01.11.2024

№ 154/1692/19

Постанова

Іменем України

26 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 154/1692/19

провадження № 61-17191св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи: ОСОБА_2 , служба у справах дітей Володимир-Волинської міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_3 , на постанову Волинського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Бовчалюк З. А., Здрилюк О. І., Карпук А. К., від 15 серпня 2019 року.

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2019 року ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , служба у справах дітей Володимир-Волинської міської ради, звернулася до суду із заявою про видачу обмежувального припису.

Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що вона перебувала з ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі, від якого мають малолітню дитину з інвалідністю, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 11 травня 2017 року шлюб між ними розірвано.

Заявник вказувала, що після розірвання шлюбу з ОСОБА_2 , вона разом зі своїми дітьми - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживають за адресою: АДРЕСА_1 .

За твердженням заявника, протягом останніх п`яти років вона та її діти страждають від психологічного та фізичного домашнього насильства з боку ОСОБА_2 , випадки якого мають місце безпосередньо за місцем її з дітьми проживання.

28 січня 2019 року Володимир-Волинським міським судом Волинської області вже видавався обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 із встановленням йому заборон наближатися ближче ніж на 500 метрів до місця проживання (перебування) та до заявника, обмеженням спілкування з дитиною за місцем її перебування та навчання у дошкільному навчальному закладі «Вишиванка», заборони особисто або через третіх осіб розшукувати заявника, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею, вести листування, телефонні переговори або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Не дивлячись на встановлені заборони ОСОБА_2 порушував умови обмежувального припису, у зв`язку з чим заявник зверталась до поліції, однак її заяви були проігноровані.

Постановою Волинського апеляційного суду від 26 березня 2019 року обмеження у приписі були змінені, суд скоротив його дію із 6 місяців до 3 місяців, а разом з тим відмовив у клопотанні щодо обмежень ОСОБА_2 у спілкуванні із дитиною.

Зазначала, що відразу після закінчення дії попередньо встановленого обмежувального припису ОСОБА_2 продовжив відкрито вчиняти домашнє насильство відносно неї та їх дочки. Здійснює її переслідування, вчиняє погрози насильницького характеру, публічно ображає, застосовує до неї фізичне насильство, яке проявляється у нанесенні ляпасів, стусанів, штовханні, щипанні, нанесенні тілесних ушкоджень.

Крім того, ОСОБА_1 вказувала, що ОСОБА_2 використовує дочку ОСОБА_6 для побачень із нею, під час яких поводить себе протиправно, що спричиняє дитині психологічну травму.

Із урахуванням наведеного, заявник ОСОБА_1 посилаючись на існування вірогідності продовження вчинення кривдником домашнього насильства, просила суд видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 строком на шість місяців із відповідними заходами тимчасового обмеження його прав, а саме: заборонити наближатися ближче ніж на 500 метрів до місця її проживання (перебування) ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонити наближатися ближче ніж на 100 метрів до ОСОБА_1 ; обмежити спілкування з постраждалою дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем її перебування та навчання у дошкільному навчальному закладі «Вишиванка»; заборонити особисто або через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; заборонити вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 , або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Володимир-Волинського міського суду Волинської області, у складі судді Вітера І. Р., від 30 травня 2019 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково.

Видано обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 .

Встановлено заходи тимчасового обмеження прав ОСОБА_2 та покладено на нього наступні обов`язки: 1) заборонено наближатися ближче ніж на 100 метрів до місця проживання (перебування) ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ) заборонено наближатися до ОСОБА_1 ближче ніж на 100 метрів; 3) заборонено особисто або через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 4) заборонено вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 , або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Встановлено строк дії обмежувального припису, що стосується заборон та обмежень, визначених у пунктах 1-4 резолютивної частини рішення, строком на 6 місяців, який слід рахувати з дня ухвалення рішення суду.

Обмежено спілкування з постраждалою дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем її перебування та навчання у дошкільному навчальному закладі «Вишиванка» строком на 1 місяць, який відраховується з дня ухвалення рішення суду.

Рішення суду про видачу обмежувального припису звернено до негайного виконання.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що заявником ОСОБА_1 доведено вчинення ОСОБА_2 насильства в сім`ї, що носить надзвичайно тривалий та систематичний характер, існування раніше та продовження існування ризиків можливого продовження таких дій останнім, які відбуваються у присутності малолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , тому суд з метою захисту їх прав і свобод видав обмежувальний припис у вигляді встановлення заходів тимчасового обмеження прав та покладення обов`язків на кривдника ОСОБА_2 щодо заявника ОСОБА_1 строком на 6 місяців та щодо доньки ОСОБА_6 строком на 1 місяць.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Волинського апеляційного суду від 15 серпня 2019 року апеляційну скаргу заінтересованої особи ОСОБА_2 задоволено. Рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 30 травня 2019 року скасовано і ухвалено нове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що між сторонами по справі, як колишнім подружжям, існує конфлікт стосовно виховання та спілкування з малолітньою дитиною, які не можна вважати насильством. Після закінчення дії попереднього обмежувального припису щодо ОСОБА_2 доказів вчинення ним фізичного чи психологічного насильства заявником не надано, як і не надано доказів наявності ризиків застосування насильства у майбутньому.

Між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 існують напружені стосунки, які викликані непорозуміннями в ряді питань щодо моделі поведінки в повсякденному житті, різними підходами то виховання дітей. Жоден із колишнього подружжя не бажає порозумітись та знайти компроміс у питаннях можливості прийняття участі в житті спільної доньки ОСОБА_6 . При цьому, як встановлено судом, ОСОБА_2 любить своє доньку ОСОБА_6 , приймає активну участь у її житті, піклується про неї.

Фактично судом першої інстанції при задоволенні заяви в обґрунтування рішення покладено докази, які слугували підставою для видання судами обмежувального припису в січні, березні 2019 року.

Матеріали справи не містять доказів, на підставі яких можна було б констатувати те, що ОСОБА_1 та неповнолітня ОСОБА_4 є постраждалими від домашнього насильства станом на день звернення з цією заявою та її розгляду судом.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_3 , просить скасуватипостанову Волинського апеляційного суду від 15 серпня 2019 року і залишити в силі рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 30 травня 2019 року, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що відмовляючи у задоволенні заяви про видачу обмежувального припису, апеляційний суд не надав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам, які підтверджують вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства. Вказане підтверджується складеними протоколами про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за вчинення дій, передбачених статтями 173 173-3 КУпАП, а також внесенням до ЄРДР відомостей щодо нанесення ОСОБА_2 потерпілій ОСОБА_1 умисних тілесних ушкоджень 19 та 22 травня 2019 року, в якому проводиться досудове розслідування. Висновки апеляційного суду щодо встановлених обставин у цій справі є несправедливими та такими, що не відповідають обставинам справи.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 24 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 17 лютого 2020 року справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , служба у справах дітей Володимир-Волинської міської ради, про видачу обмежувального приписупризначено до судового розгляду у складі п`яти суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Відзив на касаційну скаргу не надходив

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 05 березня 2015 року перебували в зареєстрованому шлюбі та від спільного проживання мають малолітню дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 11 травня 2017 року шлюб між подружжям розірвано.

На час розгляду справи ОСОБА_1 разом із двома своїми малолітніми дітьми - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживали за адресою: АДРЕСА_1 , а ОСОБА_2 постійно проживав та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно повідомлень Володимир-Волинського відділу поліції ГУ НП у Волинській області № 9280/64/01-2017 від 07 липня 2017 року, № 0123/64/02-2018 від 16 квітня 2018 року, № 5576/64/01-2018 від 19 квітня 2018 року, № 16821/64/01-2018 від 14 грудня 2018 року, № 1342/64/01-2019 від 28 січня 2019 року правоохоронними органами із 2014 року по даний час систематично здійснювалися перевірки за заявами ОСОБА_1 про вчинення ОСОБА_2 щодо неї протиправних дій, пов`язаних із психологічним та фізичним насильством в сім`ї.

Вироком Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 06 серпня 2015 року, який набрав законної сили, ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 125 КК України. Потерпілою у цьому кримінальному провадженні була ОСОБА_1 .

Ухвалою слідчого судді Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 23 квітня 2018 року зобов`язано Володимир-Волинський ВП ГУНП у Волинській області внести до ЄРДР відомості за заявою ОСОБА_1 щодо незаконного проникнення ОСОБА_2 через вікно у її квартиру та відкритого заволодіння її телефоном.

Постановою Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 24 січня 2019 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні дрібного хуліганства, тобто адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173 КУпАП.

Судом також встановлено, що в провадженні слідчого відділу Володимир-Волинського ВП ГУНП у Волинській області перебувало ряд кримінальних проваджень з попередньою правовою кваліфікацією за статтями 125 356 129 390-1 КК України за заявою ОСОБА_1 про вчинення стосовно неї протиправних дій з боку її колишнього чоловіка ОСОБА_2 , які були закриті у зв`язку із відсутністю складу злочину.

Судами встановлено, що між колишнім подружжям існував конфлікт стосовно визначення способу участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї, у зв`язку з чим ОСОБА_1 зверталась до суду із відповідним позовом.

Рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від 23 жовтня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково та визначено спосіб участі ОСОБА_2 у вихованні дочки ОСОБА_4 , проте постановою Волинського апеляційного суду від 20 лютого 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у позові ОСОБА_1 у зв`язку із невірним обранням нею способу захисту її прав і прав дитини, оскільки з таким позовом повинен був звертатись до суду саме ОСОБА_2

28 січня 2019 року рішенням Володимир-Волинського міського суду Волинської області у справі № 154/258/19 видано обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 , встановлено для нього наступні обов`язки: 1) заборонено наближатися ближче ніж на 500 метрів до місця проживання (перебування) ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ) заборонено наближатися ближче ніж на 100 метрів до ОСОБА_1 ; 3) обмежено спілкування з постраждалою дитиною ОСОБА_4 за місцем її перебування, та навчання у дошкільному навчальному закладі «Вишиванка»; 4) заборонено особисто або через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 5) заборонено вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Постановою Волинського апеляційного суду від 26 березня 2019 року рішення Володимир-Волинського міського суду від 28 січня 2019 року скасовано та прийнято нове рішення, яким встановлені нові обмеження у приписі. Апеляційний суд встановив дію обмежувального припису строком на 1 місяць та відмовив у встановленні обмеження ОСОБА_2 спілкуватись із дитиною.

На час розгляду судами вказаної заяви дія попередньо встановленого судом обмежувального припису закінчилась.

Судом першої інстанції також встановлено, що незважаючи на встановлений обмежувальний припис ОСОБА_1 й надалі неодноразово у лютому-квітні 2019 року зверталась до Володимир-Волинського ВП ГУНП у Волинській області із заявами про невиконання ОСОБА_2 обмежувальних заходів, здійснення ним на її адресу погроз фізичною розправою, систематичне переслідування, висловлювання публічних образ із застосовуванням нецензурної лайки, тощо.

Вироком Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 27 лютого 2019 року ОСОБА_2 засуджено за вчинення злочину, передбаченого частиною першою статті 125 КК України, тобто умисного нанесення легкого тілесного ушкодження потерпілій ОСОБА_1 .

За повідомленнями ОСОБА_1 від 20, 22 та 24 травня 2019 року Володимир-Волинським ВП ГУНП у Волинській області стосовно ОСОБА_2 були складені протоколи про вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтями 173 (дрібне хуліганство) та 173-2 КУпАП (вчинення насильства в сім`ї), які скеровані для розгляду по суті до суду, а також внесені відомості до ЄРДР щодо вчинення кримінального правопорушення з нанесення ОСОБА_2 потерпілій ОСОБА_1 умисних легких тілесних ушкоджень 19 та 22 травня 2019 року, проводиться досудове розслідування.

У відповідності до повідомлення служби у справах дітей виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради Волинської області № 187/2-19 від 27 травня 2019 року малолітні ОСОБА_5 та ОСОБА_4 перебувають на обліку як діти, які виховуються в сім`ї, що перебуває у складних життєвих обставинах. Причиною взяття їх на облік є те, що діти систематично страждають від психологічного насильства, через постійні конфлікти, скандали та бійки, які вчиняє ОСОБА_2 своїй колишній дружині ОСОБА_1 . Малолітній ОСОБА_5 повідомив, що боїться ОСОБА_2 тому, що вітчим часто на нього кричав, підіймав руку, кидався капцями. Малолітня ОСОБА_6 любить батька, але постійне перебування у конфліктній агресивній обстановці наносить психологічну травму дитині. Батько дозволяє собі у будь-яку годину доби завітати до дочки та вимагати забрати її із собою незважаючи на режим дня, погодні умови та бажання самої дитини. Відмову матері сприймає агресивно, застосовуючи фізичне та психологічне насильство, свідками якого є діти. З ОСОБА_2 проводились бесіди з приводу недопущення конфліктів. Батькові пропонували визначити графік зустрічей із дитиною, однак він відмовився. Встановлено, що ОСОБА_2 продовжує своїми діями психологічно травмувати дітей. Налаштовує дочку проти матері, називаючи її при дитині образливими словами, дозволяє собі розмови з дитиною на неприпустимі інтимні теми.

У зв`язку із зазначеним, служба у справах дітей вказаним листом звернулась до Володимир-Волинського міського суду із клопотанням видати обмежувальний припис ОСОБА_2 щодо наближення до малолітньої ОСОБА_6 .

Згідно протоколу № 5-19 засідання комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Володимир-Волинської міської ради від 10 травня 2019 року, яке відбувалося з участю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , узгоджувалися можливості досягнення компромісу у способах участі у вихованні дитини. Прийнято одноголосно рішення в складі 12 членів комісії продовжити перебування малолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на обліку служби у справах дітей та надалі працювати з батьками щоб в подальшому випадків психологічного насильства над дітьми не траплялось.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з положеннями частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції у повній мірі не відповідає.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що після закінчення дії попереднього обмежувального припису щодо ОСОБА_2 доказів вчинення ним фізичного чи психологічного насильства заявником не надано, як і не надано доказів наявності ризиків настання насильства у майбутньому, а матеріали справи не містять доказів, на підставі яких можна було б констатувати, що ОСОБА_1 та неповнолітня ОСОБА_4 є постраждалими від домашнього насильства станом на день звернення з цією заявою до суду.

Однак із такими висновками апеляційного суду погодитися на можна, виходячи із наступного.

Протидія насильству у сім`ї є одним із важливих напрямів суспільного розвитку. Вона розглядається не лише як соціальна проблема, а, насамперед, як проблема захисту прав людини і, перш за все, прав жінок. При здійсненні насильства у сім`ї відбувається порушенням прав і свобод конкретної людини, що вимагає втручання з боку держави і суспільства.

Невжиття своєчасних обмежувальних заходів щодо кривдника може призвести в подальшому до завдання шкоди здоров`ю потерпілої від насильства у сім`ї.

У той же час згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Основним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини у вказаній сфері, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.

Згідно з пунктами 3, 4, 14 та 17 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Економічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.

Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належать: 1) терміновий заборонний припис стосовно кривдника; 2) обмежувальний припис стосовно кривдника; 3) взяття на профілактичний облік кривдника та проведення з ним профілактичної роботи; 4) направлення кривдника на проходження програми для кривдників.

Пунктом 7 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Згідно з частиною третьою статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

У пункті 9 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).

Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.

Суди під час вирішення такої заяви мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження одного із батьків у реалізації своїх прав відносно дітей у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви іншого з батьків.

Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

Статтею 350-6 ЦПК України передбачено, що, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або відмову в її задоволенні. У разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» на строк від одного до шести місяців.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо доведеності підстав для застосування тимчасових обмежувальних заходів щодо кривдника, враховуючи наявність триваючого конфлікту між колишнім подружжям, доведення фактів вчинення психологічного насильства в сім`ї, розслідування факту заподіяння ОСОБА_1 тілесних ушкоджень її колишнім чоловіком, фіксації вчинення ОСОБА_2 адміністративних правопорушень, а також відсутність ознак щирого каяття у кривдника після застосування місцевим судом 28 січня 2019 року обмежувального припису стосовно ОСОБА_2 .

Місцевим судом належним чином оцінено докази, які підтверджують факт вчинення ОСОБА_2 психологічного та фізичного насильства щодо ОСОБА_1 після застосування обмежувального припису у справі № 154/258/19, встановлено, що такі дії носять систематичний характер.

22 травня 2019 року ОСОБА_2 вчинено дії, які стали підставою для звернення ОСОБА_1 до правоохоронних органів та реєстрації кримінального провадження № 12019030060000349 від 23 травня 2019 року за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 125 КК України.

Постановою Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 12 серпня 2019 року у справі № 154/1438/19 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173 КУпАП, за дії, які були вчинені 30 квітня 2019 року, а провадження у справі закрито у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених частиною другою статті 38 КУпАП.

Вказаною постановою встановлено, що 30 квітня 2019 року о 22 год. 40 хв. ОСОБА_2 , перебуваючи у громадському місці на площадці загального користування у будинку АДРЕСА_1 , області висловлювався нецензурною лайкою до громадянки ОСОБА_1 , чим порушив громадський порядок. Своїми діями ОСОБА_2 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене статтею 173 КУпАП. Вина ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 173 КУпАП, підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серія НОМЕР_1 від 30 квітня 2019 року, письмовими поясненнями ОСОБА_2 , письмовими поясненнями ОСОБА_1 , рапортами працівників поліції.

Постановою Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 09 жовтня 2019 року у справі № 154/2622/19 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173 КУпАП, а провадження у справі закрито у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених частиною другою статті 38 КУпАП.

Вказаною постановою встановлено, що 22 травня 2019 року близько 20 год ОСОБА_2 у громадському місці по вул. Ганни Жежко у м. Володимир-Волинський Волинської області з хуліганських мотивів пошкодив автомобіль марки «Мерседес», який належить ОСОБА_1 , чим порушив громадський порядок. Вина ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 173 КУпАП, підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серія НОМЕР_2 від 24 липня 2019 року, довідкою про результати перевірки, рапортами працівника поліції. Суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_2 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173 КУпАП.

Враховуючи викладене, зважаючи на тривалість та системність протиправної поведінки ОСОБА_2 , районний суд мотивовано виходив із того, що останній не усвідомлює серйозності негативних наслідків своїх дій, продовжує агресивні дії по відношенню до заявниці, не бажає змінювати свою поведінку, а тому доводи заявника про ризик продовження кривдником таких дій по відношенню до неї, а отже і необхідність застосування обмежувального припису є обґрунтованими.

Встановивши, що відносини учасників цієї справи після застосування обмежувального припису у справі № 154/258/19, вжиття до ОСОБА_2 інших заходів впливу не покращились, ОСОБА_2 не надає належної оцінки агресивності своїх дій, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність загрози здоров`ю заявника та існування ризику продовження чи повторного вчинення домашнього насильства.

Апеляційний суд вищезазначених обставин справи не врахував, доводизаявника належним чином не оцінив та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні заяви.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином виконав вимоги статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів і дотримався вимог статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно дослідив обставини справи.

За правилами статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

У той же час колегія суддів не може погодитись з рішенням міського суду щодо обов`язків, які підлягають покладенню на ОСОБА_2 з метою запобігання вчиненню домашнього насильства.

Встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на момент вирішення справи районним судом спільного господарства не ведуть, проживають окремо, а тому висновки районного суду щодо можливості встановлення заборони кривднику наближатися ближче ніж на 100 (сто) метрів до місця проживання (перебування) ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , переслідувати її та особисто спілкуватися з нею, із урахуванням обставин цієї справи, є обґрунтованими.

В іншій частині рішення суду першої інстанції є таким, що може надмірно обмежувати права заявника на свободу пересування, перебування в місцях загального користування, навчальних закладах, впливати на спілкування батька з донькою, обмежувати батька в обговоренні з матір`ю з використанням засобів зв`язку питань виховання дитини тощо, а отже встановленні місцевим судом обмеження щодо ОСОБА_2 в іншій частині не можна визнати пропорційними меті застосування щодо нього обмежувального припису.

Враховуючи вищезазначене, постанова Волинського апеляційного суду від 15 серпня 2019 рокув частині заборони ОСОБА_2 наближатися до ОСОБА_1 ближче ніж на 100 (сто) метрів, заборони вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 , або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб, підлягає залишенню в силі.

У відповідності до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись статями 402 409 412 415 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_3 , задовольнити частково.

Постанову Волинського апеляційного суду від 15 серпня 2019 року у частині застосування до ОСОБА_2 обмежувального припису та встановлення заходів тимчасового обмеження прав ОСОБА_2 з покладенням на нього обов`язків: заборони наближатися ближче ніж на 100 метрів до місця проживання (перебування) ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ; заборони переслідувати ОСОБА_1 її та особисто спілкуватися з нею, скасувати, залишивши у цій частині в силі рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 30 травня 2019 року.

В іншій частині постанову Волинського апеляційного суду від 15 серпня 2019 року залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович