27.08.2023

№ 149/2080/15-ц

Постанова

Іменем України

26 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 149/2080/15-ц

провадження № 61-12600 св 20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач - Жданівська сільська рада Хмільницького району Вінницької області, Скаржинецька сільська рада Хмільницького району Вінницької області;

особа, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_2 ;

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 14 липня 2020 року у складі колегії суддів: Якименка М. М., Ковальчука О. В., Матківської М. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Жданівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області, Скаржинецької сільської ради Хмільницького району Вінницької області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Новоамвросіївка Амвросіївського району Донецької області померла її мати - ОСОБА_3 , після смерті якого у неї, як спадкоємця за законом, виникло право на спадкування. І хоча після смерті матері не залишилося правовстановлюючих документів, проте позивачу відомо, що спадкодавець за життя мала у власності: земельну ділянку розміром 3,1808 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Скаржинецької сільської ради Хмільницького району Вінницької області; земельну ділянку розміром 2,9840 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Жданівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області; майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства «Дніпро» с. Скаржинці Хмільницького району Вінницької області.

ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Скаржинці Хмільницького району Вінницької області померла її баба - ОСОБА_4 , спадкоємцем першої черги після смерті якої була мати позивача - ОСОБА_3 , яка спадщину прийняла, але при житті не встигла оформити житловий будинок АДРЕСА_1 та присадибну земельну ділянку розміром 0,53 га, яка була надана їй у приватну власність.

Будучи єдиним спадкоємцем після смерті спадкодавця, вона звернулась до нотаріальної контори для оформлення спадщини у визначений законом строк, однак реалізувати своє право не може у зв`язку з втратою оригіналу правовстановлюючих документів - державних актів, які б підтверджували право спадкодавця на земельні ділянки, а також документів на житловий будинок, від якого залишився лише фундамент 1950 року забудови та погріб.

Оскільки за відсутності правовстановлюючих документів здійснити своє право на спадщину у нотаріальному порядку вона не має моживості, тому вимушена звернутися до суду із даним позовом.

Ураховуючи викладене, позивач просила суд визнати за нею право власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом, а саме на: земельну ділянку серії, розміром 3,1808 га, що розташована на території Скаржинецької сільської ради Хмільницького району Вінницької області, цільовим призначенням якої є ведення товарного сільськогосподарського виробництва, виданої на підставі розпорядження Хмільницької районної державної адміністрації Вінницької області від 09 червня 2008 року № 335, кадастровий номер 05248866000200102223, що раніше належала ОСОБА_3 ; земельну ділянку, розміром 2,9840 га, що розташована на території Жданівської сільської ради Хмільницького району, цільовим призначенням якої є ведення товарного сільськогосподарського виробництва, виданої на підставі розпорядження Хмільницької районної державної адміністрації Вінницької області від 19 травня 2008 року № 307 згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 761548, кадастровий номер 0524881800:04:001:0248, що раніше належала ОСОБА_3 ; майнового паю члена колективного сільськогосподарського підприємства «Дніпро» с. Скаржинці, що раніше належав ОСОБА_4 ;

право в порядку спадкування за законом на завершення приватизації земельної ділянки, яка знаходиться у АДРЕСА_1 , площею 0,53 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель, що раніше належала ОСОБА_4 на підставі рішення виконкому Скаржинської сільської ради Хмільницького району Вінницької області від 26 серпня 1993 року № 18; право власності на будівельні матеріали, що були використані при будівництві фундаменту будинку АДРЕСА_1 на суму 428 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 04 листопада 2015 року позов ОСОБА_5 задоволено. Визнано за ОСОБА_5 в порядку спадкування право власності на спадкове майно, а саме: земельну ділянку серії, розміром 3,1808 га, що розташована на території Скаржинецької сільської ради Хмільницького району Вінницької області, цільовим призначенням якої є ведення товарного сільськогосподарського виробництва, виданої на підставі розпорядження Хмільницької районної державної адміністрації Вінницької області від 09 червня 2008 року № 335, кадастровий номер 05248866000200102223, що раніше належала ОСОБА_3 ; земельну ділянку, розміром 2,9840 га, що розташована на території Жданівської сільської ради Хмільницького району, цільовим призначенням якої є ведення товарного сільськогосподарського виробництва, виданої на підставі розпорядження Хмільницької районної державної адміністрації Вінницької області від 19 травня 2008 року № 307 згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 761548, кадастровий номер 0524881800:04:001:0248, що раніше належала ОСОБА_3 ; майнового паю члена колективного сільськогосподарського підприємства «Дніпро» с. Скаржинці, що раніше належав ОСОБА_4 ;

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач не має можливості отримати свідоцтво про право на спадщину на належне спадкодавці нерухоме майно, так як відсутні правовстановлюючі документи на таке майно.

За життя спадкодавець ОСОБА_4 та її спадкоємець - ОСОБА_3 володіли, користувались та розпоряджалися спадковим майном, а, отже, воно перебувало у їх власності, і вказане право власності зареєстроване за нею згідно вимог діючого на той момент законодавства.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Вінницького апеляційного суду від 14 липня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка не брала участі у справі, задоволено. Рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 04 листопада 2015 року скасовано й ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що визнаючи право власності на спадкове майно, спадкоємцем якого, крім позивача, за правом представлення є також ОСОБА_2 , суд першої інстанції вирішив питання про її майнові права та не залучив до участі у справі, що є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову у позові.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У серпні 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила суд оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначаля неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі № 911/2635/17, що не відповідає вимогам пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Також заявник вказувала на порушення судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі й витребувано цивільну справу № 149/2080/15-ц із Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області.

У грудні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно встановив, що ОСОБА_2 є онукою спадкодавиці ОСОБА_3 , оскільки належні та допустимі докази цього факту нею надано не було, так як в документах містяться розбіжності в імені спадкодавиці.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 13 січня 2015 року (а.с. 12).

Після її смерті відкрилася спадщина, що складається із: земельних ділянок площею 3,1808 та площею 2,9840 га; майнового паю члена колективного сільськогосподарського підприємства «Дніпро» с. Скаржинці ТОВ «Скарженецьке»; право в порядку спадкування за законом на завершення приватизації земельної ділянки, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , площею 0,53 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель, що раніше належала ОСОБА_4 на підставі рішення виконкому Скаржинської сільської ради від 26 серпня 1993 року № 18; право власності на будівельні матеріали, що були використані при будівництві фундаменту будинку АДРЕСА_1 на суму 428 грн.

Звертаючись до суду із позовом позивач вказувала на відсутність інших спадкоємців після смерті ОСОБА_3 .

Судом апеляційної інстанції встановлено, що у спадкодавиці ОСОБА_3 було дві дочки: ОСОБА_1 та ОСОБА_6 (матір ОСОБА_2 ).

Однак дочка ОСОБА_6 народилась до реєстрації шлюбу батьків, тому при народженні записана за дошлюбним прізвищем матері « ОСОБА_6 » (а.с. 99).

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла матір ОСОБА_2 - ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 20 квітня 2011 року (а.с. 100).

На момент смерті спадкодавиця ОСОБА_3 постійно проживала та була зареєстрована у АДРЕСА_2 , що підтверджується копією довідки Новоамвросіївської селищної ради Авмросіївського району Донецької області від 02 грудня 2013 року № 1492 (а.с. 103).

За життя заповіт на спадкове майно спадкодавцем не складався.

Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_3 є: позивач - ОСОБА_1 та за правом представлення - ОСОБА_2 , яка не брала участі у справі.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до вимог частин першої, другої статті 400 ЦПК України Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Згідно з частиною першою статті 30 ЦПК України 2004 року сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Аналогічні положення містяться у статті 48 ЦПК України.

За змістом статті 30 ЦПК України 2004 року відповідачем є особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 130 ЦПК України 2004 року, чинного на час розгляду справи судом першої інстанції, якщо спір не врегульовано у порядку, визначеному частиною третьою цієї статті, суд вирішує питання про склад осіб, які братимуть участь у справі.

Згідно з частиною першою статті 33 ЦПК України 2004 року суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

Відтак, відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Зазначений висновок висловлено Великою Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на момент смерті спадкодавець ОСОБА_3 постійно проживала та була зареєстрована у АДРЕСА_2 , що підтверджується копією довідки Новоамвросіївської селищної ради Авмросіївського району Донецької області від 02 грудня 2013 року № 1492 (а.с. 103).

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

При розгляді справ про спадкування суди мають встановлювати: місце відкриття спадщини, коло спадкоємців, які прийняли спадщину, законодавство, яке підлягає застосуванню щодо правового режиму спадкового майна та часу відкриття спадщини. Обставини, які входять до предмета доказування у зазначеній категорії справ, можна встановити лише при дослідженні документів, наявних у спадковій справі. Належними доказами щодо фактів, які необхідно встановити для вирішення спору про спадкування, є копії документів відповідної спадкової справи, зокрема, поданих заяв про прийняття спадщини, виданих свідоцтв про право на спадщину, довідок житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця.

Вирішуючи спір, апеляційний суд на підставі належним чином оцінених доказів, встановивши, що ОСОБА_2 , яка не була залучена до участі у справі, є спадкоємцем ОСОБА_3 , а, отже, суд першої інстанції вирішив питання про її майнові права та не залучив до участі у справі, дійшов правильного висновку про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову у позові ОСОБА_1 .

Посилання касаційної скарги на те, що ОСОБА_2 не доведено факту родинних відносин із ОСОБА_3 спростовуюються наданими представником позивача поясненнями в суді апеляційної інстанції, яка на запитання суду підтвердила, що ОСОБА_2 є онукою спадкодавця, що підтверджується звукозаписом судового засідання.

Відповідно до частини першої статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Посилання касаційної скарги на постанову Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі № 911/2635/17 безпідставні, оскільки всиновки суду апеляційної інстанції не суперечать висновкам, викладеним у зазначеній постанові.

Інші доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність ухваленого судового рішення апеляційного суду не впливають, а направлені виключно на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Вінницького апеляційного суду від 14 липня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. М. Осіян

О. В. Білоконь

Н. Ю. Сакара