької області за 1946-1949 роки ОСОБА_5 членом колгоспу «Мир» села Степанівка не значиться (том № 2 а.с. 57). Однак, відповідно до відомостей з вищевказаних погосподарських книг по спірному будинковолодінню, ОСОБА_5 записаний як член колгоспу «Мир», в якому працював механізатором (т. 2 а.с. 89-109).

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно вимог статті 7 Конституції СРСР 1936 року колгоспним двором є родинно-трудове об`єднання осіб, всі або більшість працездатних членів якого є членами колгоспу, беруть участь особистою працею в колгоспному виробництві, отримують основні доходи від суспільного господарства колгоспу і, крім того, ведуть особисте підсобне господарство на присадибній земельній ділянці.

Відповідно затверджених ЦСУ СРСР 13 квітня 1979 року № 11215 «Вказівок по веденню погосподарського обліку в сільських радах народних депутатів», визначення в сільській місцевості громадського типу господарства в погосподарській книзі та відомостей щодо членів колгоспного двору, що має правове значення, було покладено на сільські ради.

Надалі порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 12 травня 1985 року № 5-24/26, а згодом - Вказівками, затвердженими постановою Держкомстату СРСР від 25 травня 1990 року № 69.

Згідно з пункту 9 зазначених Вказівок окремим господарством є особи, що проживають разом та ведуть спільне домашнє господарство.

Відповідно до змісту Вказівок № 5-24/26 і № 69 суспільна група господарства визначалась залежно від роду занять голови господарства (сім`ї).

Відповідно до частини першої статті 120 ЦК УРСР 1963 року майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.

Згідно частини другої статті 123 ЦК УРСР 1963 року розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме:

а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей же строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба);

б) розмір частки члена двору визначається, виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею та коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

Виходячи з вищезазначених норм права, висновки судів попередніх інстанцій про те, що спірне будинковолодіння, віднесено до суспільної групи домогосподарств - «колгоспний двір» є правильними та обґрунтованими, та підтверджується матеріалами справи, зокрема виписками з погосподарських книг Степанівської сільської ради Вінницького району Вінницької області. Також є правильними висновки судів про те, що членами колгоспного двору були ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , та кожному з членів даного колгоспного двору, відповідно до рівності часток, дійсно належить по 1/5 його частці.

Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

У відповідності до статей 1268 1269 ЦК України, спадкоємець вважається таким, що прийняв спадщину за умови, що такий постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини або у визначений законом строк подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до частини першої статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Як встановлено судами, та підтверджується матеріалами справи після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , відкрилась спадщина саме на 1/5 частку спірного житлового будинку та на земельну ділянку № НОМЕР_1 , яку прийняли ОСОБА_3 (дочка померлої та матір позивачки) та ОСОБА_5 (чоловік померлої), у відповідності до вимог частини третьої статті 1268 ЦК України, оскільки постійно проживали разом зі спадкодавицею на час відкриття спадщини.

ОСОБА_2 спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_4 не прийняв, оскільки на час відкриття спадщини не проживав разом з нею за однією адресою та у визначений статтею 1270 ЦК України шестимісячний строк не звернувся до нотаріальної контори з письмовою заявою про прийняття спадщини після смерті матері.

Таким чином, частка кожного із спадкоємців, які прийняли спадщину, в спадковому будинку з належними до нього господарськими будівлями і спорудами складає по 1/10 за кожним (1/5:2=1/10), відповідно частка ОСОБА_3 в будинковолодінні складає 3/10 (1/5+1/10=3/10), частка ОСОБА_5 - 3/10 (1/5+1/10=3/10). Крім того, частка земельної ділянки № НОМЕР_1 кожного із спадкоємців, які прийняли спадщину ( ОСОБА_12 , ОСОБА_5 ) становить по 1/2 частці за кожним.

Доводи касаційної скарги про те, що суди належним чином не було встановлено всі обставини справи, зокрема не було витребовувано спадкової справи після смерті ОСОБА_4 , що не дало можливості суду встановити чи приймав відповідач спадщину після смерті останньої, не можуть бути прийнятті колегією суддів до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи, а саме листом Вінницької районної державної нотаріальної контори від 12 квітням 2017 року, відповідно до якого вбачається, що після смерті ОСОБА_4 з заявами про прийняття спадщини ніхто не звертався, спадкова справа не заводилась (т. 1, а.с. 159).

Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 відкрилась спадщина на 1/5 частку спірного житлового будинку, яку прийняли ОСОБА_3 (дружина) та позивач ОСОБА_1 (дочка), так як постійно проживали разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Отже, частка кожного із зазначених спадкоємців в порядку спадкування за законом складає по 1/10 за кожним (1/5:2=1/10). Відповідно, частка ОСОБА_3 в будинковолодінні складає 4/10 (1/5+1/10+1/10=4/10), а частка ОСОБА_1 в будинковолодінні складає 3/10 (1/5+1/10=3/10).

Після смерті ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 відкрилася спадщина на 3/10 частини житлового будинку, на 1/2 частку земельної ділянки № НОМЕР_1 , та на земельну ділянку № НОМЕР_2 , яку прийняли ОСОБА_2 (син) та ОСОБА_3 (дочка), шляхом подачі заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори у встановлений законом шестимісячний строк з часу відкриття спадщини.

Таким чином, частка будинковолодіння в порядку спадкування за законом кожного із зазначених спадкоємців складає по 3/20 частки (3/10:2=3/20).

Відповідно, частка ОСОБА_3 в будинковолодінні складає 11/20 (1/5+1/10+1/10+3/20=11/20), а частка ОСОБА_2 складає 3/20 частки будинковолодіння після смерті ОСОБА_5 .

Також частки земельної ділянки № НОМЕР_1 становлять: 3/4 - за ОСОБА_13 і 1/4 замість 1/2 (на яку було видано свідоцтво про право на спадщину за законом ОСОБА_2 ) - за ОСОБА_2 ; земельної ділянки № НОМЕР_2 по 1/2 за кожним спадкоємцем.

Після смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилась спадщина на: 11/20 частки житлового будинку, на 3/4 частки земельної ділянки № НОМЕР_1 та на 1/2 частку земельної ділянки № НОМЕР_2 , яку прийняла єдина спадкоємиця першої черги за законом дочка ОСОБА_1 , оскільки постійно на час відкриття спадщини проживала разом з нею за однією адресою.

Таким чином, частка ОСОБА_1 в будинковолодінні складає 17/20 часток (1/5+1/10+11/20=17/20), зокрема, як члена колгоспного двору - 1/5 частка, у спадковому майні після смерті батька ОСОБА_6 - 1/10 частка та 11/20 часток - після смерті матері ОСОБА_3 .

Виходячи з вищезазначеного, правильним є висновок суду першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 в частині, що стосується будинковолодіння, є повністю обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Також є правильними та обґрунтованими висновок суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, щодо часткового задоволення позовної вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом від 30 грудня 2015 року, виданого ОСОБА_2 на 1/2 частку спадщини, на земельну ділянку № НОМЕР_1 , оскільки частка померлого ОСОБА_5 у земельній ділянці № НОМЕР_1 складає 1/4 частки від загального розміру земельної ділянки, а не 1/2 її частки. Крім того, факт допущення нотаріусом помилки у зазначенні розміру спадкової частки в 1/2, підтверджує лист Вінницької районної державної нотаріальної контори від 17 березня 2017 року № 492/02-14 (том № 1 а.с. 38). Зазначене доводами касаційної скарги не спростовується.

Доводи касаційної скарги, про те, що суди дійшли неправильних висновків про те, що двір, головою якого був ОСОБА_5 , відносився до категорії колгоспних дворів, не можуть бути прийнятті колегією суддів до уваги, оскільки спростовуються висновками суддів попередніх інстанцій та матеріалами справи. Крім того, відповідачем не надано належних та допустимих доказів про визнання недійсним документів, на підставі яких спірне будинковолодіння, віднесено до суспільної групи домогосподарств - «колгоспний двір», зокрема свідоцтво про право особистої власності на будинковолодіння від 20 листопада 1989 року, виданого на підставі рішення Вінницької районної ради народних депутатів № 128 від 19 травня 1988 року, відповідно до якого спірне будинковолодіння належить колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_5 .

Доводи касаційної скарги, про те, що батьками позивачки, які померли, не було набуто права власності на спірні об`єкти, у зв`язку з тим, що не було оформлено, у встановленому законодавством порядку, відповідні документи, є безпідставними, оскільки ОСОБА_3 та ОСОБА_6 набули право на часки спадщини спірних об`єктів нерухомого майна у відповідності до вимог частини третьої статті 1268 ЦК України.

Доводи касаційної скарги щодо висновків судів попередніх інстанцій про те, що позивачка та її мати прийняли спадщину автоматично після смерті ОСОБА_6 є помилковими, так, як жодна з них разом не проживала, є неприйнятними, оскільки не містять свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи.

Іншій доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували.

Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішень виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судами норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Згідно частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 19 липня 2018 року та постанову Апеляційного суду Вінницької області від 25 жовтня 2018 року - без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень відсутні.

За змістом частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Враховуючи те, що касаційна скарга, підлягає залишенню без задоволення, відповідно до положень частини третьої статті 436 ЦПК України Верховний Суд поновлює виконання рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 19 липня 2018 року.

Керуючись статтями 400 409 410 416 419 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 19 липня 2018 року та постанову Апеляційного суду Вінницької області від 25 жовтня 2018 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 19 липня 2018 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. М. Сімоненко

Судді: Є. В. Петров

С. Ю. Мартєв

С. П. Штелик

І. М. Фаловська