ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 140/2000/19
адміністративне провадження № К/9901/36605/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Усенко Є.А., суддів: Гімона М.М., Гусака М.Б.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Волинської митниці Держмитслужби на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.12.2019 (головуючий суддя Нос С.П., судді Кухтей Р.В., Шевчук С.М.),
У С Т А Н О В И В:
У липні 2019 року громадянин ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Волинської митниці ДФС (далі - Митниця, відповідач), у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Митниці про коригування митної вартості товарів №UA205110/2018/001274/2 від 28.12.2018.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що Митниця неправомірно застосувала другорядний (резервний) метод для визначення митної вартості в цілях митного оформлення задекларованого ним для ввезення на митну територію України легкового автомобіля марки «SKODA», модель «SUPER-B», 2015 року випуску, внаслідок чого безпідставно прийняла рішення про коригування митної вартості автомобіля до рівня 16 100,00 Євро. Позивач зазначає, що при митному оформленні автомобіля правомірно визначив митну вартість на рівні ціни придбання (21447,70 польських злотих (PLN)), до митної декларації були надані документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України (далі - МК), необхідні для митного оформлення автомобіля та для підтвердження митної вартості, визначеної за основним методом (за ціною контракту).
Волинський окружний адміністративний суд рішенням від 20.09.2019 в задоволенні позову відмовив.
Висновок суду першої інстанції вмотивований тим, що позивач, скориставшись правом на випуск у вільний обіг транспортного засобу (легкового автомобіля) та сплативши фінансову гарантію, не скористався правом подати додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару впродовж строку, встановленого частиною восьмою статті 55 МК (до 05.04.2019), а відтак визнав правильною митну вартість, зазначену в рішенні №UA205110/2018/001274/2 від 28.12.2018.
Апеляційний суд не погодився з рішенням суду першої інстанції та дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, мотивуючи таке рішення тим, що до митної декларації були додані обов`язкові документи, передбачені частинами першою, другою статті 53 МК, які підтверджували задекларовану митну вартість. Відповідач, згідно з висновком апеляційного суду, не довів обґрунтованість сумнівів щодо заявленої декларантом митної вартості, що могло б бути підставою для витребування додаткових документів. Суд апеляційної інстанції при виборі та застосуванні норм врахував правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 24.01.2019 у справі №821/1697/17, від 22.04.2019 у справі №815/6242/17, від 09.04.2019 у справі №825/1990/17, відповідно до яких правову оцінку рішенню про коригування митної вартості після випуску товару у вільний обіг слід надавати незалежно від застосованого методу випуску у вільний обіг - під гарантію або шляхом подання нової декларації із зазначенням митної вартості, визначеної у рішенні про коригування митної вартості.
Митниця подала до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.12.2019, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.12.2019, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20.09.2019 залишити в силі.
Доводи відповідача в касаційній скарзі обґрунтовані посиланням на те, що висновки, які викладені в оскаржуваній постанові, не відповідають доказам у справі. Так, відповідач зазначає, що суд апеляційної інстанції не дав оцінку відмові позивача на вимогу Митниці надати додаткові документи та пояснення, а відтак у Митниці не було можливості за вказаних обставин визнати задекларовану митну вартість, оскільки остання не була достовірною в розумінні норм МК. Крім того, відповідач вказує, що позивач до митного оформлення надав документи, які не були засвідчені належним чином, проте суд апеляційної інстанції дав їм оцінку як належним доказам ціни автомобіля.
Позивач не реалізував право надати відзив на касаційну скаргу.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача, правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Суди попередніх інстанцій встановили, що 03.12.2018 позивач придбав у нерезидента ( ОСОБА_2 (Республіка Польща)) транспортний засіб (легковий автомобіль марки «SKODA», модель «SUPER-B», 2015 року випуску, бувший у використанні, номер кузова НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1968 см3, тип двигуна - дизель, потужність двигуна - 125 kW, тип кузова - універсал, призначення - пасажирський для використання по дорогах загального призначення, кількість місць - 5) за ціною 21 000,00 PLN, що підтверджується рахунком-фактурою № FVE/ONE/201881203 від 03.12.2018.
Для митного оформлення зазначеного автомобіля декларантом в інтересах ОСОБА_1 18.12.2018 подано електронну митну декларацію № UA205090/2018/110663, в якій задекларовану митну вартість автомобіля на рівні 21447,70 PLN (5007,05 Євро), в тому числі, ціна товару 21000,00 70 PLN, визначивши її за основним методом (за ціною договору).
На підтвердження задекларованої митної вартості декларант надав: рахунок-фактуру (інвойс) від 03.12.2018 № FVE/ONE/201881203; митну декларацію, за якою було відмовлено у випуску товарів від 17.12.2018 №UA205090.2018.110064; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 05.12.2018 № UA205010/2018/117732; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 17.12.2018 № UA205090/2018/110064; картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 17.12.2018 № UA205090/2018/02973; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 03.12.2018 № РС/ААН4095770; банківські платіжні документи від 03.12.2018 № 21 та від 18.12.2018 № 0,0,1216018469,1; довідку про транспортні витрати від 17.12.2018; декларацію-інвойс від 03.12.2018 № FVE/ONE/201881203; довідку від 29.11.2018 № 03377/GD/040/2018; копію митної декларації країни відправлення від 03.12.2018 № 18PL322010E0360945.
З посиланням на те, що надані документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових задекларованої митної вартості, а також у зв`язку із спрацюванням автоматизованої системи аналізу та управління ризиками «Митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів», Митниця запропонувала декларанту протягом 10 днів надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: платіжні документи (банківські платіжні доручення, чеки), що підтверджують оплату за товар та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару; висновки про якісні та вартісні характеристики оцінюваного товару, підготовлені спеціалізованими експертними установами; страхові документи; інші документи, що містять відомості про вартість страхування; транспортні (перевізні) документи, що містять відомості про вартість перевезення; договір (угоду, контракт) із третіми особами; рахунки про здійснення платежів третім особам; інші додаткові наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару (за бажанням).
На запит Митниці декларант листом від 28.12.2018 №28/12-1 повідомив, що наразі надати витребувані документи не має можливості, однак, від подання додаткових документів не відмовився. З визначеною Митницею митною вартістю не погодився, але відповідно до частини сьомої статті 55 та розділу Х МК просив випустити товар у вільний обіг під гарантійні зобов`язання (фінансову гарантію).
За результатами митного контролю Митниця прийняла рішення від 28.12.2018 №UA205110/2019/001274/2 про коригування митної вартості товару до рівня 16100,00 Євро за резервним методом. У вказаному рішенні зазначено про неможливість застосування методу 2а (стаття 59 МК України) та методу 2б (стаття 60 МК України) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, а методу 2в (стаття 62 МК України) та методу 2г (стаття 63 МК України) - через відсутність даних щодо вартісної основи для розрахунку митної вартості як у митного органу, так і у декларанта.
08.01.2019 для здійснення митного контролю та митного оформлення декларантом в інтересах позивача подана електронна митна декларація типу ІМ-40 № UA205090/2019/002265 щодо зазначеного автомобіля.
Автомобіль було випущено у вільний обіг з наданням фінансової гарантії у відповідності з частиною сьомою статті 55 МК.
Відповідно до частини першої статті 53 МК у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.
Частиною третьою статті 53 МК встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначено у цій нормі.
Відповідно до частини першої статті 54 МК контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частини перша - третя цієї статті).
Частиною другою статті 58 МК встановлено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.
Системний аналіз наведених правових норм свідчить, що обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення митної вартості товару. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено.
Водночас, повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх, передбачених статтею 53 МК, документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації.
Такий висновок щодо застосування норм статей 53 54 МК Верховний Суд зробив в ряді постанов, зокрема в постановах від 27.03.2020 (справа №540/2605/18), від 06.05.2020 (справа №140/1713/19).
У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.
Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що декларант надав достатні документи на підтвердження задекларованої митної вартості. Такий висновок апеляційний суд зробив на підставі оцінки наданих позивачем рахунку-фактури (інвойс) від 03.12.2018 № FVE/ONE/20181203, підписаного, зокрема продавцем автомобіля; квитанції від 03.12.2018 KP №607412 про сплату 21000,00 PLN за автомобіль «SKODA» модель «SUPER-B», 2015 року випуску, VIN (номер кузова) НОМЕР_1 ; довідки про транспортні витрати від 17.12.2018 (відповідно до якої вартість страхування транспортного засобу становить 70 PLN, а вартість транспортування по маршруту м. Гданськ (Польща) - Ягодин, кордон України (700 км) складає 100 доларів США); експортної декларації, згідно з якою митна вартість зазначеного автомобіля - 21 450,00 PLN, а також розрахунку декларантом митної вартості (21 447,70 PLN) за складовими: ціна, сплачена за автомобіль (21000,00 PLN), витрати на страхування та транспортування. Оцінка судом апеляційної інстанції цих документів відповідає нормі статті 90 КАС.
Не врахування судом апеляційної інстанції доводу Митниці, що декларант не підтвердив числові значення складових задекларованої митної вартості, оскільки витрати та страхування та транспортування автомобіля не підтверджені належними документами (окрім як довідкою, яку склав сам позивач, яка таким документом не є), виправдано з огляду на те, що ці витрати мали місце на території Республіки Польща, митний орган якої при здійсненні митного оформлення визнав надану позивачем інформацію щодо цих витрат достовірною. Про це свідчить митна вартість автомобіля в експортній декларації, відмінність якої від задекларованої при ввезенні на митну територію України не суттєва на стільки, що може бути не взята до уваги (2,30 PLN).
Суд апеляційної інстанції правильно застосував норму частини третьої статті 53 МК, зробивши висновок, що надані позивачем документи, зокрема експортна декларація за відсутності обґрунтованих доводів з боку Митниці про зворотне, дають підстави для висновку про підтвердження позивачем усіх складових задекларованої митної вартості, а тому у Митниці не було підстав для витребування у позивача додаткових документів.
В судовому процесі Митниця не навела доводів, які саме складові задекларованої митної вартості автомобіля залишилися непідтвердженими, та не довела, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані про ці складові.
Стосовно посилання Митниці в касаційній скарзі на висновок Верховного Суду в постанові від 30.10.2018 у справі № 816/2396/17 щодо оцінки згоди декларанта на випуск товару у вільний обіг в порядку, встановленому частинами сьомою - дев`ятою статті 55 МК, як доказ визнання правомірності рішення митниці про коригування митної вартості, то колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду бере до уваги сталу судову практику Верховного Суду України та Верховного Суду, яка склалася щодо цього правового питання.
Так, Верховний Суд України, ухвалюючи судові рішення, зокрема у справах № 21-160а15 та № 21-201а14, не ставив право на оскарження до суду рішення митного органу у залежність від способу сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом (подання нової митної декларації зі сплатою митних платежів у встановленому митним органом розмірі або оформлення відповідної фінансової гарантії відповідно до розділу X МК ). Верховний Суд України виходив з того, що у разі незгоди з рішенням чи дією митних органів з питань перевірки достовірності документів, що підтверджують країну походження товару, який ввозиться на митну територію України; визначення, коригування, перевірки достовірності та/чи інших дій щодо митної вартості товарів; митного контролю і митного оформлення декларант може піддати ці рішення (дії) судовому контролю.
Верховний Суд, застосовуючи норми у подібних правовідносинах, послідовно дотримується цієї правової позиції . Так, у постанові від 20.02.2018 у справі № 820/4316/16, постанові від 15.04.2020 у справі № 1.380.2019.000468, постанові від 15.04.2020 у справі № 300/379/19, постанові від 27.04.2020 у справі № 140/804/19 Верховний Суд не ставив право особи на оскарження до суду рішення митного органу про коригування митної вартості у залежність від подання нової митної декларації без оформлення гарантій відповідно до частини сьомої статті 55 МК.
Згідно з абзацом першим частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Висновок суду апеляційної інстанції щодо оцінки доказів у справі та щодо встановлених у справі обставин відповідає цій нормі процесуального права.
Суд апеляційної інстанції встановив обставини справи відповідно до вимог процесуальних норм, дав їм правильну юридичну оцінку та дійшов обґрунтованого висновку про протиправність рішення Митниці про коригування митної вартості товару №UA205110/2018/001274/2 від 28.12.2018.
Відповідно до частини третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Постанова суду апеляційної інстанції відповідає цим вимогам.
За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
08.02.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", від 15.01.2020 №460-IX, яким внесені зміни, зокрема, щодо меж касаційного перегляду, підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін, підстав для задоволення касаційної скарги і скасування судових рішень.
Водночас, пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 08.02.2020) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Касаційний перегляд справи здійснено в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 343 344 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Волинської митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.12.2019 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіЄ.А. Усенко М.М. Гімон М.Б. Гусак