Постанова
Іменем України
28 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 139/122/14-ц
провадження № 61-3238св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
заявник - прокурор Мурованокуриловецького району Вінницької області, правонаступником якого є прокурор Вінницької обласної прокуратури, в інтересах держави в особі Курашовецької сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області, правонаступником якої є Мурованокуриловецька селищна рада Вінницької області,
заінтересована особа - відділ Держземагентства у Мурованокуриловецькому районі Вінницької області, правонаступником якого є Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області,
особа, яка подала апеляційну та касаційну скарги, - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 02 лютого 2022 року, прийняту у складі колегії суддів: Денишенко Т. О., Копаничук С. Г., Медвецького С. К.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2014 року прокурор Мурованокуриловецького району Вінницької області в інтересах держави в особі Курашовецької сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області звернувся до суду з заявою, в якій просив суд визнати відумерлою спадщину, що залишилася після смерті ОСОБА_2 , а саме земельну ділянку площею 2,0269 га, вартістю 33 599,61 грн, та визнати власником цього майна Курашовецьку сільську раду Мурованокуриловецького району Вінницької області.
Заява мотивована тим, що за результатами проведеної прокуратурою перевірки та зібраними матеріалами встановлено, що на території Курашовецької сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області проживав ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить актовий запис про смерть № 3, зроблений у Курашовецькій сільській раді. Померлому за життя відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 685311 належала земельна ділянка площею 2,0269 га, вартістю станом на 31 січня 2014 року 33 599,61 грн. Спадкоємці у ОСОБА_2 відсутні.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 19 лютого 2014 року заяву прокурора задоволено.
Визнано відумерлою спадщину, що залишилась після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Курашівці Мурованокуриловецького району Вінницької області, що складається з земельної ділянки розміром 2,0269 га, відповідно до державного акта про право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 685311, вартістю станом на 31 січня 2014 року 33 599,61 грн.
Визнано власником майна, що залишилось після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , Курашовецьку сільську раду Мурованокуриловецького району Вінницької області.
У грудні 2021 року особа, яка не брала участі у справі, - ОСОБА_1 , не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу на рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 19 лютого 2014 року.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 20 грудня 2021 року поновлено особі, яка не брала участі у справі, ОСОБА_1 процесуальний строк на подачу апеляційної скарги та відкрито апеляційне провадження на рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 19 лютого 2014 року.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 19 січня 2022 року до участі у цивільній справі за заявою прокурора Мурованокуриловецького району Вінницької області в інтересах держави в особі Курашовецької сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області, за участі заінтересованої особи - відділу Держземагентства у Мурованокуриловецькому районі Вінницької області, про визнання спадщини відумерлою, залучено як правонаступників заявників - Вінницьку обласну прокуратуру, Мурованокуриловецьку селищну раду Вінницької області, правонаступника заінтересованої особи - Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 02 лютого 2022 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 19 лютого 2014 року закрито.
Закриваючи апеляційне провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив із того, що на момент ухвалення судом першої інстанції рішення від 19 лютого 2014 року у цій справі питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_1 не вирішувалося.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У березні 2022 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просив скасувати ухвалу апеляційного суду та направити справу до апеляційного суду для подальшого розгляду.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку щодо закриття апеляційного провадження, не врахував висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 12 грудня 2020 року у справі № 408/154/19 (провадження № 61-16397св19).
Апеляційний суд не врахував, що в силу імперативного припису частини п`ятої статті 1268 ЦК України, спадщина йому належить з часу її відкриття, тобто з 27 січня 2010 року, а тому на час ухвалення судом рішення про визнання спадщини відумерлою, його права були порушені.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У травні 2022 року перший заступник керівника Вінницької обласної прокуратури подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судове рішення апеляційного суду без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм процесуального права.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 13 квітня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У травні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , після смерті якого відкрилась спадщина.
Згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 6855311, виданого на ім`я ОСОБА_2 Мурованокуриловецькою районною державною адміністрацією 15 вересня 2006 року, ОСОБА_2 належала земельна ділянка площею 2,0269 га, що розташована на території Курашовецької сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області.
Вартість вказаної земельної ділянки станом на 31 січня 2014 року становить 33 599,61 грн.
Згідно з інформаційною довідкою зі спадкового реєстру від 19 лютого 2014 року спадкова справа після смерті ОСОБА_2 не заводилась.
До апеляційної скарги ОСОБА_1 додано рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 08 жовтня 2021 року у справі № 139/634/21, яке набрало законної сили 09 листопада 2021 року, яким задоволено позов ОСОБА_1 до Мурованокуриловецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини та встановлення факту родинних відносин.
Встановлено факт, що померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 був двоюрідним дідом ОСОБА_1 .
Визначений ОСОБА_1 додатковий строк у два місяці для подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 (а. с. 28-31).
Згідно з листом приватного нотаріуса Могилів-Подільського районного нотаріального округу Вінницької області від 11 листопада 2021 року ОСОБА_1 станом на 11 листопада 2021 року згідно з документами, що містяться у спадковій справі № 296/2021, є спадкоємцем за законом після смерті його двоюрідного діда - ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 32).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У пункті 8 частини третьої статті 129 Конституції України визначено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження судового рішення, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), на справедливий судовий розгляд, до якого також відноситься і право апеляційного оскарження.
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у статті 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, не встановлено вимоги до держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Там, де такі суди існують, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (§ 25 рішення ЄСПЛ у справі «Delcourt v. Belgium» від 17 січня 1970 року та § 65 рішення ЄСПЛ у справі «Hoffmann v. Germany» від 11 жовтня 2001 року).
ЄСПЛ, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає, у першу чергу, те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.
Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.
Також у низці рішень ЄСПЛ закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права.
Так, у рішенні у справі «Скорик проти України» від 08 січня 2008 року, заява № 32671/02, ЄСПЛ зазначив, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право у апеляційних судах на основні гарантії, передбачені статтею 6 Конвенції. Мають бути враховані особливості провадження, що розглядається, та сукупність проваджень, що здійснювались у відповідності з національним правопорядком, а також роль апеляційного суду у них.
Таким чином, апеляційне провадження є важливою процесуальною гарантією захисту прав і охоронюваних законом інтересів осіб, які брали участь у розгляді справи, у випадках та порядку, встановлених ЦПК України.
Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Вказана норма права визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
Верховний Суд зазначає, що судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є заявник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, то апеляційний суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, в зв`язку з чим відсутній суб`єкт апеляційного оскарження.
Таким чином, суд апеляційної інстанції має першочергово з`ясувати, чи стосується оскаржуване судове рішення безпосередньо прав та обов`язків скаржника, та лише після встановлення таких обставин вирішити питання про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що права заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про її права і обов`язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду.
У постанові Верховного Суду від 27 серпня 2020 року у справі № 127/26512/16 (провадження № 61-47768св18) вказано, що у разі подання апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті. В той же час відповідно до пункту четвертого частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі. Отже, у разі якщо апеляційний суд встановить, що судовим рішенням вирішувалося питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки особи, що не були залучені до участі у справі, це є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.
Суд апеляційної інстанції, закривши апеляційне провадження, виходив з того, що ОСОБА_1 не надав суду належних та допустимих доказів того, що на час ухвалення оскаржуваного ним судового рішення, у визначений статтею 1270 ЦК України, строк він прийняв спадщину, а також, що оскаржуваним рішенням порушено його права як спадкоємця.
З таким висновком апеляційного суду не можна погодитись з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно з частиною другою статті 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.
Відповідно до частини шостої статті 294 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Під спором про право розуміють перешкоди у здійсненні цивільного права, які згідно із законом можуть бути усунені за допомогою суду. Спір про право пов`язаний виключно з порушенням, оспоренням або невизнанням, а також недоведенням суб`єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права. При відсутності цих елементів відсутній спір про право.
У разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою (частина перша статті 1277 ЦК України).
Відповідно до статті 338 ЦПК України суд, встановивши, що спадкоємці заповітом і за законом відсутні або спадкоємці усунені від права на спадкування, або спадкоємці не прийняли спадщину чи відмовилися від її прийняття, ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді відповідно до закону.
Аналіз зазначених норм матеріально та процесуального права дає підстави дійти висновку, що відумерлою є спадщина, визнана як така на підставі встановлення судом існування (чи не існування) кількох юридичних фактів: факт смерті спадкодавця, відсутність спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від спадщини, не прийняття спадкоємцями спадщину чи відмова від її прийняття, дотримання органом місцевого самоврядування відповідної процедури.
ОСОБА_1 , який не брав участі у справі в порядку окремого провадження, звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій вказував про порушення його прав, оскільки спірна земельна ділянка належала його двоюрідному діду на праві власності, родинні відносини з яким встановлено рішенням Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 08 жовтня 2021 року у справі № 139/634/21, та на підставі його заяви від 11 листопада 2021 року заведена спадкова справа № 296/2021 після смерті ОСОБА_2 , у зв`язку з чим він претендує оформити на неї право власності.
Верховний Суд зазначає, що однією із передумов набуття територіальною громадою права власності на спадкове майно є відсутність спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття (частина перша статті 1277 ЦК України).
Зазначена норма матеріального права має застосовуватися судом при вирішенні питання, чи порушені рішенням суду про визнання спадщини відумерлою, поставленого в окремому провадженні, права особи, яка подала апеляційну скаргу, на таке рішення у справі.
У справі, яка переглядається, встановлено, що рішенням Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 08 жовтня 2021 року у справі № 139/634/21, яке набрало законної сили 09 листопада 2021 року, задоволено позов ОСОБА_1 до Мурованокуриловецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини та встановлення факту родинних відносин.
Встановлено факт, що померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 був двоюрідним дідом ОСОБА_1 .
Визначений ОСОБА_1 додатковий строк у два місяці для подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2
11 листопада 2021 року ОСОБА_1 подав нотаріусу заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , у зв`язку з чим заведена спадкова справа № 296/2021.
Згідно з частиною п`ятої статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Закриваючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції не врахував положення частини п`ятої статті 1268 ЦК України, а тому дійшов передчасного висновку про те, що рішенням суду першої інстанції рішення не вирішувалось питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_1
Верховний Суд зазначає, що наявність спору про право повинна встановлюватись за ознакою можливого заперечення суб`єктивного права особи, щодо якого виникає спір, у цій справі - права власності на земельну ділянку.
Висновок Верховного Суду у цій справі відповідає висновкам, що викладені у постановах Верховного Суду від 23 грудня 2019 року у справі № 175/423/18 (провадження № 61-8171св19) та від 16 грудня 2020 року у справі № 408/154/19-ц (провадження № 61-16397св19).
При новому розгляді справи апеляційному суду, крім вищезазначеного, слід також дати правову оцінку підстав та права прокурора на подачу до суду такої заяви.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
Частиною четвертою статті 406 ЦПК України передбачено, що у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.
Згідно з частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
Враховуючи наведене, оскаржувана ухвала апеляційного суду про закриття апеляційного провадження підлягає скасуванню, а справа - передачі на розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 400 406 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Вінницького апеляційного суду від 02 лютого 2022 року скасувати, справу передати на розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник Судді: Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк