19.05.2023

№ 143/923/19

Постанова

Іменем України

27 січня 2022 року

м. Київ

справа № 143/923/19

провадження № 61-15754св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - заступник прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області та Погребищенської міської ради Вінницької області,

відповідач - ОСОБА_1 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Бабинецька сільська рада Погребищенського району Вінницької області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду, у складі колегії суддів:

Ковальчука О. В., Сала Т. Б., Стадника І. М., від 07 вересня 2021 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2019 року заступник прокурора Вінницької області (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (далі - ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача, - Бабинецька сільська рада Погребищенського району Вінницької області, про розірвання договорів оренди та повернення земельних ділянок.

Позовна заява мотивована тим, що на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 30 червня 2016 року між вказаним управлінням та відповідачем 02 листопада 2017 року укладено договір оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення з кадастровими номерами: 0523480800:02:003:0025, 0523480800:02:003:0026, які розташовані на території Погребищенського району Вінницької області.

Крім того, на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області

від 10 червня 2016 року із відповідачем 08 листопада 2017 року укладено договір оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення з кадастровими номерами: 0523480800:0:002:01555, 0523480800:03:002:0162, 0523480800:03:001:0026, які розташовані на території Погребищенського району Вінницької області.

За умовами вказаних договорів відповідач зобов`язаний вносити у грошовій формі орендну плату в розмірі 8 % від нормативної грошової оцінки ділянок, проте з часу укладення договорів орендну плату не сплачував.

З урахуванням викладеного, посилаючись на вимоги статей 13, 15, 21 Закону України № 161-XIV від 06 жовтня 1998 року «Про оренду землі» (далі - Закон № 161-XIV), статті 141 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), прокурор просив суд:

- розірвати договір оренди землі № 490, укладений 02 листопада

2017 року між ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області та

ОСОБА_1 про надання в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення з кадастровими номерами 0523480800:02:003:0025, 0523480800:02:003:0026, загальною площею 8, 7204 га, що розташовані на території Бабинецької сільської ради Погребищенського району Вінницької області.

- розірвати договір оренди землі № 494, укладений 08 листопада

2017 року між ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області та

ОСОБА_1 про надання в оренду земельних

ділянок сільськогосподарського призначення з кадастровими номерами: 0523480800:03:002:0155; 0523480800:03:002:0162; 0523480800:03:001:0026, загальною площею 21, 2796 га, що розташовані на території Бабинецької сільської ради Погребищенського району Вінницької області;

- зобов`язати ОСОБА_1 повернути на користь держави в особі

ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області зазначені земельні ділянки.

Інформація про рух справи в судах та короткий зміст оскарженого судового рішення

У січні 2021 року прокурор звернувся до суду із заявою про залучення до участі у справі Погребищенської міської ради Вінницької області,

як правонаступника ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області,

посилаючись на зміну власника та розпорядника земельних ділянок з кадастровими номерами 0523480800:02:003:0025, 0523480800:02:003:0026, 0523480800:03:002:0155; 0523480800:03:002:0162.

Ухвалою Погребищенського районного суду Вінницької області

від 11 березня 2021 року у задоволенні заяви прокурора про залучення правонаступника відмовлено.

При цьому суд першої інстанції виходив з того, що зміна органу, який здійснює розпорядження земельними ділянками, не є правонаступництвом.

Рішенням Погребищенського районного суду Вінницької області

від 04 червня 2021 року позов прокурора задоволено частково.

Розірвано договір оренди землі №494, укладений 08 листопада 2017 року між ГУ Держгеокадастру у Вінницькій областіта ОСОБА_1 в частині надання в оренду земельної ділянки площею 4,3822 га, що розташована на території Бабинецької сільської ради Погребищенського району Вінницької області.

Зобов`язано ОСОБА_1 повернути державі в особі ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності площею 4,3822 га, що розташована на території Бабинецької сільської ради Погребищенського району Вінницької області (за межами населеного пункту).

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції встановивши факт систематичної несплати орендної плати, передбаченої договором, виходив з наявності передбачених

статтею 141 ЗК України, статтею 651 ЦК України підстав для розірвання договору оренди землі № 494, укладеного 08 листопада 2017 року, в частині надання в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 0523480800:03:001:0026, площею 4, 3822 га, що розташована на території Бабинецької сільської ради Погребищенського району Вінницької області, та повернення цієї земельної ділянки державі, в особі ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо земельних ділянок з

кадастровими номерами 0523480800:02:003:0025, 0523480800:02:003:0026, 0523480800:03:002:0155; 0523480800:03:002:0162, суд виходив з того, що з огляду на зміну їх власника, в цій частині ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області є особою, якій не належить право вимоги за пред`явленим прокурором позовом.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 07 вересня 2021 року апеляційну скаргу заступника прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області задоволено.

Ухвалу Погребищенського районного суду Вінницької області

від 11 березня 2021 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким заяву прокурора задоволено. Залучено до участі у справі Погребищенську міську раду Вінницької області в якості особи, в інтересах якої прокурором пред`явлено позов.

Рішення Погребищенського районного суду Вінницької області

від 04 червня 2021 року скасовано в частині незадоволених позовних вимог та ухвалено в цій частині нове судове рішення про задоволення позову.

Розірвано договір оренди землі №490, укладений 02 листопада 2017 року між ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області та ОСОБА_1 про надання в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, загальною площею 8,7204 га, що розташовані на території Бабинецької сільської ради Погребищенського району Вінницької області.

Розірвано договір оренди землі №494, укладений 08 листопада 2017 року між ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області та ОСОБА_1 в частині надання в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення загальною площею 16,8974 га, що розташовані на території Бабинецької сільської ради Погребищенського району Вінницької області.

Зобов`язано ОСОБА_1 повернути Погребищенській міській раді Вінницької області земельні ділянки сільськогосподаського призначення державної власності, загальною площею 25, 6178 га, що розташовані на території Бабинецької сільської ради (за межами населеного пункту) Погребищенського району Вінницької області.

Рішення Погребищенського районного суду Вінницької області від 04 червня 2021 року змінено в частині стягнення з ОСОБА_1 витрат по сплаті судового збору, шляхом збільшення їх розміру із 2 381, 50 грн до 4 763 грн.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Вирішено питання розподілу судових витрат понесених під час апеляційного перегляду справи.

Встановивши, що прокурор звернувся до суду з метою захисту порушених інтересів держави у зв`язку з систематичною несплатою відповідачем орендної плати за спірні земельні ділянки, право власності на які змінилось в передбаченому законом порядку під час розгляду справи, апеляційний суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах, які виникли з договорів оренди, відбулася зміна сторони у відповідному зобов`язанні, що є підставою для процесуального правонаступництва органу, чиї права порушені невиконанням зобов`язання.

ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за договорами оренди не виконав, станом на 01 серпня 2019 року орендну плату за користування земельними ділянками не сплачував, що вказує на наявність підстав для задоволення позову прокурора.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

В касаційній скарзі на постанову Вінницького апеляційного суду

від 07 вересня 2021 року ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції, норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржене судове рішення скасувати та залишити в силі рішення Погребищенського районного суду Вінницької області від 04 червня 2021 року.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

21 вересня 2021 року ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою напостанову Вінницького апеляційного суду від 07 вересня 2021 року у цивільній справі № 143/923/19.

Ухвалою Верховного Суду від 10 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

У листопаді 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 грудня 2021 року у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_2 у відставку, суддею-доповідачем у справі визначено суддю Шиповича В. В.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, приймаючи оскаржену постанову, застосував норми права без урахуванням висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року в справі № 925/643/19.

Заявник наполягає на тому, що зміна органу, який здійснює розпорядження земельними ділянками, не є правонаступництвом у розумінні положень

ЗК України та ЦПК України.

Також звертає увагу, що фактично рішеннями районного та апеляційного суду задоволено позови різних позивачів. При цьому, апеляційним судом не було з`ясовано позицію Погребищенської міської ради Вінницької області.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У грудні 2021 року прокурор подав до Верховного Суду відзив, доводи якого не можуть бути враховані касаційним судом, оскільки відзив поданий з пропуском строку, встановленого судом в ухвалі про відкриття касаційного провадження.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

На підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 03 червня 2016 року № 26456/15-16-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок в оренду» мiж

ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) 02 листопада 2017 року укладено договір оренди землі № 490, за умовами якого відповідачу надано в строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровими номерами 0523480800:02:003:0025 та 0523480800:02:003:0026, які розташовані на території Бабинецької сільської ради (за межами населеного пункту) Погребищенського району Вінницької області (далі - договір № 490).

Відповідно до пункту 5 договору № 490 нормативна грошова оцінка земельних ділянок на дату укладення договору становить 244 439 грн.

Договір укладено на 7 років з переважним правом орендаря поновити його на новий строк. Дата закінчення терміну договору 01 листопада 2024 року

(пункт 8 договору № 490).

Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 8 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить

19 555, 12 грн за 1 рік (пункт 9 договору № 490).

Орендна плата вноситься до місцевого бюджету, орендарем рівними частками за місцезнаходження земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (пункт 11 договору № 490).

На підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 10 червня 2016 року № 2-7365/15-16-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок в оренду» між ГУ Держгеокадастру (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) 08 листопада 2017 року укладено договір оренди землі № 494, за умовами якого відповідачу надано в строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровими номерами 0523480800:03:002:0155, 0523480800:03:002:0162 та 0523480800:03:001:0026, які розташовані на території Бабинецької сільської ради (за межами населеного пункту) Погребищенського району Вінницької області (далі - договір № 494).

Відповідно до пункту 5 договору № 494 нормативна грошова оцінка земельних ділянок на дату укладення договору становить 669 726 грн.

(пункт 8 договору № 494).

Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмiрi 8 % вiд нормативної грошової оцінки, що становить 53 578, 08 грн за 1 рік (пункт 9 договору № 494).

За повідомленням ГУ ДФС у Вінницькій області від 18 липня 2019 року за

№ 21346/9/02-32-53-06 ОСОБА_1 нараховано орендну плату за договором № 490 вiд 02 листопада 2017 року за податковими повідомленнями-рiшеннями від 23 травня 2018 року № 10738-0000-0208 та вiд 30 травня 2019 року № 28718-5306-0208 в сумі 39 110, 24 грн.

У разі подання договору № 494 розмір орендної плати за 2018 рік становив би 53 578, 08 грн та за 2019 рік - 53 578, 08 грн.

За повідомленням Бабинецької сільської ради Погребищенського району

вiд 24 липня 2019 року № 158 з моменту укладення договорів оренди землi № 490 вiд 02 листопада 2017 року та № 496 вiд 08 листопада 2017 року станом на 23 липня 2019 року орендна плата на рахунки сільської ради від ОСОБА_1 не надходила.

Позиція Верховного Суду

За змістом частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом (-ами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої-другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Предметом спору у цій справі є вимоги про дострокове розірвання договорів оренди, у зв`язку з істотним порушенням їх умов, а саме систематичною несплатою орендної плати, а також повернення земельних ділянок.

За змістом статті 1 Закону № 161-XIV, яка кореспондується з положеннями частини першої статті 93 ЗК України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Положеннями частини першої статті 2 Закону № 161-XIV визначено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до статті 13 Закону № 161-XIV договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У частині першій статті 15 Закону № 161-XIV визначено істотні умови договору оренди, якими, зокрема, є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, а положення статей 24, 25 цього Закону визначають права та обов`язки орендодавця та орендаря, зокрема, право орендодавця вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди і своєчасного внесення орендної плати, а також право орендаря самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі.

Згідно із частиною першою статті 32 Закону № 161-XIV на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Положеннями пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України встановлено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Аналіз вище вказаних норм права дає можливість зробити висновок, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати (два та більше випадки).

При цьому систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Тобто систематична (два і більше разів) несплата орендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами правочину, в тому числі сплата орендної плати не у повному обсязі (часткове виконання зобов`язання), є підставою для розірвання такого договору.

Подібні висновки викладено Верховним Судом в постановах від 02 травня 2018 року у справі № 925/549/17, від 06 березня 2019 року у справі

№ 183/262/17, від 31 липня 2020 року у справі № 479/1073/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 313/780/19, від 10 лютого 2021 року у справі

№ 923/1001/19.

У постанові від 23 березня 2021 року у справі № 922/2754/19 Верховний Суд також зазначив, що сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена заборгованість в подальшому (після звернення з позовом про розірвання договору).

Верховний Суд у постанові від 10 листопада 2021 року у справі

№ 175/642/19 зазначив, що тлумачення пункту «д» частини першої

статті 141 ЗК України, частини другої статті 651 ЦК України свідчить, що несплата орендної плати охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначеному договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).

Разом з тим згідно із частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Виходячи із системного аналізу наведених положень законодавства та враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід зазначити, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини 2 статті 651 ЦК України. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно статті 34 Закону № 161-XIV у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Звертаючись до суду з цим позовом, прокурор зазначав, що підставою для розірвання спірного договору є систематична несплата орендної плати відповідачем.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги прокурора, суд апеляційної інстанції, вважав доведеним той факт, що ОСОБА_1 всупереч умов договорів не сплачував орендну плату за користування земельними ділянками, чим допустив істотне порушення умов договорів, що вказує на наявність підстав, передбачених статтями 24, 25, 32, 34 Закону № 161-XIV та частиною другою статті 651 ЦК України для розірвання договорів оренди та повернення спірних земельних ділянок власнику.

ОСОБА_1 не надав судам належних та допустимих доказів сплати орендної плати в строки та в розмірах, визначених договорами оренди, до пред`явлення позову прокурором у серпні 2019 року.

Щодо наявності підстав для залучення до участі у справі Погребищенської міської ради Вінницької області

Право на звернення за судовим захистом тісно пов`язане із суб`єктивним матеріальним правом, яке підлягає захисту. З порушенням матеріального суб`єктивного права у заінтересованої особи виникає право на позов.

Засобом реалізації цього права є звернення заінтересованої особи з позовом до суду, який у певному порядку розглядає вимогу позивача і дає відповідь у вигляді судового рішення.

Право на позов - це єдине матеріальне і цивільно-процесуальне поняття, яке має матеріальний зміст і процесуальну форму. В цивільному процесуальному праві не може бути самостійного права на звернення до суду, відірваного від права на позов у матеріальному розумінні.

І навпаки, матеріальне право не може існувати без притаманної йому можливості бути реалізованим у примусовому порядку. Єдність матеріально-правового змісту права на позов і його процесуальної форми визначається тим, що право на позов - це право на відновлення порушеного права в певній, встановленій законом, процесуальній формі, у певному процесуальному порядку, який забезпечує об`єктивність і реальність захисту.

Згідно з частинами першою, четвертою статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Частиною четвертою статті 334 ЦК України передбачено, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 ЗК України).

Таким чином, за змістом положень статті 125 ЗК України, статті 334 ЦК України право власності на земельну ділянку у їх набувача виникає з моменту державної реєстрації такого права.

За змістом пункту 24 Розділу Х Перехідні положення ЗК України з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім виключень передбачених цим пунктом.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.

На момент звернення прокурора до суду із розглядуваним позовом земельні ділянки з кадастровими номерами 0523480800:02:003:0025, 0523480800:02:003:0026, 0523480800:03:002:0155; 0523480800:03:002:0162 перебували у державній власності та віданні ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області.

Під час розгляду справи, на виконання Указу Президента України

від 15 жовтня 2020 року № 449/2020 «Про деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин», постанови Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2020 року № 1113 «Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин», ГУ Держгеокадастру в Вінницькій області згідно наказу від 08 грудня 2020 року № 20-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» передало Погребищенській міській раді (Погребищенській міській територіальній громаді) у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 14 328, 7948 га, які розташовані на території Погребищенської міської територіальної громади Вінницького (Погребищенського) району Вінницької області.

Згідно витягів із Державного земельного кадастру про земельні ділянки: площею 4, 9204 з кадастровий номер 0523480800:02:003:0025, площею 3, 8000 га з кадастровий номер 0523480800:02:003:0026, площею 10, 7001 га кадастровий номер 0523480800:03:002:0155 та площею 6, 1973 га з кадастровий номер 0523480800:03:002:0162 право власності на зазначені земельні ділянки зареєстровано за Погребищенською міською радою на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області № 20-ОТГ

від 08 грудня 2020 року, акту приймання передачі, згоди сторін від 08 грудня 2020 року, рішення Погребищенської міської ради від 22 грудня 2020 року.

Внаслідок певної дії чи події сторону у зобов`язанні можна замінити на іншу особу, яка є її правонаступником або стосовно лише цивільних прав (обов`язків), або одночасно щодо цивільних прав і обов`язків. Іншими словами, заміна сторони у зобов`язанні може бути наслідком або сингулярного правонаступництва (зокрема, на підставах договорів купівлі-продажу (частина третя статті 656 ЦК України), дарування (частина друга статті 718 ЦК України), факторингу (глава 73 ЦК України)), або універсального правонаступництва (у випадку реорганізації юридичної особи (частина перша статті 104 ЦК України) чи спадкування (стаття 1216 ЦК України)).

Для процесуального правонаступництва юридичної особи, яка є стороною чи третьою особою у судовому процесі, необхідне встановлення або правонаступника такої юридичної особи внаслідок її припинення шляхом реорганізації, або правонаступника окремих її прав чи обов`язків внаслідок заміни сторони у відповідному зобов`язанні. В обох випадках для встановлення процесуального правонаступництва юридичної особи суд має визначити підстави такого правонаступництва, а також обсяг прав та обов`язків, який перейшов до правонаступника у спірних правовідносинах.

У разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу (частина перша статті 55 ЦПК України).

Суд будь-якої інстанції зобов`язаний залучити до участі у справі правонаступника сторони або третьої особи, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво прав та обов`язків відповідної особи, а правонаступник існує. Питання процесуальної правосуб`єктності сторони, третьої особи, їхніх правонаступників належать до тих, які суд має вирішити під час розгляду справи незалежно від стадії судового процесу. Не є перешкодами для з`ясування підстав процесуального правонаступництва межі розгляду справи у суді відповідної інстанції, а також предмет доказування за відповідними позовними вимогами.

У разі припинення шляхом реорганізації чи ліквідації юридичної особи-сторони у справі після ухвалення рішення судом першої або апеляційної інстанції суд касаційної інстанції за наявності відповідних доказів повинен залучити до участі у справі правонаступника прав і обов`язків цієї юридичної особи, визначивши підставу такого правонаступництва, а також обсяг прав та обов`язків, який перейшов до нового кредитора чи боржника у спірних правовідносинах.

Такі висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду

від 30 червня 2020 року у справі № 264/5957/17.

Встановивши, що після звернення прокурора до суду з позовом у розглядуваній справі право власності на спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 0523480800:02:003:0025, 0523480800:02:003:0026, 0523480800:03:002:0155; 0523480800:03:002:0162 перейшло до Погребищенської об`єднаної територіальної громади в особі Погребищенської міської ради, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для залучення останньої до участі у розгляді справи, як нового власника зазначених земельних ділянок та правонаступника ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області у спірних правовідносинах із оренди вказаних земельних ділянок.

Такі висновки апеляційного суду узгоджуються із висновками, викладеними Верховним Судом у постановах від 11 квітня 2019 року у справі № 925/395/18 та від 01 грудня 2021 року у справі № 624/948/19.

Щодо доводів заявника про те, що апеляційним судом не з`ясована позиція Погребищенської міської ради, то Верховний Суд враховує, що Погребищенська міська рада постанову Вінницького апеляційного суду

від 07 вересня 2021 року не оскаржує, а ОСОБА_1 не уповноважений представляти інтереси міської ради в суді.

Таким чином доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, на законність оскарженої постанови суду апеляційної інстанції не впливають, а переважно зводяться до помилкового тлумаченням норм права та незгоди заявника із встановленими судом обставинами.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України оскаржена постанова апеляційного суду підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскарженої постанови суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Вінницького апеляційного суду від 07 вересня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:В. В. Шипович Є. В Синельников С. Ф. Хопта