ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 140/33298/23
адміністративне провадження № К/990/19898/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді: Губської О.А.,
суддів: Білак М.В., Мацедонської В.Е.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №140/33298/23
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2023 року (головуючий суддя Дмитрук В.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року (колегія суддів: головуючий суддя Качмар В.Я., судді Гудим Л.Я., Затолочний В.С.)
ВСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. Позивач звернувся до суду з цим позовом, у якому просив:
1.1. стягнути середній заробіток за час затримки виконання постанови Волинського окружного адміністративного суду від 31 травня 2016 року у справі № 803/745/16 за період з 31 травня 2016 року по 31 жовтня 2023 року в розмірі 560970 грн.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав рішення суду про поновлення його на посаді, тому відповідно до статті 236 Кодексу законів про працю України він має право на виплату йому середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення за період з 31.05.2016 по 31.10.2023 в розмірі 560 970,00 грн.
ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
2.1. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2023 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року, позов задоволено частково.
2.2. Стягнуто з ГУНП на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання Постанови суду за період з 01 червня 2016 року по 31 жовтня 2023 року в розмірі 560763 грн.
2.3. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
ІІ. Касаційне оскарження
3. Не погоджуючись з такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального та матеріального права, просить скасувати ці судові рішення в частині задоволення позовних вимог та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
3.1. Підставою звернення з касаційною скаргою зазначено пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та неврахуванням судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо застосування статті 236 КЗпП України, викладених у постановах від 24 червня 2021 року у справі № 640/15058/19, від 16 лютого 2018 року у справі № 807/2713/13-а, від 27 червня 2019 року у справі № 821/1678/16, 25 вересня 2019 року у справі № 813/4668/16 та ін.
4. Позивач подав відзив на касаційну скаргу відповідача, за змістом якого висловив свої доводи, якими заперечив проти висловлених у скарзі обґрунтувань щодо помилковості висновків судів першої та апеляційної інстанцій по суті вирішення спору, та просив залишити оскаржувані судові рішення без змін, а скаргу - без задоволення.
IV. Установлені судами фактичні обставини справи
5. Постановою суду, яка набрала законної сили 08.08.2016, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Атестаційної комісії № 1 ГУНП, оформлене протоколом ОП №15.00003161.0018441 від 12.02.2016. Визнано протиправним та скасовано наказ ГУНП «По особовому складу» від 28.04.2016 №85 о/с в частині звільнення майора поліції ОСОБА_1 , старшого інспектора управління превентивної діяльності ГУНП (далі Посада) зі служби в поліції за пунктом 5 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через службову невідповідність) з 29 квітня 2016 року. Поновлено ОСОБА_1 на посаді з 29.04.2016. Стягнуто з ГУНП в користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу у розмірі 6624,00 грн.
6. Постанова суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення грошового забезпечення в межах стягнення за один місяць в розмірі 6210,00 грн підлягає негайному виконанню.
7. На момент звернення позивача до суду з цим позовом відповідач Постанови суду не виконав.
8. Позивач, вважаючи свої права порушеними за час затримки розрахунку при звільненні у зв`язку з несвоєчасною виплатою грошового забезпечення, звернувся до суду з цим позовом.
V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
9. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
10. Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
11. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
12. Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
13. Згідно з частиною 2 статті 257 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
14. За правилами, встановленими статтею 370 КАС України, у чинній редакції, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
15. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
16. Частиною другою статті 372 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
17. При цьому пунктом 3 частини першої статті 371 КАС України передбачено, що рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.
18. Відповідно до статті 236 Кодексу законів про працю України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
VI. Позиція Верховного Суду
19. Відповідно до частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та/або апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
20. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
21. Підставою звернення з касаційною скаргою зазначено пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та вказано, що судом апеляційної інстанції ухвалено судове рішення без урахування висновків Верховного Суду, викладених щодо застосування статті 236 КЗпП України у постановах від 24 червня 2021 року у справі № 640/15058/19, від 16 лютого 2018 року у справі № 807/2713/13-а, від 27 червня 2019 року у справі № 821/1678/16, 25 вересня 2019 року у справі № 813/4668/16 та ін.
22. Враховуючи вимоги та обґрунтування касаційної скарги, перегляд оскаржуваного судового рішення буде здійснюватися Верховним Судом в її межах.
23. Спірні правовідносини виникли у зв`язку із тим, що станом на день звернення позивача до суду з цим позовом відповідач не виконав судове рішення про поновлення його на посаді.
24. Отже, предметом спору в цій справі є стягнення середнього заробітку на підставі статті 236 Кодексу законів про працю України за час затримки виконання судового рішення
25. Суд першої інстанції при вирішенні спору застосував приписи статті 117 Кодексу законів про працю України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-ІХ.
26. Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, вирішуючи питання щодо правильності застосування цими судами норм чинного законодавства, а також питання обґрунтованості касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.
27. Статтею 5-1 КЗпП України установлено гарантії забезпечення права громадян на працю, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
28. Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що затримка виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника тягне обов`язок роботодавця виплатити такому працівникові середній заробіток за весь час затримки.
29. Стаття 236 КЗпП України не містить жодних застережень, щодо звільнення власника або уповноваженого ним органу від відповідальності за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.
30. Наведений обов`язок виплатити поновленій на посаді особі середній заробіток за час такого вимушеного прогулу не залежить від обставин та причин невиконання судового рішення про поновлення такої особи на посаді.
31. Аналіз правових норм чинного законодавства, що регулює правовідносини в сфері проходження громадянами публічної служби та звільнення з публічної служби, дає підстави для висновку, що рішення судів про поновлення на роботі є обов`язковими та виконуються негайно з часу його оголошення, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави.
32. Водночас, рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.
33. Відповідно до статті 236 КЗпП України виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі проводиться незалежно від вини роботодавця у цій затримці. Закон пов`язує цю виплату виключно із фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.
34. Для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України суду потрібно встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення; у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після ухвалення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.
35. Вказана правова позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема, у постановах від 16 лютого 2018 року у справі № 807/2713/13-а, від 27 червня 2019 року у справі № 821/1678/16, від 31 липня 2019 року у справі № 813/593/17, від 25 вересня 2019 року у справі № 813/4668/16, від 27 листопада 2019 року у справі № 802/1183/16-а, від 19 грудня 2019 року у справі № 2а-7683/12/1370, від 05 лютого 2020 року у справі № 815/1676/18, від 05 березня 2020 року у справі № 280/360/19, від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2501/19, від 19 квітня 2021 року у справі № 826/11861/17, від 24 червня 2021 року у справі № 640/15058/19, від 20 липня 2021 року у справі № 826/3465/18, від23 березня 2023 року у справі №420/8539/21 та інших.
36. У цій справі суди попередніх інстанцій встановили, що постановою Волинського окружного адміністративного суду від 31 травня 2016 року у справі № 803/745/16 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Атестаційної комісії № 1 ГУНП, оформлене протоколом ОП №15.00003161.0018441 від 12.02.2016. Визнано протиправним та скасовано наказ ГУНП «По особовому складу» від 28.04.2016 №85 о/с в частині звільнення майора поліції ОСОБА_1 , старшого інспектора управління превентивної діяльності ГУНП (далі Посада) зі служби в поліції за пунктом 5 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через службову невідповідність) з 29 квітня 2016 року. Поновлено ОСОБА_1 на посаді з 29.04.2016.
37. Однак станом на день ухвалення рішень судами попередніх інстанцій у цій справі судове рішення в означеній справі не виконано в частині поновлення позивача на посаді.
38. На момент розгляду цієї справи по суті і прийняття судами попередніх інстанцій оскаржуваних судових рішень, постанова Волинського окружного адміністративного суду від 31 травня 2016 року у справі № 803/745/16 набрала законної сили, не була скасована у визначеному законодавством порядку, а отже, була обов`язковою до виконання в повному обсязі на всій території України.
39. За таких обставин колегія суддів Верховного Суду уважає правильним та обґрунтованим висновок апеляційного суду про те, що невиконання відповідачем судового рішення про поновлення позивача на роботі зумовлює право останнього на отримання середнього заробітку за час затримки виконання в силу приписів статті 236 КЗпП України.
40. Колегія суддів Верховного Суду уважає помилковими доводи скаржника стосовно того, що суди попередніх інстанцій ухвалили оскаржувані судові рішення без урахування висновків Верховного Суду в справах з тотожним предметом спору та обставинами, оскільки зміст оскаржуваних судових рішень свідчить про протилежне. При цьому необгрунтованими є доводи касаційної скарги про те, що стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду можливе виключно за наявності наказу про поновлення позивача на посаді, оскільки законодавством передбачено виплату середнього заробітку за весь час затримки виконання рішення.
41. Ураховуючи викладене колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про те, що доводи касаційної скарги відповідача, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, не підтвердилися за результатами касаційного перегляду рішень судів попередніх інстанцій.
42. Крім цього, Верховний Суд доходить висновку про те, що суди попередніх інстанцій вирішили питання розподілу судових витрат в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу відповідно до правил статті 134 та статті 139 КАС України з врахуванням наданих відповідачем доводів щодо підстав їх зменшення.
43. Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції у цій справі.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
44. Отже, доводи касаційної скарги, які були підставою відкриття касаційного провадження, не знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду та не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій по суті справи, а тому не приймаються Судом як належні.
45. Висновки судів першої та апеляційної інстанцій по суті спору є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
46. За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір відповідно до нормам матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, у судових рішеннях повно і всебічно з?ясовані обставини в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
47. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
48. За змістом частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
49. Таким чином, зважаючи на приписи статей 349 350 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Керуючись статтями 3 341 344 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року залишити без задоволення.
2. Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий О. А. Губська
Судді М.В. Білак
В.Е. Мацедонська