ПОСТАНОВА
Іменем України
Київ
25 лютого 2020 року
справа №1340/6106/18
адміністративне провадження №К/9901/468/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р. Ф.(суддя-доповідач),
суддів: Пасічник С. С., Юрченко В. П.,
за участю секретаря судового засідання Статілко Ю. С.,
представників
позивача - Карабань В.І.- самопредставник, за Статутом
відповідача - не з`явився
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Львівський бронетанковий завод"
на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 липня 2019 року у складі судді Мричко Н.І.,
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2019 року у складі суддів Довгополова О.М., Гудима Л.Я., Святецького В.В.,
у справі № 1340/6106/18
за позовом Державного підприємства "Львівський бронетанковий завод"
до Головного управління ДФС у Львівській області
про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,-
У С Т А Н О В И В :
19 грудня 2018 року, з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 01 лютого 2019 року, Державне Підприємство «Львівський бронетанковий завод» (далі - Підприємство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень податкового органу від 16 серпня 2018 року № 0013781414, яким зменшено розмір від`ємного значення податку на додану вартість за лютий 2018 року у сумі 2 106 246 грн. та № 0013791414 яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за перший квартал 2018 року на суму 10 531 229 грн, з мотивів безпідставності їх прийняття.
22 липня 2019 року Рішенням Львівського окружного адміністративного суду, залишеного без змін 10 грудня 2019 року постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду, повністю відмовлено Підприємству у задоволенні адміністративного позову до податкового органу про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 16 серпня 2018 року №0013781414, № 0013791414.
Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що за результатами перевірки Підприємством не підтверджено реальності взаємовідносин із його контрагентами, а саме ТОВ «Технотранс-СВ» за період з вересня 2017 року по лютий 2018 року, ТОВ «Арма-Трейд» та ТОВ «Трастфактор» за січень 2018 року, що призвело до завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток (збитки) на суму 10531229,00 грн та завищення від`ємного значення податку на додану вартість на суму 2106246,00 грн, наведені позивачем аргументи не спростовують зафіксованих порушень в акті перевірки та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
02 січня 2020 року Підприємством подано касаційну скаргу до Верховного Суду в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, позивач просить повністю скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції та ухвалили нове рішення, яким задовольнити повністю позовні вимоги.
Позивач у касаційній скарзі доводить, що наявні первинні документи надані ним під час проведення перевірки податковому органу та судам попередніх інстанцій під час розгляду справи є необхідними та достатніми доказами правомірності формування ним валових витрат та податкового кредиту за спірними господарськими операціями.
28 січня 2020 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Підприємства, після усунення недоліків викладених в ухвалі цього суду від 15 січня 2020 року та витребувано справу №1340/6106/18 з Львівського окружного адміністративного суду.
13 лютого 2020 року податковим органом на касаційну скаргу Підприємства до Суду наданий відзив, у якому відповідач просить залишити касаційну скаргу позивача без задоволення, рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
05 лютого 2020 року справа №1340/6106/18 надійшла до Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстав для часткового задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.
Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Державне підприємство «Львівський бронетанковий завод» є юридичною особою, включене до ЕДРПОУ за номером 38913578, перебуває на податковому обліку податкового органу з 03 квітня 1992 року, є платником податку на додану вартість з 01 липня 1997 року.
Податковим органом у липні 2018 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку Підприємства з питань проведення взаємовідносин із Товариством з обмеженою відповідальністю «Технотранс -СВ» за період вересень 2017 року-лютий 2018 року, Товариства з обмеженою відповідальністю «Арма-Трейд» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансфактор» за період січень 2018 року, результати якої викладені в акті перевірки від 31 липня 2018 року №1900/13-01-14-14/07985602 (далі акт перевірки).
Керівником податкового органу 16 серпня 2018 року прийняті податкові повідомлення-рішення згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 цього кодексу на підставі акту перевірки, якими Підприємству збільшено суми грошового зобов`язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість.
Податковим повідомленням-рішенням №0013791414 зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за перший квартал 2018 року на 10531229 грн. за порушення положень підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України.
Податковим повідомленням-рішенням № 0013781414 зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2 106 246 грн. за лютий 2018 року за порушення підпунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1 статті 200 Податкового кодексу України.
Суди попередніх інстанцій на підстави акта перевірки встановили, що ДП «Львівський бронетанковий завод», як Покупець та Товариство з обмеженою відповідальністю «Технотранс-СВ», як Постачальник, 27 липня 2017 року уклали два договори поставки за умовами яких Постачальник зобов`язується поставити продукцію, підтвердження фактів здійснення господарських операцій за цими договорами позивач доводить видатковими накладними, податковими накладними та розрахунками коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних за жовтень 2017 року та лютий 2018 року, укладенням та виконанням договору про надання послуг з організації перевезення відправлень від 13.08.2015 року № 82479, копією журналів реєстрації довіреностей.
23 серпня 2017 року ДП «Львівський бронетанковий завод» (Покупець) та ТзОВ «Арма-Трейд» (Постачальник) уклали договір поставки наземних пересувних машин, виконання якого підтверджується податковими накладними.
09 березня 2017 року ДП «Львівський бронетанковий завод» (Покупець) та ТзОВ «Трастфактор» (Постачальник) уклали договір поставки запасних частин до наземних пересувних машин, виконання якого позивач доводить шляхом надання податкових накладних та паспортів приладів.
Підприємство доводить, що здійснювало придбання запчастин для ремонту військової техніки, позивач оприбуткував товарно-матеріальні цінності (ТМЦ), передбачені зазначеними вище договорами, та включив суми, сплачені за цими договорами, до складу витрат і податкового кредиту відповідних податкових періодів.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов до висновку про те, що Підприємство не надало до перевірки та під час розгляду справи судом документів, які б вказували на реальність здійснення господарських операцій з вказаними контрагентами, а саме фактичної поставки позивачу визначених договорами товарів. Зокрема, суди вказують на те, що в матеріалах відсутні копії договорів поставки, укладені з вказаними контрагентами та копії специфікацій, які є невід`ємною частиною договорів, у наданих позивачем податкових та видаткових накладних не вказано місце їх складання, що є суттєвим недоліком у їх оформленні, не надано доказів, які підтверджують факт транспортування товарів від зазначених контрагентів.
Судами попередніх інстанцій враховано правовий висновок щодо застосування норм права, викладений в постанові Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 811/2247/14, згідно з яким товарно-транспортні накладні повинні у всякому разі бути в наявності як у покупця так і у продавця, безвідносно до умов договору поставки про зобов`язану сторону щодо доставки товару, такі товарно-транспортні накладні повинні містити всю інформацію, яка б давала можливість здійснити облік транспорту, який здійснював перевезення, водія, який керував транспортом, товару, який перевозився, його якісних та кількісних характеристик (маса, кількість, найменування тощо). За умовами договорів поставка товару здійснюється силами Постачальників, що зумовило неприйняття доводів позивача про те, що товари транспортувались ним за власні кошти.
Також, за висновком судів попередніх інстанцій позивачем не підтверджено якість ТМЦ, придбаних у зазначених вище контрагентів, а у наданих ним копіях дублікатів паспортів відсутня інформація про фактичного виробника товару.
За позицією судів попередніх інстанцій наявність у позивача товарів, які за найменуванням та кількісними показниками відповідають товарам, передбаченим описаними вище договорами поставки, не є достатнім та безумовним доказом того, що ці товари придбані саме у ТзОВ «Технотранс-СВ», ТзОВ «Арма-Трейд» і ТзОВ «Трастфактор».
Оцінюючи спірні правовідносини, суди попередніх інстанцій дійшли до висновку про недоведеність позивачем реального здійснення господарських операцій як певних дій або подій у визначенні статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в основі якої має бути дійсний рух певного активу, в зв`язку з чим позивач здійснив документальне оформлення господарських операцій з ТзОВ «Технотранс-СВ», ТзОВ «Арма-Трейд» та ТзОВ «Трастфактор» всупереч вимогам цього Закону, перерахування позивачем коштів цим контрагентам за відсутності реального постачання ТМЦ не може зменшувати фінансовий результат до оподаткування.
Відтак, при формуванні від`ємного значення суми податку на додану вартість та податку на прибуток відповідних періодів Підприємство протиправно врахувало суми, перераховані ТзОВ «Технотранс-СВ», ТзОВ «Арма-Трейд» і ТзОВ «Трастфактор».
Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Здійснюючи оцінку спірних відносин суди попередніх інстанцій прийняли позицію податкового органу основану не на дослідженні всіх складових господарських операцій по придбанню ТМЦ, а по факту неможливості їх виконання, а саме неможливості поставки товару контрагентами позивача. Суд визнає таку оцінку доказів неприйнятною, з огляду на правила оцінки, встановлені частиною третьою та четвертою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд вважає долучені до матеріалів справи світлокопії первинних документів, на які позивач посилається, як на підставу бухгалтерського обліку, такими, що не відповідають вимогам встановленим до письмових доказів статтею 94 Кодексу адміністративного судочинства України, що вказує на передчасність їх оцінки судами на предмет відповідності встановленим до них вимогам частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16 липня 1999 року № 996-14.
Відтак, суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази та встановили обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
Суд визнає, що не дослідження первинних документів, за якими передано-прийнято товар на предмет їх вимогам закону, як документів які фіксують здійснення господарських операцій унеможливлюють касаційний перегляд судових рішень на предмет правомірності формування витрат та податкового кредиту.
Верховний Суд визнає, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, яке призвело до ухвалення незаконних судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню.
Керуючись статтями 341 344 349 353 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державного підприємства "Львівський бронетанковий завод"
задовольнити частково.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 липня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2019 року у справі № 1340/6106/18 скасувати.
Справу № 1340/6106/18 направити на новий розгляд до Львівського окружного адміністративного суду.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Р. Ф. Ханова
Судді: С. С. Пасічник
В. П. Юрченко