№ 158/1877/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2024 року

м. Київ

справа № 158/1877/23

провадження № 61-5616св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - приватне підприємство «Олика Агро»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 21 листопада 2023 року у складі судді Сіліч Ю. Л. та постанову Волинського апеляційного суду від 08 лютого 2024 року у складі колегії суддів: Осіпука В. В., Данилюк В. А., Федонюк С. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до приватного підприємства «Олика Агро» (далі - ПП «Олика Агро») про розірвання договорів оренди землі.

Позовна заява мотивована тим, що 18 вересня 2017 року між нею та ПП «Олика Агро» було укладено два договори оренди землі, згідно з умовами яких вона передала підприємству у строкове, платне користування належні їй на праві власності земельні ділянки сільськогосподарського призначення, а саме: площею 3,1880 га, кадастровий номер 0721881600:06:000:0114; площею 0,5817 га, кадастровий номер 0721881600:06:000:0351, що розташовані на території Дідичівської сільської ради, Ківерцівського району, Волинської області. Договори укладено на 7 років з урахуванням ротації культур згідно з проєктом землеустрою.

Крім того, 04 вересня 2020 року між нею та ПП «Олика Агро» було укладено два інші договори оренди землі, відповідно до умов яких вона передала підприємству у строкове, платне користування належні їй на праві власності земельні ділянки сільськогосподарського призначення, а саме: площею 0,5816 га, кадастровий номер 0721881600:06:000:0350; площею 3,1886 га, кадастровий номер 0721881600:06:000:0113, які розташовані на території Цуманської сільської ради, Ківерцівського району, Волинської області. Зазначені договори було укладено на 10 років.

Позивачка вказувала, що починаючи з 2021 року, орендар - ПП «Олика Агро», систематично порушуючи умови укладених договорів оренди землі, несвоєчасно та не у повному обсязі сплачував їй орендну плату. На її неодноразові звернення до орендаря з вимогою про виплату їй орендної плати, надання акту звірки взаєморозрахунків, а згодом про розірвання договорів оренди землі підприємство не реагувало.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд розірвати договори оренди землі:

- від 18 вересня 2017 року щодо земельної ділянки, площею 3,1880 га, кадастровий номер 0721881600:06:000:0114;

- від 18 вересня 2017 року щодо земельної ділянки, площею 0,5817 га, кадастровий номер 0721881600:06:000:0351;

- від 04 вересня 2020 року щодо земельної ділянки, площею 0,5816 га, кадастровий номер 0721881600:06:000:00350;

- від 04 вересня 2020 року щодо земельної ділянки, площею 3,1886 га, кадастровий номер 0721881600:06:000:011; які укладені між нею та ПП «Олика Агро» і зобов`язати підприємство повернути їй вказані земельні ділянки.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 21 листопада 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачкою не надано належних та допустимих доказів на підтвердження істотного порушення орендарем умов укладених між ними договорів оренди землі від 18 вересня 2017 року і від 04 вересня 2020 року, а саме систематичної несплати орендної плати, а також сплати її не повному обсязі, так як орендарем надано докази виплати такої та відсутності заборгованості з її виплати. Тому відсутні підстави для розірвання договорів оренди землі.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Волинського апеляційного суду від 08 лютого 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 21 листопада 2023 року залишено без змін.

Погоджуючись із висновками районного суду, апеляційний суд також вказав, що ОСОБА_1 отримувала за 2021 та 2022 роки орендну плату за надані в оренду земельні ділянки та не довела обставин систематичної невиплати відповідачем їй орендної плати або виплати такої не у повному обсязі. Отже, правильним є висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 про розірвання договорів оренди землі, укладених 18 вересня 2017 року та 04 вересня 2020 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким її позов задовольнити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 травня 2024 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Ківерцівського районного суду Волинської області. Підставами касаційного оскарження зазначено пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

У травні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили усіх обставин справи, не врахували надані нею докази на підтвердження несвоєчасності та не в повному обсязі сплати їй орендарем орендної плати за надані в оренду земельні ділянки, а тому дійшли помилкового висновку про відсутність підстав для розірвання договорів оренди. Суди не врахували, що несвоєчасна (два і більше разів) несплата орендної плати, визначеної умовами укладених між сторонами правочинів не у повному обсязі (часткове виконання зобов`язання), є підставою для розірвання таких договорів.

Посилається на відповідні правові висновки Верховного Суду.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У червні 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив ПП «Олика Агро» на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому зазначено, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги - безпідставними. Основною метою розірвання договорів оренди є намір позивачки самостійно обробляти належні їй земельні ділянки, а не несвоєчасна та не в повному обсязі сплата орендної плати, про що вона особисто зазначала у своїх листах відповідачу, Судами вірно встановлено, що орендарем виконано умови укладених з позивачкою договорів оренди земельних ділянок, а саме сплату орендодавцю орендної плати своєчасно та у повному обсязі.

У червні 2024 року до Верховного Суду надійшла відповідь ОСОБА_1 на відзив ПП «Олика Агро», в якому зазначено, що вона заперечує виплату їй орендної плати у повному обсязі, а також своєчасність такої виплати.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Судом установлено, що 18 вересня 2017 року між ПП «Олика Агро» та ОСОБА_1 укладено два договори оренди землі, згідно з умовами яких остання передала підприємству у строкове, платне користування належні їй на праві власності земельні ділянки сільськогосподарського призначення, а саме: площею 3,1880 га, кадастровий номер 0721881600:06:000:0114; площею 0,5817 га, кадастровий номер 0721881600:06:000:0351, що розташовані на території Дідичівської сільської ради, Ківерцівського району, Волинської області. Договори укладено на 7 років з урахуванням ротації культур згідно з проєктом землеустрою.

Згідно з пунктів 36 зазначених договорів оренди землі, часткове та/або не систематичне невиконання орендарем обов`язку по виплаті орендної плати не може бути підставою для розірвав договору оренди.

Вказані договори оренди землі зареєстровані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права державним реєстратором Рожищенської районної державної адміністрації, Волинської області 16 жовтня 2016 року за № 193992 та 17 серпня 2019 року за № 1917890407218.

04 вересня 2020 року між ПП «Олика Агро» та ОСОБА_1 укладено два інші договори оренди землі, відповідно до умов яких вона передала підприємству у строкове, платне користування належні їй на праві власності земельні ділянки сільськогосподарського призначення, а саме: площею 0,5816 га, кадастровий номер 0721881600:06:000:0350; площею 3,1886 га, кадастровий номер 0721881600:06:000:0113, які розташовані на території Цуманської сільської ради, Ківерцівського району, Волинської області. Зазначені договори було укладено на 10 років.

Згідно пунктів 12.3 зазначених договорів оренди землі їх дія припиняється шляхом розірвання за взаємною згодою сторін або рішенням суду на вимогу однієї зі сторін унаслідок невиконання другою із сторін обов`язків передбачених договором, а також з інших підстав, визначених законом та договором.

Вказані договори оренди землі зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права державним реєстратором Цуманської селищної ради Ківерцівського району Волинської області 08 вересня 2020 року за № 1969965707218 та 07 вересня 2020 року за № 1970047307218.

Відповідно до умов оспорюваних договорів оренди землі орендна плата вноситься, як правило, у грошовій формі, але за згодою сторін може бути проведена у натуральній формі (сільськогосподарській продукції) або відробітковій формі. Номенклатура, кількість та вартість продукції, робіт, послуг, що надаються орендарем орендодавцю у рахунок орендної плати, оформляється сторонами відповідними документами (відомостями, актами приймання-передачі, товарними, товарно-транспортними накладними тощо), що підтверджують передачу сільськогосподарської продукції чи товарів та виконання робіт або надавання послуг.

Орендна плата вноситься до 31 грудня поточного року щорічно.

Пред`являючи позов, ОСОБА_1 посилалася на те, що ПП «Олика Агро» несвоєчасно та не у повному обсязі сплачувало їй, як орендодавцю, орендну плату за користування належними їй на праві власності земельними ділянками, чим порушило істотні умови договорів оренди та позбавляє її отримувати грошові кошти від земельних ділянок сільськогосподарського призначення, на які вона розраховувала.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків (стаття 11 ЦК України).

Згідно із статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату відноситься до істотних умов договору оренди землі.

Відповідно до статті 409 ЦК України власник земельної ділянки має право на одержання плати за користування нею. Розмір плати, її форма, умови, порядок та строки її виплати встановлюються договором.

Пунктом «в» частини першої статті 96 ЗК України визначено, що землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Згідно з частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

На вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України (частина перша статті 32 Закону України «Про оренду землі»).

У пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України передбачено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, систематична несплата земельного податку або орендної плати.

До відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати застосуванню підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18).

Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18).

Об`єднана Палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 293/1011/16-ц (провадження № 61-29970сво18) дійшла висновку, що тлумачення пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України, частини другої статті 651 ЦК України свідчить, що «несплата орендної плати» охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначено договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).

Сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судами встановлено, що у листопаді 2022 року та у березні 2023 року ОСОБА_1 зверталася до ПП «Олика-Агро» із заявами, в яких висловлювала вимоги про розірвання вищезазначених договорів оренди землі, вказуючи на те, що її сім`я має намір самостійно здійснювати обробіток земельних ділянок.У цих заявах ОСОБА_1 не заперечувала тих обставин, що за 2021 рік отримала орендну плату за землю у розмірі 25 тис. грн, а за 2022 рік у рахунок орендної плати отримувала зерно, поставивши свій підпис у відповідних відомостях (а. с. 16- 23).

Відповідно до відомостей на виплату готівки, платіжного доручення та виписки по рахунку акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») слідує, що позивачка за здачу в оренду земельних ділянок у 2021 році отримала орендну плату у сумі (1 243,97 + 1 243,96 + 6 000 + 6 000 + 13 637,52) = 28 125,46 грн (а. с. 38-45, 48).

Крім того, згідно з відомостей на виплату готівки встановлено, що у 2022 році ОСОБА_1 отримала орендну плату за землю у сумі (7 300 + 7 300 + 7 300 + 7 300 + 5 000) = 34 200 грн (а. с. 46-47).

Факт отримання позивачкою орендної плати за землю за 2021 та 2022 роки підтверджується також приєднаними до матеріалів справи відомістю з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела (суми виплачених доходів та утриманих податків ОСОБА_1 станом на 24 травня 2023 року) та довідкою АТ КБ «ПриватБанк» від 29 грудня 2023 року про рух коштів по картці (рахунку позивачки) (а. с. 81-84, 125-129).

Ураховуючи викладене, суди встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, дійшли обґрунтованого висновку про те, що позивачкою належними та допустимими доказами не доведено факт істотного порушення орендарем умов укладених між ними договорів оренди землі від 18 вересня 2017 року і від 04 вересня 2020 року, а саме систематичної несплати орендної плати, а також несплати такої у повному обсязі, так як орендарем надано докази виплати орендної плати як в грошовій, так і в натуральній формі та відсутності заборгованості з її виплати.

Отже, ОСОБА_1 отримувала за 2021 та 2022 роки орендну плату за надані в оренду земельні ділянки та не довела обставин систематичної невиплати їй орендної плати відповідачем, а також її виплати не у повному обсязі, на що посилалася як на підставу розірвання договорів оренди цих земельних ділянок.

Тому, правильним є висновок судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 про розірвання договорів оренди землі, укладених 18 вересня 2017 року та 04 вересня 2020 року.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, повно і всебічно дослідив наявні у справі докази та надав їм належну правову оцінку, правильно встановив обставини справи, у наслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди із висновками суду, направлені на переоцінку доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції. Більше того, касаційна скарга оформлена у спрощеному вигляді, основним доводом якої є бажання самостійно обробляти земельні ділянки. Проте відсутні доводи і обґрунтування несплати орендної плати, за який період і на яку суму.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Щодо розподілу судових витрат

Статтею 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається, в тому числі, із розподілу судових витрат.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 21 листопада 2023 року та постанову Волинського апеляційного суду від 08 лютого 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Д. Д. Луспеник