ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 січня 2022 року
м. Київ
справа №158/1493/16-а
адміністративне провадження № К/9901/10130/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження
касаційну скаргу Львівської митниці ДФС
на постанову Ківерецького районного суду Волинської області від 31.08.2016 (суддя Костюкевич О.К.)
та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2016 (головуючий суддя Рибачук А.І., судді Багрій В.М., Старунський Д.М.)
у справі №158/1493/16-а
за позовом ОСОБА_1
до Заступника начальника Львівської митниці ДФС - начальника управління боротьби з митними правопорушеннями Мірошніченка Михайла Івановича
про скасування постанови у справі про порушення митних правил,
В С Т А Н О В И В:
У липні 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Ківерецького районного суду Волинської області з позовом до Заступника начальника Львівської митниці ДФС - начальника управління боротьби з митними правопорушеннями Мірошніченка Михайла Івановича (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил від 01.07.2016 №2190/20900/16.
Постановою Ківерецького районного суду Волинської області від 31.08.2016 позов задоволено. Скасовано постанову в справі про порушенням митних правил №2190/20900/16 від 01.07.2016 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 469, ст. 485 Митного кодексу України. Закрито провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 469, ст. 485 Митного кодексу України.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2016 апеляційну скаргу Львівської митниці ДФС задоволено частково. Скасовано постанову Ківерцівського районного суду Волинської області від 31.08.2016 у справі №158/1493/16-а та прийнято нову постанову, якою задоволено позов ОСОБА_1 до заступника начальника Львівської митниці Державної фіскальної служби України - начальника управління боротьби з митними порушеннями Мірошниченка Михайла Івановича про визнання протиправною та скасування постанови в справі про порушення митних правил. Визнано протиправною та скасовано постанову заступника начальника Львівської митниці Державної фіскальної служби України - начальника управління боротьби з митними порушеннями Мірошниченка Михайла Івановича в справі про порушення митних правил від 01.07.2016 № 2190/20900/16.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Львівська митниця ДФС звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального права, просила скасувати постанову Ківерецького районного суду Волинської області від 31.08.2016 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2016 у справі №158/1493/16-а та прийняти нову постанову, якою відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами проігноровано положення ст. ст. 191-193 Митного кодексу України (далі - МК України), не надано правової оцінки тим обставинам, що ОСОБА_1 виступав як перевізник, був уповноважений керувати автомобілем марки «OPEL VIVARO», кузов номер НОМЕР_1 , 2006 року виготовлення, доставити товар на митний пост Ягодинської митниці, пред`являти відповідні документи та здійснювати відповідні розрахунки під час митного оформлення. У зв`язку із недоставкою зазначеного автомобіля, який перебував під митним контролем і переміщувався транзитом до органу доходів і зборів призначення та видачею його без дозволу органу доходів і зборів, саме на перевізника покладено обов`язок по сплаті митних платежів, встановлених законом на імпорт зазначеного товару та такий підлягає притягненню до адміністративної відповідальності за порушення встановленого порядку переміщення товарів згідно ст. 193 МК України. А тому громадянин ОСОБА_1 є належним суб`єктом відповідальності, а протилежні висновки суду апеляційної інстанції суперечать положенням МК України.
Львівською митницею ДФС обґрунтовано подання касаційної скарги від її імені. Скаржником вказано, що відповідно до ст. 253 МК України від імені митниць справи про порушення митних правил розглядаються керівниками цих митниць або їх заступниками. Таким чином, позивачем оскаржується постанова у справі про порушення митних правил, винесена Львівською митницею ДФС, а не особисто Мірошніченком М.І .
Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 535 МК України орган доходів і зборів, який виніс постанову про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил, виконує її самостійно або через державного виконавця. Оскільки саме від імені Львівської митниці ДФС було винесено оскаржувану постанову в справі про порушення митних правил та на митницю покладено обов`язок виконання такої постанови, Львівська митниця ДФС згідно ч. 1 ст. 211 Кодексу адміністративного судочинства України має право на оскарження зазначених судових рішень.
Ухвалою Вищого адміністративного суду від 23.01.2017 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою митниці.
Позивачем надіслано заперечення на касаційну скаргу, в яких зазначено, що автомобіль марки «OPEL VIVARO», кузов номер НОМЕР_1 , 2006 року виготовлення, ним було ввезено на митну територію України в режимі імпорту, імпортером та особою, відповідальною за фінансове врегулювання є ПП «Злата п`ять». Ще 11.09.2014 Львівська митниця ДФС одержала пояснення позивача щодо перевезення автомобіля та передачі його ПП «Злата п`ять». Постановою від 11.09.2014 №2022/20900/14 ОСОБА_1 вже було притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення митних правил за ч. 2 ст. 469, ч. 3 ст. 470 МК України, на час винесення оскаржуваної постанови вже минув строк притягнення до адміністративної відповідальності.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.02.2018 касаційну скаргу разом з матеріалами справи було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді Пасічник С.С. та Юрченко В.П.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
За правилами ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 11.09.2014 державним інспектором відділу контролю за переміщенням товарів Львівської митниці Міндоходів Лосином Б. М. складено протокол про порушення митних правил № 2022/20900/14, у якому зазначено, що 17.07.2014 ОСОБА_1 згідно митної декларації від 16.07.2014 ІМ40ЕЕ №205000000/2014/923609 через пункт пропуску «Рава - Руська - Хребенне» митного поста «Рава - Руська» Львівської митниці Міндоходів, ввезено на митну територію України товар - вантажний автомобіль OPEL VIVARO, 2006 року випуску, № кузова НОМЕР_1 , який, своєчасно, до 27.07.2014 не був доставлений ним у Ягодинську митницю Міндоходів, що вказує на наявність у таких діях ознак порушення митних правил, передбачених статтями 469 та 470 МК України.
У зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 зазначеного зобов`язання 24.10.2014 головою комісії з реорганізації Львівської митниці Міндоходів Жуком В. А. винесено постанову в справі про порушення митних правил №2022/20900/14, якою позивача визнано винним у вчиненні порушень митних правил, передбачених ч. 2 ст. 469 та ч. 3 ст. 470 МК України та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8 500,00 грн.
Відповідно до наявної в матеріалах справи копії квитанції від 14.05.2015 №36157460 ОСОБА_1 було сплачено вказаний штраф.
В подальшому, з метою відшкодування до Державного бюджету України належних податків (митних платежів) в рамках проведення операції «Рубіж-2015» Львівською митницею ДФС проведено перевірку фактів недоставок товарів до митниць призначення.
В ході проведеної перевірки, на підставі отриманої службової записки ВКПТ УОМК Львівської митниці ДФС від 15.03.2016 № 533/10/13-70-24-02/48-ЕП та доданих до неї документів, Львівською митницею ДФС встановлено, що на момент проведення такої перевірки ОСОБА_1 так і не було доставлено вказаний транспортний засіб до Ягодинської митниці Міндоходів, а сума митних платежів, яка підлягала сплаті при ввезенні на митну територію транспортного засобу становить 8 168,10 грн.
24.04.2016 ОСОБА_1 надано пояснення, в якому він зазначив, що не є власником вищевказаного автомобіля OPEL VIVARO, а лише фактично ввіз його на митну територію за грошову винагороду, після чого передав зазначений транспортний засіб Приватному підприємству «Злата п`ять».
06.06.2016 державним інспектором відділу протидії митним правопорушенням управління боротьби з митними правопорушеннями Львівської митниці Державної фіскальної служби Олійником А. Ф. складено протокол про порушення митних правил № 2190/20900/16, у якому зазначено, що ОСОБА_1 без дозволу органу доходів і зборів неправомірно розпорядився транспортним засобом, митне оформлення якого не закінчено та здійснив використання транспортного засобу стосовно якого надано пільги щодо сплати митних платежів в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги, що вказує на наявність в таких діях ознак правопорушень, передбачених статтями 469 та 485 МК України.
На підставі вказаного протоколу заступником начальника Львівської митниці ДФС - начальником управління боротьби з митними правопорушеннями Мірошніченком М. І. винесено постанову в справі про порушення митних правил від 01.07.2016 №2190/20900/16, якою позивача визнано винним у вчиненні порушень митних правил, передбачених ч. 2 ст. 469 та ст. 485 МК України та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 24 504,30 грн.
Задовольняючи адміністративний позов, Ківерецький районний суд Волинської області виходив з того, що позивача протиправно повторно притягнуто до відповідальності за одне і те ж правопорушення поза межами строку накладення адміністративного стягнення у справах про порушення митних правил.
Судом першої інстанції встановлено, що на ОСОБА_1 стягнення накладено за тим же фактом як у 2014, так і у 2016 році. Крім того, про факт правопорушення відповідачу було відомо чи повинно було бути відомо ще у 2014 році, так як ОСОБА_1 як 11.09.2014, так і 27.04.2016 було надано аналогічні письмові пояснення щодо перевезення автомобіля OPEL VIVARO через митний кордон України та передачі його представникам ПП «Злата п`ять».
Відповідно до ч. 1 ст. 467 МК України якщо справи про порушення митних правил відповідно до ст. 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477 - 481, 485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.
Вчинене позивачем правопорушення, яке проявилося у перевищенні встановленого ст. 95 МК України строку транзитних перевезень більше ніж на десять діб, є закінченим на одинадцятий день та не може розглядатися, як триваюче. Діяння особи, яке полягає у не доставленні в термін до 27.07.2014 включно вищевказаного транспортного засобу, є закінченим в останню добу десятиденного строку встановленого для його доставлення до Ягодинської митниці Міндоходів. Дане правопорушення не є триваючим, а тому початок строку для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності в цій справі слід рахувати з дня його вчинення, тобто з 28.07.2014.
Відтак, суд першої інстанції дійшов висновку про порушення права позивача ОСОБА_1 на всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин справи про притягнення його до адміністративної відповідальності, яке підлягає захисту шляхом скасування постанови у справі про порушення митних правил від 01.07.2016 № 002190/20900/16.
Львівський апеляційний адміністративний суд в постанові від 01.12.2016 дійшов висновку, що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що відповідно до п. 4 ст. 202 КАС України є підставою для скасування оскаржуваної постанови та ухвалення нового рішення.
Судом апеляційної інстанції зазначено, що суб`єкт порушень митних правил, визначених статтями 469 485 МК України, є спеціальним, тобто крім загальних ознак, визначених ч. 2 ст. 459 МК України наділений ще й спеціальними додатковими ознаками. В даному випадку це особа, яка самостійно здійснює декларування або від імені якої здійснюється декларування (декларант).
Натомість, позивач до таких не належить, оскільки купівлю транспортного засобу було здійснено згідно контракту від 31.08.2013 № 021/13, укладеного між Sonda Assets S. A. (Панама) та ПП «Злата п`ять».
Окрім цього, у графі 8 митної декларації від 16.07.2014 ІМ40ЕЕ №205000000/2014/923609 одержувачем/імпортером вказаного транспортного засобу є ПП «Злата п`ять», яке відповідно до графи 9 вказаної декларації є відповідальним за фінансове врегулювання перевезення транспортного засобу.
Отже, вантажний автомобіль OPEL VIVARO, 2006 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 ввозився на митну територію України ПП «Злата п`ять» та декларувався вказаним підприємством згідно з митною декларацією № 205000000/2014/923609, а позивач лише виконував функцію перевізника, а тому він не є суб`єктом адміністративних правопорушень, передбачених статтями 469 та 485 МК України та не може нести адміністративну відповідальність за вчинення таких.
Крім того, суд першої інстанції під час розгляду справи безпідставно вийшов за межі позовних вимог та не врахував, що згідно з вимогами ст. 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення постанову про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом, відповідно до норм якого адміністративні суди не наділені повноваженнями щодо закриття провадження у справах про адміністративні правопорушення.
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Ч. 2 ст. 459 МК України передбачено, що суб`єктами адміністративної відповідальності за порушення митних правил можуть бути громадяни, які на момент вчинення такого правопорушення досягли 16-річного віку, а при вчиненні порушень митних правил підприємствами - посадові особи цих підприємств.
Ч. 2 ст. 469 МК України встановлено адміністративну відповідальність у вигляді штрафу у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за зміну стану товарів, митне оформлення яких не закінчено, або товарів, що перебувають на тимчасовому зберіганні під митним контролем на складі тимчасового зберігання, на складі організації - отримувача гуманітарної допомоги або на митному складі, користування та розпорядження ними без дозволу органу доходів і зборів, а так само невжиття передбачених ч. 4 ст. 204 цього Кодексу заходів щодо товарів, строк тимчасового зберігання яких під митним контролем на складі тимчасового зберігання, на складі організації - отримувача гуманітарної допомоги або на митному складі закінчився.
Статтею 485 МК України передбачена відповідальність у вигляді накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів за дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, а також інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, в тому числі за заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів.
Аналізуючи зміст наведених вище норм законодавства є підстави погодитися з висновками суду апеляційної інстанції про те, що склад правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України, передбачає, з-поміж іншого, те що особа, яка його вчинила, діяла умисно, тобто усвідомлено, цілеспрямовано чинила так, щоб уникнути від сплати митних платежів (у тому числі й сплати їх у меншому розмірі). При цьому зовнішній прояв (винного, протиправного) діяння передбаченого ст. 485 МК України обов`язково повинен поєднуватися з умислом суб`єкта його вчинення на посягання на охоронювані законом суспільні відносин (встановлений законом порядок сплати податків та зборів).
Колегія суддів дійшла висновку, що суб`єкт порушень митних правил, визначених вказаними статтями є спеціальним, тобто крім загальних ознак, визначених частиною 2 ст. 459 Митного кодексу України, наділений ще й спеціальними додатковими ознаками. В даному випадку це особа, яка самостійно здійснює декларування або від імені якої здійснюється декларування (декларант).
У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що позивач до таких не належить, оскільки згідно інвойсу від 16.07.2014№ 1623 продавцем транспортного засобу «OPEL VIVARO», кузов номер НОМЕР_1 , 2006 року виготовлення згідно контракту від 31.08.2013 №021/13 була фірма Sonda Assets S. A. (Панама), а покупцем ПП «Злата п`ять» (Україна, Волинська область, Любомльський район, село Почапи).
Крім цього, у графі 8 митної декларації від 16.07.2014 ІМ40ЕЕ №205000000/2014/923609 одержувачем/імпортером вказаного транспортного засобу є ПП «Злата п`ять», яке відповідно до графи 9 вказаної декларації є також відповідальним за фінансове врегулювання перевезення транспортного засобу.
Таким чином, вищевказаний автомобіль ввозився на митну територію України ПП «Злата п`ять» та декларувався вказаним підприємством згідно з митною декларацією від 16.07.2014 ІМ40ЕЕ №205000000/2014/923609, а позивач ОСОБА_1 виконував лише функцію перевізника, що підтверджується також виданим 16.07.2014 директором ПП «Злата п`ять» Жуковою О.В. дорученням.
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що ОСОБА_1 діяв в інтересах ПП «Злата п`ять» та при цьому не є суб`єктом адміністративної відповідальності за порушення, передбачені ч. 2 ст. 469 та ст. 485 МК України в розглядуваному випадку.
Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції, а відтак відсутні підстави для скасування постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.01.2016.
Відповідно до ч. 1 ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
На підставі викладеного, керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Львівської митниці ДФС залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2016 у справі №158/1493/16-а залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.
Судді: І.А. Васильєва С.С. Пасічник В.П. Юрченко