ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 141/301/16-ц
провадження № 61-7921св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1 ,
відповідач за первісним та зустрічним позовом - ОСОБА_2 ,
відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_3 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Іллінецького районного суду Вінницької області, в складі судді Шелюховського М. В., від 08 лютого 2024 року, додаткове рішення Іллінецького районного суду Вінницької області, в складі судді Шелюховського М. В.,
від 26 лютого 2024 року, постанову Вінницького апеляційного суду, в складі колегії суддів: Матківської М. В., Сопруна В. В., Стадника І. М., від 24 квітня
2024 року, додаткову постанову Вінницького апеляційного суду, в складі колегії суддів: Матківської М. В., Сопруна В. В., Стадника І. М., від 03 травня 2024 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. У жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, відібрання дитини та визнання права спільної сумісної власності на майно.
2. Ухвалою Калинівського районного суду Вінницької області від 26 січня 2016 року справа передана на розгляд Оратівському районному суду Вінницької області.
3. Ухвалою Оратівського районного суду Вінницької області від 03 березня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_4 про визнання права спільної сумісної власності на майно виділено в окреме провадження.
4. Остаточно уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 вказала, що
із 08 лютого 2013 року вона з ОСОБА_2 перебувала в шлюбі, який розірвано рішенням Калинівського районного суду Вінницької області
від 02 лютого 2016 року.
5. За час перебування у шлюбі було придбано автомобіль марки OPEL VIVARO, д.н.з. НОМЕР_1 , право власності на який було зареєстровано за ОСОБА_2 .
6. 06 січня 2016 року ОСОБА_2 відчужив вказаний автомобіль ОСОБА_3 .
7. Зазначала, що оскільки автомобіль належав їм з ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності, вона має право на компенсацію 1/2 вартості вказаного майна, у зв`язку із чим просила суд стягнути з ОСОБА_2
86 373,65 грн.
8. У серпні 2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу автомобіля дійсним та звільнення майна з-під арешту.
9. Позов ОСОБА_3 мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1
ОСОБА_2 , як посередник, провів первинну реєстрацію транспортного засобу марки OPEL VIVARO, д.н.з. НОМЕР_1 , який був ввезений з-за кордону, з подальшою реєстрацією автомобіля на своє ім`я.
10. Стверджував, що цей автомобіль ОСОБА_2 придбав за кошти його матері ОСОБА_5 , яка надала 50 000 грн для придбання транспортного засобу з подальшою передачею автомобіля йому - ОСОБА_3 .
11. Для подальшого переоформлення автомобіля ОСОБА_2 надав ОСОБА_5 нотаріально посвідчену довіреність від 24 жовтня 2015 року.
12. 06 січня 2016 року за дорученням від 24 жовтня 2015 року № НАК 457517 був укладений письмовий договір купівлі-продажу транспортного засобу, на підставі якого ОСОБА_5 продала, а він купив спірний автомобіль.
13. Посилаючись на те, що ОСОБА_1 не довела, що автомобіль марки OPEL VIVARO, 2006 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , який оформив на себе як посередник ОСОБА_2
16 грудня 2014 року, придбаний за спільні сімейні кошти, ОСОБА_3 просив суд:
- визнати дійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу
від 06 січня 2016 року - автомобіля марки OPEL VIVARO, 2006 року випуску, сірого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , укладений між ним - покупцем та продавцем ОСОБА_2 ;
- визнати за ним право власності на цей транспортний засіб та звільнити автомобіль з-під арешту, який накладений постановою від 25 липня
2016 року у виконавчому провадженні № 51764795 головним державним виконавцем Оратівського районного відділу державної виконавчої служби про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження на підставі ухвали Оратівського районного суду Вінницької області від 21 липня 2016 року у цій справі.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
14. Рішенням Іллінецького районного суду Вінницької області від 08 лютого 2024 року, з урахуванням змін, внесених постановою Вінницького апеляційного суду від 24 квітня 2024 року, позов ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 86 373,65 грн грошової компенсації вартості належної їй частки у спільному майні - автомобілі марки OPEL VIVARO, 2006 року випуску, сірого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 .
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено.
Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Оратівського районного суду Вінницької області від 21 липня 2016 року, у вигляді накладеного арешту на автомобіль марки OPEL VIVARO, 2006 року випуску, сірого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 .
Вирішено питання розподілу судових витрат.
15. Задовольняючи позов ОСОБА_1 , суди вказали, що автомобіль марки OPEL VIVARO, д.н.з. НОМЕР_1 , придбаний ОСОБА_2 під час перебування у шлюбі з ОСОБА_1 , у зв`язку з чим вказане майно є спільною сумісною власністю подружжя відповідно до положень частини першої статті 60 СК України.
16. Оскільки ОСОБА_2 розпорядився вказаним автомобілем на власний розсуд, без згоди ОСОБА_1 , з нього на користь останньої, з урахуванням рівності часток подружжя, підлягає стягненню грошова компенсація у розмірі 1/2 частини вартості відчужуваного майна в розмірі 86 373,66 грн, який визначений судом згідно з висновком автотоварознавчого дослідження від 04 квітня 2023 року № 25Е-03/23.
17. Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суди вказали, що ОСОБА_3 є власником спірного автомобіля марки OPEL VIVARO,
2006 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу від 06 січня 2016 року, на виконання якого відбулася передача зазначеного транспортного засобу та здійснено його перереєстрацію на нового власника. Тобто, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3 набув право власності на автомобіль на підставах, передбачених законом, і доказів невизнання за ним такого права власності відповідачами матеріали справи не містять, а тому відсутні підстави для визнання за ним права власності, яке ніким не оспорюється.
18. Додатковим рішенням Іллінецького районного суду Вінницької області від 26 лютого 2024 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 24 квітня 2024 року, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката в розмірі 12 520,88 грн.
19. Частково задовольняючи заяву ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Борусевичем С. Й., районний суд, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, врахував встановлений у договорі розмір і порядок обчислення витрат на правову допомогу.
20. Додатковою постановою Вінницького апеляційного суду від 03 травня 2024 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3 355 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1 677,50 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.
21. Вирішуючи заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення, подану представником - адвокатом Борусевичем С. Й., суд апеляційної інстанції дослідив надані на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з апеляційним переглядом справи докази, а також врахував, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задоволено частково.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
22. У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 08 лютого 2024 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 24 квітня 2024 року в частині задоволення первісного позову ОСОБА_1 , ухваливши в цій частині нове рішення про відмову в задоволення позову; скасувати додаткове рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 26 лютого 2024 року та додаткову постанову Вінницького апеляційного суду від 03 травня 2024 року.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
23. У травні 2024 року ОСОБА_2 подав касаційну скаргу на рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 08 лютого 2024 року, додаткове рішення Іллінецького районного суду Вінницької області
від 26 лютого 2024 року, постанову Вінницького апеляційного суду від 24 квітня 2024 року та додаткову постанову Вінницького апеляційного суду від 03 травня 2024 року.
24. Ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2024 року відкрито касаційне провадження, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи, які у серпні 2024 року надійшли до Верховного Суду.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
25. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду
від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17, від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16, у справах № 522/1029/18,№ 522/2110/15-ц, № 522/2201/15-ц, № 522/2202/15-ц, № 372/1036/15-ц, № 904/10956/16, № 183/1617/16, № 911/1437/17, № 713/285/2012, у постановах Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 133/3928/14-ц, 26 вересня
2018 року у справі № 713/285/2012, у справах № 158/2229/16-ц, № 755/6962/19, № 199/3645/17, № 757/45050/15, у постановах Верховного Суду України
від 20 лютого 2013 року у справі № 6-163цс12, від 03 липня 2013 року у справі № 6-61цс13, від 03 червня 2015 року у справі № 6-38цс15, від 02 жовтня
2013 року у справі № 6-79цс13, справі № 6-843цс17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
26. Касаційна скарга мотивована тим, що під час вирішення справи відповідач довів, що автомобіль марки OPEL VIVARO, д.н.з. НОМЕР_1 , був придбаний не за грошові кошти, спільно нажиті під час шлюбу, а за грошові кошти іншої особи - ОСОБА_6 для її сина ОСОБА_3 .
27. Вказує, що суди попередніх інстанції повинні були застосувати до вимог ОСОБА_1 позовну давність.
28. Звертає увагу, що фактично з 05 листопада 2015 року він з малолітньою дочкою ОСОБА_7 не проживали з позивачкою.
29. Зауважує, що не отримував заяв і клопотань ОСОБА_1 про стягнення витрат на послуги адвоката.
30. Рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 08 лютого 2024 року та постанова Вінницького апеляційного суду від 24 квітня 2024 року оскаржуються в частині вирішення первісного позову ОСОБА_1 , а тому відповідно до вимог статті 400 ЦПК України в іншій частині судові рішення на предмет законності та обґрунтованості не перевіряються.
Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу
31. У серпні 2024 року ОСОБА_3 подав відзив на касаційну скаргу, в якому посилається на те, що ОСОБА_1 не довела факт отримання
ОСОБА_2 грошових коштів від продажу автомобіля марки OPEL VIVARO,
д.н.з. НОМЕР_1 , у той час як ОСОБА_2 довів протилежне. Також наголошує на тому, що позивачка подала позов щодо майна, яке не є майном подружжя, придбаним під час шлюбу. Посилаючись на те, що факт отримання ОСОБА_2 грошових коштів від продажу спірного автомобіля є недоведеним, що свідчить про відсутність предмету спору, ОСОБА_3 вважає, що наявні підстави для скасування судових рішень та закриття провадження у справі.
32. У серпні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Борусевич С. Й. подав відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що початок перебігу позовної давності у справах про поділ спільного майна подружжя, шлюб якого розірвано, обчислюється не з дати прийняття постанови державного органу реєстрації актів цивільного стану чи з дати набрання рішенням суду законної сили, а від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права, тобто з моменту виникнення спору між ними. Звертає увагу, що посилання ОСОБА_2 в касаційній скарзі на практику Верховного Суду України та Верховного Суду є безпідставним, оскільки вона не є релевантною до спірних правовідносин, а тому вважає, що наявні підстави для закриття касаційного провадження.
Фактичні обставини справи, встановленні судами попередніх інстанцій
33. 08 жовтня 2013 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб, який розірвано рішенням Калинівського районного суду Вінницької області
від 02 лютого 2016 року.
34. Із розписки, наданої ОСОБА_2 , вбачається, що він взяв у ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 50 000 грн, за які зобов`язується купити автомобіль-бус марки (Опель, Рено). Розписка датована 14 жовтня 2014 року.
35. Довіреністю, посвідченою 24 жовтня 2015 року приватним нотаріусом Калинівського районного нотаріального округу Вінницької області
Варламович О. В. терміном на три роки, ОСОБА_2 уповноважив ОСОБА_5 або ОСОБА_3 експлуатувати та розпоряджатися від його імені належним йому транспортним засобом марки OPEL VIVARO,
2006 року випуску, сірого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 .
36. Згідно з довідкою-рахунком від 16 грудня 2014 року серії НОМЕР_3 , торговельна організація ТОВ «Трансгруп ФК» продала і видала
ОСОБА_2 автомобіль марки OPEL VIVARO, 2006 року випуску, сірого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 .
37. На запит суду регіональний сервісний центр у Вінницькій області надав відповідь 28 січня 2016 року № 27/2-559 про реєстрацію та перереєстрацію транспортного засобу марки OPEL VIVARO, д.н.з. НОМЕР_1 , згідно якої первинна реєстрація транспортного засобу, придбаного в торговельній організації, який ввезено з-за кордону, проведена на власника
ОСОБА_2 , за яким зареєстровано транспортний засіб - автомобіль марки OPEL VIVARO, 2006 року випуску, сірого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , на підставі довідки-рахунку від 16 грудня
2014 року № ВІА689549; ВМД № 205070000/2014/056331 від 18 грудня
2014 року. Перереєстрація транспортного засобу на нового власника - ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу проведена 06 січня 2016 року на підставі: свідоцтва НОМЕР_4 від 18 грудня 2014 року та договору купівлі-продажу від 06 січня 2016 року № 0542-2016-13.
38. Згідно договору купівлі-продажу транспортного засобу від 06 січня
2016 року 0542-2016-13, оформленого та посвідченого у Територіальному сервісному центрі 0542 РСЦ МВС у Вінницькій області, продавець
ОСОБА_2 і покупець ОСОБА_3 уклали договір, за умовами якого продавець зобов`язався передати покупцю, який зобов`язався прийняти у власність транспортний засіб, який має такі характеристики: марка OPEL модель VIVARO, 2006 року випуску, сірого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 . Договір підписаний від імені продавця ОСОБА_2 - ОСОБА_5 (без будь-якого підтвердження її повноважень) і від імені покупця - ОСОБА_3 .
39. Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження від 31 серпня 2019 року № 171Е-08/19, проведеного за заявою представника ОСОБА_1 , середня ринкова вартість технічно справного автомобіля марки OPEL VIVARO, 2006 року виробництва, станом на 06 січня 2016 року складала 166 791,50 грн.; середня ринкова вартість технічного справного автомобіля марки OPEL VIVARO, 2006 року виробництва, станом на момент проведення цього дослідження складає: 125 799,30 грн.
40. Згідно з висновком експертного автотоварознавчого дослідження
від 04 квітня 2023 року № 25Е-03/23, проведеного за заявою адвоката Борусевича С. Й., середня ринкова вартість технічно справного автомобіля марки OPEL VIVARO, 2006 року виробництва, станом на момент проведення цього дослідження складає: 172 747,30 грн.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
41. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, відзивів на неї та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
42. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
43. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
44. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
45. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Щодо вирішення позовних вимог по суті спору
46. Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
47. Статтею 63 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
48. Згідно з частиною першою статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
49. У частині першій статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
50. Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
51. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
52. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
53. Загальними засадами цивільного законодавства є, в тому числі, справедливість, добросовісність та розумність (стаття 3 ЦК України).
54. У випадку поділу між подружжям неподільної речі виплата одному з подружжя компенсації його частки у майні здійснюється за дійсною (ринковою) вартістю цього майна на час розгляду справи, а у разі неможливості її встановлення визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи.
Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на спільне майно, оскільки присудження одному з подружжя компенсації його частки у майні за ціною, нижчою ніж ринкова вартість цього майна, є порушенням права одного з подружжя на мирне володіння своїм майном та отримання за нього справедливої ціни (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц).
55. Відповідно до статті 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 вересня 2022 року у справі № 125/2157/19 обговоривши питання ефективності способу захисту порушеного права шляхом пред`явлення позовних вимог про визнання договору недійсним, вказала що пред`явлення позову стороною договору або іншою особою (зацікавленою особою) про визнання недійсним договору є ефективним способом захисту порушеного права у разі, якщо такий позов заявлений з метою повернення одному з подружжя, чиї права порушено, майнових прав та/або частки в спільному майні подружжя, у тому числі шляхом визнання прав на частку, та/або одночасного виділення частки в порядку поділу майна подружжя або встановлення порядку користування цим майном тощо. При цьому підлягає встановленню добросовісність, насамперед, набувача за таким договором ((див. п. 8.67 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 916/2813/18).
В іншому випадку, у разі якщо сторона договору або інша особа (зацікавлена особа) хоче отримати еквівалент вартості майна, яке було відчужено без її згоди, вона має право подати позов про стягнення компенсації в розмірі частки відчуженого спільного майна, що є ефективним способом захисту без визнання правочину недійсним та застосування реституції. У цьому випадку важливим є встановлення на час вирішення спору ринкової вартості спільного майна, яке було відчужено, а у разі неможливості визначення такої вартості саме цього майна - ринкової вартості майна, подібного за якостями (технічними характеристиками) до відчуженого.
56. Встановивши, що сторони придбали автомобіль марки OPEL VIVARO, д.н.з. НОМЕР_1 , під час перебування у зареєстрованому шлюбі і відповідач розпорядився цим спільним майном подружжя на власний розсуд без повідомлення та згоди ОСОБА_1 , суд першої інстанцій, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку, що в такому випадку позивачка має право на грошову компенсацію половини вартості спірного транспортного засобу.
57. Визначаючи розмір грошової компенсації в сумі 86 373,65 грн, районний суд врахував висновок автотоварознавчого дослідження від 04 квітня
2023 року № 25Е-03/23.
Такий підхід судів узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц.
58. Апеляційний суд, оцінивши надані сторонами докази обґрунтовано відхилив доводи ОСОБА_2 про те, що спірний автомобіль придбаний ним за кошти, які належать іншій особі - ОСОБА_5 , яка є матір`ю ОСОБА_3 , з яким у нього начебто виникли договірні зобов`язання щодо придбання автомобіля.
59. У розглядуваній справі презумпція спільності майна подружжя не спростована.
60. Посилання в касаційній скарзі на пропуск позивачкою позовної давності є безпідставним, оскільки з матеріалів справи вбачається, що з цим позовом ОСОБА_1 звернулась до суду ще у жовтні 2015 року, після чого неодноразово уточняла та змінювала позовні вимоги, проте вказане не свідчить про необхідність застосування судом позовної давності відповідно до статті 267 ЦК України.
61. Крім того, у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-258цс15 сформульовано висновок про те, що вирішуючи питання перебігу позовної давності за вимогами про поділ спільного майна подружжя, суди мають врахувати, що при визначенні початку перебігу позовної давності необхідно виходити не з часу, коли сторони розірвали шлюб, а з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого майнового права, оскільки сам по собі факт припинення шлюбу не свідчить про порушення права власності одного із подружжя. Неподання позову про поділ майна, у тому числі до спливу трьох років з дня розірвання шлюбу, за відсутності доказів, які б підтверджували заперечення права одного з подружжя на набуте у період шлюбу майно, зареєстроване за іншим подружжям, не може свідчити про порушення права і вказувати на початок перебігу позовної давності.
Щодо вирішення питання розподілу судових витрат
62. За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
63. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
64. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
65. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
66. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
67. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
68. Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
69. Під час вирішення справи в суді першої інстанції, представник
ОСОБА_1 до закінчення судових дебатів заявив, що надання доказів на підтвердження розміру витрат, понесених на професійну правничу допомогу, буде надано у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України.
70. На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу, які планує понести позивачка, її представник надав копію договору про надання правової допомоги адвоката від 24 березня 2023 року № 117, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Борусевичем С. Й., детальний опис робіт (наданих послуг), акт від 13 лютого 2024 року № 13/02 про надану правничу допомогу в рамках цивільної справи 141/301/16-ц за період з 24 березня 2023 року по
13 лютого 2024 року.
71. В акті від 13 лютого 2024 року № 13/02 зазначено, що за період часу
з 24 березня 2023 року по 13 лютого 2024 року адвокатом
Борусевичем С. Й. була виконана наступна правнича робота (надані послуги):
- 24 березня 2023 року проведений правовий аналіз документів наданих клієнтом, формування правової позиції, консультування - тривалістю 2 год., вартістю 1 400 грн;
- 09 квітня 2023 року підготовка та подання до суду заяви про збільшення позовних вимог вартістю 1 050 грн, сплата судового збору вартістю -
311,30 грн, поштові витрати, пов`язані з направленням заяви з доданими документами іншим учасникам справи, вартістю 134,58 грн - тривалістю
1 год. 30 хв.;
- 11 квітня 2023 року представництво інтересів клієнта у Іллінецькому районному суді Вінницької області тривалістю 1 год. вартістю 700 грн, час, витрачений адвокатом на прибуття до суду та у зворотньому напрямку - тривалістю 2 год., вартістю 1 000 грн;
- 30 травня 2023 року представництво інтересів клієнта у Іллінецькому районному суді Вінницької області тривалістю 1 год. вартістю 700 грн, час, витрачений адвокатом на прибуття до суду та у зворотньому напрямку - тривалістю 2 год., вартістю 1 000 грн;
- 12 липня 2023 року представництво інтересів клієнта у Іллінецькому районному суді Вінницької області тривалістю 2 год. вартістю 1 400 грн, час, витрачений адвокатом на прибуття до суду та у зворотньому напрямку - тривалістю 2 год., вартістю 1 000 грн;
- 07 жовтня 2023 року підготовка та подання до суду клопотання про призначення судової транспортно-товарознавчої експертизи тривалість 1 год., вартістю1 050 грн;
- 10 жовтня 2023 року представництво інтересів клієнта у Іллінецькому районному суді Вінницької області тривалістю 2 год. вартістю 1 400 грн, час, витрачений адвокатом на прибуття до суду та у зворотньому напрямку - тривалістю 2 год., вартістю 1 000 грн;
- 23 січня 2024 року представництво інтересів клієнта у Іллінецькому районному суді Вінницької області тривалістю 2 год. 15 хв. вартістю 1 575 грн, час, витрачений адвокатом на прибуття до суду та у зворотньому напрямку - тривалістю 2 год., вартістю 1 000 грн;
- 01 лютого 2024 року підготовка та падання до суду клопотання та письмового виступу у дебатах тривалістю 4 год вартістю 2 800 грн;
- 13 лютого 2024 року підготовка та направлення до суду заяви про ухвалення додаткового рішення та детального опису робіт (наданих послуг) тривалістю 1 год. 30 хв. вартістю 1 050 грн.
72. Також надання позивачці правничої допомоги підтверджено ордером серії від 29 березня 2023 року АВ № 1069568, фіскальними чеками від 10 квітня 2023 року № 22, від 10 квітня 2023 року № 23 та від 10 квітня 2023 року
№ 085180, описами вкладення у цінні листи № 2101101211183 та
№ 2101101211191, накладними № 2101101211183 та № 2101101211191, квитанцією від 09 квітня 2023 року № 32528798800006682723.
73. Згідно розрахунків за надану правничу допомогу ОСОБА_1 має понести витрати у сумі 18 570,88 грн.
74. Дослідивши зміст наданих доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 12 520,88 грн витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката.
75. 29 квітня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Борусевич С. Й. подав до апеляційного суду заяву про ухвалення додаткового судового рішення, в якій просив стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6 710 грн.
76. До заяви додано детальний опис робіт (наданих послуг) від 29 квітня 2024 року, акт № 25/04 про надану правничу допомогу в рамках цивільної справи № 141/301/16-ц за період з 28 березня 2024 року по 24 квітня 2024 року за договором про надання професійної правничої допомоги адвоката
від 24 березня 2023 року № 117 та докази направлення заяви з додатками іншим учасникам справи.
77. В акті від 25 квітня 2024 року № 25/04 зазначено, що за період часу
з 28 березня 2024 року по 24 квітня 2024 року адвокатом
Борусевичем С. Й. була виконана наступна правнича робота (надані послуги):
- правовий аналіз апеляційних скарг ОСОБА_2 та
ОСОБА_3 , формування правової позиції, консультування, тривалістю 2 год. 30 хв. вартістю 1 750 грн;
- підготовка та подання відзиву на апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , витрати, пов`язані з їхнім направленням, тривалістю
5 год. 30 хв., вартістю 3 860 грн та 60 грн;
- представництво інтересів клієнта у Вінницькому апеляційному суду тривалістю 1 год. 30 хв., вартістю 1 050 грн.
78. Згідно наданих розрахунків за надану правничу допомогу під час апеляційного перегляду справи ОСОБА_1 понесла витрати на загальну суму 6 710 грн.
79. Дослідивши зміст наданих доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу, суд апеляційної інстанції врахував, що апеляційну скаргу
ОСОБА_2 залишено без задоволення, а ОСОБА_3 - задоволено частково, та правильно здійснив розподіл понесених
ОСОБА_1 судових витрат, стягнувши з ОСОБА_2 3 355 грн, а з ОСОБА_3 - 1 677,50 грн.
80. З урахуванням фактичних обставин справи, виходячи з обсягу наданих адвокатом послуг та фактично витраченого часу, а також обсягу наданих сторонами доказів на підтвердження вимог, колегія суддів погоджується із здійсненим судами попередніх інстанцій розподілом судових витрат та вважає, що стягнутий розмір вартості наданих послуг 12 520,88 грн та 6 710 грн, визначених в актах виконаних робіт, відповідає складності розглядуваної справи.
81. З матеріалів справи вбачається, що представником ОСОБА_1 - адвокатом Борусевичем С. Й. на адресу ОСОБА_2 надсилались копії заяв з відповідними додатками про ухвалення додаткового рішення, що підтверджується копіями накладних Укрпошти та описами вкладення у цінні листи, та спростовує доводи касаційної скарги.
82. З урахуванням встановлених обставин висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17,
від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16, у справах № 522/1029/18, № 522/2110/15-ц, № 522/2201/15-ц, № 522/2202/15-ц, № 372/1036/15-ц, № 904/10956/16, № 183/1617/16, № 911/1437/17, № 713/285/2012, у постановах Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 133/3928/14-ц, 26 вересня 2018 року у справі № 713/285/2012, у справах № 158/2229/16-ц, № 755/6962/19, № 199/3645/17, № 757/45050/15, у постановах Верховного Суду України від 20 лютого 2013 року у справі
№ 6-163цс12, від 03 липня 2013 року у справі № 6-61цс13, від 03 червня
2015 року у справі № 6-38цс15, від 02 жовтня 2013 року у справі № 6-79цс13, справі № 6-843цс17, на які заявник посилався в касаційній скарзі.
83. Оскаржені судові рішення є достатньо вмотивованими та містять висновки судів щодо питань, які мають значення для вирішення справи.
84. В межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що суди попередніх інстанцій ухвалили оскаржені судові рішення із неправильним застосуванням норм матеріального права або із порушенням норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.
85. Рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 08 лютого 2024 року та постанова Вінницького апеляційного суду від 24 квітня
2024 року в частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_3 судом касаційної інстанції на предмет законності та обґрунтованості відповідно до статті 400 ЦПК України не перевіряються.
86. Колегією суддів не встановлено підстав, визначених пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України, для закриття провадження у справі, про що просив ОСОБА_3 у відзиві на касаційну скаргу, як і не встановлено підстав, передбачених статтею 396 ЦПК України, для закриття касаційного провадження, про що просив представник ОСОБА_1 - адвокат
Борусевич С. Й. у відзиві на касаційну скаргу.
87. Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411
ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.
Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
2. Рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 08 лютого 2024 року, додаткове рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 26 лютого 2024 року, постанову Вінницького апеляційного суду від 24 квітня
2024 року, додаткову постанову Вінницького апеляційного суду від 03 травня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:В. В. Шипович О. М. Осіян Є. В. Синельников