№ 1512/2-214/11

Постанова

Іменем України

25 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 1512/2-214/11

провадження № 61-16269св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивачі (за об`єднаними позовами): Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Сегура Капітал», ОСОБА_1 , відповідачі (за об`єднаними позовами): ОСОБА_2 , Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 ,розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Курило Вікторія Григорівна, на постанову Одеського апеляційного суду від 28 липня 2021 року у складі колегії суддів: Сегеди С. М., Гірняк Л. А., Комлевої О. С.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2010 року Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») в особі Одеської обласної дирекції філії ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами.

Позовна заява мотивована тим, що 07 вересня 2006 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» (далі - АППБ «Аваль»), правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_3 укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 161 200 дол. США на строк до 07 вересня 2024 року зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 12,75 % річних для придбання квартири.

У рахунок забезпечення належного виконання позичальником взятих на себе зобов`язань за кредитним договором 07 вересня 2006 року між АППБ «Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_1 укладено договір поруки, за умовами якого остання зобов`язалась нести відповідальність за зобов`язаннями ОСОБА_3 за кредитним договором від 07 вересня 2006 року. Поручитель несе солідарну відповідальність перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник.

Банк зазначає, що він виконав взяті на себе зобов`язання за кредитним договором від 07 вересня 2006 року та надав ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 161 200 дол. США.

Проте позичальник не виконує належним чином взяті на себе зобов`язання за кредитним договором від 07 вересня 2006 року, у зв`язку з чим виникла заборгованості зі сплати кредиту, яка станом на 02 березня 2010 року складає 1 752 534,38 грн, з яких: 1 192 581,57 грн - заборгованість за кредитом, 6 248,74 грн - заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом, 236 441,44 грн - заборгованість за простроченими процентами, 317 262, 64 грн - пеня.

18 вересня 2006 року між АППБ «Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_3 укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 88 200 дол. США на строк до 18 вересня 2024 року зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 12,75 % річних для придбання квартири.

У рахунок забезпечення належного виконання позичальником взятих на себе зобов`язань за кредитним договором 18 вересня 2006 року між АППБ «Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_1 укладено договір поруки, за умовами якого остання зобов`язалась нести відповідальність за зобов`язаннями ОСОБА_3 за кредитним договором від 18 вересня 2006 року. Поручитель несе солідарну відповідальність перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник.

Банк зазначає, що він виконав взяті на себе зобов`язання за кредитним договором від 18 вересня 2006 року та надав ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 88 200 дол. США.

Проте позичальник не виконує належним чином взяті на себе зобов`язання за кредитним договором від 18 вересня 2006 року, у зв`язку з чим виникла заборгованості зі сплати кредиту, яка станом на 12 лютого 2010 року складає 980 110,67 грн, з яких: 654 150,03 грн - заборгованість за кредитом, 6 398,12 грн - заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом, 131 196,75 грн - заборгованість за простроченими процентами, 188 365,76 грн - пеня.

Таким чином, загальна сума заборгованості станом на 02 березня 2010 року складає 2 732 645,05 грн.

З огляду на викладене та з урахуванням збільшених позовних вимог, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції філії ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» просило задовольнити позовні вимоги та стягнути солідарно з ОСОБА_3 і ОСОБА_1 на користь банку загальну суму заборгованості за кредитними договорами у розмірі 544 045,91 дол. США, що за курсом Національного Банку України (далі - НБУ) складає 4 337 678,04 грн, з яких: заборгованість за кредитним договором від 07 вересня 2006 року у розмірі 347 403,47 дол. США, що за курсом НБУ складає 2 769 847,87 грн, в тому числі: 149 259,27 дол. США, що еквівалентно 1 190 044,16 грн, - заборгованість за кредитом, 54 879,35 дол. США, що еквівалентно 437 553,06 грн, - заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом, 2 182,82 дол. США, що еквівалентно 17 403,62 грн, - пеня за прострочення тіла кредиту, 141 082,03 дол. США, що еквівалентно 1 124 847,03 грн - пеня за прострочення процентів за користування кредитом; заборгованість за кредитним договором від 18 вересня 2006 року у розмірі 196 642,44 дол. США, що еквівалентно 1 567 830,17 грн, в тому числі: 81 666,67 дол. США, що еквівалентно 651 128,36 грн, - заборгованість за кредитом, 31 099,25 дол. США, що еквівалентно 247 954,32 грн, - заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом, 1 194,26 дол. США, що еквівалентно 9 521,83 грн, - пеня за прострочення тіла кредиту, 82 682,26 дол. США, що еквівалентно 659 225,66 грн, - пеня за прострочення процентів за користування кредитом.

У липні 2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції філії ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», третя особа - ОСОБА_5 , про визнання договорів поруки недійсними (справа № 1512/9053/2012).

Позовна заява мотивована тим, що з 19 липня 2003 року ОСОБА_4 та ОСОБА_1 перебувають у зареєстрованому шлюбі.

Договори поруки від 07 вересня 2006 року та 18 вересня 2006 року укладені без згоди ОСОБА_4 .

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 14 вересня 2012 року цивільну справу № 1512/2-214/11 за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції філії ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами та цивільну справі № 1512/9053/2012 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції філії ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», третя особа - ОСОБА_5 , про визнання договорів поруки недійсними, об`єднано в одне провадження № 1512/2-214/11.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 25 березня 2013 року позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», третя особа - ОСОБА_5 , про визнання договорів поруки недійсними залишено без розгляду.

Ухвала місцевого суду мотивована тим, що належним чином повідомлений позивач ОСОБА_4 та його представник повторно не з`явилися в судове засідання, причини неявки суду не повідомили.

У грудні 2012 року ОСОБА_5 надіслала до суду заяву про застосування строку позовної давності щодо вимог про стягнення пені за період з 16 липня 2008 року до 12 травня 2009 року, оскільки нарахування пені можливе лише за рік до подання позовної заяви до суду.

У березні 2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», третя особа - ОСОБА_2 , про визнання договорів поруки припиненими.

Позовна заява мотивована тим, що 15 грудня 2008 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3 була укладена додаткова угода № 2 про внесення змін до кредитного договору № 014/0076/74/65795 від 18 вересня 2006 року, за змістом якої розширено зміст зобов`язання позичальника щодо дострокового повернення кредиту та плати за його користування. Однак, такі зміни не були погоджені з поручителем ОСОБА_1 , що є підставою для припинення договору поруки від 18 вересня 2006 року.

Також позивач зазначає, що при укладенні договорів поруки від 07 вересня 2006 року та від 18 вересня 2006 року їй не було роз`яснено про правову природу договору поруки, умови його виконання та наслідки невиконання.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 15 травня 2013 року клопотання ОСОБА_1 задоволено. Матеріали цивільної справи № 1512/2-214/11 року за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_5 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами та матеріали цивільної справи № 520/3524/13-ц року за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Райффайзен банк Аваль», третя особа - ОСОБА_5 , про визнання договорів поруки припиненими - об`єднано в одне провадження № 1512/2-214/11.

У червні 2013 року ОСОБА_1 надіслала до суду заяву про зміну підстав позову, в якій остання зазначає про те, що додатковою угодою № 2 внесено зміни до спірного кредитного договору від 18 вересня 2006 року, якими встановлено нові умови щодо дострокового зобов`язання за кредитним договором без згоди на це поручителя, що є окремою підставою для припинення договору поруки.

Зміна зобов`язань, що виникли з договору поруки, є зміною умов цього договору, зміна умов договору без згоди всіх сторін є підставою для його розірвання на підставі статті 651 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Банк звернувся до поручителя з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором з порушення строку, визначеного частиною четвертою статті 559 ЦК України.

Відповідно до свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_1 від 02 липня 2014 року ОСОБА_5 змінила прізвище на ОСОБА_6 (т. 4, а. с. 114).

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

і мотиви їх ухвалення

Рішенням Київського районного суду міста Одеси від 23 травня 2016 року у задоволенні позову ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами відмовлено.

Позовну заяву ОСОБА_1 до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», третя особа - ОСОБА_2 , про визнання договорів поруки припиненими задоволено.

Визнано зобов`язання за договором поруки від 07 вересня 2006 року, укладеним між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 , припиненими.

Визнано зобов`язання за договором поруки від 18 вересня 2006 року, укладеним між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 , припиненими.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що Банк не довів видачу ОСОБА_3 грошових коштів на підставі кредитних договорів, тому у останньої не виникло зобов`язання повернути кредит, проценти за його користування та штрафні санкції.

Щодо вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання договорів поруки припиненими місцевий суд зазначив, що порука припинилася, оскільки внаслідок укладення між кредитором і боржником додаткових угод до кредитних договорів без згоди поручителя було збільшено обсяг відповідальності останнього.

Крім того, 28 листопада 2008 року Банк направив на адресу боржника і поручителя попередження про необхідність погашення заборгованості за кредитними договорами, а 06 травня 2009 року - претензії-вимоги. Тобто Банк скористався правом на дострокове повернення заборгованості, проте з позовом до суду до поручителя звернувся лише 12 березня 2010 року, тобто поза межами строків, визначених частиною четвертою статті 559 ЦК України.

Звернення до суду з позовом після спливу передбаченого частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячного строку не є підставою для відмови у позові у зв`язку зі спливом строку позовної давності, а є підставою для відмови у позові у зв`язку з припиненням права кредитора на задоволення своїх вимог за рахунок поручителя.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» оскаржило його до апеляційного суду.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 05 квітня 2018 року прийнята відмова ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» від позовних вимог до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами кредиту № 014/0076/74/65078 від 07 вересня 2006 року та № 014/0076/74/65795 від 18 вересня 2006 року.

Провадження у справі за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами кредиту № 014/0076/74/65078 від 07 вересня 2006 року та № 014/0076/74/65795 від 18 вересня 2006 року закрито.

Рішення Київського районного суду міста Одеси від 23 травня 2016 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами кредиту № 014/0076/74/65078 від 07 вересня 2006 року та № 014/0076/74/65795 від 18 вересня 2006 року визнано нечинним.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що Банк подав заяву про відмову від позовних вимог до ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю претензій до останньої.

Апеляційний суд переглядав рішення Київського районного суду міста Одеси від 23 травня 2016 року в частині вирішення позовних вимог ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договорами кредиту від 07 вересня 2006 року, від 18 вересня 2006 року та в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про визнання договорів поруки припиненими.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 18 листопада 2020 року замінено ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Сегура Капітал» (далі - ТОВ «Сегура Капітал»).

Апеляційний суд виходив з того, що 29 вересня 2020 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та Акціонерним товариством «Оксі Банк» (далі - АТ «Оксі Банк») укладено договір про відступлення прав вимоги за кредитним договором від 07 вересня 2006 року та за кредитним договором від 18 вересня 2016 року.

Відповідно до умов Договору відступлення прав вимоги АТ «Оксі Банк» набуло статусу нового Кредитора та отримало право грошової вимоги за кредитними договорами.

29 вересня 2020 року між АТ «Оксі Банк» та ТОВ «Сегура Капітал» було укладено договір про відступлення прав вимоги за кредитним договором від 07 вересня 2006 року та за кредитним договором від 18 вересня 2016 року.

Відповідно до умов договорів відступлення прав вимоги ТОВ «Сегура-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги за кредитним договором.

Оскільки правонаступником АТ «Райффайзен Банк Аваль» за вищевказаними кредитними договорами є ТОВ «Сегура-Капітал», а тому на підставі статей 512-517 ЦК України ТОВ «Сегура-Капітал» є новим кредитором за кредитними договорами.

Постановою Одеського апеляційного суду від 28 липня 2021 року апеляційну скаргу ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ТОВ «Сегура-Капітал», задоволено частково.

Рішення Київського районного суду міста Одеси від 23 травня 2016 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 скасовано.

Стягнено з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Сегура-Капітал» заборгованість за кредитним договором від 18 вересня 2006 року в сумі 122 814,73 дол. США, а також за кредитним договором від 07 вересня 2006 року в сумі 219 604,83 дол. США.

В решті рішення Київського районного суду міста Одеси від 23 травня 2016 року залишено без змін.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується отримання ОСОБА_2 від банку в кредит грошових коштів у розмірі 249 400 дол. США, які вона зобов`язалась повернути банку в строк до 07 вересня 2024 року, та до 18 вересня 2024 року, відповідно, згідно графіків погашення кредитів (кредитні договори від 07 вересня 2006 року та від 18 вересня 2006 року, заяви на отримання грошових коштів, валютні меморіальні ордери).

При цьому боржник ОСОБА_2 не заперечувала отримання кредиту, однак зазначала, що грошові кошти готівкою не отримувала, а вони були перераховані банком на розрахункові рахунки інвестора за інвестиційними договорами, предметом яких були три квартири у будинках, які будувались.

Крім того, ОСОБА_2 частково погашала кредит за кредитним договорами. Остання оплата здійснена нею за період з 27 грудня 2007 року до 14 січня 2008 року.

Розмір заборгованості станом на 12 березня 2010 року доведений належними доказами. Наданий банком розрахунок заборгованості за кредитними договорами ОСОБА_2 не спростувала.

Оскільки з 12 березня 2010 року банк змінив строк погашення заборгованості, тому нарахування заборгованості по сплаті кредиту після цієї дати є необґрунтованим.

Посилання ОСОБА_2 на те, що вона не отримала у власність квартир, на придбання яких банк видав їй кредит, є безпідставними, оскільки вказане не впливає на боргові зобов`язання боржника перед кредитором.

Враховуючи останню сплату кредитної заборгованості, здійснену відповідачем 27 грудня 2007 року та відповідно 14 січня 2008 року, ПАТ «Раффайзен Банк Аваль», яке є правонаступником АППБ «Аваль», 12 березня 2010 року звернулося з даним позовом до суду.

В частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання договорів поруки припиненими, суд першої інстанції зробив правильний висновок про необхідність їх задоволення.

Крім того, суд апеляційної інстанції врахував, що ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ТОВ «Сегура-Капітал», не мало претензій до поручителя, про що свідчить їх заява про відмову від позовних вимог до ОСОБА_1 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2021 року, ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Курило В. Г., просить постанову апеляційного суду скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

У касаційній скарзі заявник посилається на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу), а саме: суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не взяв до уваги те, що банк не надав належних та допустимих доказів на обґрунтування позовних вимог, а саме видачу грошових коштів ОСОБА_7 в доларах США, отримання нею грошових коштів.

У висновку експерта № 1292/1293, за результатами проведення судово-економічної експертизи від 04 грудня 2015 року Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України, зазначено, що в матеріалах справи відсутні та на дослідження не надані первинні меморіальні та касові документи банку, регістри аналітичного та синтетичного бухгалтерського обліку банку кредитних операцій за вказаними кредитними договорами стосовно обґрунтованості відображення нарахування та погашення кредитної заборгованості, у тому числі за основною сумою кредиту та відсотками, а первинні касові документи позичальника надані на дослідження не в повному обсязі.

Апеляційний суд не звернув увагу, що наявні в матеріалах справи меморіальні ордери не підтверджують видачу банком коштів в іноземній валюті, а є лише внутрішнім документом банку.

Апеляційний суд не надав належної оцінки доводам ОСОБА_7 у зв`язку з чим порушив загальні принципи судочинства під час розгляду справи.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди установили, що 07 вересня 2006 року між АППБ «Аваль» в особі Одеської обласної дирекції АППБ «Аваль» та ОСОБА_5 був укладений кредитний договір № 014/0076/74/65078, відповідно до якого банк зобов`язався передати позичальникові кредит на суму 161 200 дол. США з кінцевим строком повернення до 07 вересня 2024 року під 12,75 % річних, з погашенням кредиту та відсотків з користування кредитом щомісячно згідно графіку погашення кредиту фіксованими платежами.

07 вересня 2006 року між АППБ «Аваль» в особі Одеської обласної дирекції АППБ «Аваль» та ОСОБА_5 було укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору № 014/0076/74/65078 від 07 вересня 2006 року, за змістом якої ОСОБА_5 зобов`язалась передати в заставу кредитору майно, що буде придбане, (приватні квартири), а саме: квартиру АДРЕСА_1 , квартиру АДРЕСА_2 , квартиру АДРЕСА_3 .

07 вересня 2006 року між АППБ «Аваль» в особі Одеської обласної дирекції АППБ «Аваль» та ОСОБА_1 укладено договір поруки, за яким ОСОБА_1 взяла на себе зобов`язання перед кредитором відповідати по зобов`язанням ОСОБА_5 , які виникають з умов кредитного договору від 07 вересня 2006 року в повному обсязі цих зобов`язань. Поручитель несе солідарну відповідальність перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник.

08 вересня 2006 року між АППБ «Аваль» в особі Одеської обласної дирекції АППБ «Аваль» та ОСОБА_5 укладено іпотечний договір, який забезпечує вимогу банку, що випливає з кредитного договору № 014/0076/74/65078 від 07 вересня 2006 року. В забезпечення виконання за кредитним договором іпотекодавець передала в іпотеку: майнові права за договором про інвестування від 10 січня 2006 року на квартиру з будівельним номером АДРЕСА_3 ; майнові права за договором про інвестування від 10 січня 2006 року на квартиру з будівельним номером АДРЕСА_1 ; майнові права за договором про інвестування від 10 січня 2006 року на квартиру з будівельним номером АДРЕСА_2 , укладеними між іпотекодавцем та Приватним підприємством «Прогрес-Риелт».

18 вересня 2006 року між АППБ «Аваль» в особі Одеської обласної дирекції АППБ «Аваль» та ОСОБА_5 був укладений кредитний договір № 014/0076/74/65795, відповідно до умов якого банк зобов`язався передати позичальникові кредит на суму 88 200 дол. США з кінцевим строком повернення до 18 вересня 2024 року під 12,75 % річних, з погашенням кредиту та відсотків за користування кредитом щомісячно згідно графіку погашення кредиту фіксованими платежами.

18 вересня 2006 року між АППБ «Аваль» в особі Одеської обласної дирекції АППБ «Аваль» та ОСОБА_5 було укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору № 014/0076/74/65795 від 18 вересня 2006 року, за умовами якої ОСОБА_5 зобов`язалась передати в заставу кредитору майно, що буде придбане, (приватні квартири), а саме квартиру АДРЕСА_4 .

В якості забезпечення за цим кредитним договором № 014/0076/74/65795 від 18 вересня 2006 року між АППБ «Аваль» в особі Одеської обласної дирекції АППБ «Аваль» та ОСОБА_1 було укладено договір поруки від 18 вересня 2006 року, за змістом якого ОСОБА_1 взяла на себе зобов`язання перед кредитором відповідати по зобов`язанням ОСОБА_5 , які виникають з умов кредитного договору від 18 вересня 2006 року в повному обсязі цих зобов`язань. Поручитель несе солідарну відповідальність перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник.

19 вересня 2006 року між АППБ «Аваль» в особі Одеської обласної дирекції АППБ «Аваль» та ОСОБА_5 укладено іпотечний договір, який забезпечує вимогу банку, що випливає з кредитного договору № 014/0076/74/65795 від 18 вересня 2006 року. В забезпечення виконання за кредитним договором іпотекодавець передала в іпотеку майнові права за договором про інвестування від 12 січня 2006 року на квартиру з будівельним номером АДРЕСА_4 , укладеним між іпотекодавцем та Приватним підприємством «Прогрес-Риелт».

15 грудня 2006 року між АППБ «Аваль» в особі Одеської обласної дирекції АППБ «Аваль» та ОСОБА_5 було укладено додаткову угоду № 2 до кредитного договору № 014/0076/74/65795 від 18 вересня 2006 року, за змістом якої було доповнено: розділ 3 кредитного договору від 18 вересня 2006 року пунктом 3.9, в якому зазначено, що в зв`язку з тим, що забезпеченням зобов`язання позичальника за договором, є іпотека майнових прав на об`єкти нерухомості, що будуються, право власності на які виникне у майбутньому, то позичальник зобов`язаний у тридцяти денний строк з дня реєстрації права власності на об`єкт нерухомості надати кредитору для ознайомлення оригінал документів, що підтверджують право власності на нерухоме майно, укласти з кредитором договір про зміну та/або доповнення до іпотечного договору/договору застави, про передачу новозбудованого майна в іпотеку/заставу; розділ 5 кредитного договору від 18 вересня 2006 року доповнено пунктом 5.7, за змістом якого позичальник зобов`язується достроково здійснити повернення кредиту, процентів та інших платежів, що визначені договором, у разі: невиконання або неналежного виконання позичальником умов договору та/або договорів застави/іпотеки, інших договорів, що забезпечують погашення кредиту; якщо позичальник у строки, встановлені у пункті 3.9 договору, не уклав з кредитором іпотечний договір/договір про зміни та/або доповнення до іпотечного договору щодо об`єкта нерухомості.

Згідно зі статутним протоколом загальних зборів АППБ «Аваль» від 21 квітня 2006 року прийнято рішення про зміну найменування АППБ «Аваль» на відкрите акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»), яке є правонаступником за всіма правами та обов`язками АППБ «Аваль». У подальшому ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» перейменовано на Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (далі - АТ «Райффайзен Банк Аваль»), а АТ «Райффайзен Банк Аваль» - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».

ОСОБА_5 змінила прізвище на ОСОБА_6 про, що свідчить свідоцтво про зміну імені від 02 липня 2014 року.

Відповідно до уточнених розрахунків банку станом на 25 червня 2011 року у позичальника утворилась заборгованість за кредитними договорами в сумі 544 045,91 дол. США, що еквівалентно 4 337 678, 04 грн.

На підтвердження розрахунків банком надано:

- розрахунок ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості по зобов`язаннях що виникають з умов кредитного договору №014/0076/74/65078 від 07 вересня 2006 року, укладеного з ОСОБА_5 строком до 07 вересня 2024 року станом на 02 березня 2010 року (т. 1, а. с. 10);

- розрахунок ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості станом на 25 червня 2010 року по кредитному договору № 014/0076/74/65078 від 07 вересня 2006 року (т. 1, а. с. 198, 207);

- розрахунок ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості по зобов`язаннях, що виникають з умов кредитного договору № 014/0076/74/65795 від 18 вересня 2006 року, укладеного з ОСОБА_5 , строком до 18 вересня 2024 року станом на 12 лютого 2010 року (т. 1, а. с. 9);

- розрахунок ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості станом на 25 червня 2011 року по кредитному договору № 014/0076/74/65795 від 18 вересня 2006 року (т. 1, а. с. 208- 215, т. 3, а. с. 126-133);

- виписки банку за період з 07 вересня 2006 року по 30 вересня 2011 року по особовим рахункам № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 (т. 4, а. с. 14-25);

На підтвердження того, що банком виконано зобов`язання за кредитним договором № 014/0076/74/65078 від 07 вересня 2006 року та видано кредит в сумі 161 200,00 дол. США так і за кредитним договором № 014/0076/74/65795 від 18 вересня 2006 року в сумі 88 200 дол. США надано копії первинних документів, а саме:

- валютний меморіальний ордер № 5 від 08 вересня 2006 року (т. 1, а. с. 34, т. 4, а. с. 9);

- валютний меморіальний ордер № 2 від 19 вересня 2006 року (т. 1, а. с. 51, т. 4, а. с. 4);

- зведений кредитовий меморіальний ордер № 6/74/65078 від 08 вересня 2006 року (т. 4, а. с. 10);

- зведений кредитовий меморіальний ордер №6/74/65795 від 19 вересня 2006 року (т. 4, а. с. 6);

- заява на видачу готівки № 6 від 08 вересня 2006 року (т. 1 а. с. 34, т. 3, а. с. 146, т. 4, а. с. 7);

- заява на видачу готівки № 4 від 19 вересня 2006 року (т. 3, а. с. 150);

- заява на переказ готівки № 3 від 08 вересня 2006 року (т. 4, а. с. 8);

- валютні меморіальні ордери № 11 від 19 січня 2007 року, № 12 від 19 вересня 2007 року (т. 3, а. с. 181).

Відповідно до висновку експерта № 1292/1293, за результатами проведення судово-економічної експертизи від 04 грудня 2015 року Одеським науково?дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України, встановити відповідність розрахунків заборгованості, здійснених ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», умовам кредитних договорів № 014/0076/74/65078 від 07 вересня 2006 року та № 014/0076/74/65795 від 18 вересня 2006 року (та додаткових угод до цих Договорів), укладених між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 , за наданими матеріалами справи не надається за можливе, оскільки:

- в матеріалах справи відсутні та на дослідження не надані первинні меморіальні та касові документи банку, регістри аналітичного та синтетичного бухгалтерського обліку банку кредитних операцій за вказаними кредитними договорами стосовно обґрунтованості відображення нарахування та погашення кредитної заборгованості, у тому числі за основною сумою кредиту та відсотками, а первинні касові документи позичальника надані на дослідження не в повному обсязі;

- встановлені відмінності між даними, наданих у матеріалах справи примірників додатку № 1 до кредитного договору № 014/0076/74/65078 від 07 вересня 2006 року, зокрема, за місцем розташування у т. 1, а. с. 23-27, та за місцем розташування у т. 1, а. с. 29-33, а. с. 105-109;

- встановлені відмінності між даними, наданих у матеріалах справи примірників додатку № 1 до кредитного договору № 014/0076/74/65795 від 18 вересня 2006 року, зокрема за місцем розташування у томі 1 а. с. 45-49, та за місцем розташування у томі 3 а. с. 110-115;

- встановлені невідповідності у сумах та датах між даними розрахунків банку та первинними касовими документами, наданими на дослідження у матеріалах справи позичальником.

На адресу позичальника та поручителя банком надсилались вимоги про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором, а саме: попередження про необхідність погашення заборгованості за кредитним договором № 014/0076/74/65078 від 07 вересня 2006 року № 15-76/20-586 від 28 листопада 2008 року ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 62); попередження про необхідність погашення заборгованості за кредитним договором № 014/0076/74/65795 від 18 вересня 2006 року № 15-76/20-586 від 28 листопада 2008 року ОСОБА_5 (т. 1, а. с.67); попередження про необхідність погашення заборгованості за кредитним договором № 014/0076/74/65795 від 18 вересня 2006 року № 15-76/20-586 від 28 листопада 2008 року ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 62); попередження про необхідність погашення заборгованості за кредитним договором № 014/0076/74/65078 від 07 вересня 2006 року № 15?76/20-587 від 28 листопада 2008 року ОСОБА_5 (т. 1, а. с. 68); претензія?вимога № 5-2/1505 від 06 травня 2009 року ОСОБА_8 (т. 1, а. с.56); претензія-вимога № 5-2/1508 від 06 травня 2009 року ОСОБА_1 (т.1, а. с. 57, 61); претензія?вимога № 5-2/1507 від 06 травня 2009 року ОСОБА_5 (т. 1, а. с. 59); претензія-вимога № 5-2/1505 від 06 травня 2009 року ОСОБА_5 (т.1, а. с. 60).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених

у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду в оскаржуваній частині відповідає.

За змістом касаційної скарги, ОСОБА_2 оскаржує постанову суду апеляційної інстанції в частині вирішення позовних вимог ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ТОВ «Сегура-Капітал», до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, тому в іншій частині постанова суду апеляційної інстанції не переглядається в касаційному порядку.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до вимог частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

При цьому право дострокового повернення означає, що кредитор вимагає виконання зобов`язання до настання строку виконання, визначеного договором.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з положеннями статей 12 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У спірних правовідносинах саме на Банк покладено обов`язок довести факт укладення між сторонами кредитного договору та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов`язань, а на відповідача - спростувати розмір існуючої заборгованості.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з пунктом 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Первинними документами, оформленими відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16 липня 1999 року, щодо дійсної видачі Банком суми кредиту позичальнику можуть бути, зокрема, меморіальний ордер, платіжне доручення на перерахування кредитних коштів тощо).

У справі, що переглядається, банк довів належними і допустимими доказами факт укладення між ним та ОСОБА_2 кредитних договорів, надання позичальнику кредитних коштів (меморіальні ордери, платіжні доручення на перерахування кредитних коштів, заяви на видачу готівки, кредитні договори), тобто виконання належним чином своїх обов`язків, та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов`язань, тому суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок про існування правових підстав для стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитними договорами.

Протягом розгляду справи в судах попередніх інстанцій, ОСОБА_2 не надала належних і допустимих доказів на спростування розміру заборгованості; не містить доводів на спростування такого розміру і касаційна скарга.

Заперечуючи проти задоволення позову банку, ОСОБА_2 зазначала, що кошти за кредитними договорами вона не отримувала, а Банк їх перерахував на розрахунковий рахунок товариства за договорами інвестування, укладеними між ОСОБА_2 та Приватним підприємством «Прогрес-Риелт».

Апеляційний суд правильно зазначив, що такі доводи боржника не впливають на його боргові зобов`язання перед кредитодавцем.

Доводи заявника у касаційній скарзі про те, що вона не отримувала грошові кошти за кредитними договорами, є необгрунтованими, оскільки спростовуються матеріалами справи.

Доводи касаційної скарги про те, що згідно з висновком експерта № 1292/1293, за результатами проведення судово-економічної експертизи від 04 грудня 2015 року Одеським науково дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України, встановити відповідність розрахунків заборгованості, здійснених ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», умовам кредитних договорів від 07 вересня 2006 року та від 18 вересня 2006 року (та додаткових угод до цих Договорів), укладених між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 , за наданими матеріалами справи не надається за можливе, оскільки в матеріалах справи відсутні та на дослідження не надані первинні меморіальні та касові документи банку, регістри аналітичного та синтетичного бухгалтерського обліку банку кредитних операцій за вказаними кредитними договорами стосовно обґрунтованості відображення нарахування та погашення кредитної заборгованості, у тому числі за основною сумою кредиту та відсотками, а первинні касові документи позичальника надані на дослідження не в повному обсязі, не заслуговують на увагу, оскільки апеляційним судом було надано йому належну правову оцінку та вірно зазначено про те, що у вказаному висновку не спростовано факт отримання боржником кредитних коштів.

У постановах від 03 липня 2019 року у справі № 204/2217/16-ц (провадження № 61-47244св18) та від 30 жовтня 2019 року у справі № 758/6565/16-ц (провадження № 61-19365св18) Верховний Суд зазначив, що належним чином дослідити поданий стороною доказ (розрахунок заборгованості за кредитним договором), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - є процесуальним обов`язком суду. Застосування норм права, оцінка доказів є прерогативою лише суду, а не експерта. У цій категорії справ розмір кредитної заборгованості має визначатися відповідно до наданих доказів, вимог закону та умов договору, а не лише виключно експертним шляхом.

Крім того, згідно з частиною першою статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу.

Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги, що суд апеляційної інстанції, ухвалюючи оскаржуване судове рішення, стягнув заборгованість, визначену у доларах США, без розрахування за офіційним курсом Національного банку України гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування заборгованості за кредитним договором, оскільки у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц зазначено, що у разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику. Враховуючи те, що позика надавалась у доларах США і звертаючись до суду із вказаним позовом, банк просив стягнути заборгованості у доларах США, тому відсутні підстави вважати, що суд апеляційної інстанції неправомірно стягнув заборгованість у валюті.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що постанова суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині прийнята без додержання норм процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04).

Таким чином, суд апеляційної інстанції в оскаржуваній частині розглянув спір з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, тому оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційної суду в частині вирішення позовних вимог ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ТОВ «Сегура Капітал», до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитними договорами - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду в оскаржуваній частині не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Курило Вікторія Григорівна, залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного суду від 28 липня 2021 року в частині вирішення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Сегура Капітал», до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитними договорами залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною

і оскарженню не підлягає.

Судді:І. М. Фаловська С. Ю. Мартєв В. В. Сердюк