ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 152/1204/16-а
адміністративне провадження № К/9901/15644/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Рибачука А.І.,
суддів: Бучик А.Ю., Тацій Л.В.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду в суді касаційної інстанції адміністративну справу № 152/1204/16-а
за позовом ОСОБА_1 до Шаргородського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області (далі - Шаргородське ОУ ПФУ) про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 30.01.2017, ухвалену у складі головуючого судді Шепеля К.А. та
ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10.05.2017, постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді Драчук Т.О., суддів: Загороднюка А.Г., Полотнянка Ю.П.,
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. 15.08.2016 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:
визнати протиправним розпорядження начальника Шаргородського ОУ ПФУ Мельника О.Г. від 14.07.2016 № 145762 в частині визначення розміру підвищення до щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за службу в армії та виконання інтернаціонального обов`язку у сумі 268, 50 грн;
зобов`язати Шаргородське ОУ ПФУ здійснити перерахунок та виплату йому заборгованості підвищення до щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці як ветерану війни - учаснику бойових дій відповідно до частини четвертої статті 12 Закону України від 22.10.1993 № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551-XII) в редакції Законів України від 23.11.1995 № 458/95-ВР «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»», від 22.12.1995 № 488/95-ВР «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»» (далі - Закон № 488/95-ВР) у розмірі 150 % мінімальної пенсії за віком за період, починаючи з березня 2016 року;
зобов`язати Шаргородське ОУ ПФУ правильно визначити його пільгу як підвищення до щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці як учаснику бойових дій (1 категорія), про що зазначити в подальших розпорядженнях.
Позов ОСОБА_1 обґрунтував тим, що його право на виплату йому підвищення як учаснику бойових дій в розмірі 150% мінімальної пенсії за віком є непорушним, а тому не може бути змінено, звужено чи скасовано в одноособовому порядку територіальним органом Пенсійного фонду України. Натомість, відповідач оспорюваним розпорядженням визначив йому пільгу як учаснику бойових дій в розмірі 268,50 грн., що не відповідає вимогам частини четвертої статті 12 Закону 3551-XII.
2. Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області постановою від 30.01.2017, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10.05.2017, відмовив у задоволенні позовних вимог.
3. 09.06.2017 ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 30.01.2017 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10.05.2017, ухвалити нове рішення - про задоволення позовних вимог.
4. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 14.07.2017 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
5. 15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
6. Пунктом 4 частини першої розділу VII Перехідних положень КАС України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
7. Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 КАС України).
8. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 10.06.2019 №668/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл цієї судової справи між суддями у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої палати судді-доповідача Гімона М.М. (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20.05.2019 №14), що унеможливлює його участь у розгляді даної справи.
9. Протоколом розподілу справи від 10.06.2019 визначено склад колегії суддів для розгляду даної справи: Рибачук А.І. - головуючий суддя, судді: Бучик А.Ю., Тацій Л.В.
10. Ухвалою судді Верховного Суду від 11.06.2019 прийнято зазначену справу до провадження.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
11. Суди встановили, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у відповідача та з 22.12.2010 отримує довічне грошове утримання судді у відставці.
Відповідно до протоколу Управління Пенсійного фонду України у Шаргородському районі (далі - Управління ПФУ; правонаступником якого є Шаргородське ОУ ПФУ) від 27.05.2011 №396 позивачу було визначено до основного розміру щомісячного довічного грошового утримання (90 %) - 4473, 00 грн ще й підвищення як учаснику війни (бойових дій) у розмірі 183,50 грн.
Згідно з розпорядженням Шаргородського ОУ ПФУ від 14.07.2016 №145762 підвищення позивача зазначено як «служба в армії, виконання інтернаціонального обов`язку», а розмір надбавки визначено у сумі 268,50 грн.
Також суди встановили, що рішенням Ленінського районного суду м. Вінниця від 23.05.2005 у справі № 2-3109/05 територіальне управління Державної судової адміністрації у Вінницькій області (далі - Теруправління ДСА), зокрема, було зобов`язано призначити позивачу щомісячне довічне грошове утримання судді з 16.11.2003 та підвищити його в розмірі 150% мінімальної пенсії за віком.
На підставі вказаного судового рішення у справі № 2-3109/05 наказом Теруправління ДСА від 25.04.2008 № 058-к було вирішено виплатити позивачу заборгованість із щомісячного грошового утримання судді за період з 01.01.2006 по 25.08.2007.
Згідно із довідкою про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, станом на листопад 2010 року «пільга учасника ВВВ та інв.» нараховувалась в розмірі 150%.
Окрім цього суди встановили, що наказом голови Шаргородського районного суду від 21.12.2010 № 28о-с та на підставі постанови Верховної Ради України від 02.12.2010 №2766-VI «Про звільнення суддів» позивача було виключено зі штату суддів Шаргородського районного суду Вінницької області.
Також, суди встановили, що позивач уже звертався до суду з аналогічними вимогами в частині призначення йому щомісячного довічного грошового утримання з підвищенням як учаснику бойових дій 1 -ї категорії на 150% мінімальної пенсії за віком, за наслідками розгляду яких, постановою Жмеринського міськрайонного суду від 13.02.2013 у справі №205/1261/2012, позивачу було відмовлено у їх задоволенні.
ОСОБА_1 , вважаючи, що відповідачем було неправильно названо та самовільно трактовано пільгу щодо якої виник спір, в результаті чого було неправильно визначено розмір його пільги, звернувся до суду з цим позовом.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
12. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що в редакції Закону 3551-XII з 01.07.2006 відсутня норма, яка встановлює підвищення щомісячного довічного грошового утримання на 150% мінімальної пенсії за віком, а визначено, що учасникам бойових дій пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються в розмірі 25% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а відтак прийшов до висновку, що територіальний орган Пенсійного фонду України при нарахуванні та виплаті позивачу щомісячного грошового утримання за спірний період діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
13. Касаційна скарга позивача мотивована зокрема тим, що суди попередніх інстанцій ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог проігнорували вимоги статей 1 8 22 58 64 Конституції України та частини третьої статті 2 Закону № 488/95-ВР, статей 2 7-9 72 159 202 КАС України, згідно з яким забороняється застосування зворотної дії в часі закону, який обмежує права і пільги ветеранів війни до правовідносин, які виникли до набрання чинності Законом України від 05.10.2005 № 2939-IV «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 2939-IV).
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
14. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги позивача, а також виходячи із меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України [в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом України від 15.01.2020 № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справі»; (далі - Закон № 460-IX)], колегія суддів виходить із такого.
15. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
16. Відносно суті заявлених вимог колегія суддів зазначає наступне.
17. Відповідно до положень частини четвертої статті 12 Закону № 3551-XII в редакції, яка діяла до набрання чинності змінами, внесеними Законом № 2939-IV учасникам бойових дій пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищуються в розмірі 150 процентів мінімальної пенсії за віком.
18. Законом № 2939-IV було внесено зміни до Закону № 3551-XII та його частину четверту статті 12 було викладено в іншій редакції, якою визначено, що пенсія або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 25 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
19. Зазначені зміни до Закону № 3551-XII згідно із Прикінцевими положеннями Закону № 2939-IV набрали чинності 01.07.2006.
20. Отже, з 01.07.2006 відсутня норма, яка встановлює підвищення щомісячного довічного грошового утримання на 150% мінімальної пенсії за віком, а визначено, що учасникам бойових дій пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються в розмірі 25% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
21. Вказані положення Законів № 3551-XII та № 2939-IV не змінювались, та такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), у встановленому законом порядку не визнавались.
22. При цьому, колегія суддів вважає необхідним вказати на таке.
23. У справі, яка розглядається судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач уже звертався до суду з позовом, серед вимог якого, з урахуванням уточнених, доповнених та змінених позовних вимог, ОСОБА_1 просив суд:
визнати неправомірними, протиправними і незаконними та такими, що не відповідають положенням статей 22 58 92 Конституції України, частини четвертої статті 12 Закону № 3551-XII (із доповненнями в редакції Законів № 458/95-ВР та № 488/95-ВР, в редакції Закону від 04.07.2002 N 52-IV, від 18.11.2004 N 2212-IV) та рішенню Ленінського районного суду м. Вінниці від 23.05.2005 у справі № 2-3109/05, що набрало законної сили і відповідно до статті 124 Конституції України, статті 255 КАС України та статті 14 Цивільного процесуального кодексу України підлягає обов`язковому виконанню органами Пенсійного фонду України, в тому числі в особі Управлінням ПФУ в частині підвищення призначеного йому щомісячного довічного грошового утримання судді - ветерану війни/учаснику бойових дій на 150% мінімальної пенсії за віком, дії Управління ПФУ щодо підвищення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, зазначенні в розпорядженнях начальника Управління ПФУ від 13.12.2012 № 145762, як «підвищення служба в армії/виконання інтернаціонального обов`язку - (1 кат.)» на 214,00 грн;
застосувати пряму дію статті 8 Конституції України і зобов`язати Управління ПФУ здійснити перерахунок підвищення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці - учаснику бойових дій відповідно до частини четвертої статті 12 Закону № 3551-XII в редакції Закону № 488/95-ВР, в редакції Закону від 04.07.2002 № 52-IV, від 18.11.2004 № 2212-ІV, та рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 23.05.2005 у справі № 2-3109/05, що набрало законної сили та відповідно до статті 124 Конституції України, статті 255 КАС України та статті 14 Цивільного процесуального кодексу України підлягає обов`язковому виконанню, в тому числі Управлінням ПФУ, з 01.12.2012 в розмірі 150 % мінімальної пенсії за віком, а також в стрічці цього розпорядження змінити назву підвищення, вказавши «підвищення учаснику бойових дій».
24. За наслідками розгляду вказаних позовних вимог ОСОБА_1 . Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області постановою від 13.02.2013 у справі № 205/1261/2012, залишеною без змін у цій частині постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.08.2013, відмовив у їх задоволенні з мотивів того, що відповідно до частини четвертої статті 12 Закону 3551-XII учасникам бойових дій пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються в розмірі 25 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
25. У справі, яка розглядається, спірними, на думку повивача є відносини щодо визначення територіальним органом Пенсійного фонду України розміру підвищення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, як ветерану війни - учаснику бойових дій відповідно до частини четвертої статті 12 Закону № 3551-XII в редакції яка діє з 01.07.2006 після набрання чинності змінами, внесеними Законом № 2939-IV, замість редакції, яка діяла до цього та визначала підвищення до щомісячного довічного утримання судді у відставці у розмірі 150 процентів мінімальної пенсії.
26. Тобто, на думку колегії суддів, позивач звертаючись до суду за даним позовом в 2016 році фактично намагався ініціювати новий судовий процес з вимогами, які вже вирішувалися судом в іншій справі в аналогічному спорі і суб`єктному складі учасників справи, що не узгоджується з нормами процесуального закону і ним не передбачено.
27. Так, за приписами пункту 4 частини першої статті 157 КАС України в редакції, чинній до 15.12.2017, суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами.
28. Аналогічні підстави для закриття провадження у справі передбачені й у пункті 4 частини першої статті 238 КАС України у наступній редакції.
29. Згідно з положеннями частин першої, третьої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
30. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
31. Пунктами 3, 5 частини першої статті 349 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд; скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.
32. Суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу (частина перша статті 354 КАС України).
33. Ураховуючи те, що касаційним судом виявлено порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування ухвалених ними рішень, а також неправильне застосування судами норм матеріального права, Верховний Суд, з огляду на наведені положення процесуального закону, вважає за необхідне вийти за межі доводів та вимог касаційної скарги, скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій із закриттям провадження у справі.
Керуючись статтями 238 341 345 349 354 355 356 КАС України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 30.01.2017 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10.05.2017 у справі №152/1204/16-а - скасувати. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Шаргородського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії - закрити.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
СуддіА.І. Рибачук А.Ю. Бучик Л.В. Тацій