ПОСТАНОВА
Іменем України
06 лютого 2020 року
Київ
справа №1340/4938/18
адміністративне провадження №К/9901/26978/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мельник-Томенко Ж. М.,
суддів Жука А. В., Мартинюк Н. М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 травня 2019 року (суддя Гулкевич І. З.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2019 року (колегія суддів у складі: Гінди О. М., Большакової О. О., Заверухи О. Б.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу,-
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
23.10.2018 ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ), в якому просив:
- визнати протиправним рішення командира військової частини НОМЕР_1 про притягнення його до матеріальної відповідальності та скасувати наказ командира ВЧ НОМЕР_1 від 27.09.2018 № 1563 «Про притягнення капітана ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності».
Позовні вимоги мотивовані тим, що наказ командира військової частини від 27.09.2018 № 1563 виданий без встановлення обставин відповідно до пункту 19 Положення про матеріальну відповідальність, всупереч вимогам Конституції України та чинного законодавства.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20.05.2019 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.08.2019 зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити, оскільки підстави для визнання протиправним та скасування наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 27.09.2018 № 1563 «Про притягнення капітана ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності» відсутні, відповідач при притягненні позивача до матеріальної відповідальності діяв у межах повноважень та у спосіб, визначений законом, оскільки розмір завданих збитків на суму 6093,99 грн встановлено постановою апеляційного суду Львівської області від 10.08.2018, яка набрала законної сили.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20.05.2019 та постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.08.2019 позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд.
В обґрунтування вимог касаційної скарги, зокрема, посилається на те, що судами першої та другої інстанцій не досліджено обставин справи, надана неправильна правова оцінка на предмет їх відповідності Закону, а також правомірності дій відповідача (суб`єкта владних повноважень) при притягненні до матеріальної відповідальності, незважаючи на правові висновки, викладені в рішеннях Верховного Суду і Вищого адміністративного суду України, що призводить до порушення прав громадян військовослужбовців Збройних Сил України на справедливий суд.
Позиція інших учасників справи
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін. Відповідач вважає, що позивач, подаючи касаційну скаргу, не навів жодних доказів та не надав нових документів, які можуть бути підставою для перегляду та зміни рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Рух касаційної скарги
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 27.09.2019 відкрив касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20.05.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.08.2019.
Ухвалою від 05.02.2020 Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду зазначену адміністративну справу призначив до розгляду в порядку письмового провадження.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач проходить військову службу у ВЧ НОМЕР_1 з березня 2015 року на посаді заступника помічника командира з фінансово-економічної роботи начальника фінансової служби, а з травня 2015 року приступив до виконання обов`язків помічника командира з фінансово-економічної роботи начальника фінансової служби з перервами по даний час.
Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 16.02.2018 № 213 призначено службове розслідування за фактом виявлених переплат та недоотримань у ВЧ НОМЕР_1 .
Згідно акту службового розслідування ОСОБА_1 , тимчасово виконуючий обов`язки помічника командира ВЧ НОМЕР_1 з фінансово-економічної роботи начальника фінансової служби, протягом 2016-2017 років, в порушення вимог абзацу 6 та 12 пункту 3.2.21 наказу Міністерства оборони України від 16.07.1997 № 300, статті 88 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, наказу командира № 540 від 22.05.2017 «Про затвердження функціональних обов`язків особового складу ВЧ НОМЕР_1 », вчинив недбале ставлення до військової служби, а саме: не забезпечив контроль за витрачанням державних коштів, додержанням фінансової дисципліни посадовими особами, своєчасністю і повнотою відшкодування збитків, завданих державі внаслідок втрати, недостачі, крадіжки чи незаконного витрачання коштів і матеріальних цінностей на загальну суму 24 899,80 гривень.
На підставі акту розслідування відносно ОСОБА_1 був складений протокол 16.03.2018 про військове адміністративне правопорушення, передбачене частиною другою статті 172-15 Кодексу України про адміністративне правопорушення (далі КУпАП) за недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчиненого в умовах особливого періоду.
Вказаний протокол був направлений до Яворівського районного суду Львівської області. Постановою Яворівського районного суду Львівської області від 02.05.2018 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 172-15 КУпАП та стягнуто 2465 грн штрафу в дохід держави.
Постановою апеляційного суду Львівської області від 10.08.2018 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Яворівського районного суду Львівській області від 02.05.2018 скасовано, провадження у справі про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 172-15 КУпАП у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення закрито. Також, у постанові встановлено розмір завданих збитків на суму 6093,99 грн.
На підставі листа військової прокуратури Львівського гарнізону від 11.09.2018 № 16-3197 «Про усунення порушень вимог Бюджетного кодексу України», враховуючи рішення Яворівського районного суду Львівської області від 02.05.2018 та рішення Апеляційного суду Львівської області від 10.08.2018, керуючись пунктом 17 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 23.06.1995 № 243/95 та з метою відшкодування заподіяних державі збитків в сумі 6093,99 грн, командиром ВЧ НОМЕР_1 винесено наказ № 1563 від 27.09.2018 про притягнення капітана ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їх застосування (чинні на час виникнення спірних правовідносин)
Частина друга статті 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин першої, другої статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни.
Згідно зі статтею 1 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про дисциплінарний статут Збройних Сил України» від 24.03.1999 № 551 (далі Дисциплінарний статут) військова дисципліна це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.
Статтею 3 Дисциплінарного статуту визначено, що військова дисципліна досягається шляхом: особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Військової присяги, виконання своїх обов`язків, вимог військових статутів.
У Положенні про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду заподіяну державі, затвердженому Постановою Верховної Ради України від 23.06.1995 № 243/95-ВР (далі Положення) зазначено, що військове майно це державне майно, закріплене за відповідними військовими частинами. До нього належать: всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, паливно-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне та інше майно, а також кошти. У випадках, передбачених пунктом 14 цього Положення, відшкодування військовослужбовцем і призваним на збори військовозобов`язаним прямої дійсної шкоди, заподіяної державі, здійснюється у кратному співвідношенні до вартості майна.
Пунктом 2 Положення визначено, що відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода, заподіяна розкраданням, пошкодженням, втратою чи незаконним використанням військового майна, погіршенням або зниженням його цінності, що спричинило додаткові витрати для військових частин, установ, організацій, підприємств та військово-навчальних закладів (далі військові частини) для відновлення, придбання майна чи інших матеріальних цінностей або надлишкові виплати.
Відповідно до пункту 3 Положення військовослужбовці несуть матеріальну відповідальність за наявністю: а) заподіяння прямої дійсної шкоди; б) противоправної поведінки; в) наявності причинного зв`язку між противоправною поведінкою і настанням шкоди; г) наявністю вини в заподіяній шкоди.
Протиправною визнається така поведінка (дія чи бездіяльність) військовослужбовця або призваного на збори військовозобов`язаного, коли він не виконує (недбало виконує) свої службові обов`язки.
Військовослужбовець або призваний на збори військовозобов`язаний визнається винним у заподіяній шкоді, якщо протиправне діяння вчинене ним умисно чи з необережності.
Згідно з пунктом 8 Положення визначено, що залежно від того, навмисно чи з необережності заподіяно шкоду, а також з урахуванням суспільної небезпечності дії (бездіяльності) винної особи та обставин, за яких заподіяно шкоду, і вартості майна до військовослужбовців і призваних на збори військовозобов`язаних застосовується повна або обмежена матеріальна відповідальність.
Пунктом 10 Положення передбачено, що військовослужбовці і призвані на збори військовозобов`язані за шкоду, заподіяну недбалим виконанням ними службових обов`язків, передбачених військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами, несуть матеріальну відповідальність у розмірі заподіяної шкоди, але не більше місячного грошового забезпечення.
Пунктом 13 Положення визначено, що військовослужбовці несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди заподіяної з їх вини державі у разі недостачі майна переданого їм під звіт для зберігання, використання чи іншої мети.
Згідно з пунктом 37 Положення, матеріальна відповідальність не настає у випадках: коли заподіяна шкода є наслідком дії непереборної сили; не встановлення винної особи; смерті винної особи; коли шкоду заподіяно внаслідок виконання наказу старшого начальника, або виправданого в конкретних умовах службового ризику, або правомірних дій.
Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
Отже, прийняттю рішення про притягнення позивача до матеріальної відповідальності передує проведення службового розслідування з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення та ступеня вини.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами службового розслідування встановлено порушення позивачем вимог абзацу 6 та 12 пункту 3.2.21 наказу Міністерства оборони України від 16.07.1997 № 300, статті 88 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, наказу командира № 540 від 22.05.2017 «Про затвердження функціональних обов`язків особового складу ВЧ НОМЕР_1 » в частині недбалого ставлення до військової служби, а саме: не забезпечення контролю за витрачанням державних коштів, додержанням фінансової дисципліни посадовими особами, своєчасністю і повнотою відшкодування збитків, завданих державі внаслідок втрати, недостачі, крадіжки чи незаконного витрачання коштів і матеріальних цінностей на загальну суму 24 899,80 гривень.
Отже, вказаними діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною другою статті 172-15 КУпАП, а саме: недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.
В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач вказує на відсутність у його діях вини, а тому, притягнення його до матеріальної відповідальності є протиправним та суперечить правилам статті 284 КУпАП, згідно з якої рішенням, що доводить вину особи, є постанова про накладення адміністративного стягнення або застосування заходів впливу, умовою якої є визначення вини.
Оскільки, поєднання закриття справи з одночасним визнанням вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення є взаємовиключними рішеннями, то прийняття таких двох взаємовиключних рішень в одній постанові про закриття справи свідчить про порушення права людини на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Тобто, на думку скаржника, постанова про закриття провадження не є підставою для визнання його вини і прийняття на підставі цього будь-якого рішення про притягнення до матеріальної відповідальності.
Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що моральним принципом для всіх військовослужбовців є честь і гідність, вміння достойно пронести своє звання під час служби і поза нею. Незалежно від звання, специфіки роботи чи посади військовий завжди повинен бути прикладом для наслідування, вміщувати в собі такі якості як чесність, тактовність, дисциплінованість, відважність. У своїх діях і помислах керуватися лише благородними, правильними думками, котрі не будуть виходити поза межі законодавства і загальнолюдських норм. В житті і на службі, залежно від потреби, виявляти стійкість, хоробрість, мужність, силу характеру, вольову і фізичні готовність, але ні в якому разі не зловживати цими якостями і службовим становищем, якщо не має потреби.
Матеріали справи та наявність постанови про закриття провадження в справі про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 172-15 КУпАП, в зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, не свідчать про відсутність у його діях недбалого ставлення до військової служби, а саме: не забезпечення зберігання доручених коштів та цінностей, не здійснення контролю за витрачанням посадовими особами військової частини державних коштів, дотриманням фінансової дисципліни, своєчасністю і повнотою відшкодування збитків, завданих державі внаслідок втрати, недостачі, крадіжки чи незаконного витрачання коштів і матеріальних цінностей на загальну суму 24 899,80 гривень, та не є безумовною умовою для встановлення таких ознак.
Враховуючи обставини, встановлені актом службового розслідування, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про порушення позивачем вимог абзацу 6 та 12 пункту 3.2.21 наказу Міністерства оборони України від 16.07.1997 № 300, статті 88 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, та правомірним прийняттям відповідачем наказу про притягнення позивача до матеріальної відповідальності.
Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. Порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов`язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Закон України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України».
Статтею 1 Дисциплінарного статуту визначено, що військова дисципліна це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.
Згідно зі статтею 84 Дисциплінарного статуту, прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування, яке проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення та ступеня вини.
Відповідно до статті 85 Дисциплінарного статуту, службове розслідування призначається письмовим наказом командира, який вирішив притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», статей 45, 84, 86 Закону України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» військовослужбовця може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності лише у випадку безспірного доведення його вини (вчиненні дисциплінарного проступку).
Статтею 255 КУпАП передбачено, що у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218-221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати, органи управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України (про правопорушення, вчинені військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів, а також працівниками Збройних Сил України під час виконання ними службових обов`язків (статті 172-10 172-20).
Матеріалами справи встановлено, що на підставі акту службового розслідування прокурором відділу військової прокуратури Західного регіону України старшим лейтенантом юстиції Куцак А. В. щодо ОСОБА_1 був складений протокол № 4 про адміністративне правопорушення за частиною другою статті 172-15 КУпАП, за недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчиненого в умовах особливого періоду.
Відповідно до статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Під час перегляду постанови суду першої інстанції по даній справі про адміністративне правопорушення, постановою апеляційного суду Львівської області від 10.08.2018 провадження було закрито на підставі пункту 7 частини першої статті 247 КУпАП, через закінчення строків накладення адміністративного стягнення, передбачених статтею 38 КУпАП.
Судами попередніх інстанцій правильно встановлено, що ОСОБА_1 , тимчасово виконуючи обов`язки помічника командира ВЧ НОМЕР_1 з фінансово-економічної роботи начальника фінансової служби, протягом 2016-2017 років, в порушення вимог абзацу 6 т а 12 пункту 3.2.21 наказу Міністерства оборони України від 16.07.1997 № 300, статті 88 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, наказу командира № 540 від 22.05.2017 «Про затвердження функціональних обов`язків особового складу ВЧ НОМЕР_1 », вчинив недбале ставлення до військової служби, а саме: не забезпечив контроль за витрачанням державних коштів, додержанням фінансової дисципліни посадовими особами, своєчасністю і повнотою відшкодування збитків, завданих державі внаслідок втрати, недостачі, крадіжки чи незаконного витрачання коштів і матеріальних цінностей на загальну суму 6093,99 гривні.
Тобто, не зважаючи на закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, у вказаній постанові встановлено вину позивача у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 172-15 КУпАП та встановлено розмір завданих збитків.
Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Викладені в касаційній скарзі доводи щодо помилковості висновків судів першої та апеляційної інстанцій не підтвердилися під час перегляду справи касаційним судом.
Суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального та процесуального права.
За змістом пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Висновки щодо розподілу судових витрат
Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки Верховний Суд не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 3 341 345 349 356 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20.05.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.08.2019 у справі №1340/4938/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
Ж.М. Мельник-Томенко
А.В. Жук
Н.М. Мартинюк
Судді Верховного Суду