ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 березня 2021 року
м. Київ
справа № 140/2728/19
адміністративне провадження № К/9901/14393/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Блажівської Н.Є.,
суддів: Дашутіна І.В., Шишова О.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірута"
на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2020 року (судді Глушко І.В., Довга О.І., Матковська З.М.)
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірута"
до Волинської митниці Держмитслужби
про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів,
В С Т А Н О В И В:
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.1. Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "Гірута" (надалі також - Позивач, ТОВ «Гірута») звернулося до суду із позовом до Волинської митниці ДФС (надалі також - Відповідач, правонаступник - Волинська митниця Держмитслужби), у якому просило визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA205110/2019/000524/2 від 10 червня 2019 року, №UA205110/2019/000556/2 від 24 червня 2019 року, №UA205110/2019/000580/2 від 3 липня 2019 року, №UA205110/2019/000983/2 від 1 серпня 2019 року, №UA205110/2019/001162/2 від 14 серпня 2019 року, №UA205110/2019/001126/2 від 19 серпня 2019 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначило, що митну вартість імпортованого товару визначено за основним методом та до декларацій додано достатній пакет документів на підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару за ціною договору. Позивач також вказував, що наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому, митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких можуть усунути сумніви у їх достовірності.
Причиною коригування митної вартості автомобіля стала відмова у наданні усіх додаткових документів, законних підстав у витребуванні яких, на думку Позивача, не було. При цьому Позивач вважає, що Волинською митницею ДФС не було вказано на наявність ознаки підробки, недостовірності чи відсутності необхідних даних у поданих до митного оформлення документах.
1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 4 листопада 2019 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Волинської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA205110/2019/000524/2 від 10 червня 2019 року, №UA205110/2019/000556/2 від 24 червня 2019 року, №UA205110/2019/000580/2 від 03 липня 2019 року, №UA205110/2019/000983/2 від 1 серпня 2019 року, №UA205110/2019/001162/2 від 14 серпня 2019 року, №UA205110/2019/001126/2 від 19 серпня 2019 року.
Рішення мотивоване тим, що за умовами контракту ціна товару визначається в Євро (EUR) та зазначається в інвойсі. Загальна вартість контракту складає суму вартості всіх інвойсів виставлених та оплачених в межах дії даного договору. Таким чином, Позивачем надавалась Відповідачу вичерпна інформація від продавця (постачальника) товару щодо цін на даний товар. За висновками суду першої інстанції, надані Позивачем до митного оформлення документи були достатніми для підтвердження заявленої за ціною договору митної вартості товарів. Суд зазначив, що обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного Позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, Відповідачем не наведено. Інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої Позивачем вартості товару, судом не встановлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2020 року апеляційну скаргу Відповідача задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції зазначив, що Відповідачем обґрунтованість сумнівів в заявленій декларантом митній вартості товарів, з врахуванням документів, поданих до митного оформлення, доведена в повному обсязі. Так, суд вказав, що контрактом передбачена умова оплати за товар - переказ коштів, в рахунках-фактурах №800635, №800704, №800732, №800834, №800869, №800885 умовами оплати зазначено prepayment (передоплата). У зв`язку з тим, що в поданих на підтвердження митної вартості товарів товаросупровідних документах містяться розбіжності, відповідно до статей 53 54 Митного кодексу України (надалі також - МК України) декларанту запропоновано в 10-тиденний термін надати документи, що підтверджують вартість товару, визначивши їх перелік: платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару; висновки про якісні та вартісні характеристики оцінюваного товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; розрахунки про здійснення платежів третім особам. Оскільки декларант не надав інших документів на підтвердження вартості імпортованого товару, вказавши на причину неможливості надання - їх відсутність, рішення Волинської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів на загальну суму 228016,77 грн. відповідають вимогам частити другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Крім того, суд зазначив, що у зв`язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (стаття 59 Митного кодексу України) та методу 2б (стаття 60 Митного кодексу України) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (стаття 62 Митного кодексу України) та методу 2г (стаття 63 Митного кодексу України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта митну вартість імпортованих товарів визначено за резервним методом згідно із статтею 64 Митного кодексу України на підставі цінової інформації ЄАІС. Також зі змісту оскаржуваних рішень слідує, що їх прийняттю передувало проведення митним органом консультації з декларантом, доведення інформації про право декларанта вчиняти дії, передбачені розділом Х, статті 55 та Главою 4 Митного кодексу України. Тобто, Відповідачем наведено обґрунтування неможливості визначення митної вартості за ціною контракту (метод 1) та необхідності визначення митної вартості товару за резервним методом (стаття 64 Митного кодексу України). Також у спірних рішеннях зазначена послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
1.3. Короткий зміст касаційної скарги та відзиву на неї
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій з посиланням на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду, просив його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
У відзиві на касаційну скаргу Відповідач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін. Вказує, що судом при ухваленні оскаржуваного рішення не порушено норм матеріального та процесуального права.
2. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що для митного оформлення товарів (текстильні вироби: одяг, що використовувався несортований (Second Hand), зношений не більше ніж на 25%: футболки, сорочки, блузки, штани, шкарпетки, верхній одяг, куртки, светри, джинсовий одяг, верхній зимовий одяг та інші вироби, що використовувались: - взуття вживане для подальшого використання, зимове, весняно-осіннє та літнє, несортоване, ступінь зносу до 25%; торговельна марка - немає даних; виробник - немає даних) декларантом ТОВ «Гірута» Волинській митниці ДФС подано митні декларації (надалі також - МД) та пакет документів до них, а саме:
-МД №UA205090/2019/071831 від 10 червня 2019 року на загальну суму 14151,90 EUR. До МД додано наступні підтверджуючі документи: сертифікат якості від 04 червня 2019 року; інвойс №800635 від 4 червня 2019 на суму 14151,90 EUR; автотранспортну накладну б/н від 4 червня 2019 року; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.l №J.0669161 від 4 червня 2019 року; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №U133-11 від 10 червня 2019 року; контракт від 05 лютого2019 №1HIR.TEX; заява декларанта або уповноваженої ним особи, в вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що товари, що включені до Зеленого переліку відходів № 7/981-19 від 12 лютого 2019 року;
- МД № UA205090/2019/077269 від 24 червня 2019 року на загальну суму 13512,36 EUR. До МД додано наступні підтверджуючі документи: сертифікат якості від 21 червня 2019 року; інвойс №800704 від 21 червня 2019 на суму 13512,36 EUR; автотранспортну накладну б/н від 21 червня 2019 року; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.l № J.0669412 від 21 червня 2019 року; документ, що підтверджує вартість перевезення товару № U133-13 від 24 червня 2019 року; контракт від 5 лютого 2019 № 1HIR.TEX; заява декларанта або уповноваженої ним особи, в вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що товари, що включені до Зеленого переліку відходів № 7/981-19 від 12 лютого 2019 року;
- МД № UA205090/2019/080714 від 2 липня 2019 року на загальну суму 13871,16 EUR. До МД додано наступні підтверджуючі документи: сертифікат якості від 28 червня 2019 року; інвойс №800732 від 28 червня 2019 на суму 13871,16 EUR; автотранспортну накладну б/н від 28 червня 2019 року; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.l №J.0669137 від 28 червня 2019 року; документ, що підтверджує вартість перевезення товару № U133-6 від 2 травня 2019 року; контракт від 5 лютого 2019 № 1HIR.TEX; заява декларанта або уповноваженої ним особи, в вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що товари, що включені до Зеленого переліку відходів № 7/981-19 від 12 лютого 2019 року;
- МД № UA205090/2019/091721 від 31 липня 2019 року на загальну суму 13528,84 EUR. До МД додано наступні підтверджуючі документи: сертифікат якості від 26 липня 2019 року; інвойс №800834 від 26 липня 2019 на суму 13528,84 EUR; автотранспортну накладну б/н від 26 липня 2019 року; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.l № J.0669225 від 26 липня 2019 року; документ, що підтверджує вартість перевезення товару б/н від 29 липня 2019 року; контракт від 5 лютого 2019 № 1HIR.TEX; заява декларанта або уповноваженої ним особи, в вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що товари, що включені до Зеленого переліку відходів № 7/981-19 від 12 лютого 2019 року;
- МД № UA205090/2019/095861 від 31 серпня 2019 року на загальну суму 15164,44 EUR. До МД додано наступні підтверджуючі документи: сертифікат якості від 08 серпня 2019 року; інвойс № 800869 від 8 серпня 2019 на суму 15164,44 EUR; автотранспортну накладну б/н від 08 серпня 2019 року; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.l № J.0727134 від 9 серпня 2019 року; документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 12 серпня 2019 року; контракт від 5 лютого 2019 року № 1HIR.TEX; заява декларанта або уповноваженої ним особи, в вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що товари, що включені до Зеленого переліку відходів № 7/981-19 від 12 лютого 2019 року;
- МД UA205090/2019/097761 від 19 серпня 2019 року на загальну суму 12983,33 EUR. До МД додано наступні підтверджуючі документи: сертифікат якості від 13 серпня 2019 року; інвойс №800885 від 13 серпня 2019 на суму 12983,33 EUR; автотранспортну накладну б/н від 19 серпня 2019 року; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.l №J.0727256 від 14 серпня 2019 року; документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 19 серпня 2019 року; контракт від 5 лютого 2019 року №1HIR.TEX; заява декларанта або уповноваженої ним особи, в вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що товари, що включені до Зеленого переліку відходів № 7/981-19 від 12 лютого 2019 року.
Вказаний товар отримано ТОВ «Гірута» згідно з контрактом №1HIR.TEX від 5 лютого 2019 року, укладеним з компанією Tell-TexGmbH (Продавець).
Згідно з пунктом 4 цього контрактна ціна товару визначаються в Євро (EUR) та зазначається в інвойсі. Загальна вартість контракта складає суму вартості всіх інвойсів, виставлених та оплачених в межах дії даного договору.
Як слідує із графи 43 митних декларацій, поданих декларантом для митного оформлення, товари (текстильні вироби: одяг, що використовувався несортований (Second Hand), зношений не більше ніж на 25%: футболки, сорочки, блузки, штани, шкарпетки, верхній одяг, куртки, светри, джинсовий одяг, верхній зимовий одяг) задекларовані за пешим (основним) методом, тобто за ціною контракту.
За результатами опрацювання документів, долучених до митних декларацій, відповідно до положень статей 53 54 368 МК України посадовою особою митного органу декларанту направлено письмові вимоги про необхідність подання додаткових документів, визначивши їх чіткий перелік, та роз`яснено, що декларант не позбавлений права надання інших документів, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
Декларантом ТОВ «Гірута» надіслано листи-заяви від 10 червня 2019 № 10/06, від 24 червня 2019 року №24/06, від 2 липня 2019 року №02/09, від 31 липня 2019 №31/07, від 13 серпня 2019 №13/08, від 19 серпня 2019 року №19/08, в яких поставлено питання про прийняття рішення про коригування митної вартості товарів без врахування 10-ти денного терміну, у зв`язку із відсутністю інших документів, що підтверджують митну вартість партії товарів.
У зв`язку з ненаданням декларантом документів згідно з переліком, вказаним у вимогах, Волинською митницею ДФС по наданих Позивачем до митного оформлення митних деклараціях прийнято рішення про коригування митної вартості товару: №UA205110/2019/000524/2 від 10 червня 2019 року, №UA205110/2019/000556/2 від 24 червня 2019 року, №UA205110/2019/000580/2 від 3 липня 2019 року, №UA205110/2019/000983/2 від 1 серпня 2019 року, №UA205110/2019/001162/2 від 14 серпня 2019 року, №UA205110/2019/001126/2 від 19 серпня 2019 року.
За змістом цих рішень, митна вартість товарів за ціною договору щодо товарів, які ввозяться на митну територію України, не може бути визначена у зв`язку із тим, що документи, подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом. Митницею, під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості не встановлено наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують складові митної вартості товару. У рішеннях зазначено, що Митниця ДФС з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості має право упевнюватися в достовірності точності будь-якого документа, заяви і розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості товару. В пункті 5.2 контракту від 5 лютого 2019 року вказано умова оплати - переказ коштів, а в рахунках-фактурах (інвойсах) зазначено - «передоплата». У зв`язку із наведеними обставинами, Відповідач дійшов висновку, що відповідні надані Позивачем документи містять розбіжності, а тому запропоновано декларанту надати також інші передбачені МК України документи.
Також, зміст рішень вказує на те, що оскільки декларантом не надано документів, які підтверджують митну вартість товарів, Відповідач дійшов висновку про неможливість визначення митної вартості товарів за обраним Позивачем методом.
Позивач, вважаючи ці рішення протиправними, звернувся до суду з позовними вимогами про їх скасування.
3. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
3.1. Доводи Позивача (особи, яка подала касаційну скаргу)
Посилаючись на недотримання судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Позивач вважає, що висновки Восьмого апеляційного адміністративного суду суперечать висновкам Верховного Суду, висловленим у постановах від 29 січня 2019 року у справі №815/6827/17, від 14 серпня 2018 року №821/1617/17 та від 7 травня 2020 року у справі №1.380.2019.001625.
Позивач наполягає на тому, що Відповідачеві разом з митними деклараціями було подано документи на підтвердження визначеної за основним методом митної вартості товарів відповідно до положень статті 53 Митного кодексу України, які містять повні та достовірні відомості про заявлену митну вартість товарів, чітко ідентифікують придбаний товар та містять об`єктивні й достовірні дані. Відповідач, за твердженнями Позивача, необґрунтовано й безпідставно скоригував митну вартість товарів за резервним методом шляхом прийняття таких, що не відповідають вимогам законодавства, рішень про коригування митної вартості товарів.
Також Позивач у касаційній скарзі зазначає, що витребовувані митним органом платіжні документи не є документами, які підтверджують вартість товару чи числові показники заявленої митної вартості, а вони лише свідчать про оплату або не оплату даних товарів. Окрім того, такі документи наявні, були подані до суду та містяться в матеріалах справи, проте, у зв`язку з частими поставками від контрагента та регулярністю відносин, передоплата здійснюється не на конкретні поставки, а на суми, які покривають декілька запланованих майбутніх поставок, а у випадку відстрочки платежів - здійснюється один чи декілька платежів, що покривають декілька попередніх поставок або частину майбутніх. Таким чином, з огляду на вказане, наявність чи відсутність у митного органу безпосередньо платіжних доручень про оплату чи часткову оплату за товар, не дає можливості визначити саме вартість товару, її числове значення. З платіжних документів можливо встановити лише факт повної чи часткової оплати та її спосіб (передоплата чи відстрочка платежу). Проте, щоб і суд, і Відповідач переконалися в даному факті, до відповіді на відзив було додано вказані платіжні документи, які суд першої інстанції оцінив в сукупності з іншими доказами.
3.2. Доводи Відповідача (особи, яка подала відзив на касаційну скаргу)
У відзиві на касаційну скаргу Відповідач, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції, вказує на те, що розбіжність в умовах контакту (переказ коштів) та на зроблених на інвойсах помітках щодо передоплати слугувала беззаперечною підставою для сумнівів митниці щодо достовірності відомостей, заявлених про митну вартість, проте не підставою для відмови у визнанні митної вартості. Висновки суду апеляційної інстанції, за твердженнями Відповідача, відповідають висновку Верховного Суду у постанові від 7 травня 2020 року у справі №1.380.2019.001625.
Також, Відповідач наполягає на тому, що з-поміж документів, які визначені Митним кодексом України, та подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості та методу її визначення, є (якщо рахунок сплачено) - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Проте банківські платіжні документи для здійснення митного контролю та оформлення подано не було. і
А відтак, відповідно до положень частини другої статті 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості за ціною угоди (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.
У зв`язку з тим, що документи, подані для підтвердження митної вартості товарів, містили розбіжності в товаросупровідних документах, було запропоновано в 10-ти денний термін надати наступні додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості.
4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
4.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
Верховний Суд, обговоривши доводи касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального та матеріального права, виходить з такого.
Згідно з частиною першою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
За змістом частини другої статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно з частиною четвертою цієї статті у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
За правилами пункту 2 частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Положеннями частин другої та третьої статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Системний аналіз наведених правових норм свідчить, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору). При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Разом з тим, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.
Наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 МК України).
Такі правові висновки підтверджуються чіткою та послідовною практикою Верховного Суду, яка наведена зокрема у постановах від 12 березня 2020 року у справі №804/6243/14, від 7 травня 2020 року у справі №1.380.2019.00162, від 2 березня 2021 року у справі № 380/842/20.
У цих рішеннях суду касаційної інстанції також зазначено, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв`язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості.
Разом з тим, зміст ухвалених у справі судових рішень не дає підстав вважати, що при вирішенні спору судами перевірено фактичну наявність у Відповідача обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів в контексті наявності у наданих до митного оформлення документах таких розбіжностей, які впливають на правильність обраного Позивачем методу визначення митної вартості товару, що ввозився на митну територію України.
Так, суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, лише констатував, що Позивачем надавалась Відповідачу інформація від продавця (постачальника) товару щодо цін на даний товар, і вартість відповідного товару згідно з умовами договору визначалась у відповідних інвойсах.
Суд же апеляційної інстанції, ухвалюючи постанову, зазначив про відповідність оскаржуваних індивідуальних актів вимогам частини другої статі 2 Кодексу адміністративного судочинства України з посиланням на те, що умови оплати вартості товару у договорі та згідно з даними інвойсу є відмінними.
Проте ані суд першої інстанції, ані суд апеляційної інстанції не надали вичерпної оцінки доводам сторін щодо наявності/ відсутності у Відповідача обґрунтованих сумнівів у правильності визначення митної вартості товару Позивачем в аспекті наявності у документах розбіжностей щодо оплати товару як обставини, що впливає/не впливає на числові значення складових митної вартості товарів та на відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Тобто фактично не перевіреними в ході розгляду справи лишились обставини щодо впливу умов і обставин оплати оцінюваного товару у взаємозв`язку з документами що подавались Позивачем до митного контролю, на наявність обґрунтованих підстав вважати, що заявлені неповні чи недостовірні відомості про фактурну вартість оцінюваного товару.
Таким чином, висновки судами попередніх інстанцій сформовані без дослідження усіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.
За змістом частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.
Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.
Суд акцентує увагу на тому, що надання судом оцінки всім важливим аргументам, що були передумовою прийняття суб`єктом владних повноважень відповідного індивідуального акта, який є предметом судового контролю, є визначеною процесуальним законом гарантією справедливого судового розгляду, одним із елементів якого є мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.
З урахуванням наведеного, Суд вважає, що у даній справі має місце неповне дослідження обставин, що мають значення для вирішення спору, оскільки судами не враховано всіх зазначених Позивачем обставин, якими він під час судового процесу обґрунтовував протиправність оскаржуваного індивідуального акта.
За наведеного колегія суддів касаційного суду доходить висновку, що суди попередніх інстанцій ухвалили рішення у даній справі з порушенням норм процесуального права не здійснивши належну перевірку спірного індивідуального акта на відповідність критеріям, наведеним у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема не перевірили правомірність спірного рішення на предмет обґрунтованості, добросовісності, розсудливості.
Верховний Суд зазначає, що для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин у цій справі суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які містяться в матеріалах справи або витребовуються, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Зокрема, надати належну оцінку вмотивованості спірного рішення про коригування митної вартості товару з урахуванням висновків у цій постанові, а саме встановити та надати правову оцінку обставинам щодо оплати товару.
Не встановлення та ненадання правової оцінки обставинам, які мають суттєве значення у справі, свідчить про недотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при розгляді справи.
4.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб.
Згідно з частиною другою статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.
Отже, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 3 345 353 355 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірута" задовольнити частково.
Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 4 листопада 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2020 року скасувати.
Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.Є. Блажівська
Судді І.В. Дашутін
О.О. Шишов