ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 червня 2024 року
м. Київ
справа № 140/2126/18
касаційне провадження № К/9901/15284/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.04.2019 (головуючий суддя - Гуляк В.В., судді - Ільчишин Н.В., Коваль Р.Й.) у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та вимоги про сплату боргу,
УСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, платник) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі - відповідач, Управління, контролюючий орган), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Управління від 08.10.2018 №0456711306, №0456751306, №0456721306, рішення від 08.10.2018 №0456731306, вимогу від 08.10.2018 №0456741306.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що ним правомірно у перевіряємому періоді включено до складу витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, витрати на придбання паливно-мастильних матеріалів та інших товарно-матеріальних цінностей, які позивач використовував у власній господарській діяльності. Також позивач доводить, що платником в повному обсязі нараховано і сплачено податок на доходи фізичних осіб від здійснення ним підприємницької діяльності, а відтак висновки контролюючого органу про порушення ним вимог Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) вважає такими, що не відповідають дійсності, оспорюванні податкові повідомлення-рішення, рішення та вимогу контролюючого органу вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Волинський окружний адміністративний суд рішенням від 16.01.2019 в задоволені позову відмовив повністю.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не підтверджено факт використання в господарській діяльності у 2016-2017 роках придбаних товарів: скринь морозильних, планшету, паливно-мастильних матеріалів, не надано первинних документів в підтвердження використання у власній господарській діяльності придбаних товарно-матеріальних цінностей, зокрема, мікрохвильової печі Samsung WS23F3011IFW, блендера ручного BRAUN, блюда прямокутного порцелянового, заварника, ємності для соусів, серветниці, блюд, вологих дитячих серветок, рушників, фартухів.
Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 24.04.2019 скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нову постанову, якою позовні вимоги задовольнив: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Управління від 08.10.2018 №0456711306, №0456751306, №0456721306, рішення від 08.10.2018 №0456731306, вимогу від 08.10.2018 №0456741306.
Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що позивачем правомірно віднесено до складу витрат витрати на придбання паливно-мастильних матеріалів та інших товарно-матеріальних цінностей, які у подальшому були використані платником у власній господарській діяльності, такі витрати підтверджені належними первинними документами і безпосередньо пов`язані з його господарською діяльністю, з урахуванням видів діяльності, які здійснює підприємець, а відтак зазначені рішення контролюючого органу підлягають скасуванню.
Управління, не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, звернулось до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на неврахування судами наданих ним доказів та доводів. Скаржник доводить, що позивачем безпідставно включено до складу витрат витрати на придбання паливно-мастильних матеріалів та інших товарно-матеріальних цінностей з підстав відсутності документів в підтвердження використання їх у господарській діяльності платника, що призвело до завищення витрат, неправильного визначення доходу і, як наслідок, неправильно визначено податок з доходів фізичних осіб, занижено податок на додану вартість, військовий збір та єдиний соціальний внесок.
Верховний суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 26.06.2019 відкрив провадження за касаційною скаргою Управління та витребував матеріали справи з суду першої інстанції.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 18.06.2024 призначив справу до касаційного розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін на 19.06.2024.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій установлено, що контролюючим органом проведено документальну планову виїзну перевірку платника з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, за результатами якої складено акт від 12.09.2018 №13873/03-20-13-07/ НОМЕР_1 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення платником вимог:
пункту 44.1 статті 44, пункту 179.9 статті 179 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), пункту 6 статті 128 Господарського Кодексу України щодо неналежного обліку доходів і витрат;
пункту 177.2, підпункту «а» пункту 176.1 статті 176, підпунктів 177.4.1, 177.4.4, 177.4.5, 177.4.6 пункту 177.4 статті 177 ПК України, внаслідок чого позивачем занижено податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 211246,04 грн, в тому числі: за 2016 рік в сумі 10500,17 грн, за 2017 рік в сумі 200745,87 грн, що призвело до перекручення даних декларацій про майновий стан та доходи за 2016-2017 роки;
підпунктів 1.2, 1.6 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України, внаслідок чого позивачем занижено об`єкт оподаткування військовим збором, занижено суму збору, що підлягає сплаті до бюджету з доходів, отриманих від провадження підприємницької діяльності за результатами 2016-2017 років, в загальній сумі 17603,83 грн, в тому числі: за 2016 рік в сумі 875,01 грн, за 2017 рік в сумі 16728,82 грн;
пункту 189.1 статті 189, підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України, внаслідок чого занижено податкове зобов`язання за 2016-2017 роки на загальну суму податку на додану вартість в сумі 31974,00 грн,
пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.2, 201.10 статті 201 ПК України, внаслідок чого позивачем завищено податковий кредит в частині придбання товарів з метою їх подальшого використання в межах господарської діяльності платника податків за 2016-2017 роки;
пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 ПК України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду: за 2016-2017 роки на суму 31974,00 грн, в тому числі: за 2016 рік в сумі 14251,00 грн, за 2017 рік в сумі 17723,00 грн;
пункту 1 частини 2 статті 6, пункту 2 частини 1 статті 7, частини 5 статті 8, частини 2 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування», підпункту 3 пункту 5 розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 щодо повноти нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, внаслідок заниження бази нарахування єдиного внеску за 2016-2017 року, у зв`язку з чим донараховано єдиний соціальний внесок за період 2016 року у розмірі 22% відповідно до пункту 5 статті 8 цього Закону від суми чистого оподаткованого доходу, який сплачують платники з суми заниженої бази оподаткування єдиним внеском в загальній сумі 12833,43 грн, та за період 2017 року у розмірі 22% відповідно до пункту 5 статті 8 цього Закону від суми чистого оподаткованого доходу, який сплачують платники з суми заниженої бази оподаткування єдиним внеском в загальній сумі 87791,88 грн.
На підставі висновків вказаного акта перевірки контролюючим органом 08.10.2018 були прийняті податкові повідомлення-рішення:
№0456721306, яким збільшено позивачу суму грошового зобов`язання за платежем «військовий збір»: за податковими зобов`язаннями на 17603,83 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 4400,96 грн;
№0456751306, яким збільшено позивачу суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг): за податковими зобов`язаннями на 31974,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 7993,50 грн;
№0456711306, яким збільшено позивачу суму грошового зобов`язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування»: за податковими зобов`язаннями на 211246,04 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 52811,51 грн.
Також на підставі вищевказаного акта перевірки 08.10.2018 контролюючим органом було прийняте рішення №0456731306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким застосовано до позивача штрафні санкції в сумі 11345,87 грн.
Крім того, Управлінням 08.10.2018 була прийнята вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0456741306, якою встановлено вимогу сплатити суму недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 100625,31 грн.
Фактичною підставою для висновків про зазначені вище порушення слугували висновки контролюючого органу про завищення позивачем витрат з підстав необґрунтованого включення до їх складу витрат, понесених на придбання паливно-мастильних матеріалів та інших товарно-матеріальних цінностей, які, за висновком контролюючого органу, позивачем у подальшому не використовувалися у його господарській діяльності.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних рішень, Верховний Суд виходить із такого.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, яка пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно з підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 ПК України платник податків має право обирати самостійно, якщо інше не встановлено цим Кодексом, метод ведення обліку доходів і витрат.
Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, встановлений положеннями статті 177 ПК України.
Так, за правилами пункту 177.1 статті 177 ПК України, доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.
Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця (пункт 177.2 статті 177 ПК України).
Згідно з пунктом 177.3 статті 177 ПК України для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).
Положеннями пункту 177.4 статті 177 ПК України (у редакції, чинній до 31.12.2016) визначено, що до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат (підпункт 177.4.1); итрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством (підпункт 177.4.2); уми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом (підпункт 177.4.3); інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (підпункт 177.4.4).
Підпунктами «а», «б» пункту 185.1 статті 185 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування (ПДВ) є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Згідно з абзацами першим та другим пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/ розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV (далі - Закон №996-ХІV).
Відповідно до статті 1 цього Закону (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно із частиною першою статті 9 Закону №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Частиною другою зазначеної статті передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Відтак підтвердженням господарської операції виходячи з визначення Закону №996-ХІV є саме рух матеріальних активів та коштів між контрагентами, а первинна документація є відображенням такої операції.
Як установлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, позивач у перевіряємому періоді здійснював підприємницьку діяльність: вантажний автомобільний транспорт, КВЕД:49.41.; діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування, КВЕД:56.10.; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, КВЕД:68.20.; роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, КВЕД:47.11.
В періоді, що перевірявся, підприємець здійснював діяльність на загальній системі оподаткування, шляхом сплати нарахованих авансових платежів по податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності.
В приватній власності позивача перебувало нерухоме майно, зокрема, комплекс по обслуговуванню населення (І черга), загальною площею 193,5 кв.м., який знаходиться за адресою: Волинська область, Маневицький район, смт.Маневичі, вул.Західна,1Б, та комплекс по обслуговуванню населення (ІІ черга), загальною площею 783,9 кв.м., який знаходиться за адресою: Волинська область, Маневицький район, смт.Маневичі, вул.Західна,1Б; рухоме майно, а саме: 13 вантажних автомобілів, 13 причіпів та напівпричіпів, 2 легкових автомобіля.
Роздрібна торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами протягом 2016-2017 років здійснювалась позивачем у місцях торгівлі за такими адресами: Волинська область, смт. Маневичі, вул. Західна, 1 Б, кафе « Кав`ярня »; Волинська область, смт.Маневичі, вул. Західна, 1Б, магазин.
В акті перевірки контролюючим органом зазначено, що позивач до складу витрат за 2016 рік включив витрати на придбання товарів, які не були реалізовані в звітному періоді і за участю яких в звітному періоді не було отримано дохід, на суму 58334,26 грн, а саме по взаємовідносинах: з ПАТ «Нова лінія» за товарним чеком №KНК/NLC-03 12564 від 15.06.2016 на суму 6649,17 грн (податок на додану вартість в сумі 1329,83 грн) за яким було придбано: скриню морозильну, розрахунки проведені у готівковій формі; з ТОВ «Ентерпрайз» за видатковою накладною №Е-1195 від 15.06.2016 на суму 7199,90 грн (податок на додану вартість в сумі 1439,98 грн), відповідно до якого придбано: планшет Samsung Galaxy Tab3LiteТТ16 SpreadtrumT-Shark, ваговимірювальне устаткування CAS SW-10 - 2 шт; з ТОВ фірма «Журавлина» за видатковими накладними на придбання бензину в кількості 2649,29 літрів на загальну суму 44485,19 грн (податок на додану вартість в сумі 8897,57 грн).
Відповідач дійшов висновку про завищення платником витрат за 2016 рік на суму 58334,26 грн, внаслідок включення до їх складу витрат, що не пов`язані з провадженням господарської діяльності платника та з отриманням доходів.
Також, в акті перевірки зазначено, що позивачем до складу витрат за 2017 рік віднесено фактично понесені витрати на придбання товарів, які не були реалізовані в звітному періоді і за участю яких в звітному періоді не було отримано дохід, на суму 33646,34 грн, а саме по взаємовідносинах: з ПАТ «Нова лінія» відповідно до товарного чеку №KНК/NLC-0247979 від 13.05.2017 на суму 8665,80 грн (податок на додану вартість на суму 1733,16 грн), за яким було придбано позивачем скриню морозильну, розрахунки проведені у готівковій формі. Також позивачем у 2017 році придбано у ТОВ фірма «Журавлина» бензин в кількості 1400 літрів на загальну суму 24980,54 грн (податок на додану вартість в сумі 4996,17 грн).
Судом апеляційної інстанції установлено, що на підтвердження здійснення зазначених витрат позивачем надано до суду податкові накладні, видаткові накладні, товарні чеки тощо.
На підтвердження використання позивачем вищезгаданих товарів в його господарській діяльності, позивач надав до суду акти проведення фізичного огляду, фотокартки приміщень та основних засобів у магазині «Маркет» та кафе за адресою: Волинська область, Маневицький район, смт.Маневичі, вул.Західна, 1Б., в якому позивач здійснює господарську діяльність, та інші матеріали, які стосуються цього виду господарської діяльності позивача.
Судом апеляційної інстанції також установлено, що позивач використовує в господарській діяльності, крім 13 вантажних автомобілів, 2 легкових автомобілі, що підтверджує факт використання ним в господарській діяльності закупленого в 2016 році бензину в кількості 2649,29 літрів на загальну суму 44485,19 грн, та закупленого в 2017 році бензину в кількості 1400 літрів на загальну суму 24980,54 грн.
На підтвердження зазначеного позивачем надано до суду акти списання паливно-мастильних матеріалів.
Крім того, позивачем у 2017 році були придбані запчастини до вантажних автомобілів, мастила (олива, антифриз тощо), а також проведено поточний ремонт на загальну суму 1081608,48 грн у ТОВ «Волинський автоцентр «КАМАЗ», «Магазин Запчастин» смт.Маневичі, було закуплено запчастини (гайки, болти, шайби, шланги, ремкомплекти, диски, манжети, прокладки, головка, лампи, ремінь, палець, реле, хомут, втулка, вилка, фонар, хрестовина, патрубок, кільце форсунки та інші) на загальну суму 333960,72 грн., в тому числі сума ПДВ 55660,12 грн; ПАТ «Галнафтохім» було закуплено автошин на загальну суму 103540,00 грн, в тому числі сума ПДВ 17256,67 грн; ТОВ «Укравтозапчастини» Ковельська філія ТзОВ «Укравтозапчастини», було закуплено запчастини (накладка, акумулятори, обідна стрічка, шланги, елементи до фільтрів), здійснено ремонт на загальну суму 55649,52 грн, в тому числі сума ПДВ 9274,92 грн; ТОВ «Техноопторг -Трейд», було закуплено шини та здійснено ремонт на загальну суму 43974,01 грн, в тому числі сума ПДВ 7329,00 грн; ПП «Трак-Шина-Сервіс», закуплено шин на загальну суму 65300,02 грн., в тому числі сума ПДВ 10883,34 грн; ТОВ «КПП Центр», було закуплено запчастини (насос водяний, підшипники, ціліндри, бризговики, клапани, ремкомплект, фільтри, болти, гайки, модулятори, ліхтарі, габарит, гальмівні колодки, амортизатор, втулка, гільза, термостат, фільтруючі елементи та інші) на загальну суму 222138,24 грн, в тому числі сума ПДВ 37023,04 грн; ПП «Шина Стар» закуплено акумулятор на загальну суму 9610,08 грн, в тому числі сума ПДВ 1601,68 грн; ТОВ «Макслєр» закуплено шини на загальну суму 18000,00 грн, в тому числі сума ПДВ 3000 грн; ФОП ОСОБА_2 здійснено шиномонтаж на загальну суму 6888,00 грн, в тому числі сума ПДВ 1148 грн; ТОВ «Продмаст-Р» було закуплено мастила (тосол, олива, солідол, литол, охолоджуююча рідина) на загальну суму 71814,07 грн, в тому числі сума ПДВ 11969,01 грн; ТОВ «Енергетичні мастила-Захід» було закуплено мастила (олива, охолоджуююча рідина та інше) на загальну суму 367055,52 грн, в тому числі сума ПДВ 61175,92 грн.
Вантажний автомобільний транспорт, що наявний у власності позивача, використовувався ним у господарській діяльності, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами, а саме: договорами про надання транспортних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом; платіжними дорученнями на оплату запчастин на ремонт автомобілів); копіями звіту про дебетні і кредитовані операції з 01.01.2017 по 31.12.2017, де зафіксовано рух коштів на оплату за придбані запчастини на транспортні засоби, що використовуються в підприємницькій діяльності позивачем; додатком до акту придбання запчастин, ремонт в 2017 році СПД Романом.
Судом апеляційної інстанції установлено, що надані первинні документи відповідають вимогам Закону №996-ХІV та у повному обсязі відображають і підтверджують понесені позивачем витрати.
Суд апеляційної інстанції, приймаючи рішення, дійшов висновку, що позивачем правомірно віднесено до складу витрат витрати за господарськими операціями з придбання палива, запасних частин, основних засобів, їх ремонту, а також щодо придбання інших товарно-матеріальних цінностей.
В свою чергу, Верховний Суд не може повністю погодитися з такими висновками суду апеляційної інстанції, оскільки Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" від 21.12.2016 №1797-VIII, пункт 177.4 статті 177 ПК України доповнено, зокрема, підпунктами 177.4.5-177.4.6, згідно з якими, зокрема, не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою-підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею; документально не підтверджені витрати.
Отже, у цій нормі законодавець чітко визначив, що до складу витрат підприємця не включаються витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею. Тобто, йдеться про основні засоби подвійного призначення, які визначені такими саме у цій статті ПК України.
В свою чергу, відповідно до підпункту 177.4.6 пункту 177.4 статті 177 ПК України не підлягають амортизації такі основні засоби подвійного призначення: земельні ділянки; об`єкти житлової нерухомості; легкові та вантажні автомобілі.
Системний аналіз наведених норм дає підстави вважати, що не включаються до складу витрат підприємця витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, а саме тих, які визначені у статті 177 ПК України: земельних ділянок, об`єктів житлової нерухомості, легкових та вантажних автомобілів.
Предметом розгляду суду апеляційної інстанції було, зокрема, питання можливості віднесення вартості придбаних запасних частин та автошин, придбаних позивачем для утримання вантажних та легкових автомобілів, а також причепів, які використовуються ним у господарській діяльності, до складу витрат підприємця.
З огляду на те, що зазначені вантажні та легкові автомобілі, а також причепи відносяться до основних засобів подвійного призначення, Верховний Суд вказує, що витрати на придбання запасних частин та автошин до вказаних транспортних засобів не включаються до складу витрат підприємця, з огляду на що рішення суду апеляційної інстанції в частині витрат на придбання позивачем запчастин та автошин є неправомірним.
Оскільки єдиною підставою для донарахування позивачу грошових зобов`язань згідно осопорюваних податкових повідомлень-рішень, рішення та вимоги слугували висновки контролюючого органу про заниження платником оподатковуваного доходу з підстав неправомірного включення до складу витрат, у тому числі, витрати на придбання запасних частин та автошин, а матеріали справи не містять розрахунків грошових зобов`язань та застосованих штрафних санкцій до податкових повідомлень-рішень у розрізі видів витрат на придбання запчастин, автошин та інших товарно-матеріальних цінностей, то суд касаційної інстанції не може визнати законним і обґрунтованим рішення суду апеляційної інстанції.
Судом апеляційної інстанції необхідно надати правову оцінку фактичним обставинам справи, що входять до предмета доказування з урахуванням зазначеного вище правового регулювання.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає передчасними висновки суду апеляційної інстанції з питання включення позивачем до складу витрат витрат на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення (зокрема, витрат на придбання запасних частин та автошин) і необхідність направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
За приписами частин першої і другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги і на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
Керуючись статтями 341 343 349 353 355 356 359 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області задовольнити частково.
Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.04.2019 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
СуддіЛ.І. Бившева Р.Ф. Ханова В.В. Хохуляк