Постанова
Іменем України
08 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 159/2534/19
провадження № 61-20561св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Ступак О. В. (суддя-доповідач), суддів:Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О., Яремка В. В.,
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - директор Ковельського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги Ковальчук Василь Сергійович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Волинського апеляційного суду від 29 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Данилюк В. А., Киці С. І., Шевчук Л. Я.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до директора Ковельського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги Ковальчука В. С. про відшкодування моральної шкоди.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що вона є інвалідом ІІ групи загального захворювання, перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України та отримує пенсію за віком. Згідно із Законом України «Про безоплатну правову допомогу» вона як особа з інвалідністю має право на всі види правових послуг, передбачених частиною другою статті 13 зазначеного закону. 19 травня 2016 року вона звернулася до директора центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги Ковальчука В. С. із відповідними заявами, у яких вказувала проблемні питання, які підлягають вирішенню, та просила призначити адвоката. Відповідь позивач не отримала. На її скаргу в регіональний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Волинській області від 23 лютого 2018 року щодо бездіяльності директора Ковельського центру повідомлено, що такі її звернення не містили відомостей про правові підстави для надання безоплатної вторинної правової допомоги.
Позивач зазначала, що відповідач порушив вимоги Закону України «Про безоплатну правову допомогу» та Закону України «Про звернення громадян». У результаті неправомірних дій відповідача їй завдано моральну шкоду, яка полягає в душевних стражданнях, погіршення стану здоров`я, необхідності докладати значних зусиль аби відшукати правовий захист.
Із урахуванням наведених обставин, позивач просила суд стягнути з відповідача на її користь 4 900,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 24 червня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що права позивача не порушено, а відповідач діяв відповідно до вимог Закону України «Про безоплатну правову допомогу» та Закону України «Про звернення громадян».
Постановою Волинського апеляційного суду від 29 серпня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 24 червня 2019 року скасовано. Провадження у справі закрито. Роз`яснено ОСОБА_1 право на звернення до суду у порядку адміністративного судочинства.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що вказаний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки відповідач є суб`єктом надання безоплатної вторинної правової допомоги, гарантованої державою, та яка повністю або частково надається за рахунок коштів Державного бюджету України чи місцевих бюджетів та інших джерел.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Волинського апеляційного суду від 29 серпня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами не надано належної оцінки діям відповідача щодо надання відповіді на звернення позивача. Дії відповідача порушують вимоги Закону України «Про безоплатну правову допомогу» та Закону України «Про звернення громадян», у результаті чого позивачу заподіяна моральна шкода. Апеляційний суд, закриваючи провадження у справі, порушив норми процесуального права.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню із таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно із частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судами) суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Отже, юрисдикція адміністративного суду поширюється на публічно-правові спори, ознаками яких є не лише спеціальний суб`єктний склад (хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції), але й спеціальні підстави виникнення, пов`язані з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
У цій справі спірні правовідносини пов`язані з відшкодуванням ОСОБА_1 моральної шкоди, завданої протиправними, на думку позивача, діями директора Ковельського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.
Згідно з частиною п`ятою статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Отже, вимоги про відшкодування шкоди можуть розглядатися за правилами адміністративного судочинства, якщо такі вимоги стосуються шкоди, завданої протиправними діями суб`єкта владних повноважень, і заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.
Із позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 просила відшкодувати їй моральну шкоду, завдану протиправними діями директора Ковельського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, проте вимоги позивача до суб`єкта владних повноважень не поєднані з вимогою вирішити публічно-правовий спір.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до пунктів 8 та 9 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
З огляду на викладене та враховуючи те, що вимоги про відшкодування моральної шкоди не заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір, Верховний Суд вважає помилковим висновок апеляційного суду про належність цього спору до юрисдикції адміністративного суду, оскільки розгляд таких позовних вимог має вирішуватись за правилами цивільного судочинства.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18), від 22 серпня 2018 року у справі № 766/10783/16-ц (провадження № 14-278цс18), від 26 червня 2019 року у справі № 263/5125/18 (провадження № 11-286апп19).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на момент відкриття касаційного провадження) суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Частиною шостою статті 411 ЦПК України встановлено, що підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
Закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції неправильно встановив характер спірних правовідносин та дійшов помилкового висновку про належність цього спору про відшкодування моральної шкоди до юрисдикції адміністративного суду. Оскільки вимога позивача про відшкодування моральної шкоди, заподіяної протиправною бездіяльністю відповідача, не заявлена в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір, тому в силу вимог частини п`ятої статті 21 КАС України вимога позивача вирішується судом у порядку цивільного судочинства.
Оскільки наведені порушення апеляційним судом норм процесуального права призвели до ухвалення постанови, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню із направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Волинського апеляційного суду від 29 серпня 2019 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийО. В. Ступак Судді:І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний А. С. Олійник В. В. Яремко