ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 листопада 2024 року
м. Київ
справа № 140/2458/23
адміністративне провадження № К/990/33339/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Кравчук В.М., Стеценко С.Г.
розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Волинської обласної військової (державної) адміністрації на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2024 (судді: Судова-Хомюк Н.М., Онишкевич Т.В., Сеник Р.П.)
у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" про визнання дії та бездіяльності протиправними.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
Позивач звернулась до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, у якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не скасуванні державної реєстрації земельної ділянки під кадастровим номером 0722187400:05:004:0232, цільове призначення для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг, яка розташована на території Поворської сільської ради Ковельського району Волинської області, площею 25,8362 га;
- зобов`язати відповідача скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 0722187400:05:004:0232, цільове призначення для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг, яка розташована на території Поворської сільської ради Ковельського району Волинської області, площею 25,8362 га;
- зобов`язати відповідача скасувати в Державному земельному кадастрі запис в поземельній книзі про державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 0722187400:05:004:0232, цільове призначення для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг, яка розташована на території Поворської сільської ради Ковельського району Волинської області, площею 25,8362 га.
ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є власником земельної ділянки площею 0,8537 га, розташованої на території Поворської сільської ради Волинської області, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серії ВЛ №07278.
19.08.2021 позивач звернулася до приватного підприємця ОСОБА_2 із заявою про виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) без закріплення можливих знаків на місцевості площею 0, 8537 га.
Державним кадастровим реєстратором Відділу у Вознесенському районі ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області за результатами розгляду заяви позивача прийнято рішення від 25.10.2021 №РВ-4800974862021, яким відмовлено у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, в зв`язку з існуванням перетину земельної ділянки позивача із земельною ділянкою з кадастровим номером: 0722187400:05:004:0232, яка зареєстрована в 2014 році за заявою ДП «Ковельське лісове господарство», правонаступником якого є Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України».
Позивач, вважаючи, що нездійснення ГУ Держгеокадастру у Волинській області владних управлінських функцій щодо скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером: 0722187400:05:004:0232, порушує її права, звернулась з позовом до суду.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 12.06.2023 позов задоволено повністю.
Визнано протиправною бездіяльність ГУ Держгеокадастру у Волинській області, яка полягає у не скасуванні державної реєстрації земельної ділянки під кадастровим номером 0722187400:05:004:0232, цільове призначення для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг, яка розташована на території Поворської сільської ради Ковельського району Волинської області, площею 25, 8362 га.
Зобов`язано ГУ Держгеокадастру у Волинській області в особі скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 25, 8362 га під кадастровим номером 0722187400:05:004:0232, шляхом виключення з Державного земельного кадастру відомостей про реєстрацію вказаної земельної ділянки і скасувати записи у поземельній книзі та внести до Державного земельного кадастру відомості про скасування в поземельній книзі записів щодо державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 0722187400:05:004:0232.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ Держгеокадастру у Волинській області на користь позивача судовий збір в розмірі 1073,60 грн.
Додатковим рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 29.06.2023, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.11.2023, стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 грн.
ГУ Держгеокадастру у Волинській області, не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням від 12.06.2023, звернулось до суду з апеляційною скаргою.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.08.2023 апеляційну скаргу відповідача залишено без руху для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання оригіналу документу про сплату судового збору за подання апеляційної скарги.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2023 апеляційну скаргу відповідача повернуто на підставі пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України, в зв`язку з неусуненням скаржником недоліків апеляційної скарги.
04.06.2024 Волинська обласна військова адміністрація, в інтересах якої в порядку представництва інтересів держави діяв заступник керівника Волинської обласної прокуратури, подала апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції як особа, яка не брала участі у справі.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.06.2024 апеляційну скаргу залишено без руху для обґрунтування прокурором підстав представництва інтересів держави для подання апеляційної скарги.
В заяві на усунення недоліків апеляційної скарги прокурор покликався на те, що підставою для здійснення представництва в суді інтересів держави в особі Волинської обласної військової адміністрації є бездіяльність Волинської обласної військової адміністрації, яка полягає у невжитті заходів щодо поновлення інтересів держави шляхом оскарження рішення суду першої інстанції від 12.06.2023, обмеженість коштів органу державної влади на сплату судового збору та порушення інтересів держави щодо збереження, використання земель лісогосподарського призначення державної власності, захисту лісів як національного багатства та права власності Українського народу на ліси, що гарантоване Конституцією України.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2024 апеляційну скаргу Волинської обласної прокуратури повернуто скаржнику.
Повертаючи апеляційну скаргу на підставі пункту 7 частини 4 статті 169 КАС України, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскарження рішення є правом, а не обов`язком сторони, а тому неподання Волинською обласною військовою адміністрацією апеляційної скарги не може розцінюватись як нездійснення або неналежне здійснення захисту.
Також суд апеляційної інстанції виходив з того, що сама по собі обставина незвернення суб`єкта владних повноважень протягом певного періоду з апеляційною скаргою до суду з підстав неможливості сплати судового збору та незалучення його до участі у справі, якщо його права були порушені, не може свідчити про неналежне виконання таким органом його функцій, пов`язаних із захистом інтересів держави, та настання виключного випадку, за якого прокурор може представляти інтереси держави в суді.
УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ, ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
З рішеннями судів попередніх інстанцій Волинська обласна військова адміністрація, в інтересах якої в порядку представництва інтересів держави діє заступник керівника Волинської обласної прокуратури, не погодилась та звернулась з касаційною скаргою.
В обґрунтування касаційної скарги покликається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Зокрема, покликається на те, що судом апеляційної інстанції не враховано висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 17.10.2018 у справі № 910/11919/17, від 16.04.2019 у справі №910/3486/18, від 15.10.2019 у справі № 903/129/18, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 08.11.2023 у справі № 60715052/16-ц, від 10.01.2024 у справі № 120/1829/23, від 08.05.2024 у справі № 240/18530/23.
Також покликається на те, що спір стосується права державної власності на земельну ділянку лісогосподарського призначення, розпорядження якою належить Волинській обласній військовій адміністрації, яка не була залучена до участі у справі.
Також покликається на те, що при зверненні до суду прокурором було дотримано вимоги, визначені статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», статті 53 КАС України, та інтереси держави потребували невідкладного захисту у зв`язку з закінченням присічного строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
Також покликається на те, що невжиття заходів щодо оскарження судового рішення призведе до скасування реєстрації земельної ділянки лісогосподарського призначення, що свідчить про позбавлення права держави на спірну земельну ділянку та створення загрози у змінні її цільового призначення та знищення лісів.
Просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги та справу №140/2458/23 направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Копію ухвали про відкриття касаційного провадження разом з копією касаційної скарги та доданими до неї матеріалами позивач отримала 21.09.2024, відповідач та третя особа - 12.09.2024, однак не скористались правом подати відзиви на касаційну скаргу.
ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Відповідно до статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.
Відповідно до частини другої зазначеної статті організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.
За правилами частини 3 статті 5 КАС України до суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право.
Відповідно до частини 3 статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Відповідно до частини 4 статті 53 КАС України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.
Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України «Про прокуратуру».
Частина перша цієї статті визначає, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Частиною 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що незвернення суб`єктами владних повноважень з апеляційною скаргою з підстав незалучення до участі у справі та неможливості сплати судового збору не може свідчити про неналежне виконання такими органами своїх функцій із захисту інтересів держави, що було б підставою для звернення прокурора до суду у розумінні статті 23 Закону України «Про прокуратуру».
За правилами частини першої статті 293 КАС України крім учасників справи право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції мають також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.
За такого правового регулювання, покликання Волинської обласної військової адміністрації як на підставу неподання апеляційної скарги у цій справі на те, що її не було залучено до участі в справі, є безпідставним.
Водночас, зважаючи на поінформованість про наявність судового рішення, невжиття заходів апеляційного оскарження безумовно свідчать про нездійснення Волинською обласною військовою адміністрацією захисту інтересів держави, що в силу приписів статті 23 Закону України «Про прокуратуру» є підставою для здійснення такого захисту прокурором.
Право на апеляційне оскарження дійсно є правом учасника справи або ж особи, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.
Водночас, такі мотиви не можуть бути покладені в обґрунтування відмови у прийнятті апеляційної скарги у цій справі, зважаючи на встановлені факти нездійснення захисту інтересів держави з боку Волинської обласної військової адміністрації, що полягало саме у не реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення у цій справі.
Велика Палата Верховного Суду у справі №903/129/18 (постанова від 15.10.2019) при вирішенні питання права звернення прокурора з позовом в інтересах держави, дійшла таких висновків:
«Велика Палата Верховного Суду зазначає, що незалежно від того, чи відповідають дійсності доводи Городищенської сільської ради Луцького району Волинської області про неможливість самостійно звернутись до суду з позовом про повернення земельної ділянки через відсутність коштів для сплати судового збору, сам факт незвернення до суду сільської ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження щодо повернення земельної ділянки, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади с. Городище та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.»
За таких обставин зазначені висновки суду апеляційної інстанції про недоведеність прокурором підстав представництва інтересів держави не можна визнати обґрунтованими.
Водночас, за змістом частини першої статті 293 КАС України підставою для апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції особою, яка не брала участі у справі, є вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.
В обґрунтування необхідності представництва прокурор покликався на те, що скасування реєстрації земельної ділянки лісогосподарського призначення призведе до позбавлення права держави на спірну земельну ділянку та створення загрози у змінні її цільового призначення і знищення лісів.
Судом апеляційної інстанції таким обставинам та доводам прокурора не надано оцінку, відтак такі підлягають з?ясуванню під час вирішення питання прийняття апеляційної скарги.
Відповідно до частини 1 статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Частиною 4 цієї ж статті КАС України передбачено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Враховуючи наведене, Суд дійшов висновку про те, що касаційну скаргу слід задовольнити, ухвалу суду апеляційної інстанції - скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції.
Керуючись ст. 345 349 353 355 356 КАС України, Суд -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Волинської обласної військової (державної) адміністрації, в інтересах якої діє заступник керівника Волинської обласної прокуратури, задовольнити.
Ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2024 скасувати, справу №140/2458/23 направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
О.П. Стародуб
В.М. Кравчук
С.Г. Стеценко