Постанова
Іменем України
08 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 158/3576/19
провадження № 61-10729св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Тростянецька сільська рада Ківерцівського району Волинської області,
особа, яка подала апеляційну скаргу,- ОСОБА_2 ,
представник особи, яка подала апеляційну скаргу ОСОБА_2 , - адвокат Кобилинський Андрій Олексійович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Кобилинський Андрій Олексійович,на заочне рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 07 лютого 2020 року у складі судді Підгорного І. І.
та ухвалу Волинського апеляційного суду від 25 травня 2021 року у складі колегії суддів: Шевчук Л. Я., Данилюк В. А., Киці С. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Тростянецької сільської ради Ківерцівського району Волинської області про визначення додаткового строку для подання до нотаріуса заяви про прийняття спадщини.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилась спадщина, до складу якої увійшов житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться на АДРЕСА_1 , та земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,2435 га, кадастровий номер 0721884801:01:001:0183, що знаходиться у с. Озеро Ківерцівського району Волинської області.
Вказувала, що на випадок своєї смерті її мати ОСОБА_3 залишила заповіт на її ім`я, посвідчений Тростянецькою сільською радою Ківерцівського району Волинської області 02 лютого 2004 року, яким остання заповіла їй усе належне на день смерті майно.
Також зазначала, що інших спадкоємців у спадкодавця ОСОБА_3 немає. Вказувала, що вона подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, постановою державного нотаріуса їй було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії з тих підстав, що вона пропустила визначений статтею
1270 ЦК України строк для подання заяви про прийняття спадщини.
Вказаний строк був пропущений через те, що вона не проживала за місцем відкриття спадщини, неправильне розуміння закону, який врегульовує питання прийняття спадщини.
Ураховуючи зазначене, ОСОБА_1 просила суд визначити їй додатковий строк тривалістю один місяць для подання заяви про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області
від 07 лютого 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визначено ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті спадкодавця ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном один місяць з дня набрання цим рішенням законної сили.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не проживала
за місцем відкриття спадщини, а отже, строк для прийняття спадщини ОСОБА_1 пропущений з поважних причин, тому суд першої інстанції вважав за можливе визначити ОСОБА_1 додатковий строк тривалістю один місяць для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла
ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 25 травня 2021 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника особи, яка не брала участі у справі, ОСОБА_2 - адвоката Кобилинського А. О., у справі
за позовом ОСОБА_1 до Тростянецької сільської ради Ківерцівського району Волинської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини закрито.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що на час відкриття спадщини до кола спадкоємців першої черги за законом входив син спадкодавця ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом 27 грудня 2019 року, тобто після смерті її рідного брата ОСОБА_4 , який входив до кола спадкоємців першої черги за законом після смерті спадкодавця
ОСОБА_3 , а ОСОБА_2 , який є сином рідного брата позивача
ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , не одержав права на спадкування за законом після смерті спадкодавця ОСОБА_3 , отже, суд першої інстанції, постановляючи рішення про визначення ОСОБА_1 додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті спадкодавця
ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , не вирішував питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_2 , тому апеляційний суд вважав, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України апеляційне провадження підлягає підлягає закриттю.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у червні 2021 року до Верховного Суду,
ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Кобилинський А. О., посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким
у задоволенні позову відмовити.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.
У серпні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 01 вересня 2021 року справу призначено
до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 в позові не зазначила,
що після смерті ОСОБА_3 спадкоємцями першої черги за законом є вона, а також її брат, син померлої ОСОБА_4 , який на день смерті матері проживав з нею, хоча не був зареєстрований.
Вважає, що ОСОБА_4 прийняв спадщину відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України.
Вказує, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після його смерті заведено спадкову справу, а він як син померлого прийняв спадщину.
Вважає, що ОСОБА_1 безпідставно зазначила відповідачем у справі Тростянецьку сільську раду Ківерцівського району Волинської області, оскільки відповідачами у справі є спадкоємці ОСОБА_4 , зокрема, він.
Зазначає, що ні позивач у позовній заяві, ні суд першої інстанції в рішенні
не вказали чітких поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини. ОСОБА_1 подала позов у грудні 2019 року, а ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій не витребували спадкову справу після смерті ОСОБА_3 .
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У серпні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзиви
на касаційну скаргу, в якому зазначає, що оскаржувані судові рішення
є законним та обґрунтованим, підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1
від 26 лютого 1967 року, виданого Озерцівською сільською радою Ківерцівського району, матір`ю ОСОБА_1 є ОСОБА_3 - спадкодавець (а.с. 8).
Згідно із заповітом (дублікат) від 02 лютого 2004 року, посвідченим секретарем Озерської сільської ради Ківерцівського району Волинської області Андрійчук Н. І., ОСОБА_3 заповіла житловий будинок
з господарськими та побутовими спорудами та все своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що належатиме їй на день смерті і на що вона за законом матиме право, своїй дочці ОСОБА_1 (а.с. 9).
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть (повторно) серії НОМЕР_2 від 04 грудня 2019 року (а.с. 8).
До складу спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , увійшов житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться на АДРЕСА_1 , та земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,2435га, кадастровий номер 0721884801:01:001:0183,
що знаходиться у с. Озеро Ківерцівського району Волинської області,
що стверджується довідкою Виконавчого комітету Тростянецької сільської ради Ківерцівського району Волинської області від 16 грудня 2019 року
№ 951, витягом з погосподарської книги № 1 за 2011-2015 роки с. Озеро Ківерцівського району Волинської області (а.с. 10, 11).
Постановою державного нотаріуса Ківерцівської державної нотаріальної контори від 24 грудня 2019 року № 2361/02-31 відмовлено ОСОБА_1 ,
у видачі свідоцтва про право на спадщину за дублікатом заповіту після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку
з пропущенням строку для прийняття спадщини (а.с. 13).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно
у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного
у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою
статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат
Кобилинський А. О., підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Згідно зі статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства
є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною першою статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно зі статтею 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя,
є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Конституційний Суд України у рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини
і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).
Частиною першою статті 17 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини третьої статті 18 ЦПК України обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.
Згідно з частиною першою статті 352 ЦК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.
Отже, законодавець визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи: учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. На відміну
від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі
у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
При цьому судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є заявник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо
в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права
та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі,
а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків.
Рішення є таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, лише тоді, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 466/5766/13-ц (провадження № 61-13912св20)
та від 29 червня 2021 року у справі № 201/751/14-ц (провадження
№ 61-1490св21).
З огляду на викладене право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі в справі, проте ухвалене судом рішення певним чином впливає на їх права та обов`язки, завдає шкоди, що може виражатися
у несприятливих для них наслідках.
Таким чином, суд апеляційної інстанції має першочергово з`ясувати,
чи зачіпає оскаржуване судове рішення безпосередньо права та обов`язки заявника, та лише після встановлення таких обставин, вирішити питання про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що ухвалене судом першої інстанції рішення не впливає на права та обов'язки
заявника, - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду.
У апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилався на те, що спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 є позивач ОСОБА_1 та її брат, син померлої - ОСОБА_4 , який на день смерті матері проживав з нею.
ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після смерті ОСОБА_4 заведена спадкова справа. Він є сином померлого ОСОБА_4 та прийняв спадщину.
Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України).
Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Частинами першою та другою статті 1223 ЦК Українипередбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Статтею 1261 ЦК Українипередбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до частини першої статті 1221 ЦК Українимісцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).
Згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК Україниспадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня
2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам надано роз`яснення, що будь-яка особа, яка постійно проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається такою, що своєчасно прийняла спадщину.
Відповідно до частини першої статті 1269 ЦК Україниспадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Даною статтею унормовано, що у випадку, коли особа постійно не проживає із спадкодавцем, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є подана нотаріусу заява.
Згідно зі статтею 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Судом встановлено, що згідно із заповітом (дублікат) від 02 лютого
2004 року, посвідченим секретарем Озерської сільської ради Ківерцівського району Волинської області Андрійчук Н. І., ОСОБА_3 заповіла житловий будинок з господарськими та побутовими спорудами та все своє майно,
де б воно не було та з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що належатиме їй на день смерті і на що вона за законом матиме право, своїй дочці ОСОБА_1 (а.с. 9).
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть (повторно) серії НОМЕР_2 від 04 грудня 2019 року (а.с. 8).
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 - рідний брат позивача.
24 грудня 2019 року постановою державного нотаріуса Ківерцівської державної нотаріальної контори № 2361/02-31 відмовлено ОСОБА_1 ,
у видачі свідоцтва про право на спадщину за дублікатом заповіту після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку
з пропущенням строку для прийняття спадщини (а.с. 13).
27 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом, тобто після смерті її рідного брата ОСОБА_4 , який входив до кола спадкоємців першої черги за законом після смерті спадкодавця ОСОБА_3 .
Апеляційним суд, закриваючи провадження у справі на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України, вказаного не врахував, не дав належної оцінки доводам апеляційної скарги та дійшов передчасного висновку про те, що суд першої інстанції не вирішував в оскаржуваному рішенні питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки
ОСОБА_2 , який є сином рідного брата позивача ОСОБА_1 , -
ОСОБА_4 .
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Оскільки заочне рішення Ківерцівського районного суду Волинської області
від 07 лютого 2020 року не було предметом перегляду по суті в суді апеляційної інстанції, тому вказане рішення суду не може бути предметом касаційного розгляду.
За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 ,
в інтересах якого діє адвокат Кобилинський А. С., на заочне рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 07 лютого 2020 року.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно із частиною четвертою статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 400 402 411 419 ЦПК України, Верховний Суд
у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Кобилинський Андрій Олексійович, на заочне рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 07 лютого 2020 року закрити.
Касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Кобилинський Андрій Олексійович, задовольнити частково.
Ухвалу Волинського апеляційного суду від 25 травня 2021 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. А. Воробйова
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець
Ю. В. Черняк