ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 липня 2020 року
м. Київ
справа № 1540/3443/18
адміністративне провадження № К/9901/12812/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого Уханенка С. А.,
суддів Кашпур О.В., Радишевської О.Р.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу
за позовом військової частини НОМЕР_1 до Південного територіального управління внутрішнього аудиту Департаменту внутрішнього аудиту Міністерства оборони України про визнання протиправними дій, скасування звіту в частині, скасування висновків та коментарів в частині, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2018 року (головуючий суддя Катаєва Е.В.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2019 року (головуючий суддя Потапчук В.О., судді Семенюк Г.В., Шляхтицький О.І.),
ВСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. У липні 2018 року військова частина НОМЕР_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Південного територіального управління внутрішнього аудиту Департаменту внутрішнього аудиту Міністерства оборони України (далі Південне ТУ Департаменту аудиту МО України), в якому, уточнивши позовні вимоги, просила: визнати протиправними дії відповідача щодо включення до аудиторського звіту від 06 квітня 2018 року № 234/3/4/29 та висновку до коментарів до цього звіту інформації про фінансові порушення щодо переплати вихідної допомоги у розмірі 12056,00 грн працівникам у зв`язку з призовом їх на військову службу та заниження в обліку вартості активів (у тому числі їхнього невідображення у бухгалтерському обліку) отриманих продуктів харчування на суму 2 077 529,90 грн; скасувати звіт відповідача від 06 квітня 2018 року №234/3/4/29 в цій частині; скасувати висновки до обґрунтованого коментаря відповідача від 05 травня 2018 року №234/3/3/1054 в частині, що стосується переплати вихідної допомоги працівникам у зв`язку з призовом на військову службу в розмірі 12056,00 грн та заниження на 2 077 529,90 грн вартості отриманих продуктів харчування в обліку вартості активів.
2. Позов обґрунтовано тим, що з лютого по березень 2018 року Південним ТУ Департаменту аудиту МО України проведено аудит фінансово-господарської діяльності військової частини НОМЕР_1 . За результатами цієї перевірки контролюючим органом виявлено ряд порушень фінансової дисципліни з боку позивача, про що складено аудиторський звіт № 234/3/4/29. Так, цією перевіркою встановлено, що військовою частиною НОМЕР_1 , зокрема, здійснено переплату у сумі 12 056,00 грн внаслідок недотримання вимог нормативних документів під час виплати допомоги працівникам, призваним на військову службу та не відображено у бухгалтерському обліку 2 077 529,90 грн вартості отриманих продуктів харчування. Не погоджуючись з висновками перевірки, 20 квітня 2018 року позивач направив Південному ТУ Департаменту аудиту МО України обґрунтованій коментарі на аудиторський звіт, які розглянуті та відхилені відповідачем, про що складено відповідний висновок. Посилаючись на те, що дії відповідача щодо включення до аудиторського звіту спірних сум та висновок до коментарів є неправомірними та упередженими військова частина НОМЕР_1 просила суд задовольнити позов.
ІІ. Встановлені судами обставини справи
3. На виконання пункту 1.68 плану діяльності внутрішнього аудиту Департаменту внутрішнього аудиту та підпорядкованих територіальних управлінь внутрішнього аудиту на І півріччя 2018 року, затвердженого Міністром оборони України 29 грудня 2017 року аудиторською групою з 02 лютого по 06 квітня 2018 року проведено фінансовий аудит відповідності фінансово-господарської діяльності, ресурсного забезпечення, використання фондів, державних закупівель, внутрішнього контролю військової частини НОМЕР_1 за період з 01 вересня 2014 року по 31 січня 2018 року, про що Південним ТУ Департаменту аудиту МО України складено звіт від 06 квітня 2018 року №234/3/3/4/29аз.
4. За результатами проведеного аудиту було встановлено порушення законодавства з боку військової частини НОМЕР_1 у сфері фінансово-бюджетної дисципліни. Так у розділі III Резюме аудиторського звіту в частині «незаконні виплати соціального характеру» зазначено, що через переплату вихідної допомоги працівникам у зв`язку з їх призовом або вступом на військову службу завдано втрат на суму 12 056,00 грн та занижено в обліку вартості активів (у тому числі невідображення у бухгалтерському обліку) отриманих продуктів харчування (за договорами про закупівлю харчування), чим завдано 2 077 529,90 грн збитків. Зазначену суму також обліковано, як ризик незаконного використання бюджетних коштів за напрямком продовольчої служби (відсутність документів, які б підтверджували використання отриманих продуктів харчування) (том І а.с. 104).
5. Не погоджуючись з такими висновками, військова частина НОМЕР_1 на підставі пункту 7.17. Порядку проведення аудиту підрозділами Служби внутрішнього аудиту Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 грудня 2012 року №753 (далі - Порядок №753), 20 квітня 2018 року направила відповідачу обґрунтовані коментарі №605 на аудиторські висновки.
6. У цих коментарях позивач заперечив проти висновків аудиторського звіту щодо втрат на суму 12056,00 грн, що виникли через виплати трьом працівникам військової частини НОМЕР_1 , звільнених на підставі пункту 3 частини першої статті 36 (у зв`язку з призовом на військову службу) Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України), оскільки виплату такої допомоги здійснено у відповідності до норм КЗпП України, Колективного договору, з урахуванням роз`яснень Міністерства юстиції України від 01 лютого 2011 року та судової практики. Крім того, відповідачем безпідставно включено витрати у сумі 2 077 529,90 грн до ризиків незаконного використання бюджетних коштів за напрямком продовольчої служби, оскільки такі витрати здійснювалися на підставі договорів від 18 серпня 2015 року №286/2/15/56; від 25 березня 2016 року №286/2/16/8 та від 31 березня 2017 року №286/2/17/12, укладеними між Міністерством оборони України та приватним підприємством «АРТЕК-СОЮЗ» (далі ПП «АРТЕК-СОЮЗ») на надання послуг з харчування для військової частини НОМЕР_1 . Ураховуючи те, що обсяг послуг за вказаними договорами визначався не у кількісному виразі натуральних продуктів, а добових видачах (далі дободача), у зв`язку з чим документальні розрахунки та облік вівся виключно у межах договору про надання послуг з харчування дободачах.
7. У травні 2018 року Південне ТУ Департаменту аудиту МО України надіслало висновки від 05 травня 2018 року №234/3/3/1054 на коментарі до аудиторського звіту, у яких їх визнано безпідставними та не прийнято до уваги.
8. Не погоджуючись з висновками аудиту та висновками Південного ТУ Департаменту аудиту МО України на коментарі військової частини НОМЕР_1 у частині виявлення перевіркою втрат під час виплати вихідної допомоги працівникам та порушення позивачем порядку обліку продовольчих витрат, позивач звернувся до суду з вимогою визнати неправомірними дії та скасувати зазначені документи в цій частині.
9. Предметом спору у цій справі є дії підрозділу внутрішнього аудиту щодо формування висновків до аудиторського звіту і скасування звіту та висновків на коментарі в частині.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
10 . Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2019 року, в позові відмовлено.
11. Вирішуючи спір та відмовляючи у позові, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що Південне ТУ Департаменту аудиту МО України провело перевірку у межах та у спосіб, установлених законом; виявлені перевіркою порушення фінансової дисципліни з боку військової частини НОМЕР_1 знайшли підтвердження під час розгляду справи. Водночас аудиторський звіт є документом, що фіксує певні факти та обставини, які можуть стати підставами для його подальшої реалізації його у встановленому законом порядку, а тому не є рішенням суб`єкта владних повноважень за приписами норм КАС України.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції, вимоги касаційної скарги та аргументи сторін
12. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, військова частина НОМЕР_1 подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове про задоволення позову.
13. Заявник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про те, що аудиторський звіт не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні положень КАС України, у зв`язку з чим не породжує для позивача будь-яких прав чи законних інтересів, що можуть бути предметом судового захисту, оскільки такий висновок не відповідає приписам Порядку №753.
14. Під час розгляду справи, судами не враховано, що виплату допомоги звільненим, за пунктом 3 частини першої статті 36 КЗпП України, працівникам здійснено на підставі Колективного договору, укладеного відповідно до норм КЗпП України та Закону України «Про колективні договори та угоди», правомірність чого підтверджено судовою практикою у цивільних справах. Проте суди не звернули уваги на ці обставини та безпідставно погодились з доводами відповідача про те, що виплати здійснено без урахування рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року у справі №10-рп/2008, яким визнано неконституційними норми КЗпП України, якими встановлювався розмір виплат такої допомоги.
15. Крім того, суди належним чином не перевірили доводи військової частини НОМЕР_1 про те, що 03 червня 2015 року на підставі розпорядження начальника Центрального управління продовольчого забезпечення Збройних Сил України військова частина НОМЕР_2 , з метою продовольчого забезпечення, була тимчасово прикріплена до позивача, як окремий підрозділ. Продовольче забезпечення особового складу у військовій частині НОМЕР_1 здійснювалося на підставі договорів №286/2/15/56, №286/2/16/8 та №286/2/17/12, укладеними між Міністерством оборони України та ПП«АРТЕК-СОЮЗ» про надання послуг з харчування. Враховуючи те, що за цими договорами надавалися послуги (добова видача), які мали фіксовану ціну, оприбуткування через бухгалтерський облік, отримане за такими договорами, продовольче забезпечення, здійснити неможливо.
16. Судові рішення не відповідають приписам КАС України щодо його законності та обґрунтованості, оскільки судами неправильно застосовано норми Порядку №753, не взято до уваги положення Інструкції з організації продовольчого забезпечення Збройних Сил України та годування штатних тварин військових частин Збройних Сил України шляхом залучення суб`єктів господарювання», яка затвердженої наказом Міністерства оборони України від 09 лютого 2016 року № 62.
17. Одночасно військова частина НОМЕР_1 , посилаючись на висновок Верховного Суду, висловлений у постанові від 06 листопада 2018 року у справі № 822/1079/18, зазначила, що норми підзаконних нормативно-правових актів Міністерства оборони України, якими регулюється діяльність управлінь внутрішнього аудиту, надають рекомендаціям, наведеним у звіті, обов`язковий характер, тому приписи та рекомендації, викладені у звіті органу внутрішнього аудиту є обов`язковими до виконання і підконтрольний суб`єкт несе відповідальність за невжиття ним заходів.
18. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28 травня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 .
19. У відзиві на касаційну скаргу Південне ТУ Департаменту аудиту МО України просить залишити її без задоволення, а судові рішення без змін, оскільки перевіряючи обставини справи суди повно та всебічно встановили обставини, що мають значення для розгляду справи, і правильно застосували норми матеріального та процесуального права до спірних правовідносин. Відповідач вказує, що виплата допомоги звільненим працівникам позивача за рахунок бюджетних коштів провадилась з порушенням вимог чинного законодавства, посилання військової частини НОМЕР_1 на висновок суду у цивільній справі № 6-48639св11є помилковим, оскільки судове рішення прийнято за інших, ніж установлено у цій справі обставин. Водночас відсутність бухгалтерського обліку продовольчих товарів з підстав, що облік здійснюється за фіксованою ціною послуги (вартість дободачі) унеможливило здійснити фактичну перевірку отримання продуктів за відповідні періоди, що свідчить про існування ризику незаконних витрат бюджетних коштів та ресурсів Міністерства оборони України.
V. Джерела права й акти їхнього застосування
20. Правові та організаційні засади здійснення державного контролю за дотриманням бюджетного законодавства визначені Бюджетним Кодексом України, Порядком утворення структурних підрозділів внутрішнього аудиту та проведення такого аудиту в міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, їх територіальних органах та бюджетних установах, які належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 вересня 2011 року №1001 (далі Порядок №1001), наказом Міністерства фінансів України від 04 жовтня 2011 року №1247 «Про затвердження Стандартів внутрішнього аудиту» (далі Стандарти внутрішнього аудиту) та Порядком №753.
21. Так, контроль та аудит у бюджетному процесі здійснюється у відповідності до статті 26 Бюджетного кодексу України, згідно з частиною третьою якої, розпорядники бюджетних коштів в особі їх керівників організовують внутрішній контроль і внутрішній аудит та забезпечують їх здійснення у своїх закладах та у підвідомчих бюджетних установах. За визначенням, наведеним у цій нормі, внутрішнім аудитом є діяльність підрозділу внутрішнього аудиту в бюджетній установі, спрямована на удосконалення системи управління, запобігання фактам незаконного, неефективного та нерезультативного використання бюджетних коштів, виникненню помилок чи інших недоліків у діяльності бюджетної установи та підвідомчих їй бюджетних установ, поліпшення внутрішнього контролю. Основні засади здійснення внутрішнього контролю і внутрішнього аудиту та порядок утворення підрозділів внутрішнього аудиту визначаються Кабінетом Міністрів України.
22. Повноваження органів державного фінансового контролю з контролю за дотриманням бюджетного законодавства визначені статтею 113 Бюджетного кодексу України, відповідно до частини першої якої до повноважень органів державного фінансового контролю з контролю за дотриманням бюджетного законодавства належить здійснення контролю за: цільовим та ефективним використанням коштів державного бюджету та місцевих бюджетів (включаючи проведення державного фінансового аудита) (пункт 1); станом внутрішнього контролю та внутрішнього аудита у розпорядників бюджетних коштів (пункт 6).
23. Механізм утворення структурних підрозділів внутрішнього аудиту та проведення в міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади (далі центральні органи виконавчої влади), їх територіальних органах та бюджетних установах, які належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (далі бюджетні установи) такого аудиту визначений Порядком №1001.
24. На виконання пункту 8 Порядку №1001 та з метою визначення єдиних підходів до провадження діяльності з внутрішнього аудиту в міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київській та Севастопольській міських державних адміністраціях, інших головних розпорядниках коштів державного бюджету (далі - державний орган), їх територіальних органах та бюджетних установах, що належать до сфери їх управління, оцінки якості такого аудиту затверджено Стандарти внутрішнього аудиту.
25. Процедура проведення внутрішнього аудиту (далі - аудит) Службою внутрішнього аудиту Збройних Сил України проводиться за правилами Порядку № 753, який розроблено відповідно до статті 26 Бюджетного кодексу України, Порядку №1001, Стандартів внутрішнього аудиту та Кодексу етики працівників підрозділу внутрішнього аудиту, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 вересня 2011 року №1217.
26. За приписами пунктів 1.1., та 6.1. Порядку № 753 проведення внутрішнього аудиту здійснюється Службою внутрішнього аудиту Збройних Сил України, яка складається з Департаменту внутрішнього аудиту та фінансового контролю Міністерства оборони України та його відокремлених самостійних структурних підрозділів (далі Служба), а проведення аудиту передбачає збір аудиторських доказів із застосуванням методів, методичних прийомів і процедур, що забезпечують обґрунтованість висновків за його результатами.
27. Документування ходу та результатів аудиторських завдань здійснюється за правилами розділу VII Порядку № 753, відповідно до пункту 7.1. якого, документальне оформлення аудиторських завдань складається з двох видів документів офіційних та робочих. Робочі документи це записи (довідки, форми, таблиці), за допомогою яких аудиторська група фіксує проведені прийоми та процедури аудиторського завдання, тести, отриману інформацію та висновки. До робочої документації вноситься інформація, яка підтверджує висновки, викладені в офіційному документі. Вимоги до робочих документів, порядок їх складання та зберігання встановлюються директором Департаменту відповідно до Стандартів, наказів Міністра оборони України, інших нормативно-правових актів (пункт 7.2). Офіційними документами є аудиторський звіт та довідка. Аудиторський звіт складається за результатами аудиту та містить відомості про хід аудиторського дослідження, стан системи внутрішнього контролю, аудиторський висновок і рекомендації щодо діяльності підконтрольного суб`єкта залежно від характеру виявлених проблем (пункт 7.3)
28. Аналогічні вимоги до аудиторського звіту та порядку його оформлення визначені пунктом 7 Стандарту 11 «Документування перебігу та результатів внутрішнього аудиту» Стандартів внутрішнього аудиту.
29. Відповідно до пункту 7.8. Порядку № 753 рекомендації в аудиторському звітах мають стосуватися діяльності підконтрольних суб`єктів, щодо яких виконувалося аудиторське завдання, та/або підпорядкованих їм суб`єктів у разі їх наявності.
30. У разі якщо за результатами обговорення відповідальний за діяльність не погоджується з аудиторськими доказами, висновками та/або рекомендаціями, він письмово зазначає про це при підписанні офіційного документа та протягом 15 робочих днів надає керівнику аудиторської групи через керівника підрозділу Служби обґрунтовані коментарі за своїм підписом (пункт 7.17 Порядку №753). Керівник, член аудиторської групи чи інший аудитор, визначений керівником підрозділу Служби, розглядає такі коментарі та готує письмовий висновок щодо їх обґрунтованості в термін, встановлений керівником підрозділу Служби, але не пізніше 15 робочих днів з дня їх отримання підрозділом Служби. Висновок підписується особою, яка його готувала, та затверджується керівником (заступником керівника) підрозділу Служби (пункт 7.18).
31. За правилами пункту 7.20. Порядку №753 за результатами розгляду офіційного документа, рекомендацій та, за наявності, коментарів і висновків щодо них керівник підрозділу Служби приймає рішення про: прийняття і виконання відповідальними за діяльність наданих рекомендацій; направлення відповідальним за діяльність додаткових рекомендацій або скасування чи внесення змін до наданих рекомендацій; призначення додаткового аудиторського завдання.
32. Пунктом 10.1 розділу Х Порядку №753 визначені шляхи реалізації результатів аудиторських завдань, зокрема, заходи, які може вживати керівник відповідного підрозділу Служби щодо підконтрольного суб`єкта за результатами проведеної перевірки.
33. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що аудиторський звіт, який містить відомості про хід аудиторського дослідження, стан системи внутрішнього контролю, аудиторський висновок і рекомендації щодо діяльності підконтрольного суб`єкта є документом, в якому відображено узагальнений опис виявлених перевіркою порушень законодавства, що відповідає установленим правилам складання такого звіту. Однак цей документ лише фіксує певні факти і обставини, які можуть стати підставою для подальшої реалізації його у встановленому законодавством порядку, а тому не є актом індивідуальної дії у розумінні норм КАС України. Водночас імперативність норм Порядку №753 зобов`язують службових осіб аудиторської групи в безумовному порядку вказати в аудиторському висновку усі виявлені перевіркою недоліки у роботі, які контролюючий орган вважає порушеннями. Такі дії є обов`язковими, не можуть бути оскаржені окремо і будь-які заперечення з цього приводу з боку підконтрольного суб`єкта не впливають на обов`язок аудитора вчинити такі записи. Лише недотримання службовими особами аудиторської групи процедури та порядку проведення аудиту, визначеної Стандартами внутрішнього аудиту та Порядком №753 є підставою для оскарження таких дій в судровому або адміністративному порядку.
34. Так, підпунктами 6, 7 пункту 7 Стандарту 11 «Документування перебігу та результатів внутрішнього аудиту» Стандартів внутрішнього аудиту передбачено, що порядок складання аудиторського звіту, в тому числі вимоги до його структури та оформлення, обговорення проекту аудиторського звіту, ознайомлення з ним відповідальних за діяльність осіб та підписання визначається у внутрішніх документах з питань внутрішнього аудиту з урахуванням вимог цих Стандартів. Висновки в аудиторському звіті містять обґрунтовані підсумки за результатами аналізу та оцінки зібраних даних відповідно до питань внутрішнього аудиту. Відповідно до цілей внутрішнього аудиту складається загальний висновок. Перед його складанням остаточно оцінюється аргументованість тверджень й аудиторських доказів. Водночас підпунктами 10, 11 пункту 7 Стандарту 11 «Документування перебігу та результатів внутрішнього аудиту» передбачено право підконтрольної установи надати обґрунтовані коментарі на висновки аудиторського звіту і керівник підрозділу внутрішнього аудиту зобов`язаний їх розглянути та надати письмові висновки.
35. Отже, за такого правового регулювання, дії структурного підрозділу Служби аудиту щодо включення до аудиторського звіту певних висновків не можуть бути предметом розгляду у суді, окремо від рішення, прийнятого за результатами їх розгляду, оскільки є лише фіксацією підсумків аудиту, що ґрунтується на результатах аналізу та оцінці зібраних доказів. Так, обов`язковою ознакою дій суб`єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб`єктів відповідних правовідносин і мають обов`язковий характер. Підсумки перевірки, викладені в аудиторському звіті не породжують обов`язкових юридичних наслідків. Водночас її висновки можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень, дій, прийнятих за результатами розгляду офіційного документа.
36. Таким чином аудиторський звіт та письмові висновки за результатами розгляду обґрунтованих коментарів підконтрольної установи, поданих в порядку пункту 7.17 Порядку №753, на цей звіт не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні статті норм КАС України, оскільки не породжують виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися, а тому не можуть бути предметом спору.
VI. Позиція Верховного Суду
37. Як встановлено судами, військова частина НОМЕР_1 оскаржує дії відповідача щодо включення висновків до аудиторського звіту від 06 квітня 2018 року № 234/3/4/29 та висновок до коментарів, наданих відповідно до пункту 7.17 Порядку №753.
38. Перевіряючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд зазначає, що внутрішній аудит здійснюється з метою корегування роботи підконтрольного суб`єкта та приведення його діяльності відповідно до вимог законодавства. Наслідком такої перевірки є прийняття відповідного рішення відповідно до пункту 7.20 Порядку №753. Водночас реалізація результатів аудиторських завдань покладено на відповідний підрозділ Служби внутрішнього аудиту, який зобов`язаний вжити заходів, перелік яких передбачений пунктом 10.1 Порядку №753.
39. Враховуючи те, що позивачем оскаржуються висновки аудиторського звіту та висновки на коментарі до цього звіту в частині виявлення фінансових порушень у господарській діяльності військової частини НОМЕР_1 , Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки зазначені документи мають аналітичний характер і містять лише інформацію щодо виявлених порушень за наслідками аудиту. Такі документи є невід`ємними складовими матеріалів справи і не можуть бути предметом судового розгляду окремо, оскільки безпосередньо не створюють правових наслідків для суб`єкта перевірки.
40. Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги з посиланням на висновки Верховного Суду у справі № 822/1079/18, оскільки у цій справі суди надали правову оцінку лише аудиторському звіту, а оцінка дій контролюючого органу залишилася поза межами судового розгляду.
41. Інші мотиви та аргументи заявника зводяться до незгоди з висновками перевірки та переоцінки доказів, а тому не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій.
42. За таких обставин, колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін.
VІI. Судові витрати
43. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасником справи, на користь якого ухвалено судове рішення, у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 3 341 343 349 350 355 356 359 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.
2. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2018 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2019 року залишити без змін.
3. Судові витрати не розподіляються.
4. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий: С.А. Уханенко
Судді:О.В. Кашпур
О.Р. Радишевська