ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 липня 2024 року
м. Київ
справа № 140/36282/23
адміністративне провадження № К/990/23498/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І. В.,
суддів Шишова О.О., Білоуса О.В.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2023 року, постановлену суддею Волдінером Ф. А., та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2024 року, прийняту колегією суддів у складі Кухтея Р. В., Носа С. П., Шевчук С. М., у справі № 140/36282/23 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЙЛОР ХОЛД» про забезпечення позову, подану до пред`явлення позовної заяви,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
У грудні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕЙЛОР ХОЛД» (далі - позивач, ТОВ «ТЕЙЛОР ХОЛД») звернулося до суду з заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, у якому просило:
- зупинити дію розпорядження Головного управління ДПС у Волинській області (далі - відповідач, скаржник) № 259-р (дату неможливо визначити через її некоректне визначення « 21..1.1.20») про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним ТОВ «ТЕЙЛОР ХОЛД» (реєстраційний номер 03080314201900080, термін дії: з 01 липня 2019 року до 01 липня 2024 року) за адресою місця торгівлі: Волинська область, Луцький район, с. Чаруків, вул. Вокзальна, 146, АЗС №27 з магазином, до вирішення спору по суті та набрання рішенням у цій справі законної сили;
- зобов`язати Головне управління ДПС у Волинській області видалити інформацію (запис) щодо анулювання ліцензії ТОВ «ТЕЙЛОР ХОЛД» (реєстраційний номер 03080314201900080, термін дії: з 01 липня 2019 року до 01 липня 2024 року) за адресою місця торгівлі: Волинська область, Луцький район, с. Чаруків, вул. Вокзальна, 146, АЗС №27 з магазином, з Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним до вирішення спору по суті та набрання рішенням у цій справі законної сили.
Заява про вжиття заходів забезпечення позову була обґрунтована тим, що позивач уважає розпорядження про анулювання ліцензії протиправним та має намір звернутися до суду з позовом про його скасування.
Також оскільки спірне розпорядження тягне за собою тяжкі негативні правові наслідки у вигляді повного блокування господарської діяльності позивача, що в подальшому унеможливить виконання рішення суду та не забезпечить ефективний захист і поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він планує звернутися до суду, ТОВ «ТЕЙЛОР ХОЛД» просить зупинити дію розпорядження про анулювання ліцензії до вирішення спору по суті.
Позивач зазначає, що здійснення ТОВ «ТЕЙЛОР ХОЛД» господарської діяльності напряму залежить від наявності відповідної ліцензії, а її анулювання призвело до зупинення такої діяльності, що зумовлює втрату прибутку, неможливість виплати заробітної плати працівникам, простій орендованого приміщення та обладнання, яке потребує постійного обслуговування, неможливість виконання взятих перед третіми особами зобов`язань.
На думку позивача, невжиття заходів забезпечення позову матиме наслідком заподіяння шкоди правам та інтересам ТОВ «ТЕЙЛОР ХОЛД», правам та інтересам третіх осіб, ускладнить їх відновлення або взагалі унеможливить.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2023 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2024 року, заяву позивача задоволено частково: зупинено дію оскаржуваного розпорядження про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним до вирішення спору по суті та набрання законної сили рішенням суду у цій справі.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що повне зупинення господарської діяльності з продажу пального, що зумовлене анулюванням відповідної ліцензії, має вкрай негативні наслідки для позивача як суб`єкта господарювання, для подолання яких очевидно потрібно буде докласти значних зусиль у випадку задоволення позову. Такі негативні наслідки відобразяться на роботі підприємства в цілому, зокрема: у формі втрати очікуваного прибутку від господарської діяльності, на зобов`язаннях позивача в частині збереження робочих місць та виплати заробітної плати найманим працівникам, а також на податкових зобов`язаннях позивача, оскільки обсяг виплачуваних підприємством податків напряму корелюється з фінансовими результатами господарської діяльності підприємства. В умовах воєнного стану та руйнування економіки України внаслідок прямої збройної агресії російської федерації особливе значення має збереження функціонування суб`єктів економічної системи, які забезпечують її існування як шляхом здійснення активної господарської діяльності та насичення коштами фінансової системи країни, так і виконанням податкових і соціальних зобов`язань. Окрім того, пальне є товаром, який має істотну соціальну значущість, і вільний доступ до його придбання має істотне значення для збереження соціального благополуччя та спокою серед населення відповідного регіону.
З огляду на викладене, суди дійшли висновку, що у спірному випадку невжиття заходів забезпечення позову може нанести значно більше шкоди для різних учасників цивільних правовідносин, ніж ймовірне недотримання позивачем податкової дисципліни.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління ДПС у Волинській області подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, податковий орган стверджує, що звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач не навів достатніх доказів в обґрунтування існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, а також неможливості їх захисту без вжиття заходів забезпечення позову. Зазначає, що підприємницька діяльність передбачає ведення господарської діяльності на власний ризик, який включає в себе можливі втрати інвестицій, виникнення додаткових витрат тощо. Окрім того, податковий орган зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії розпорядження про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним фактично вирішує спір по суті, що суперечить меті застосування частини другої статті 150 КАС України.
ТОВ «ТЕЙЛОР ХОЛД» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому уважає, що суди попередніх інстанцій не надавали правову оцінку фактичним обставинам справи до ухвалення рішення по суті, а лише дослідили наявність певних ризиків для здійснення господарської діяльності позивачем, а тому у спірному випадку вжиття заходів забезпечення позову не є вирішенням справи по суті.
Також позивач звернув увагу на існування усталеної практики Верховного Суду, де уважається за можливе вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії розпорядження про анулювання ліцензії у разі доведеності, що анулювання ліцензії матиме наслідком утруднення або неможливість відновлення господарської діяльності взагалі у випадку ухвалення позитивного рішення суду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.
Частинами першою та другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 КАС України).
В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 КАС України).
Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При цьому заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Таким чином, суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані заявником для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, а також у очевидності ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Водночас, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.
Так само суд повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.
Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.
Суди попередніх інстанцій дослідили долучені позивачем до заяви про забезпечення позову документи та встановили, що основним видом діяльності ТОВ «ТЕЙЛОР ХОЛД» є роздрібна торгівля пальним. Для провадження зазначеного виду діяльності позивач у справі уклав з ТОВ «Сатурн-11» договір оренди № 1/18 від 22 травня 2018 року, відповідно до якого володіє на праві користування автозаправною станцією № 27.
У зв`язку з цим позивач отримав ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним, але ця ліцензія була анульована спірним розпорядженням.
Суди з`ясували, що позивач має діючі зобов`язання з виплати заробітної плати 7 працівникам операторів заправної станції.
Також заявником подано до суду первинні бухгалтерські документи (довідка про зведені за добу підсумкові облікові дані щодо обсягів обігу (отримання/відпуску) та залишків пального на акцизному складі пального по АЗС №27 (акцизний склад №1000512)), згідно з якими станом на 09 грудня 2023 року в резервуарах АЗС №27 знаходиться залишки пального в кількості 19 134,42 літри.
Окрім того, відповідно до наданих договорів зберігання з різними суб`єктами господарювання, заявник обтяжений зобов`язаннями зберігання пального в резервуарах автозаправної станції і повернення його за першою вимогою про повернення або здійснення відпуску зі зберігання уповноваженим (довіреним) особам контрагентів.
Зважаючи на викладені обставини, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що до розгляду справи по суті щодо законності або не законності розпорядження про анулювання ліцензії, таке анулювання суттєво впливає на ведення господарської діяльності позивача, а саме: блокує формування доходу та виплати працівникам АЗС заробітної плати, призводить до негативних наслідків у взаємовідносинами з іншими суб`єктами господарювання, яким позивач повинен здійснити поставку пального. Це може призвести до невідворотних витрат та перепон у веденні господарської діяльності та безпосередньо впливає на наявні зобов`язання заявника в частині збереження робочих місць і виплати заробітної плати найманим працівникам.
Надаючи оцінку таким висновкам судів попередніх інстанцій, варто зазначити, що правомірність вжиття судами заходів забезпечення позову у цій категорії спорів вже була предметом розгляду Верховного Суду, який у постановах від 14 грудня 2021 року у справі № 240/16920/21, від 15 квітня 2022 року у справі № 440/6755/21, від 21 грудня 2022 року у справі № 160/11995/22, від 31 січня 2023 року у справі № 140/8709/21, від 22 березня 2023 року у справі № 380/8301/22, якщо узагальнити, дійшов висновків про можливість вжиття заходів забезпечення позову за умови доведення та документального підтвердження обставин, які б свідчили про можливість настання невідворотних наслідків для господарської діяльності позивача.
Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про існування визначених у статті 150 КАС України обставин для вжиття заходів забезпечення позову. Суди попередніх інстанцій оцінили той факт, що негативні наслідки, за період чинності оспорюваного розпорядження, є більше обтяжливими, ніж наслідки, які б могли виникнути у разі невжиття заходів забезпечення позову.
Верховний Суд ще раз наголошує на тому, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Приймаючи рішення про забезпечення позову, суди попередніх інстанцій обґрунтовано вважали, що обраний заявником спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог.
Отже, переглянувши оскаржувані судові рішення у цій справі у межах доводів касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм процесуального права, Верховний Суд уважає що при ухваленні оскаржуваних рішень суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм процесуального права, які могли б бути підставою для їх скасування, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 350 КАС України).
Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення.
Ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2024 року у справі № 140/36282/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач І. В. Дашутін
Судді О.О. Шишов
О.В. Білоус